Рішення № 11375713, 19.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2010 р.Справа № 28/44-10-1195 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВП.";

до відповідача Приватне підприємство "ЧОЛЛО"

про стягнення 180 888,60 гривень

Суддя

Представники:

від позивача: Варзієв Т.А.- за дорученням;

від відповідача: не з’явився;

Суть спору: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „ВВП” (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства „Чолло” (далі відповідач) про стягнення 211505,62 гривень.

Ухвалою суду від 26 травня 2010 року строк розгляду справи було продовжено до 26 липня 2010 року, за клопотанням сторін.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2010 р. наданими суду позивачем, але у судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

15 липня 2010 року представник позивача надав уточнення до позовної заяви, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 150271,58 гривень, штраф в сумі 1758,30 гривень та пеню в сумі 28858,72 гривни, всього на суму 180888,60 гривень.

Судом встановлено: 24 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВВП.»та приватним підприємством «Чолло»був укладений договір за № В-29 купівлі - продажу товару , за умовами якого, ТОВ «ВВП.»зобов'язується передати у власність ПП «Чолло»товар, що належить позивачу на праві власності, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар згідно з умовами договору.

Згідно з п.6.5. договору, підписання накладної відповідачем є моментом постачання товару.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав повністю, що підтверджується видатковою накладною під № В-00000213 від 24.09.2009 р. на суму 140 741,28 гривень.

Згідно п.4.1. договору, ціна товару, постачання якого здійснюється згідно договору, визначається в накладній, а відповідно п.5.2. договору, розрахунок здійснюється не пізніше 30 днів після постачання товару.

Поставка товару була здійснена 24 вересня 2009 року, а оплата повинна була бути здійснена до 24 жовтня 2009 року, але оплата не надійшла та заборгованість складає 140741,28 гривень.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань в останнього виникла заборгованість в сумі 140741,28 гривень, за таких обставин позивачем було нараховано штраф за несвоєчасне виконання взятих зобов’язань в сумі 1758,30 гривень та пеню в сумі 28858,72 гривень.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до п. 5.2. договору, розрахунок здійснюється не пізніше 30 днів після постачання товар, а саме до 24 жовтня 2009 року.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розділом 8 договору передбачена відповідальність сторін, у разі неналежного виконання зобов’язань щодо здійснення оплати, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Таким чином позивачем нараховано суму пені 28858,72 гривень обґрунтовано та суд стягує вказану суму з відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так позивачем здійснено розрахунок в розмірі 3% річних, згідно ст..625 ЦК України, яка складає 1758,30 гривень.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та вважає його обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача в розмірі 9530,30 гривень.

Згідно до ст..611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.

Суд вважає суму штрафу нараховано вірно та стягує її з відповідача в сумі 1758,30 гривень.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, позицію по даній справі не висловив.

Доказів належного виконання зобов’язання на день розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Чолло” (65031 місто Одеса вул..Виноградна,14, код ЄДРПОУ 35641497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВП” (65091 м. Одеса вул..Середня,20/2, код ЄДРПОУ 34801483) заборгованість у сумі 140741 ( сто сорок тисяч сімсот сорок одна) гривна 28 копійок, пеню в сумі 28858 ( двадцять вісім тисяч вісімсот п’ятдесят вісім) гривень 72 копійки, інфляційні в сумі 9530 (дев’ять тисяч п’ятсот тридцять) гривень 30 копійок, 3% річних в сумі 1758 (одна тисяча сімсот п’ятдесят вісім) гривень 30 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) гривень 89 копійок та витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 236 /двісті тридцять шість/ гривень.

3.          В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя