Рішення № 11375696, 19.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2010 р.Справа № 28/61-10-1871 За позовом Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;

до відповідача Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2

про виселення та стягнення 9708,11грн.

Суддя

Представники:

від позивача: Куперман Г.І. за дорученням;

від відповідача: ОСОБА_2 ФО-П;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради завернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд виселити ФОП ОСОБА_2 із нежитлового приміщення підвального поверху загальною площею 16,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а також стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 9708,11 гривень, пені в сумі 635,15 гривень та заборгованість за фактичне користування обєктом оренди у розмірі 1443,25 гривень.

Відповідач 06.07.2010 року надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Позивач у судове засідання зявився, надав уточнення до позовної заяви, згідно якої просить суд виселити ФО -підприємця ОСОБА_2 з нежитлового приміщення підвального поверху загальною площею 16,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, оскільки в ході розгляду справи відповідач здійснив оплату у повному обсязі. Уточнення позивача прийнятті судом до розгляду.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

08 листопада 2002 року між ЖЕВ Суворовського району (Орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір № 161/100 оренди нежитлового приміщення (надалі за текстом Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення підвального поверху загальною площею 16,8 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пр-т. Добро вольського, 92, строком до 05 листопада 2011 року.

Рішенням Одеської міської ради №56-V від 27 червня 2006 року було встановлено, що єдиним уповноваженим органом Одеської міської ради з питань виконання функцій орендодавця нежилих будівель, що знаходяться у комунальній власності є Представництво по управлінню комунальної власністю Одеської міської ради.

15 червня 2007 року між Представництвом по управлінню комунальної власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ФО-П ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Додаткове погодження від 15 червня 2007 року до Договору оренди нежитлового приміщення від 08 листопада 2002 року № 161/100, яким було встановлено, що єдиним уповноваженим органом Одеської міської ради з питань виконання функцій орендодавця нежилих будівель, що знаходяться у комунальній власності, є Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. Додатковим погодженням від 25 березня 2008 року до Договору від 08 листопада 2002 року № 161/100, строк дії Договору продовжено до 01 березня 2009 року. Додатковим погодженням від 05 листопада 2008 року до Договору від 08 листопада 2002 року № 161/100, строк дії Договору продовжено до 05 листопада 2011 року, та площа орендованого приміщення була зменшена на 0,6 кв. м., на підставі технічного паспорту КП „ОМБТІ та РОН”.

За умовами Договору, за орендоване приміщення Орендар зобовязався сплачувати орендну плату, що становила на перший місяць після підписання договору оренди 53,71 гривень, без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар зобовязався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

В порушення вимог п.п. 2.2, 2.4. Договору, Відповідачем за користування орендованим приміщенням орендна плата сплачувалась не в повному обсязі. Так станом на 31.03.2010 року сума заборгованості Відповідача зі сплати оренди складала 6730,36 гривень.

Відповідно до п. 5.1. за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Згідно п. 5.2. Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно розрахунку наданому Позивачем, за несвоєчасне внесення орендної плати, у відповідності до п.5.2 Договору, нарахована пеня у розмірі 521,79 гривень.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення обєкта оренди, а у разі відмови Орендодавця від договору оренди, Договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату на протязі десяти місяців з 01.07.2009 р. по 23.04.2010 р., а з 24.04.2010 року по 31.05.2010 року взагалі не сплачував орендну плату за фактичне користування приміщенням, про що свідчить розрахунок заборгованості наданий Позивачем.

Відповідачем в свою чергу надано пояснення стосовно зміни банківських реквізитів по внесенню орендної плати, що спричинило заборгованість, яку було перераховано 30 квітня 2010 року в сумі 6730,36 гривень, 25 червня 2010 року в сумі 1173,05 гривень та 5 липня 2010 року на суму 3104,85 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, Представництво 08.04.2010 р. надіслало на адресу відповідача повідомлення за № 01-15/332, в якому просить здійснити фактичну передачу нежитлового підвального приміщення загальною площею 16,8 кв.м., що розташоване за адресою: місто Одеса, пр-т. Добро вольського, 92, співробітникам позивача та підписати акт прийому-передачі приміщення, також позивач просить сплатити заборгованість в сумі 6730,36 гривень та пеню в сумі 521,79 гривень.

Відповідач на вказане повідомлення не відповів, залишивши поза увагою.

Відповідно до п. 4.7. Договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Згідно п. 4.10. у випадку припинення дії Договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору. Орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщень.

Також відповідно до п.4.10 Договору, позивач нарахував плату за фактичне користування приміщенням в сумі 1443,25 грн. за період з 24.04.2010 року по 31.05.2010 року.

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування орендованим приміщенням Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося з відповідним позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого порошенного права. Позивач уточнив позовні вимоги стосовно стягнення боргу, які в ході розгляду справи були сплачені, але відповідно до вимог чинного законодавства, за несвоєчасне внесення орендної плати тягне припинення дії договору та виселення, на чому наполягає позивач.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приймаючи до уваги, що приміщення, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

В абзаці другому пункту 13 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобовязань, передбачених ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості наданого Позивачем та не спростованого Відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та Договору, договірні зобовязання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались на протязі дванадцяти місяців внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати на суму 7629,71 гривні, яку відповідач на теперішній час сплатив.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення відповідача з нежитлового приміщення підвального поверху загальною площею 16,2 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, пр-т. Добровольського, 92, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті державного мита на суму 187,00 гривень та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236 гривень.

Керуючись ст.ст. 32, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити фізичну особу підприємця ОСОБА_2 (65104, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) із нежитлового приміщення підвального поверху загальною площею 16,2 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса пр-т. Добровольського, 92 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595).

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (65104, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) витрати на оплату державного мита в сумі 187 (двісті сорок вісім) гривень 00 копійок, витрати на ІТЗ судового процессу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя