Рішення № 11375091, 19.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2010 р.Справа № 9/75-10-1651 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ВАССМА”;

До відповідача: Державного підприємства „Дослідне господарство імені О.В. Суворова Одеського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук”;

про стягнення 72709,26 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: Панова К.В. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 12.04.2010 р. за вх. №3017 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ВАССМА” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Дослідне господарство імені О.В. Суворова Одеського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук” заборгованості в сумі 72709, 26 грн.

          Позивач на позовних вимогах наполягає.

          Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні 19.05.2010 р. проти позовних вимог не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

За домовленістю між Позивачем та Відповідачем протягом вересня –жовтня 2008 року Позивачем було поставлено відповідачу засоби для захисту рослин та насіння на загальну суму 110867,52 грн.

Факт отримання Відповідачем товару підтверджується видатковими накладними №78/0000098 від 03.10.2008 р. (а.с.11) на суму 76902 грн. згідно довіреності серії ЯПЛ №104528 від 03.10.2008 р. (а.с.12), №78/0000073 від 26.09.2008 р. (а.с.13) на суму 33965,52 грн. згідно довіреності серії ЯПЛ №104520 від 17.09.2008 р. (а.с.14).

Позивач повідомив, що ним у повному обсязі було поставлено товар Відповідачу, претензій щодо якості, кількості або термінів поставленого товару від Відповідача не надходило.

Відповідач у свою чергу лише частково сплатив за поставлений товар в сумі 43000 грн., про що відповідачем надано виписку по рахунку від 17.10.2008 р. (а.с.15).

У зв’язку з несплатою заборгованості Позивачем Відповідачу було направлено письмову вимогу про сплату суми боргу за вих. №285-3/11 від 21.11.2009 р. (а.с.16), яка була Відповідачем отримана 24.11.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №01600750 (а.с.18). Однак, в порушення вимог ч.2 ст530 ЦК України в семиденний термін зобов’язання виконане не було.

Таким чином заборгованість Відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 67867,52 грн.

Доказів оплати спірної заборгованості Відповідачем до господарського суду не подано.

Також відповідно до діючого законодавства та розрахунку Позивача (а.с.3) у зв’язку з простроченням оплати за поставлений товар Відповідач повинен сплатити Позивачу збитки від інфляції за весь час прострочення (з грудня 2009 по березень 2010 р.) - в сумі 4139,92 грн. та 3% річних - в сумі 701,82 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Положення ч.1 ст.525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст.530 ЦК України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ч.1 ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Дослідне господарство імені О.В. Суворова Одеського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук” (67462, Одеська область, Роздільнянський район, с. Щербанка, вул. Суворова,73, п/р 26007010884002 в АКБ „Імексбанк”, МФО 328384, код ЄДРПОУ 00449131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ВАССМА” (03134, м. Київ, вул. Симиренка,12Б, кв.67, п/р 26002010031008 в ВАТ „Укрексімбанк” в м. Києві, МФО 322313, код ЄДРПОУ 33937992) 67867,52 грн. основного боргу, 701,82 грн. –3% річних, 4139,92 грн. - збитків від інфляції, 887 грн. - витрат по держмиту та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя