Рішення № 11375007, 14.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2010 р.Справа № 15/51-10-1454 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача - Айзенберг О.М.,

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мар-Сімплекс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” про стягнення 2 043 429,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мар-Сімплекс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” заборгованості в сумі 2 043 429,01 грн., посилаючись на наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 20008059 від 01.12.2008 р. про постачання автомобіля Audi Q7 yна умовах DDP (INCOTERMS - 2000) за наступною адресою: м. Одеса, 1-й Аеродромний провулок, 3 (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 вказаного договору постачання автомобіля здійснюється протягом 65 днів з моменту отримання суми ціни договору, що складає відповідно до п. 3.1 договору 1041274,65 грн., у т.ч. ПДВ –173545,78 грн.

Як вказує позивач, свої зобов’язання з оплати автомобіля він виконав згідно п.п. 5.1.1, 5.1.2 договору належним чином у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1065 від 03.12.2008 р. При цьому позивач зазначає, що сплачені ним вказані грошові кошти відповідач отримав 03.12.2008 р., проте постачання автомобіля у 65-дневний строк з моменту оплати (03.12.2008 р.) відповідачем не було здійснено. У зв’язку з цим позивачем кур’єрською поштою 24.07.2009 р. був направлений відповідачу лист про повернення перерахованих коштів з попередженням про стягнення штрафних санкцій у разі неповернення коштів.

Однак, як зазначає позивач, зобов’язання за вказаним договором відповідачем не були виконані. Так, у зв’язку з нездійсненням відповідачем постачання автомобіля позивач вважає, що перерахована ним сума в розмірі 1041274,65 грн. підлягає поверненню відповідно до п. 11.6 договору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача наступні штрафні санкції:

-          пеню відповідно до п. 6.2 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки постачання, що складає 241589,98 грн.;

-          штраф відповідно до п. 6.8 договору у розмірі 7 грн. за кожен день прострочки постачання, що складає 2709,00 грн. (7 грн.х 387 днів з 06.02.2009 р. – 01.03.2010 р.);

-          штраф відповідно до п. 6.7 договору у розмірі 50% від ціни договору, що складає 520637,325 грн.

-          штраф відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі однієї облікової ставки НБУ за весь період прострочки постачання, що складає 120794,99 грн.;

-          3% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 33121,09 грн.;

-          штраф відповідно до п. 57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення у розмірі 8% вартості непоставленого у строк товару, що складає 83301,97 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2010 р. порушено провадження у справі № 15/51-10-1454 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився. У зв'язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

01 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мар-Сімплекс” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Надія” (постачальник) був укладений договір № 2008059, згідно якого відповідач (постачальник) зобов'язався передати позивачу (покупцю) у власність автомобіль, зазначений у додатку № 1 до цього договору (специфікація разом із зазначенням кількості товару, моделі, кольору та кількістю додатково обладнання та інше), а позивач (покупець) в свою чергу зобов’язався прийняти автомобіль (надалі - майно) та сплатити відповідачу відповідну грошову суму.

П. 1.2 договору передбачає, що автомобіль передається постачальником покупцю на умовах DDP (INCOTERMS - 2000) за наступною адресою: м. Одеса, 1-й Аеродромний провулок, 3.

Згідно п. 2.1 договору вартість автомобіля складає 867728,87 грн., ПДВ (20%) –173545,78 грн., всього –1041 274,65 грн. Вказану суму вартості автомобіля покупець сплачує протягом терміну, зазначеному у рахунку, який виставляє постачальник, а саме протягом одного банківського дня (п. 5.1.1 договору). При цьому п. 5.1.2 договору передбачає, що усі платежі здійснюються банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника у ФАКБ „Національний Кредит” з поточного рахунку покупця у ФАКБ „Національний Кредит” № 26004301505964.

В свою чергу постачальник зобов’язується доставити новий, розмитнений автомобіль 2008 року випуску не більш, ніж 65 днів з моменту отримання суми, зазначеної в п. 5.1.1 договору (п. 3.1 договору).

В п. 4.3 договору сторони визначили, що у своїх відносинах вони керуються Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як з’ясовано судом, обумовлений п. 5.1.1 договору № 2008059 рахунок на оплату товару відповідачем на виставлявся. Проте, на виконання умов спірного договору позивачем було сплачено відповідачу згідно платіжного доручення № 1065 від 03.12.2008 р. грошові кошти в сумі 1041274,65 грн. Отримання вказаних коштів відповідачем підтверджується також листом Одеського відділення ПАТ „Банк Національний Кредит” від 29.04.2010 р. № 26-29, в якому зазначається про списання зазначеної грошової суми з рахунку позивача № 26004301505964 та зарахування цієї суми 03.12.2008 р. на рахунок відповідача № 26006301506217.

Вищевикладене свідчить про виконання позивачем прийнятого на себе зобов’язання щодо сплати вартості автомобіля. Однак, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, поставка автомобіля позивачу в обумовлений договором строк (протягом 65 днів з моменту отримання суми вартості товару) відповідачем не була здійснена, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем умов договору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 693 вказаного Кодексу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, п. 11.6 договору № 2008059 передбачено, що у разі непостачання автомобіля на встановлених цим договором умовах постачальник повинен повернути покупцю його кошти, саме 1041274,65 грн. у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був направлений відповідачу 24.07.2009 р. кур’єрською поштою лист про повернення сплачених позивачем за договором коштів протягом 5 днів з дати отримання цього листа та про нарахування штрафу згідно п. 6.7 договору після закінчення 5-денного строку для повернення вказаних коштів. Проте, перерахована позивачем за договором сума грошових коштів не була повернута позивачу.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача сплаченої за договором № 2008059 грошової суми в розмірі 1041274,65 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Чинним законодавством передбачена відповідальність боржника за порушення зобов’язання. Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 6.7 договору № 2008059, постачальник у випадку невиконання чи неналежного виконання п. 11.6 цього договору сплачує штраф у розмірі 50% суми, вказаної у п. 2.1 договору, не пізніше 5 днів з моменту виникнення обов’язку по сплаті штрафу.

Враховуючи те, що вимоги позивача про повернення йому сплаченої за договором суми коштів не були виконані відповідачем, суд вважає цілком правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50% від сплаченої позивачем на неповернутої суми вартості автомобіля, що становить 520637,33 грн.

Крім того, згідно п. 6.8 договору № 2008059 постачальник у випадку невиконання чи неналежного виконання п. 6.7 договору цього договору сплачує штраф у розмірі 7 грн. за кожен день прострочки.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, у вищезазначеному листі позивача про повернення сплаченої суми вартості автомобіля було зазначено про можливість застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій згідно п. 6.7 договору у випадку невиконання відповідачем протягом 5 днів вимоги позивача про повернення вказаної суми коштів. Як вже зазначалось, вимоги позивача про повернення коштів відповідач не виконав протягом 5 днів з дня отримання вказаного листа (факт отримання листа підтверджується кур’єрською квитанцією). Однак, з вимогами про сплату штрафу згідно п. 6.7 договору позивач до відповідача не звертався, такі вимоги були заявлені тільки при подачі позову. З огляду на те, що можливість застосування п. 6.8 договору № 2008059 обумовлена саме прострочкою сплати відповідачем суми штрафу, зазначеної в п .6.7 цього договору, відповідно цей п. 6.8 договору не може бути застосований, оскільки така прострочка не мала місце з боку відповідача.

Не може бути застосований у даних спірних правовідносинах і п. 6.2 договору, на який посилається позивач у позові, оскільки цей пункт договору передбачає відповідальність не відповідача, а позивача за недотримання позивачем терміну сплати, передбаченого п. 5.1.1 договору, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 241589,98 грн. не підлягають задоволенню.

До того ж не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі однієї облікової ставки НБУ за весь період прострочки постачання, що складає 120794,99 грн., та 3% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 33121,09 грн.

Так, п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим положення п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 625 ЦК України застосовуються у випадку, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте, договором був встановлений штраф у розмірі 50% від неповернутої суми вартості автомобіля, що виключає можливість застосувати розмір процентів, встановлений вказаними положення законодавства, про застосування яких було заявлено позивачем.

Разом з тим позивач наділений правом на застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення відповідачем зобов’язання щодо поставки товару, тобто за прострочку поставку товару.

Так, невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, п. 57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення (яким сторони домовились керуватися у своїх відносинах) передбачає можливість нарахування неустойки за прострочку поставки або недопоставку продукції постачальником у розмірі 8% від непоставленої у строк продукції.

Слід зазначити, що Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Строк на поставку обмовленого договором № 2008059 товару закінчився 06.02.2009 р. (65 днів з моменту оплати 03.12.2008 р.). Відтак, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 8% від вартості непоставленого за договором товару, що складає 83301,97 грн., є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мар-Сімплекс” обґрунтовані частково, у зв’язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мар-Сімплекс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” про стягнення 2 043 429,01 грн. задовольнити частково.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” (65005, м. Одеса, вул. Банківська, б. 120; код ЄДРПОУ 25049639; п/р 26006301506217 у філії АКБ „Національний кредит” м. Одеса, МФО 388755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мар-Сімплекс” (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 5 , кв. 105; код ЄДРПОУ 31428051; п/р 2600530115004 у ПАТ „Банк Національний кредит”, МФО 320702) борг у сумі 1041274/один мільйонів сорок одна тисяча двісті сімдесят чотири/грн. 00 коп., 520637/п’ятсот двадцять тисяч шістсот тридцять сім/грн. 33 коп. штрафу згідно п. 6.7 договору, 83301/вісімдесят три тисячі триста одна/грн. 97 коп. штрафу у розмірі 8% від вартості непоставленої у строк продукції, витрати по сплаті державного мита у сумі 16452/чотирнадцять тисяч сто сорок/грн. 14 коп.; 190/сто дев’яносто/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 19.05.2010 р.

Суддя