Рішення № 113746742, 27.09.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5069/23

2-а/760/760/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Щепановій І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишка Владислава Володимировича, Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до інспектора з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишка Владислава Володимировича, Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 , у якому просила суд:

-скасувати постанову, складену інспектором з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури вик онавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишком В.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки серії 1КІ № 0000897405 від 28.12.2022 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення;

-визнати протиправними дії інспектора з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишка В.В. щодо складання 28.12.2022 постанови серії 1КІ № 0000897405 від 28.12.2022, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 на спеціальний майданчик;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 2 103,40 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28.12.2022 інспектором з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишком В.В. було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000897405, якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.9 «в» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП з одночасним накладенням штрафу у розмірі 680,00 грн.

Вказує, що підставою для складення даної постанови стало те, що транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 було зупинено на (під) мостом, тобто порушено п. 15.9 «в» ПДР.

Зазначає, що того ж дня близько 19 год. 00 хв. позивач разом із своїм сином ОСОБА_2 , який і керував транспортним засобом HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , приїхали до ресторану «Мусафір», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 57-А.

Посилається, що під час здійснення паркування транспортного засобу ОСОБА_2 жодних вимог ПДР порушено не було, а транспортний засіб було залишено для стоянки таким чином, що він не створював перешкоду дорожнього руху та не загрожував його безпеці.

Разом із тим, після виходу із ресторану «Мусафір» близько 20 год. 30 хв. позивачем та її сином було встановлено факт відсутності транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , та після телефонного дзвінку на гарячу лінію «102» третій особі ОСОБА_2 було повідомлено про тимчасове вилучення транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , із доставленням його на спеціальний майданчик у зв`язку із винесенням інспектором з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишком В.В. постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000897405 від 28.12.2022.

Позивач вважає дану постанову протиправною із двох підстав: 1. паркування транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , було здійснено без порушення п. 15.9 «в» ПДР, оскільки на вул. Саксаганського у м. Києві не має жодних мостів; 2. позивач у даному випадку не є суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки транспортним засобом HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , керував її син ОСОБА_2 та саме він здійснював паркування транспортного засобу.

У зв`язку із протиправністю постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000897405 від 28.12.2022, а також недоведеністю факту перешкоджання транспортним засобом HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , дорожньому руху, позивач вважає протиправними дії інспектора щодо тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , на спеціальний майданчик.

Також позивач просила суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 2 103,40 грн., а саме: 340,00 грн. - штраф; 34,00 грн. - послуги за переказ коштів; 1 270,00 грн. - послуги за евакуацію транспортного засобу та 127,00 грн. послуги за переказ коштів; 144,00 грн. - оплата вартості послуг зі зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику та 14,40 грн. - послуги за переказ коштів, 104,00 грн. та 70,00 грн. - послуги із виклику таксі для прибуття до місця зберігання транспортного засобу.

З урахуванням викладеного вище просила суд позовні вимоги задовольнити.

07.03.2023 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09.03.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

20.03.2023 судом було отримано інформацію про зареєстроване місце проживання позивача.

27.03.2023 позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.03.2023 у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів представником відповідача-1 та відповідача-2 було отримано 16.06.2023, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 37, 38).

22.06.2023 до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов у якому останній проти позовних вимог заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень вказує, що позивач є власником транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , а тому саме його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Вказує, що факт порушення позивачем ПДР є доведеним, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо інших позовних вимог позивача представником відповідача у відзиві доводів не наведено.

04.07.2023 позивачем було подано до суду відповідь на відзив.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2022 інспектором з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишком В.В. було винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000897405, якою було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.9 «в» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП з одночасним накладенням штрафу у розмірі 680,00 грн. (а.с. 45).

Відповідно до даної постанови, транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , 28.12.2022 о 19 год. 30 хв. зупинено на (під) мостом за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 61, чим порушено п. 15.9 «в» ПДР та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки серії 1КІ № 0000897405 від 28.12.2022 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 15.9 Правил дорожнього руху зупинка забороняється:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;

и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною третьою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз положень статті 122 КУпАП свідчить про те, що законодавством про адміністративні правопорушення розмежовано відповідальність за порушення правил стоянки та за порушення правил стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Положеннями частини третьої статті 265-4 КУпАП встановлено, що для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:

1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях;

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів;

е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду;

и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);

3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;

4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;

5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;

6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;

7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

Таким чином розташування транспортного засобу на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях, за змістом підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 265-4 КУпАП є суттєвим перешкоджанням дорожньому руху, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 122 КУпАП.

Тобто, інспектором вірно було кваліфіковано порушення п. п. 15.9 «в» ПДР саме за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

На підтвердження наявності порушення п. 15.9 «в» ПДР представником відповідача-2 до відзиву надано зображення на яких зафіксовано зупинку транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , 28.12.2022 о 19 год. 27 хв. (а.с. 46-51).

Як зазначено судом вище, інспектором притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.9 «в» ПДР, а саме за здійснення зупинки транспортного засобу на (під) мостом.

Разом із тим, із наданих представником відповідача-2 до відзиву зображеннях встановлено, що транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , розташовано на вулиці біля лівого краю проїзної частини дороги.

При цьому, будь-які мости на даній ділянці дороги відсутні.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , не було зупинено на (під) мостом, а тому представником відповідача не доведено факт порушення у даному випадку п. 15.9 «в» ПДР.

Будь-яких інших доказів зупинки транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , із порушенням п. 15.9 «в» ПДР матеріали справи не містять, що свідчить про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами факту порушення позивачем п. 15.9 «в» ПДР.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що вона не є суб`єктом даного адміністративного правопорушення суд зазначає наступне.

Як сама ж позивач вказує у позовній заяві, складення оскаржуваної постанови та тимчасове затримання транспортного засобу відбулося у той час, коли водій транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , не перебував біля транспортного засобу.

Як було зазначено судом вище, згідно з частиною третьою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно примітки до цієї статті, суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Під час судового розгляду встановлено та не заперечувалося сторонами, що транспортний засіб HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності позивачу, а тому в силу положень статті 14-2 КУпАП саме позивач є суб`єктом за правопорушення порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису).

Нормами статті 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, згідно з статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення - правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Аналогічну норму закону, щодо звернення відповідальної особи у 20 денний календарний день містить також статті 14-1, 279-3 КУпАП, розділ III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС №13 від 13.01.2020 року.

Відповідно до статті 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом під час судового розгляду було встановлено, що оскаржувана постанова була складена інспектором по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), а тому, у даному випадку, саме позивач, як власник транспортного засобу, є суб`єктом можливого правопорушення.

Будь-яких доказів того, що особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу матеріали справи не місять, а тому у даному випадку відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови саме із цих підстав.

При цьому, судом вище було встановлено, що будь-яких доказів зупинки транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , із порушенням п. 15.9 «в» ПДР матеріали справи не містять.

Наведені обставини свідчать про те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки винесена без урахування всіх обставин справи, без достатніх правових підстав та не підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині скасування постанови, складеної інспектором з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишком В.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки серії 1КІ № 0000897405 від 28.12.2022.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тому суд приходить до висновку також про необхідність закриття у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Суд окремо звертає, що у позовній заяві позивачем не зазначено до кого саме пред`явлено дану позовну вимогу, а саме: відповідача-1 чи відповідача-2.

При цьому, пунктом 1 частини 1 статті 20 та статтею 286 КАС України передбачено, що місцевими загальними судами як адміністративними розглядаються справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 7 частини 1 статті 4 КАС України термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 1 статті 152-1 КупАП, працівники Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (інспектори з паркування) відповідно до покладених на них повноважень діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради.

Отже, відповідні інспектори з паркування у справах про оскарження постанов про притягнення певної особи до адміністративної відповідальності не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі частиною 1 статті 152-1 КУпАП.

Зміст статей ст. 213 та 219 КУпАП свідчить, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом за правилами, визначеними КАС України, є саме відповідний орган суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах і від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а.

Враховуючи наведене вище, а також ту обставину, що позивачем у позовній заяві не зазначено, яка із позовних вимог пред`явлена до відповідачів, яких у справі двоє, а тому суд зауважує, що дану позовну вимогу суд задовольняє саме до відповідача-2.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії інспектора з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишка В.В. щодо складання 28.12.2022 постанови серії 1КІ № 0000897405 від 28.12.2022, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу HYUNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 на спеціальний майданчик.

Згідно з ч. 1 cт. 260 КУпАП з метою припинення адміністративних правопорушень та для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається тимчасове затримання транспортного засобу.

Відповідно до cт. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик (ч. 3 ст. 265-2 КУпАП).

Відповідно до приписів ст. 265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.

Згідно з розділом 7 Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 року № 2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування.

Згідно п. 8 Порядку тимчасово затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ №990 від 14.11.2018 передбачено, що у разі коли в режимі фотозйомки (відеозапису) зафіксоване адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки), інспектор з паркування зобов`язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу: копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - якщо технічні можливості дають можливість установити відповідальну особу, зазначену в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення; або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності - якщо технічні можливості не дають можливості установити відповідальну особу, зазначену в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку у разі коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, інспектор з паркування складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу і виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, а якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, інспектор з паркування не складає зазначений акт і не здійснює тимчасове затримання транспортного засобу, але виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках можливо виключно за наявності обґрунтованих підстав, що особою вчинено адміністративне правопорушення передбачене зокрема частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122 КУпАП та є крайнім заходом для припинення цих адміністративних правопорушень, який можливо застосувати лише у разі відсутності можливості усунути в іншій спосіб та при цьому, вичерпано інші заходи впливу.

Відтак, для правильного вирішення даного спору у цій частині необхідно було встановити, чи був розміщений транспортний засіб позивача таким чином, що суттєво перешкоджав дорожньому руху, оскільки це є необхідною умовою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та відповідно для затримання та доставки транспортного засобу на спеціальний майданчик.

Враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про не доведеність факту порушення п. 15.9 «в» ПДР та вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, тому у інспектора були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови, а отже і для затримання та доставки транспортного засобу на спеціальний майданчик.

Разом із тим, судом вище було зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тобто, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний не може прийняти рішення про визнання дій інспектора протиправними, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 2 103,40 грн.

Так, позивач просила суд стягнути із відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 2 103,40 грн., а саме: 340,00 грн. - штраф; 34,00 грн. - послуги за переказ коштів; 1 270,00 грн. - послуги за евакуацію транспортного засобу та 127,00 грн. послуги за переказ коштів; 144,00 грн. - оплата вартості послуг зі зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику та 14,40 грн. - послуги за переказ коштів, 104,00 грн. та 70,00 грн. - послуги із виклику таксі для прибуття до місця зберігання транспортного засобу.

28.12.2022 ОСОБА_1 було сплачено штраф у розмірі 340,00 грн. на користь ГУК у м. Києві відповідно до постанови серії 1КІ №0000897405 від 28.12.2022 (а.с. 13).

Вирішуючи питання про те, чи є сплата штрафу позивачем матеріальною шкодою (збитками) у розумінні положень ЦК України, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважала, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди. На ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України, які застосували суди першої й апеляційної інстанцій, задовольняючи позов. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, а також від 5 лютого 2020 року у справі № 910/15295/18, на яку звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі про передання справи № 910/5880/21 на розгляд Великої Палати Верхового Суду.

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що у даному випадку відсутні правові підстави для стягнення із відповідача на користь позивача суми сплаченого штрафу у розмірі 340,00 грн. саме як відшкодування матеріальної шкоди, а тому вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, суд роз`яснює, що позивач має право на позов про стягнення суми перерахованих нею коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, тобто у порядку статті 1212 ЦК України.

28.12.2022 ОСОБА_1 також було сплачено грошові кошти у розмірі 1 270,00 грн. на користь ТОВ «УКРТРАНСКОНТРАКТ» призначення платежу: «Евакуація; НОМЕР_1 », а також грошові кошти у розмірі 144,00 грн. на користь ГУНП у м. Києві призначення платежу: «за збереження ТЗ НОМЕР_1 на спец. майданчику за 1 добу» (а.с. 13).

За кожен із трьох платежів було утримано комісію у розмірі 34,00 грн., 127,00 грн. та 14,40 грн. (а.с. 13).

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв`язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.

При цьому, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Законом визначено, що обов`язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Таким чином, з урахуванням положень статтей 1173, 1174 ЦК України, обов`язок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади виникає саме у держави, а не в органу державної влади, посадовою чи службовою особою якого є особа, чиїми незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдано шкоди.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №826/12003/16, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що якщо вимоги про відшкодування шкоди пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то такі вимоги підлягають розгляду за нормами КАС України.

Аналогічних висновків дійшов і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах у справах №761/10730/18 та №725/5833/16-ц.

Судом вище було встановлено, що до матеріальної шкоди, яку просить відшкодувати позивач відносяться витрати за послуги з евакуації в розмірі 1 270,00 грн., які були перераховані позивачем на рахунок ТОВ «УКРТРАНСКОНТРАКТ», та витрати за зберігання на спец. майданчику в розмірі 144,40 грн. на рахунок Головного управління Національної поліції у м. Києві (а.с. 13).

Тобто, під час судового розгляду було встановлено належними та допустимими доказами факт завдання позивачу матеріальної шкоди у розмірі 1 414,00 грн.

Також було встановлено факт відсутності правових підстав для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки серії 1КІ №0000897405 від 28.12.2022, позивач поніс реальні збитки в сумі 1 414,00 грн., а тому вказані вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відтак, слід відшкодувати заподіяні позивачу матеріальні збитки, понесені внаслідок протиправної евакуації та зберіганні та спеціальному майданчику транспортного засобу за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, суд не знаходить підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача витрат понесених у зв`язку зі сплатою комісії за здійснення платежів у сукупному розмірі 175,40 грн., оскільки так комісія була утримана за користування позивачем сервісом iPay.ua, а не у зв`язку із протиправними діями посадової особи відповідача.

Суд звертає увагу, що позивач у даному випадку не була позбавлена можливості звернутися до відділення банку у якому відкриті відповідні рахунки ТОВ «УКРТРАНСКОНТРАКТ» та Головного управління Національної поліції у м. Києві, а саме: АТ «Райффайзен Банк Аваль», та здійснити відповідні сплати без нарахування комісії.

До позовної заяви позивачем було надано копії двох квитанцій про оплату замовлення послуги таксі, а саме на 104,00 грн. та 70,00 грн. (а.с. 14).

Судом встановлено, що дані оплати були здійсненні 28.12.2022 о 20 год. 39 хв. та 28.12.2022 о 21 год. 08 хв.

При цьому, із наданих копій квитанцій не можливо встановити особу платника, а тому у даному випадку позивачем не доведено фактичне понесення нею таких витрат.

Тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду із позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн. за вимоги про визнання дій протиправними та скасування постанови, а також 1 073,60 грн. за вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн. за вимоги про скасування постанови, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині, а також 721,72 грн. судового збору за вимоги майнового характеру, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, ч. 3 ст. 122, 251, 268, 283-284, КУпАП, 82, 83, 1166, 1173, 1174, 1212, ст.ст. 2, 8, 9, 72-78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишка Владислава Володимировича, Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

Скасувати постанову, складену інспектором з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гладишком В.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки серії 1КІ № 0000897405 від 28.12.2022, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 1 414,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати з оплати судового збору у розмірі 1 258,52 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.09.2023.

Суддя: Букіна О.М.