Рішення № 11373213, 06.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2010 р.Справа № 31/16-10-879 Позивач: ДП „Одеська залізниця”

Відповідач: Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

Зустрічний позивач: Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

Зустрічний відповідач: ДП „Одеська залізниця”

про стягнення 19040 грн.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Ротар І.В.

від відповідача: Харченко В.Г.

Суть спору: позивач вимагає визнати недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 46-рш від 24.12.2009 року. Позовна вимога обгрунтована тим, що при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 23-01/2009, відповідач зробив необгрунтовані висновки щодо наявності порушення з боку позивача. За зустрічним позовом зустрічний позивач вимагає стягнення з зустрічного відповідача 19040 грн., до яких входять 17000 грн. штрафу за рішенням № 46-рш від 24.12.2009 року, та 2040 грн. пені в звґязку з несплатою штрафу. Зустрічний позов обгрунтований несплатою зустрічним відповідачем штрафу, внаслідок чого нарахована пеня.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав.

Представник зустрічного позивача зустрічний позов підтримав.

Представник зустрічного відповідача зустрічний позов не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

З супровідного листа відповідача на адресу позивача від 28.12.2009 року убачається, що позивач отримав оскаржуване рішення 11.01.2010 року.

З рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 46-рш від 24.12.2009 року (справа № 23-01/2009) убачається, що позивач визнаний таким, що у 2008-2009 роках займає монопольне становище з часткою 100% на ринку подавання та забирання вагонів на підґїзну колію ПП «Кесарчук», що примикає до залізничної станції «Білгород Дністровський», в межах залізничної станції «Білгород Дністровський»; визнано, що дії позивача які полягали у припиненні подачі та забирання вагонів на підґїзну колію ПП «Кесарчук», по станційній ходовій колії яка належить позивачу, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді повної відмови від реалізації товару (послуги) за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; на позивача накладений штраф в сумі 17000 грн.; позивач зобовґязаний припинити порушення про що повідомити відповідача в двомісячний строк з дня отримання рішення. Законодавчо рішення обгрунтовано ст.ст. 7, 12, 14, 17 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України», ст.ст. 1, 12, 13, 48, 52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»та іншими законодавчими актами.

Суд дослідив матеріали поточної господарської справи, та матеріали справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 23-01/2009, а саме: лист позивача від 07.12.2009 року, лист ВАТ «Білгород Дністровський комбінат хлібопродуктів»від 17.09.2008 року, лист ВАТ «Білгород Дністровський комбінат хлібопродуктів»від 13.10.2008 року, договір від 01.03.2006 року, лист ОСОБА_1. від 20.10.2008 року, акти загальної форми від 09.10.2008 року, від 30.09.2008 року, від 19.10.2009 року, від 10.10.2008 року, від 22.04.2009 року, від 23.04.2009 року, від 26.04.2009 року, від 20.07.2009 року, від 19.05.2009 року, від 03.08.2009 року, від 24.07.2009 року, від 19.08.2009 року, від 22.08.2009 року, від 23.08.2009 року, від 24.08.2009 року, рішення Білгород Дністровської міської Ради від 28.09.2006 року, рішення Білгород Дністровської міської Ради від 15.11.2007 року, договір оренди землі від 28.12.2007 року, договір від 21.05.2009 року, лист ОСОБА_1. від 10.03.2009 року, лист позивача від 31.03.2009 року, договір від 20.09.2005 року, договір оренди землі від 09.08.2007 року, лист ОСОБА_1. від 23.04.2009 року, лист позивача від 13.04.2009 року, лист ВАТ «Білгород Дністровський комбінат хлібопродуктів»від 04.06.2009 року, лист позивача від 01.04.2009 року, лист позивача від 20.11.2008 року, лист позивача від 12.06.2009 року, лист ВАТ «Білгород Дністровський комбінат хлібопродуктів» від 18.06.2009 року, технічний паспорт від 10.02.2006 року, інструкцію про порядок подання та збирання вагонів від 13.03.2006 року, лист позивача від 07.12.2009 року, лист позивача від 22.12.2009 року, а також інші матеріали.

З вказаних матеріалів в сукупності убачається наступне. ВАТ «Білгород Дністровський комбінат хлібопродуктів»використовує на умовах оренди земельну ділянку, через яку проходить залізнична колія по якій позивач здійснює подачу та збирання вагонів щодо підґїзної колії ОСОБА_1. Залізнична колія по якій позивач здійснює подачу та збирання вагонів щодо підґїзної колії ОСОБА_1. перекрита воротами ВАТ «Білгород Дністровський комбінат хлібопродуктів». В 2008 2009 роках позивач не зміг подати на підґїзну колію ОСОБА_1. вагони, оскільки залізнична колія по якій позивач здійснює подачу та збирання вагонів щодо підґїзної колії ОСОБА_1. була перекрита воротами ВАТ «Білгород Дністровський комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до ЗУ «Про захист економічної конкуренції»- ст. 13. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання. Ст. 48. За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу. Ст. 50. Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: 2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Ст. 52. Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті. За порушення, передбачені: пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях. Ст. 56. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня

у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету. Ст. 59. Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процессуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Ст. 60. Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до Статут залізниць України - 129. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке ругулює спірні правовідносини суд зробив наступні висновки.

Двомісячний строк оскарження спірного рішення встановлений ст. 60 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»позивачем не пропущений (позивач отримав оскаржуване рішення 11.01.2010 року, позов поданий до суду 24.02.2010 року).

Позов про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 46-рш від 24.12.2009 року, в частині визнання позивача таким, що у 2008-2009 роках займає монопольне становище з часткою 100% на ринку подавання та забирання вагонів на підґїзну колію ПП «Кесарчук», що примикає до залізничної станції «Білгород Дністровський», в межах залізничної станції «Білгород Дністровський», задоволенню не підлягає, оскільки в цієї частині оскаржене рішення є законним та обгрунтованим. В свою чергу позивач у позові не виклав будь яких доводів та доказів незаконності оскаржуваного рішення в частині визнання позивача таким, що у 2008-2009 роках займає монопольне становище з часткою 100% на ринку подавання та забирання вагонів на підґїзну колію ПП «Кесарчук», що примикає до залізничної станції «Білгород Дністровський», в межах залізничної станції «Білгород Дністровський».

Позов про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 46-рш від 24.12.2009 року, в частині визнання, що дії позивача які полягали у припиненні подачі та забирання вагонів на підґїзну колію ПП «Кесарчук», по станційній ходовій колії яка належить позивачу, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді повної відмови від реалізації товару (послуги) за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; в частині накладення на позивача штрафу в сумі 17000 грн.; в частині зобовґязання позивача припинити порушення про що повідомити відповідача в двомісячний строк з дня отримання рішення, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у 2008-2009 роках займав монопольне становище з часткою 100% на ринку подавання та забирання вагонів на підґїзну колію ОСОБА_1., що примикає до залізничної станції «Білгород Дністровський», в межах залізничної станції «Білгород Дністровський».

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»під зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, розуміються умисні дії або умисна бездіяльність суб'єкта господарювання, щодо часткової або повної відмови від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

В даному випадку судом встановлено, що в 2008 2009 роках позивач не зміг подати на підґїзну колію ОСОБА_1. вагони, оскільки залізнична колія по якій позивач здійснює подачу та збирання вагонів щодо підґїзної колії ОСОБА_1. була перекрита воротами ВАТ «Білгород Дністровський комбінат хлібопродуктів», що від позивача не залежить. Зі свого боку за законодавством позивач не вправі здійснювати знесення або примусове відкривання воріт належних іншій особі. Будь які докази того, що позивач у 2008 2009 роках здійснив умисні дії або умисну бездіяльність щодо відмови від подачі та збирання вагонів щодо підґїзної колії ОСОБА_1., у поточній господарській справі, та справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 23-01/2009 відсутні. З цього виходить, що позивач не вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачене п. 5 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції». Оскільки позивач не вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачене п. 5 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», це означає, що оскаржуване рішення в частині визнання, що дії позивача які полягали у припиненні подачі та забирання вагонів на підґїзну колію ПП «Кесарчук», по станційній ходовій колії яка належить позивачу, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді повної відмови від реалізації товару (послуги) за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання, є таким, що прийнято відповідачем при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, при недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи (ст. 59 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»). В частині накладення на позивача штрафу в сумі 17000 грн. оскаржуване рішення є незаконним, оскільки позивач не вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачене п. 5 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції». В частині зобовґязання позивача припинити порушення про що повідомити відповідача в двомісячний строк з дня отримання рішення, оскаржуване рішення є незаконним, оскільки позивач не вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачене п. 5 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Зустрічний позов про стягнення з зустрічного відповідача 19040 грн., до яких входять 17000 грн. штрафу за рішенням № 46-рш від 24.12.2009 року, та 2040 грн. пені в звґязку з несплатою штрафу, задоволенню не підлягає, оскільки рішення № 46-рш від 24.12.2009 року в частині накладення на зустрічного відповідача штрафу в сумі 17000 грн. визнано судом недійсним, що свідчить про відсутність законних підстав для стягнення з зустрічного відповідача 17000 грн. штрафу та 2040 грн. пені.

Суд відхиляє правові позиції сторін тією мірою якою вони не відповідають висновкам суду, в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

Суд не залучав до розгляду справи ОСОБА_1. та ВАТ «Білгород Дністровський комбінат хлібопродуктів», оскільки рішення з господарського спору не може вплинути на права або обов'язки цих осіб щодо однієї з сторін. Зокрема під час розгляду справи суд вирішував питання щодо наявності або відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку позивача, і не вирішував будь яких питань щодо ОСОБА_1. та ВАТ «Білгород Дністровський комбінат хлібопродуктів».

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Судові витрати у справі за зустрічним позовом відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ДП „Одеська залізниця” до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 46-рш від 24.12.2009 року задовольнити частково.

Рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 46-рш від 24.12.2009 року, в частині визнання, що дії ДП „Одеська залізниця” які полягали у припиненні подачі та забирання вагонів на підґїзну колію ПП «Кесарчук», по станційній ходовій колії яка належить ДП „Одеська залізниця”, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді повної відмови від реалізації товару (послуги) за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; в частині накладення на ДП „Одеська залізниця” штрафу в сумі 17000 грн.; в частині зобовґязання ДП „Одеська залізниця” припинити порушення про що повідомити Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в двомісячний строк з дня отримання рішення - визнати недійсним.

В іншій частині в задоволенні позову ДП „Одеська залізниця” до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 46-рш від 24.12.2009 року відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до ДП „Одеська залізниця” про стягнення 19040 грн. - відмовити.

Стягнути з Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України код 20992104 (м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ДП „Одеська залізниця” код 01071315 (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) 63 грн. 75 коп. по держмиту, 177 грн. за ІТЗ судового процесу.

Покласти на ДП „Одеська залізниця” фактично понесені судові витрати у справі по держмиту в сумі 21 грн. 25 коп., та за ІТЗ судового процесу в сумі 59 грн.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 06.05.2010 р.

Рішення набуває законної сили з 18.05.2010 р.

Суддя