Рішення № 113730928, 26.09.2023, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2023 р. № 400/6702/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь від 20.12.2021 № 1142814290707 та від 20.12.2021 № 1142714290707,

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2021 № 1142814290707 і від 20.12.2021 № 1142714290707.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що усі оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення (далі ППР) відповідач склав за результатом перевірки автозаправної станції (далі АЗС) позивача щодо дотримання норм законодавства з питань обліку, зберігання та транспортування пального, проведеної з 05.10.2021 по 13.10.2021.

Встановлені в акті перевірки порушення, на підставі яких складено оскаржувані ППР, обумовлені тим, що:

1) на АЗС позивача встановлено необладнання витратомірами-лічильниками двох місць відпуску пального наливом і необладнання рівномірами-лічильниками двох резервуарів на акцизному складі (ППР від 20.12.2021 № 1142814290707);

2) в продажу на АЗС знаходився необлікований надлишок нафтопродуктів, а саме: газ скраплений, код за УКТ ЗЕД 2710124194, в кількості 3705,36 л по ціні реалізації 17,80 грн на суму 65955,40 грн (ППР від 20.12.2021 № 1142714290707).

На переконання позивача такі висновки відповідача не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки відповідно:

1) вимірювальна техніка відповідає вимогам настанови з експлуатації та чинна до 12.07.2022, що підтверджується свідоцтвами про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки;

2) фактичне зняття залишків товарних запасів відбувалось на даних, які відображені процентоміром, але його дані є некоректними та такими, що не відповідають фактичним залишкам; при проведенні повірки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки 12.07.2021 встановлено, що процентомір має незрозумілу похибку та до уваги беруться показники рівноміру ПМП-201, який повірений в установленому порядку.

Позивач також наголосив на тому, що постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі № 472/984/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, в рамках акту перевірки від 18.10.2021 № 7554/14/29/07/ НОМЕР_1 , провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та події.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 49-54) відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відзив відповідач обґрунтував тим, що:

1) під час проведення перевірки та до заперечень на акт перевірки позивач не надав документи, що підтверджують позитивні результати повірки або оцінки відповідності двох витратомірів-лічильників (однієї паливороздавальної колонки та однієї установки заправки зрідженим газом) за період з 07.11.2020 по 12.07.2021 та двох рівнемірів-лічильників резервуарів за період з 07.11.2020 по 13.10.2021;

2) під час зняття 05.10.2021 фактичних залишків нафтопродуктів на АЗС показники рівнеміра ПМП-201 до уваги не брались, оскільки платником податків не було надано документи, що підтверджують позитивні результати його повірки або оцінки.

Відповідач також зазначив, що відповідно до постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10.01.2022 провадження у справі № 472/984/21 про адміністративне правопорушення за ст. 155-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки суд дійшов до висновків, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням статей 254, 256 КУпАП (протокол складений у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та після спливу майже двох місяців моменту вчинення (виявлення) порушення). Тобто, на переконання відповідача, вказане судове рішення не має преюдиціального значення для розгляду цієї справи.

Відповідач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

08.06.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 400/6702/23 та про проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно з Доперевірочного аналізу (Інформаційно-аналітичною довідкою щодо діяльності суб`єкта господарювання) (а.с. 57-58) основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним (47.30).

Відповідно до наказа Головного управління ДПС у Миколаївській області від 29.09.2021 № 1846-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Р.Н.О.К.П.П. НОМЕР_1 ) (а.с. 59) наказано працівникам відповідача провести фактичну перевірку позивача за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , з 05.10.2021 тривалістю 10 дів за період діяльності з 07.11.2020 по дату закінчення перевірки.

В період з 05 по 18 жовтня 2021 року Головне управління ДПС у Миколаївській області провело фактичну перевірку АЗС позивача, що розташована за адресою: вул. Київська, 29-В, смт Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область.

05.10.2021 посадовими особами відповідача було надано позивачу Запит № 1 про надання документів (копій документів), зокрема, паспорта (формуляри) паливороздавальних колонок, резервуарів для нафтопродуктів, документи, що підтверджують результати повірки або оцінки відповідності витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників на АЗС. Зазначені документи необхідно було надати 05.10.2021 за період діяльності з 27.11.2020 по 05.10.2021. Запит було вручено під особистий підпис оператора АЗС позивача 05.10.2021 (а.с. 61).

Також 09.10.2021 оператор АЗС позивача отримав Вимогу контролюючого органу про зняття залишків товарних запасів від 05.10.2021.

За результатами цих перевірок Головне управління ДПС у Миколаївській області 18.10.2021 склало Акт № 7554/14/29/07/2509617854 фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального за період з 07.11.2020 по 13.10.2021 (далі Акт фактичної перевірки від 18.10.2021) (а.с. 63-66), яким встановлено порушення:

1) підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме: необладнання витратомірами двох місць відпуску пального наливом з акцизного складу з уніфікованим номером № 1012302 та необладнання рівномірами-лічильниками двох резервуарів;

2) пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР), а саме: на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об`єкті) необліковані надлишки нафтопродуктів 3744,71 л (3705,36 л газу скрапленого, 6,00 л бензину А-92-Євро5-Е5 і 33,35 л дизельного пального ДП-Л-Євро5-ВО) на загальну суму 67023,85 грн за цінами реалізації.

18.10.2021 посадові особи відповідача склали Акт № 1477/14-29-07-07/2509617854 про неможливість ознайомлення, підписання та вручення акта фактичної перевірки позивачу (а.с. 69), в якому зазначено, що позивач та / або його уповноважений представник на господарській одиниці були відсутні. Дата та час, коли вказані посадові особи прибули в цьому Акті невказані.

Копія Акта фактичної перевірки від 18.10.2021 отримав позивач 19.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (форма № 119) № 5400144615847 (а.с. 69, зворотній бік).

01.12.2021 позивач подав до відповідача Заперечення на акт фактичної перевірки від 18.10.2021 № 7554/14/29/07/ НОМЕР_1 (а.с. 70), в якому він просив визнати висновки, факти і дані, що викладені в ньому, незаконними, а також не приймати ППР про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

До заперечень позивач додав:

1) свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки:

а) колонки паливороздавальної Шельф-100 1КЕД-50-0,25-1 (заводський № 11116) від 12.07.2021 № 64/307 (а.с. 71, лицьовий бік);

б) колонки газороздавальної УЗСГ-01-1Е (заводський № 9436) від 12.07.2021 № 64/308 (а.с. 71, зворотний бік);

в) колонки паливороздавальної Шельф-100 1КЕД-50-0,25-1 (заводський № 11115) від 12.07.2021 № 64/308 (а.с. 72, лицьовий бік);

2) лист приватної особи підприємця ОСОБА_2 від 12.07.2020 (а.с. 72, зворотній бік), у якому зазначено, що «… Процентомір Rochester є пристроєм візуального контролю за наповненням резервуару для запобігання перевищення рівня більше ніж 85 % об`єму, та має незрозумілу похибку за відсутністю періодичної повірки. Тому для контролю книжкових залишків зрідженого газу рекомендую керуватися показниками рівнеміру ПМП-201, ураховуючи температуру та щільність газу при зливі та в конкретний час зняття показників.»

У відповіді щодо результатів розгляду заперечень від 16.12.2021 № 26436/6/14-29-07-07-09 (а.с. 74-77) відповідач зазначив, що доводи позивача, викладені в запереченнях, є безпідставними та не підтвердженими належними і достатніми доказами, а отже, не спричиняють змін за результатами проведеної перевірки.

На підставі Акта фактичної перевірки від 18.10.2021 відповідач виніс ППР відповідно:

1) від 20.12.2021 № 1142814290707 (форма «ПС») (а.с. 80-81), згідно з яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 80000,00 грн;

2) від 20.12.2021 № 1142714290707 (форма «С») (а.с. 78-79) про застосування штрафних санкцій у сумі 134047,70 гривні.

20.01.2022 позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на ППР від 20.12.2021 № 1142814290707 (форма «ПС») і від 20.12.2021 № 1142714290707 (форма «С») (а.с. 35-36).

24.05.2023 Державна податкова служба України прийняла Рішення № 12865/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги, згідно з яким ППР від 20.12.2021 № 1142814290707 (форма «ПС») і ППР від 20.12.2021 № 1142714290707 (форма «С») залишені без змін, а скарга без задоволення.

Також на підставі Акта фактичної перевірки відповідач склав стосовно позивача протокол про адміністративне правопорушення від 06.12.2021 № 1073 за вчинене правопорушення, передбачене частиною першою статті 1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

10.01.2022 Веселинівський районний суд Миколаївської області ухвалив постанову у справі про адміністративне правопорушення № 472/984/21 за частиною першою статті 1551 КУпАП стосовно позивача про закриття провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією частини першої статті 1551 КУпАП.

Вважаючи зазначені ППР протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У провадженні Веселинівського районного суду Миколаївської області перебувала справа про адміністративне правопорушення № 472/984/21 стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 1551 КУпАП за фактом встановлення необлікованих надлишків нафтопродуктів, які знаходились в продажу не підтверджені первинними документами у розмірі 67023,85 грн, що було виявлено під час проведення відповідачем перевірки, яка закінчилася 18.10.2021.

Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення № 472/984/21 провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією частини першої статті 1551 КУпАП.

У мотивувальні частині вищенаведеного судового рішення суд вказав, що:

«Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог закону і не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні, у зв`язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб`єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.»

Отже, справа № 472/984/21 була закрита у зв`язку з тим, що відповідний протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статей 254, 256 КУпАП, а отже не є допустимим і достатнім доказом.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення судом у справі № 472/984/21 не досліджувалась.

Відтак постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення № 472/984/21 не було досліджено і, як наслідок, не встановлено жодних обставин, що стосуються предмета доказування в адміністративній справі № 400/6702/23.

Враховуючи статтю 73 КАС України, постанова Веселинівського районного суду Миколаївської області від 10.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення № 472/984/21 є неналежним доказом.

Щодо безпосередньо спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Акцизний склад це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (абзац третій підпункт 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Розпорядник акцизного складу суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з абзацом першим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу (абзаци четвертий-десятий підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України).

Згідно з абзацами першим і четвертим підпункту 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, не пізніше 1 січня 2020 року.

Отже, розпорядники акцизних складів зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Граничний строк для такого обладнання та реєстрації, зокрема по акцизному складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до абзаців першого і четвертого пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України норми пункту 1281.1 статті 1281 цього Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів з 1 квітня 2020 року.

Отож вищенаведеними пунктами підрозділу 5 Розділу XX ПК України встановлено строки для виконання обов`язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату з якої до таких платників застосовуються норми пункту 1281.1 статті 1281 ПК України.

У цьому випадку слід зазначити, що відповідальності за недотримання вказаного строку (не пізніше 1 січня 2020 року), тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію в відповідному Єдиному державному реєстрі нормами ПК України не передбачено.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 1281.1 статті 1281 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах «д»-«ж» підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Тобто об`єктивною стороною складу правопорушення, встановленого пунктом 1281.1 статті 1281 ПК України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Поряд з цим, ані зазначена норма, ані інші положення ПК України, як вже було зазначено вище, не передбачають відповідальності за порушення строку обладнання або реєстрації зазначених рівнемірів та витратомірів.

Отже, притягнення до юридичної відповідальності відповідно до пункту 1281.1 статті 1281 ПК України можливе виключно у випадку необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, як передбачено диспозицією вказаної норми.

Порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (передбачених підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України), якщо на час проведення перевірки встановлено їх наявність на акцизних складах та їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, не може бути підставою для застосування до платника податків пункту 1281.1 статті 1281 ПК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 580/9246/21.

Суд встановив, що під час проведення перевірки позивача Головним управлінням ДПС у Миколаївській області було встановлено наявність на акцизному складі позивача за уніфікованим № 1012302 три рівнеміра-лічильника ПМП201 із серійними номерами 22528, 22529 і 15590, а також три витратоміра-лічильника із серійними номерами 9436, 11115 і 11116, що зафіксовано в Акті фактичної перевірки від 18.10.2021 (а.с. 64, зворотній бік).

До Запереченнь на акт фактичної перевірки від 18.10.2021 № 7554/14/29/07/2509617854 (а.с. 70) позивач подав відповідачу свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки колонки паливороздавальної Шельф-100 1КЕД-50-0,25-1 (заводський № 11116) від 12.07.2021 № 64/307 (а.с. 71, лицьовий бік), колонки газороздавальної УЗСГ-01-1Е (заводський № 9436) від 12.07.2021 № 64/308 (а.с. 71, зворотний бік), колонки паливороздавальної Шельф-100 1КЕД-50-0,25-1 (заводський № 11115) від 12.07.2021 № 64/308 (а.с. 72, лицьовий бік).

Згідно із цими свідоцтвами про повірку відповідні колонки паливороздавальні і колонка газороздавальна відповідали вимогам настанови з експлуатації з 12.07.2021 до 12.07.2022.

Тобто на день прийняття ППР від 20.12.2021 № 1142814290707 (форма «ПС») (а.с. 80-81) відповідачу було відомо про позитивні результати повірки витратомірів-лічильників, які експлуатувались на акцизному складі позивача з уніфікованим номером 1012302 на час проведення перевірки.

Таким чином, відповідач протиправно наклав на позивача штраф за необладнання витратомірами-лічильниками двох місць відпуску пального наливом на загальну суму 40000,00 грн (?20000,00 Х 2 = ?40000,00), і, як наслідок, ППР від 20.12.2021 № 1142814290707 (форма «ПС») (а.с. 80-81) у цій частині підлягає скасуванню.

Натомість позивач не надав ні відповідачу під час проведення перевірки, ні до суду будь-яких доказів того, що на час проведення перевірки рівноміри-лічильники двох резервуарів мали позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведенні відповідно до законодавства, надано не було.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин ППР від 20.12.2021 № 1142814290707 (форма «ПС») (а.с. 80-81) в частині накладення на позивача штрафу за необладнання рівномірами-лічильниками двох резервуарів на акцизному складі з уніфікованим номером 1012302 у сумі 40000,00 грн (?20000,00 Х 2 = ?40000,00) є правомірним і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується правомірності ППР від 20.12.2021 № 1142714290707 (форма «С») (а.с. 78-79), суд встановив, що відповідно до нього до позивача застосовано штрафні санкції за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, а саме за знаходження на момент проведення перевірок у місцях продажу необлікових надлишків палива.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР) (у редакції, чинній станом на 20.12.2021 день винесення оскаржуваних ППР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чино, об`єктивною стороною складу правопорушення, встановленого статтею 20 Закону № 265/95-ВР, за яке передбачена фінансова санкція, є, у тому числі, реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Відповідно до ППР від 20.12.2021 № 1142714290707 (форма «С») (а.с. 78-79) до позивача застосовано штрафні санкції на суму 134047,70 грн, а саме: у розмірі подвійної вартості не облікованих у встановленому порядку товару.

В Акті фактичної перевірки від 18.10.2021 зазначено, що перевіркою повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) встановлено введення з порушенням обліку товарних запасів, що на момент перевірки знаходився необлікований надлишок нафтопродуктів на загальну суму 670023,85 грн, зокрема:

дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 33,35 л за ціною реалізації 27,00 грн на суму 900,45 грн;

бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 в кількості 6,00 л за цінною реалізації 28,00 грн на суму 168,00 грн;

газу скрапленого в кількості 3705,36 л по ціні реалізації 17,80 грн на суму 65955,40 гривень.

Факт наявності необлікованого надлишку дизельного палива і бензину автомобільного позивачем ні в позовній заяві (а.с. 2-4), ні в Запереченні на акт фактичної перевірки від 18.10.2021 № 7554/14/29/07/ НОМЕР_1 (а.с. 70), ні в скарзі на податкові повідомлення-рішення (а.с. 35-36) позивач не заперечує. Спір у цій частині відсутній.

Водночас позивач заперечує факт реалізації необлікованих надлишків газу скрапленого, стверджуючи, що фактичне зняття залишків товарних запасів відбувалось на даних, які відображені процентоміром, дані якого є некоректними і такими, що не відповідають фактичним залишкам.

Порядок обліку газів вуглеводневих скраплених (далі СВГ) на автозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форми власності встановлений Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за № 331/7652 (далі Інструкція № 332).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 332 облік скрапленого вуглеводневого газу на ГНС та ГНП здійснюється в одиницях маси (кілограм), а не АГЗС та АГЗП в одиницях об`єму (літр) (ДСТУ 3651.0-97).

Абзацом третім пункту 4.2 Інструкції № 332 кількість СВГ визначається одним із методів, передбачених ГОСТ 26976-86: об`ємним у разі визначення об`єму в резервуарах бази зберігання та автоцистернах, а також для обліку СВГ під час продажу на АГЗС, АГЗП.

Відповідно до пункту 4.6 Інструкції № 332 для забезпечення достовірності та єдності вимірювання маси СВГ повинні використовуватися засоби вимірювальної техніки, які допущені до застосування Держспоживстандартом України. Не допускаються до застосування засоби вимірювальної техніки, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, у порядку, встановленому Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та ДСТУ 2708-99 і ДСТУ 3215-95, відповідно, та такі, що не мають відтисків державного повірочного тавра або свідоцтва про державну метрологічну атестацію.

Відповідальність за комплектність та належний стан засобів вимірювальної техніки покладається на керівників підприємств власників засобів вимірювальної техніки, які в свою чергу, наказом призначають осіб, які здійснюватимуть щоденний контроль за засобами вимірювальної техніки (пункт 4.7 Інструкції № 332).

Згідно з пунктом 4.9 керівники підприємств та особи, що відповідають за правильність проведення вимірювань і стан засобів вимірювальної техніки, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Отже, позивач як власник вимірювальної техніки, що знаходилась на акцизному складі за уніфікованим № 1012302 зобов`язаний був використовувати на АГЗС засоби вимірювальної техніки, які пройшли повірку або метрологічну атестацію.

Відтак суд відхилив твердження позивача про те, що фактичне зняття залишків товарних запасів відбувались на даних, які відображенні процентоміром, дані якого є некоректними і такими, що не відповідають фактичним залишкам, оскільки саме позивач зобов`язаний був забезпечити АГЗС належними засобами вимірювальної техніки.

Крім цього, суд не брав до уваги лист приватної особи підприємця ОСОБА_2 від 12.07.2020 (а.с. 72, зворотній бік) з тієї причини, що позивач не надав ні відповідачу під час проведення перевірки, ні до суду будь-яких доказів щодо того, що ОСОБА_2 є суб`єктом господарювання, який здійснює обслуговування та повірку рівнемірів.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що лист приватної особи підприємця ОСОБА_2 від 12.07.2020 (а.с. 72, зворотній бік) не є достовірним доказом.

Однак, суд звертає увагу, що в цьому листі вказано на те, що «… Процентомір Rochester є пристроєм візуального контролю за наповненням резервуару для запобігання перевищення рівня більше ніж 85 % об`єму, та має незрозумілу похибку за відсутністю періодичної повірки.»

Тобто на думку ОСОБА_2 процентомір може давати незрозумілу похибку за відсутності періодичної повірки.

Таким чином, процентомір міг давати невірні дані у випадку не виконання позивачем обов`язку з його утримання в належному стані та проведення повірки.

Суд також встановив, що 09.10.2021 оператор АЗС позивача отримав Вимогу контролюючого органу про зняття залишків товарних запасів від 05.10.2021 (а.с. 62).

Відповідно до Опису залишків фактичних запасів (товарно-матеріальних) цінностей за місцем реалізації та / або зберігання (а.с. 67, зворотний бік) на АЗС, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , 05.10.2021 знаходилось 3900,00 л газу ПТ 2711129400.

В цьому описі позивач власноруч зробив такий запис: « 05.10.2021 Залишки товарних запасів зняті мною особисто. Кількість та ціну підтверджую.»

У позовній заяві позивач цей факт не заперечив.

Відтак з матеріалів справи слідує, що залишки товарних запасів скрапленого газу 05.10.2021 були зняті позивачем особисто, будь-яких зауважень щодо коректності даних, які відобразив відповідний засіб вимірювальної техніки, у нього на день проведення перевірки не було.

Тому суд прийшов до висновку, про підтвердження матеріалами справи факту наявності станом на 05.10.2021 залишків скрапленого газу на АЗС позивача об`ємом 3900,00 л загальною вартістю 69420,00 гривні.

Відповідно до Х-звіту за 05.10.2021 (а.с. 67, лицьовий бік) залишок газу становив 194,64 літра.

Таким чином, під час перевірки посадові особи обґрунтовано прийшли до висновку про наявність на АЗС позивача необлікованого газу об`ємом 3705,36 л (3900,00 л (фактичний залишок) - 194,64 л (дані Х-звіту) = 3705,36 л). Різниця між фактичним залишком і даними щодо залишку за Х-звіту є дуже значною (в 20 раз).

З наведеного слідує, що ППР від 20.12.2021 № 1142714290707 (форма «С») (а.с. 78-79) про застосування штрафних санкцій у сумі 134047,70 грн є правомірним, а позовні вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Платіжними інструкцією від 06.06.2023 № 26 (а.с. 1) підтверджується понесення позивачем судових витрат на сплату судового збору за подачу адміністративного позову в розмірі 2140,49 гривні.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Загальна ціна позову становить 214047,70 гривні.

У цій справі суд задовольнив позов у частині визнання протиправним і скасування ППР від 20.12.2021 № 1142814290707 (форма «ПС») в частині накладення на позивача штрафу в сумі 40000,00 гривень, в решті позовних вимогах відмовив.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: 400,00 грн (?2140,48 Х ?40000,00 / ?214047,70 ? ?400,00).

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.12.2021 № 1142814290707 у частині штрафних санкцій 40000 (Сорок тисяч) 00 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 400 (Чотириста) гривень 00 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 26 вересня 2023 року