Рішення № 113729819, 25.09.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2023 року справа №320/16854/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо ненадання безоплатної первинної правової допомоги з правових питань викладених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги від 07 листопада 2022 року;

- зобов`язати Міністерство фінансів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної первинної правової допомоги від 07 листопада 2022 року;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Міністерство фінансів України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року відкрито провадження у справі та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою від 07.11.2022 про надання безоплатної первинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», з проханням надати консультацію і роз`яснення з правових питань. Відповідач розглянув заяву та надав позивачу відповідь, однак, на переконання позивача, відповідач залишив поза увагою, викладені в заяві питання. На неодноразові звернення до відповідача щодо належного розгляду заяви від 07.11.2022 відповідач у своїх відповідях на поставлені питання також не відповів, що, на думку позивача, свідчить про надання неякісної правової допомоги.

Також позивач зазначає, що відповідач протягом тривалого часу, під час розгляду заяви від 07 листопада 2022 року постійно, відверто демонстрував поведінку направлену на ігнорування норм Конституції України і Закону України «Про безоплатну правову допомогу» в частині надання безоплатної первинної правової допомоги, що свідчить про загрозу невиконання рішення суду в цій справі, тому, на переконання позивача, наявні підстави для встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Міністерством фінансів України в межах компетенції розглянуто зазначену заяву та направлено на адресу В. Коцюруби відповідь листом від 06.12.2022 № 09030-08/К-2027/2407.

Мінфіном у своєму листі надано роз`яснення, яким повідомлено, що забезпечення формування і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення громадян, а також нормативно-правове регулювання з пенсійних питань, зокрема питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком), виплатою пенсій, здійснює Міністерство соціальної політики України згідно із Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423. Крім того, зазначено, що головним розпорядником коштів у складі бюджетної програми бюджетної програми за КПКВК 250680 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» є Міністерство соціальної політики України, яке відповідно до норм Бюджетного кодексу України здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, та у межах доведених йому обсягів видатків самостійно визначає пріоритети і напрями спрямування коштів за бюджетними програмами, які він виконує. Отже, питання, пов`язані з виплатою пенсій, зокрема погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями, має вирішувати Міністерство соціальної політики і України у межах передбачених йому коштів з державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 07 листопада 2022 року звернувся до Міністерства фінансів України із заявою про надання безоплатної первинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», з проханням надати консультацію і роз`яснення з правових питань, зокрема:

- чи є порушенням бюджетного законодавства, в розумінні глави 18 ст. 116 Бюджетного кодексу України, виплата пенсійним органом збільшених розмірів пенсії в наслідок виконання судових рішень про перерахунок пенсії за вислугу років, які набрали законної сили, є остаточними і підлягають обов`язковому виконанню в порядку визначеному законодавством?

- чи здійснює Міністерство фінансів України (на теперішній час та в минулому) в межах повноважень, нормативно-правове регулювання питань пов`язаних з виплатою Пенсійним фондом України збільшених розмірів пенсій в наслідок виконання судових рішень про перерахунок пенсій за вислугу років, які набрали законної сили і є остаточними?

- роз`яснити зміст пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України в розумінні того, чи мають ці пункти відношення до правового регулювання правовідносин пов`язаних з виконанням органами Пенсійного фонду судових рішень про перерахунок пенсій за вислугу років, які набрали законної сили і є остаточними.

Міністерство фінансів України розглянуло заяву позивача та листом № 09030-08/К-2027/2407 від 06.12.2022 повідомило, що питання, пов`язані з виплатою пенсій, зокрема погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями, має вирішувати Міністерство соціальної політики і України у межах передбачених йому коштів з державного бюджету.

Позивач, вважаючи, що Міністерство фінансів України залишило поза увагою питання, викладені в заяві від 07.11.2022, звернувся 18.12.2022 до Мінфіну із заявою про повернення до розгляду заяви від 07.11.2022 про надання правової допомоги, в якій просив надати консультацію і роз`яснення з поставлених питань.

Міністерство фінансів України розглянуло заяву позивача та у листі № 09030-08/К-2027/1/59 від 11.01.2023 роз`яснило положення окремих статей Закону України «Про безоплатну правову допомогу» щодо підстав та порядку надання правової допомоги, а також роз`яснило, що забезпечення формування і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення громадян, а також нормативно-правове регулювання з пенсійних питань, зокрема, пов`язаних з призначенням (перерахунком), виплатою пенсій, здійснює Міністерство соціальної політики України, у зв`язку з чим надання правової інформації, консультацій з правових питань щодо пенсійних виплат не належить до повноважень Міністерства фінансів України.

Не погоджуючись з такою відповіддю, позивач 15 січня 2023 року та 08 лютого 2023 року звертався до Мінфіну із заявами про повернення до розгляду заяви від 07.11.2022 про надання правової допомоги, в яких просив надати консультацію і роз`яснення з поставлених питань.

Міністерство фінансів України розглянуло заяви позивача та у листах № 09030-08/К-153/158 від 26.01.2023, № 09030-08/К-153/1/358 від 28.02.2023 повідомило, що повну відповідь з порушених у зверненні питань Мінфін надав у межах своєї компетенції у попередніх листах.

Позивач, вважаючи, що відповідач надав неякісну правову допомогу, а також, що визнання протиправними дій Міністерства фінансів України та зобов`язання його вчинити певні дії надасть йому можливість в порядку визначеному законодавством в належний спосіб та в повному обсязі домогтися виконання судового рішення у справі № 640/823/20, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року №3460-VI (далі - Закон №3460-VI) право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону №3460-VI безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг, як, зокрема, надання правової інформації; надання консультацій і роз`яснень з правових питань.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №3460-VI право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Відповідно до статті 9 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є: 1) органи виконавчої влади; 2) органи місцевого самоврядування; 3) фізичні та юридичні особи приватного права; 4) спеціалізовані установи; 5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Статтею 10 Закону №3460-VI визначено порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги.

За приписами частини 1 статті 10 Закону №3460-VI звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 10 Закону №3460-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов`язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення. Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п`ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.

Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п`яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення (частина сьома статті 10 Закону №3460-VI).

З наведених приписів Закону №3460-VI висновується, що мета безоплатної первинної правової допомоги полягає в інформуванні особи про її індивідуальні права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань.

Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною 2 статті 7 вказаного Закону, має бути пов`язано із забезпеченням реалізації індивідуально виражених прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Діючим законодавством України встановлено обов`язок суб`єкта надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні надати відповідь на звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги у встановлений Законом строк, а саме: з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов`язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення та/або якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п`яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.

Зі змісту спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач, звертаючись до Міністерство фінансів України, просив надати консультацію і роз`яснення з правових питань, зокрема:

- чи є порушенням бюджетного законодавства, в розумінні глави 18 ст. 116 Бюджетного кодексу України, виплата пенсійним органом збільшених розмірів пенсії в наслідок виконання судових рішень про перерахунок пенсії за вислугу років, які набрали законної сили, є остаточними і підлягають обов`язковому виконанню в порядку визначеному законодавством?

- чи здійснює Міністерство фінансів України (на теперішній час та в минулому) в межах повноважень, нормативно-правове регулювання питань пов`язаних з виплатою Пенсійним фондом України збільшених розмірів пенсій в наслідок виконання судових рішень про перерахунок пенсій за вислугу років, які набрали законної сили і є остаточними?

- роз`яснити зміст пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України в розумінні того, чи мають ці пункти відношення до правового регулювання правовідносин пов`язаних з виконанням органами Пенсійного фонду судових рішень про перерахунок пенсій за вислугу років, які набрали законної сили і є остаточними.

Підставою для подачі такої заяви послугувало те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протягом тривалого часу (понад два роки і сім місяців) не виконує судове рішення про перерахунок пенсії за вислугу років у справі № 640/823/20, яке набрало законної сили, посилаючись на те, що згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Разом з тим, відповідно до змісту листів-відповідей № 09030-08/К-2027/2407 від 06.12.2022, № 09030-08/К-2027/1/59 від 11.01.2023, № 09030-08/К-153/158 від 26.01.2023, № 09030-08/К-153/1/358 від 28.02.2023 відповідачем чіткої та однозначної відповіді на поставлені позивачем питання у зверненні від 07 листопада 2022 року про надання безоплатної первинної правової допомоги не надано.

На думку суду, роз`яснення, що надані відповідачем, стосуються питань, з якими позивач не звертався у вказаному зверненні.

Крім того, хоча Міністерство фінансів України у листі № 09030-08/К-2027/2407 від 06.12.2022 повідомляла позивача про те, що питання, пов`язані з виплатою пенсій, зокрема погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, має вирішувати Міністерство соціальної політики і України у межах передбачених йому коштів з державного бюджету, однак звернення не передавалося до Міністерства соціальної політики і України для надання правової допомоги, як це передбачено частиною сьомою статті 10 Закону №3460-VI.

Відсутність чіткої відповіді на поставлене у зверненні про надання безоплатної первинної правової допомоги відповідно до Закону №3460-VI питання, не зважаючи на надсилання позивачу згаданих листів, свідчить про те, що відповідач не надав правової допомоги з правових питань поставлених у зверненні.

З урахуванням наведених обставин у справі, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень стосовно розгляду поданого позивачем звернення та зобов`язання Міністерство фінансів України повторно розглянути звернення позивача від 07 листопада 2022 року.

За схожих обставин Верховний Суд дійшов аналогічних висновків у постанові від 23 червня 2021 року у справі № 420/2752/20.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Мотивуючи таку вимогу позивач зазначив, що наведені у позові факти тривалого і свідомого ігнорування Мінфіном вимог Закону № 3460-УІ є обґрунтованими і достатніми сумнівами щодо виконання судового рішення, що підставою для встановлення судового контролю.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглядаючи вказану вимогу, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин, відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №360/4329/18.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,00 грн, що підтверджується наявною у справі квитанцією № 32528798800006839390 від 24.12.2021.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Міністерства фінансів України.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо ненадання безоплатної первинної правової допомоги з правових питань викладених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги від 07 листопада 2022 року;

3. Зобов`язати Міністерство фінансів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної первинної правової допомоги від 07 листопада 2022 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ: 00013480) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1073 (тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.