Ухвала суду № 113726555, 26.09.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/312/23

За заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» адвоката Качкурова Ф.В.

про відвід судді

у справі № 911/312/23

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг»

про стягнення 324 489,03 грн,

Суддя Антонова В.М.

Представники учасників справи:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» (далі - відповідач) про стягнення 324 489,03 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2023 в справі №911/312/23 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця» 324 489,03 грн вартості необлікованої електричної енергії та 4 867, 35 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 залишено без змін.

27.07.2023 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 видано наказ.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.08.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі № 911/312/23 повернуто скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі №911/312/23.

19.09.2023 до Господарського суду Київської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на рішення державного виконавця, в якій останнє просить суд скасувати постанову Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 72652552 про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2023 та зобов`язати державного виконавця Кравченю Л.А. звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, з викладенням обставин щодо існування судового рішення в справі № 911/312/23, оформленого рішеннями за номерами 110079825 та 112225523, з викладенням обставин, що свідчать про неоднаковість фактичних обставин, встановлених Господарським судом Київської області стосовно фактичних обставин, встановлених Північним апеляційним господарським судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2023 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на рішення державного виконавця в справі №911/312/23 повернуто заявнику без розгляду з підстав викладених в ухвалі суду.

20.09.2023 до Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» про скасування судового наказу, в якій останнє просить суд визнати заяву про видачу судового наказу протиправною, що містить ознаки, передбачені ст. 384 КК Країни та скасувати судовий наказ від 27.07.2023 в справі № 911/312/23.

25.09.2023 від представника відповідача адвоката Качкурова Ф.В. надійшла заява про відвід судді Антонової В.М., яка з посиланням на п. п. 3, 4, ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, мотивована наявністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частинами першою та другою цієї статті встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи наявність підстав передбачених для відводу судді Антонової В.М від розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» про скасування судового наказу та скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на рішення державного виконавця, представник вказаного товариства - Качкуров Ф.В. (заявник) посилається, зокрема, на те, що при розгляді справи № 911/312/23 порушено права відповідача на судовий захист при розгляді справи в суді першої інстанції, в зв`язку з не направленням ухвали про відкриття провадження на адресу відповідача. Також зазначає, що не отримував копії судового наказу та доданих до нього документів, що порушило його право на подання до суду заяви про скасування судового наказу, так на його думку відповідач (боржник) мав строк на оскарження такого наказу до 16.08.2023, а тому суддя Антонова В.М. мала видати наказ у справі лише після 16.08.2023 у порядку ч. 2 ст. 159 статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Також зазначає, що в рішенні Господарського суду Київської області від 07.04.2023 не вірно зазначено особу, яка підписала акт про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0015 від 16.06.2022, що на його думку це змінює судове рішення та є службовим підробленням.

Щодо посилань представника заявника на не направленням ухвали про відкриття провадження в справі № 911/312/23 на адресу відповідача, то суд зазначає, що відповідно до довідки, складеною відділом автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції (Канцелярія) апарату Господарського суду Київської області від 06.02.2023, у зв`язку з відсутністю фінансування відправлення процесуальних документів у справі № 91/312/23 було не можливе.

Крім того, відповідно до довідки за підписом керівника апарату Господарського суду Київської області від 26.09.2023, в суду була відсутня можливість відправити поштову кореспонденцію по справі № 911/312/23, в зв`язку з відсутністю достатнього фінансування та забезпечення марками Господарського суду Київської області, так відправка судом поштової кореспонденції була припинена ще з 05.05.2022.

Також зазначена інформація щодо припинення відправки поштової кореспонденції Господарським судом Київської області, в зв`язку з відсутністю достатнього фінансування була розміщена на офіційному сайті суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №911/312/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Так, колегія суддів у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 встановила наявність порушення судом першої інстанції норм процесуального права, проте колегія суддів у вказаній постанові дійшла висновку, що вищенаведене порушення норм процесу не вплинуло на вірність прийняття місцевим господарським судом рішення.

Щодо посилань заявника на те, що суддею Антоновою В.М. порушено порядок та строки на видачу наказу на виконання рішення суду, то суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на те, що частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Так, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Оберіг" про стягнення 324 489,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2023 в справі № 911/312/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, визнано справу малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2023 в справі №911/312/23 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» акціонерного товариства «Українська залізниця» 324 489,03 грн вартості необлікованої електричної енергії та 4 867, 35 грн витрат по сплаті судового збору, залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

Згідно ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Тобто положеннями Господарського процесуального кодексу України передбачено, три види виконавчих документів:

1. наказ;

2. судовий наказ;

3. ухвала суду.

Суд звертає увагу заявника, що справа № 911/312/23 розглядалась в порядку позовного провадження (розділ ІІІ Господарського процесуального кодексу України), а не в порядку наказного провадження (розділ ІІ Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (стаття 284 Господарського процесуального кодексу України).

Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 в справі № 911/312/23 рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 в справі № 911/312/23 залишено без змін.

Отже, враховуючи викладене вище рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 в справі № 911/312/23 набрало законної сили 05.07.2023, тобто в день прийняття постанови апеляційної інстанції.

Згідно ч. 4 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

20.07.2023 матеріали справи № 911/312/23 повернулись до Господарського суду Київської області.

27.07.2023 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 видано наказ.

Враховуючи зазначене вище наказ від 27.07.2023 у справі № 911/312/23 був виданий за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов`язку суду направляти копію наказу на примусове виконання рішення суду боржнику.

Виконання судового рішення в справі № 911/312/23 здійснюється на підставі наказу, а не судового наказу.

Також суд зазначає, що в положеннях Господарського процесуального кодексу України відсутній механізм скасування наказу про примусове виконання рішення суду.

Так, з доводів заявника вбачається, що останній не вірно розуміє порядок звернення рішення суду до виконання. Суд звертає увагу заявника, що в даному випадку положення статей 157-159 Господарського процесуального кодексу України не підлягають застосуванню, так як поширюються на судові накази, які були видані судом у порядку наказного провадження, а наказ в даній справі виданий за результатами розгляду справи в позовному провадженні, на підставі рішення суду в порядку ч. 4 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань заявника на службове підроблення в рішенні Господарського суду Київської області від 07.04.2023, шляхом описки імені підписанта акта про порушення №ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0015 від 16.06.2022, що на думку заявника змінює судове рішення, то колегія суддів у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 встановила, що: «Посилання апелянта на те, що позивач в позовній заяві невірно зазначив особу, яка підписала акт, не впливає на оцінку цього доказу, адже суд здійснює перевірку доводів сторін долученими до матеріалів справами документами. В акті значиться, що від споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки, його підписано Новіковою Вікторією Миколаївною».

Отже, при винесенні рішенні в даній справі було допущено описку в тексті рішення в частині імені підписанта акта, в зв`язку з тим, що цю особу невірно зазначено в позовній заяві, судом апеляційної інстанції встановлено підписанта акта, так вказана описка не впливає на оцінку доказу та на суть рішення.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним".

Так, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою.

З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання.

Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

У контексті викладеного, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень в інших справах, у тому числі подібних.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02), згідно з якою стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При вирішенні цієї справи Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Щодо заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» адвоката Качкурова Ф.В від розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на рішення державного виконавця, то суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2023 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на рішення державного виконавця в справі №911/312/23 повернуто заявнику без розгляду в порядку приписів частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, заявником не наведено жодної об`єктивної обставини, яка б свідчила про упередженість судді Антонової В.М. при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» про скасування судового наказу.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» адвоката Качкурова Ф.В. судді Антонової В.М. від розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» про скасування судового наказу .

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність передачі заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» адвоката Качкурова Ф.В. про відвід судді Антонової В.М. від розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» про скасування судового наказу та скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на рішення державного виконавця для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 32, 35, 39, 234, 228 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» адвоката Качкурова Ф.В. про відвід судді Антонової В.М. від розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» про скасування судового наказу та скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на рішення державного виконавця.

2. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» адвоката Качкурова Ф.В. про відвід судді Антонової В.М. від розгляду від розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» про скасування судового наказу та скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг» на рішення державного виконавця передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та не підлягає оскарженню.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається:(http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова