Рішення № 113725793, 26.09.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.2023 Справа №905/777/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовною заявою: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ

до відповідача: ОСОБА_1 , м.Костянтинівка, Донецька область

про стягнення 124759,61грн.

без повідомлення (виклику) представників сторін

Суть справи:

Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 99991,76грн., процентів за користування кредитом в сумі 22068,01грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 2699,84грн., всього 124759,61грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору б/н від 17.11.2021, укладеного шляхом підписання останньою заяви про надання кредиту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця "Підприємницький".

Позов пред`явлений до фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яка згідно з відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 17.06.2022 припинила підприємницьку діяльність як ФОП.

Ухвалою від 31.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідача було повідомлено про відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали від 31.07.2023 засобами поштового та електронного зв`язку.

Копія ухвали від 31.07.2023 також розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі.

Поштове відправлення - копія ухвали від 31.07.2023, надіслана на поштову адресу, зазначену у позові ( АДРЕСА_1 ) повернуто відділеням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Поштове відправлення - копія ухвали від 31.07.2023, надіслана на поштову адресу, зазначену у листі Міністерства соціальної політики України (Мінсоцполітики) від 05.07.2023 №8982/0/2-23/19 (24000, Вінницька обл., м.Могилів-Подільський, вул.Київська, буд.35) повернуто відділеням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Електронний примірник ухвали від 31.07.2023 про відкриття провадження у справі повернено (не доставлено) на електронну скриньку відповідача згідно із довідкою про помилку доставки електронного листа, сформованою в автоматизованій системі бази даних «Діловодство господарського суду». Інформації про зміну електронної адреси до суду не представлено.

При цьому суд зазначає про неможливість повідомлення відповідача про розгляд справи телефонограмою, оскільки за номером телефону, який зазначений у листі Міністерства соціальної політики України (Мінсоцполітики) від 05.07.2023, зв`язок не встановлено.

Відповідач заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні не висловив, відзив до суду не направив.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

17.11.2021 фізичною особою-підприємцем Кройтор Юлією Вікторівною, шляхом накладення електронного підпису, було підписано заяву про надання кредиту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_2 на умовах, які зазначені у заяві.

До позовної заяви позивачем долучено роздруківку щодо результату перевірки електронного підпису ОСОБА_1 .

Підписанням заявки ФОП Кройтор Юлія Вікторівна, на підставі статті 634 Цивільного кодексу України, приєдналася до "Умов та правил надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, та які разом із заявою про відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, становлять кредитний договір від 17.11.2021.

Підписанням цієї Заяви відповідач висловила пряму та безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру кредитного ліміту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця "Підприємницький", розмір якого може бути змінено Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, зокрема в разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку.

Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання відповідачем цієї Заяви шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису в системі Приват24 для бізнесу.

Заявкою передбачено, що мінімальний розмірі ліміту становить 10 000,00 грн, максимальний - 100000,00грн; розмір процентної ставки 25,5%; розмір щомісячної комісії встановлений - 0,3% від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку клієнта за звітній місць; пільговий період - 55 днів; термін користування кредитом - 12 місяців.

Відповідно до п. 3.2.6.1.4 Умов, клієнт приєднується до договору шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" (далі Заявка) в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП), що разом з цими Умовам та Правилами становлять кредитний договір. Клієнт банку, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в банку, приєднується до послуги шляхом підписання заявки в Приват24 для бізнесу із використанням КЕП. Приєднання до цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо встановлення банком будь-якого розміру кредитного ліміту.

Відповідно до п. 3.2.6.1.5 Умов ліміт встановлюється банком на кожний операційний день. Розмір ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.

Згідно із п. 3.2.6.1.7 Умов сторони узгодили, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Приєднавшись до цих Умов, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6 цього договору.

У відповідності до п. 3.2.6.3.1 Умов за користування кредитом клієнт сплачує банку комісію за управління фінансовим інструментом, далі - комісія, в розмірі, зазначеному в тарифах банку, що діють на момент надання кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку клієнта. Комісія, що не сплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10.).

Відповідно до п. 3.2.6.3.5 Умов розрахунок процентів за користування кредитом банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку клієнта дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості з кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається. Сплата процентів за користування кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця. Проценти, що несплачені в строк, що зазначений в абз. 3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10).

Остаточне погашення заборгованості за кредитом клієнт здійснює не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.6.5.1.

Згідно з підп. 3.2.6.5.1., 3.2.6.5.2. п. 3.2.6.5. Умов та Правил строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що банк має право пролонгувати строк користування кредитом. Продовження обслуговування ліміту відповідно до цього пункту можливе за умови, що по закінченню останнього дня строку на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено проценти та комісія.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у межах встановленого ліміту у розмірі 100000,00грн, що підтверджується виписками по рахунку та довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 99991,76грн., процентів за користування кредитом в сумі 22068,01грн. та комісії за користування кредитом в сумі 2699,84грн., всього 124759,61грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суду виходить з такого:

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 та частини 1 статті 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлене законом.

Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За висновком суду, укладений між сторонами кредитний договір за своєю правовою природою є договором приєднання, що складається з Заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця "Підприємницький" та Умов і Правил надання банківських послуг; на правовідносини сторін, що виникають в ході виконання даного правочину, поширюється дія §1 та §2 глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 2 статті 639 ЦК України, зокрема, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин 1-2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять заперечень відповідача з приводу того, що підписуючи Заявку відповідач ознайомився, розумів і погодився не з цією, а з іншою редакцією Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький».

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ФОП Кройтор Юлією Вікторівною шляхом накладення позивачем та клієнтом їх ЕЦП на документ «Заявка на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», укладено у письмовій формі кредитний договір від 17.11.2021.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, за якими банк зобов`язався надати відповідачу на відповідних умовах кредит, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався використати та повернути кредит позивачу, а також сплатити відсотки за користування кредитом та комісійну винагороду у розмірах та в строки, визначені кредитним договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у межах встановленого ліміту у розмірі 100000,00грн, що підтверджується виписками по рахунку та довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів.

Клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим в останнього станом на 09.05.2023 виникла заборгованість по кредиту у розмірі 99991,76грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів за укладеним договором до матеріалів справи не додано. Таким чином, в порушення умов договору відповідач не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а відтак у відповідача наявна заборгованість у розмірі 99991,76грн, факт наявності якої підтверджено належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості по кредиту у розмірі 99991,76грн. підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем нараховано станом на 09.05.2023 проценти за користування кредитом у розмірі 22068,01грн та комісію за користування кредитом у розмірі 2699,84грн.

Наявними у матеріалах справи виписками з рахунку позичальника, розрахунками заборгованості підтверджується заборгованість по процентам за користування кредитом та заборгованість по комісії за користування кредитом у заявлених розмірах, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими.

Відповідач правомірність вимог позивача в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом не спростувала; доказів належного виконання зобов`язань перед позивачем щодо своєчасного погашення простроченого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами до суду не надала.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасному поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а також наявність заборгованості по комісії за користування кредитом, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлено статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом, процентами та комісією, у передбачений договором строк, тобто, не виконав свої зобов`язання належним чином, то позовні вимоги щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що 17.06.2022, до Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб - підприємців, громадських формувань внесений запис 2009880060001001958 про припинення підприємницької діяльності Кройтор Юлії Вікторівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи в спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи в визначених законом випадках, зокрема: справи в спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду в господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджений підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Суд установив, що кредитний договір б/н від 17.11.2021, умовами якого обґрунтований заявлений позов, укладений сторонами як суб`єктами господарювання (відповідач втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності 17.06.2022). З аналізу змісту та підстав цього позову вбачається, що спір між сторонами виник щодо неналежного виконання відповідачем договору, в частині обов`язку по своєчасному поверненню кредиту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця "Підприємницький".

Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Згідно з частинами 1 та 2 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.

За частиною 1 статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статей 51, 52 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернене стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 9 статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою нею статусу ФОП не припинились.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 231, 236-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», м.Київ до ОСОБА_1 , м.Костянтинівка, Донецька область про стягнення 124759,61грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса згідно відомостей з ЄІБД ВПО: 24000, Вінницька обл., м.Могилів-Подільський, вул.Київська, буд.35; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 99991,76грн., процентів за користування кредитом в сумі 22068,01грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 2699,84грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 2684,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 26.09.2023.

Суддя М.О. Лейба