Рішення № 11372547, 27.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2010 р.Справа № 31-27/121-08-5436 Позивач: ТОВ „МОО –Гофротара”

Відповідач: ТОВ „Бізнес Вин”

про стягнення 109497 грн. 61 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

позивача: Тульська А.І.

відповідача: не з’явився

Суть спору: про стягнення заборгованості по договору в сумі 109497 грн. 61 коп. з урахуванням основного боргу, інфляційних, 3% річних, пені.

З відзиву на позов від 18.03.2009 року убачається, що відповідач визнав позов в сумі 100255 грн. 83 коп. основного боргу.

Представник позивача позов підтримав, та пояснив, що між сторонами укладений договір № 1909/08 від 19.09.2008 року, а в додатку № 1 помилково вказаний не правильний номер договору.

Матеріалами справи встановлено:

Перш за все слід вказати, що позов ґрунтується лише на договорі від 19.09.2008 року за № 1909/08, на підставах які регулюють не договірні відносини позов не ґрунтується.

19.09.2008 року за № 1909/08 сторони уклали договір, відповідно до умов якого позивач поставляє відповідачу товар найменування, кількість, ціна якого вказуються у додатках до договору. Товар поставляється партіями, в асортименті та кількості які визначаються сторонами у накладних які є частиною договору. Товар оплачується протягом 14 календарних днів після отримання товару. За прострочення оплати товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Договір діє до 31.12.2008 року, але в будь –якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовґязань.

Додатком № 1 до вказаного договору сторони встановили найменування, асортимент, ціну товару.

На виконання договору позивач передав відповідачу товар за накладними від 01.10.2008 року на суму 9925 грн., від 02.10.2008 року на суму 14388 грн., від 04.10.2008 року на суму 20165 грн., від 08.10.2008 року на суму 23817 грн. 36 коп., від 16.10.2008 року на суму 21729 грн. 75 коп., від 29.10.2008 року на суму 17266 грн., від 31.10.2008 року на суму 19382 грн. 42 коп., а всього на загальну суму 126673 грн. 53 коп.

Суд відхиляє накладні від 14.08.2008 року на суму 1813 грн. 68 коп., від 19.08.2008 року на суму 23370 грн., від 20.08.2008 року на суму 1200 грн., від 15.09.2008 року на суму 9642 грн. 26 коп., від 16.09.2008 року на суму 3844 грн. 45 коп., від 17.09.2008 року на суму 20515 грн. 63 коп., оскільки ці накладні оформлені до укладання сторонами договору, а договір не передбачає умов щодо розповсюдження його дії на правовідносини які виникли між сторонами до укладання договору( ст. 631 ЦК України).

Слід вказати, що остаточно позов позивача ґрунтується на вказаних накладних, в звґязку із чим суд розглядав лише вказані накладні і будь –які інші накладні не розглядав.

В свою чергу відповідач на виконання договору сплатив позивачу 24.09.2008 року –28990 грн., 21.10.2008 року –2000 грн. 04 коп., 26.11.2008 року –10000 грн., 08.12.2008 року –10000 грн., 16.12.2008 року –10000 грн., а всього на загальну суму 60990 грн. 04 коп., що підтверджено виписками по рахунку.

Суд відхиляє платежі відповідача від 13.08.2008 року на суму 1813 грн. 68 коп., від 14.08.2008 року на суму 22800 грн., від 22.08.2008 року на суму 1200 грн., оскільки ці платежі здійснені до укладання сторонами договору, а договір не передбачає умов щодо розповсюдження його дії на правовідносини які виникли між сторонами до укладання договору( ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач з позивачем у встановлені строки не розрахувався і його заборгованість за товар складає 65683 грн. 49 коп.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував пеню в сумі 6735 грн. 95 коп. з 13.11.2008 року по 18.03.2009 року.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив його помилковість. Правильною є пеня в сумі 5436 грн. 05 коп. з 13.11.2008 року по 18.03.2009 року.

Перевіряючи розрахунок пені суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 232 ГК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; облікових ставок НБУ в подвійному розмірі; Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”; часткової оплати.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував 3% річних на суму 841 грн. 99 коп. з 13.11.2008 року по 18.03.2009 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив його помилковість. Правильними є 3% річних в сумі 679 грн. 50 коп. з 13.11.2008 року по 18.03.2009 року.

Перевіряючи розрахунок 3% річних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; ст. 625 ЦК України; часткової оплати.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував інфляційні в сумі 1664 грн. 06 коп. з листопаду 2008 року по березень 2009 року включно.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив його правильність щодо остаточної суми нарахування.

Перевіряючи розрахунок інфляційних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 625 ЦК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобов’язання; переривання перебігу строку позовної давності; листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”; часткової оплати.

Загальна сума до стягнення складає 73463 грн. 10 коп. (основна заборгованість, пеня, 3% річних, інфляційні), що зумовлює часткове задоволення позову.

Суд приймає визнання відповідачем позову в частині основного боргу на суму 65683 грн. 49 коп., оскільки визнання позову в частині цієї суми відповідає законодавству та обставинам справи. В іншій частині суд не приймає визнання відповідачем позову, в звґязку із тим, що таке визнання суперечить законодавству та обставинам справи.

Слід розґяснити сторонам, що з приводу накладних від 14.08.2008 року на суму 1813 грн. 68 коп., від 19.08.2008 року на суму 23370 грн., від 20.08.2008 року на суму 1200 грн., від 15.09.2008 року на суму 9642 грн. 26 коп., від 16.09.2008 року на суму 3844 грн. 45 коп., від 17.09.2008 року на суму 20515 грн. 63 коп., та платежів від 13.08.2008 року на суму 1813 грн. 68 коп., від 14.08.2008 року на суму 22800 грн., від 22.08.2008 року на суму 1200 грн., які оформлювалися та здійснювалися без договору, між сторонами виникли правовідносини які регулюються ст. 1212 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

З підстав ст. 1212 ЦК України у поточній справі будь –які позовні вимоги не заявлялися.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Позивач повинен був сплатити державне мито у справі в сумі 1460 грн. 09 коп.

Однак позивач помилково сплатив держмито в сумі 1552 грн. 50 коп., що підтверджено платіжними дорученнями.

Таким чином позивач надмірно сплатив до державного бюджету державне мито в сумі 92 грн. 41 коп., які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до ст. 8 ДКМУ “Про державне мито”, яка передбачає, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „Бізнес Вин” код 33080423 (Одеська область, Білгород –Дністровський район, с. Молога, вул. Комсомольська, 260) на користь ТОВ „МОО –Гофротара” код 33854157 (м. Миколаїв, вул. Воровского, 38) –73463 грн. 10 коп., 979 грн. 58 коп. по держмиту, 79 грн. 16 коп. за ІТЗ судового процесу.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ТОВ „МОО –Гофротара” фактично понесені судові витрати у справі по держмиту в сумі 480 грн. 51 коп., та за ІТЗ судового процесу в сумі 38 грн. 84 коп.

Повернути з державного бюджету України на користь ТОВ „МОО –Гофротара” код 33854157 (м. Миколаїв, вул. Воровского, 38) –надмірно сплачене державне мито в сумі 92 грн. 41 коп.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 30.04.2010 року.

Рішення набуває законної сили з 12.05.2010 р.

Суддя