Рішення № 113711607, 20.09.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34413/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору про надання банківських послуг недійсним,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила визнати недійсним кредитний договір, який укладений нею з АТ КБ «Приватбанк» 27 червня 2019 року, посилаючись на те, що позивач не була належним чином ознайомлена з умовами кредитування, не знала детальну інформацію про тип процентної ставки, порядок її обчислення, зокрема про нарахування сплату відсотків за користування кредитними коштами, як пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не могла бути достатньо проінформована про умови кредитування за договором, який укладений у вигляді Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил. Також позивач вважає необґрунтованим нарахування відповідачем відсотків за користування кредитними коштами, оскільки, відсутні підстави вважати, що сторони договору обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Відповідачем не було надано всієї необхідної інформації про умови кредитування, яка має бути надана, відповідно до вимог законодавства про захист прав споживачів, та відповідач свідомо спонукав позивача на укладення договору на несправедливих та незаконних умовах, які істотно порушують баланс договірних прав та обов`язків на користь, а відтак вважає, що правочин має бути визнаний судом недійсним.

Представник відповідача у відзиві не визнав позов, вказав, що позивач вперше звернулася до AT КБ «ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, ще 02 квітня 2013 року, відповідно до якої, ознайомившись із умовами та правилами надання банківських послуг, виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку в тому числі «Кредитка «Універсальна» на підставі якої позивачу було відкрито рахунок. А 27 червня 2019 року, відповідно до умов анкети-заяви, сторони уклали угоду про використання простого електронного підпису (третя сторінка анкети, другий абзац) та погодили, що визнають простим електронним підписом такі способи підписів позивача: ОТР-пароль, QR-код, підпис стілусом на планшеті у відділенні банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках, або офіційних сайтах банку у мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитись з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК банку дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої клієнт надає банку, шляхом підписання, способами, що узгоджені сторонами вище, при цьому ідентичність укладення правочину, повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта НОМЕР_1 .

II. Процесуальні дії та рішення суду.

09 серпня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 15 серпня 2023 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

21 серпня 2023 року ухвалою судді у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін у судове засідання /а. с. 65-66/.

20 вересня 2023 року представник позивача подав до суду відзив на позов.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

III. Фактичні обставини справи.

02 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, для отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та платіжної картки «Кредитка «Універсальна».

01 липня 2017 року, у зв`язку зі зміною умов та правил надання банківських послуг, позивачем додатково було підписано одну анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

27 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 додатково підписала дві анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та окремо підписано та погоджено паспорт споживчого кредиту та заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг.

Відповідно до підписаної анкети-заяви від 27 червня 2019 року, позивачу було видано банківську картку № НОМЕР_2 , тип "MasterCard World Elite" та на яку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 200 000, 00 грн, якою позивач і користався розраховуючись в різних закладах та сплачуючи покупки, зокрема, за період з 27 червня 2019 року по 01 грудня 2022 року.

Анкета-заява 27 червня 2019 року, паспорт споживчого кредиту та умови та правила надання банківських послуг підписані позивачем, шляхом використання свого простого електронного цифрового підпису, а саме накладання підпису стілусом на планшеті, у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», а паспорт споживчого кредиту та заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, було підписано шляхом надсилання ОТП-паролю.

Відповідно до умов анкети-заяви від 27 червня 2019 року, сторони уклали угоду про використання простого електронного підпису (третя сторінка анкети, другий абзац) та погодили, що визнають простим електронним підписом такі способи підписів позивача: ОТР-пароль, QR-код, підпис стілусом на планшеті у відділенні банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках, або офіційних сайтах банку у мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитись з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК банку дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої клієнт надає банку, шляхом підписання, способами, що узгоджені сторонами вище, при цьому ідентичність укладення правочину, повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта НОМЕР_1 .

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частини другої ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання пункту 1 частини другої ст. 30 Цивільного кодексу України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.

Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до частини першої ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов)

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, позивач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом частини першої ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві.

Представник відповідача також наголошує, що при оформленні кредиту, договір був підписаний повнолітньою, дієздатною особою. Тобто позичальник повністю віддавав звіт своїм діям, та погодився на добровільних засадах з усіма умовами договору, крім цього виконував зобов`язання, чим підтвердив той факт, що його задовольняють всі умови. З моменту укладання договору у позичальника протягом двох років не виникали питання, до відповідача про розірвання або зміну даного договору позичальник не звертався, тому виникає питання, чому на протязі всього часу позивач в позасудовому порядку ні разу не звернувся до банку для урегулювання всіх питань, які його турбують. На момент укладання позичальника повністю задовольняли всі умови і передбачені права сторін на проведення переговорів та досягнення згоди щодо умов договору. Сторони погодили положення кредитного договору в тих межах, які сторони бажали викласти у самому договорі. При цьому, цивільним законодавством передбачено, що норми договору, не можуть звужувати права сторони договору, передбачені нормами законодавства, в тому числі й нормами про припинення та зміну договору.

При підписанні кредитного договору сторони чітко та добровільно обумовили обсяг взаємних прав та обов`язків, одночасно встановив рівень відповідальності та порядок дій у разі порушення норм договору. Крім цього були обумовлені всі нарахування відповідно до відсоткової ставки, винагороди, комісії та страхових платежів та узгоджені сторонами при укладанні правочину, а тому посилання про несправедливе включення даних положень до кредитного договору є безпідставними.

Положеннями кредитного договору чітко прописано події, які передують прийняттю рішення про припинення або зміну договору.

Частиною першою ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту позичальнику.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимОг розумності та справедливості.

Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Про згоду позивача на укладення договору саме в такій формі та ознайомлення відповідача з Умовами договору та Тарифами свідчить підпис позивача. Заперечуючи правомірність нарахованої відповідачем суми заборгованості, позивач не зазначає, з якою ж таки сумою боргу вона не погоджується.

Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 і відповідач АТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у банку із встановленим кредитним лімітом на картковий рахунок.

Суд, враховуючи відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, зазначає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на веб-ресурсі банку: https://privatbank.ua не можна розцінювати як невід`ємні частини спірного договору, оскільки із копії поданої заяви від 17 січня 2012 року та інших матеріалів справи неможливо встановити, які саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла позичальник, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Позивач, будучи стороною вказаних правовідносин, не надала суду належних доказів для підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу свого позову, й не вказала про причини неможливості надати такі докази.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є необґрунтованим.

V. Питання застосування наслідків позовної давності.

Представник відповідача у відзиві просив суд про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, звертаючи увагу на те, що про існування вказаних позивачем відносин, позивачу було відомо починаючи з 27 червня 2019 року [дата відкриття рахунку] та спірність у відносиназ виникла саме 27 червня 2019 року, у той час як з позовною заявою позивач звернулася у серпні 2023 року.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18), суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц) (п. 80).

Також у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (14-306цс18) зробила висновок про те, що, встановивши, що позовну давність пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цієї підстави, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже підстав для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної даності судом не встановлено.

VІ. Розподіл судових витрат.

За приписами частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, судовий збір покладається у повному обсязі на позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 1-22, 256-261, 267, 509, 526, 530, 610, 612, 626-628, 1048, 1054 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору про надання банківських послуг недійсним залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя І. В. Литвинова