Рішення № 113706035, 14.09.2023, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1628/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2023 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого судді Корольчук Н.В.

за участю:

секретаря: Макаревич Л.Р.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Левицького А.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заправилами спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, -

в с т а н о в и в:

І. Виклад позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі ДП «Ліси України»), в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 48272,0 грн..

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 1978 року до 23.01.2023 року безперервно працював у Державному підприємстві «Самбірське лісове господарство» (далі - ДП «Самбірське лісове господарство») на різних посадах. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 року №968 діяльність ДП «Самбірське лісове господарство» як юридичної особи припинено у спосіб реорганізації шляхом приєднання до ДП «Ліси України». Відповідно до п. 8 зазначеного вище наказу ДП «Ліси України» визначено правонаступником усіх прав та зобов?язань реорганізованого ДП «Самбірське лісове господарство».

Згідно з наказом голови комісії з припинення ДП «Самбірське лісове господарство» від 23.01.2023 року №13-к (п. 9) провідного інженера з лісозаготівель виробничого відділу підприємства ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв?язку з переведенням до філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» на підставі поданої заяви. При цьому, на день звільнення позивача він мав 56 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 23.07.2020 року по 23.01.2023 року. В порушення приписів ст. 116 КЗпП України про нараховані суми, належні йому при звільненні, позивач повідомлений не був, грошова компенсація за невикористані дні відпустки йому виплачена не була, що є порушенням норм чинного законодавства, які прямо покладають на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок і виплатити всі суми, що йому належать.

Наказом директора філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 23.01.2023 року №18-к позивача з 24.01.2023 року прийнято на роботу в порядку переведення з ДП «Самбірське лісове господарство» інженером з лісозаготівель 1 категорії на підставі поданої заяви. Наказом директора філії «Самбірське лісове господарство» від 15.02.2023 року №55-к позивача звільнено з роботи за власним бажанням з 16.02.2023 року із нарахуванням грошової компенсації за 58 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 23.07.2020 року по 16.02.2023 року, яка при звільненні була виплачена йому в розмірі 44039,98 грн..

При цьому, нарахування суми грошової компенсації було проведено виключно на підставі встановленого позивачу посадового (місячного) окладу у філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» з огляду на відсутність розрахункового періоду, хоча з 58 невикористаних днів щорічної відпустки лише 2 такі дні припадають на період роботи з 24.01.2023 року до 16.02.2023 року, тобто період трудової діяльності позивача у відповідній філії.

Таким чином позивач стверджує, що порушено його трудове право на отримання при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а виплачена йому ДП «Ліси України» сума грошової компенсації за 56 невикористаних днів щорічної відпустки істотно занижена, оскільки її розрахунок мав бути проведений виходячи з його заробітної плати за 2022 рік під час роботи у ДП «Самбірське лісове господарство». Враховуючи, що відповідач в позасудовому порядку відмовився виконувати свої зобов`язання, він звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача адвокатЛевицький А.О. подав відзив на позовну заяву, в якому, не заперечуючи факту перебування позивача на час звільнення з роботи 15.02.2023 року у трудових відносинах з ДП «Ліси України» та права позивача на отримання грошової компенсації за 58 невикористаних днів щорічної відпустки, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Мотивує свою позицію тим, що трудовий договір та трудові відносини між роботодавцем та позивачем фактично не припинялися, оскільки у період з 23.01.2023 року до 24.01.2023 року (1 робочий день), без зміни істотних умов праці, його було переведено з реорганізованого ДП «Самбірське лісове господарство» до ДП «Ліси України» в особі філії «Самбірське лісове господарство», а тому станом на 23.01.2023 року був відсутній обов`язок роботодавця щодо виплати грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки у розумінні ст. 24 Закону України «Про відпустки». Водночас, відповідно до передавального Акту балансових рахунків, оборотних і необоротних активів, зобов`язань, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше ДП «Самбірське лісове господарство», філією «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» було прийнято від ДП «Самбірське лісове господарство» заборгованість по невикористаних щорічних основних відпустках в календарних днях, в тому числі така заборгованість перед позивачем становила 56 календарних днів. Оскільки позивач не мав на момент звільнення 15.02.2023 року з філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» повного відпрацьованого місяця, то відповідна компенсація була розрахована та виплачена йому, виходячи з встановленого йому розміру посадового окладу у філії.

Таким чином вважає, що права позивача щодо виплати йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки не порушені, всі свої зобов`язання перед ним роботодавець виконав.

ІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2023 року головуючим у даній справі визначено суддю Корольчук Н.В..

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12.06.2023 року за клопотанням позивача у філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» було витребувано довідку про суму нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати за 2022 рік із зазначенням усіх виплат, передбачених п. 4 постанови КМУ від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», що не включаються при обчисленні середньої заробітної плати до розрахунку сум грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши, що підтримує позовні вимоги в розмірі 43472,24 грн., з яким визначився після витребування та отримання судом довідки про суму нарахованої та виплаченої йому заробітної плати за 2022 рік.

Представник відповідача адвокатЛевицький А.О. проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 року №968 діяльність ДП «Самбірське лісове господарство» як юридичної особи припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДП «Ліси України». Відповідно до п. 8 зазначеного вище наказу ДП «Ліси України» визначено правонаступником усіх прав та зобов?язань реорганізованого ДП «Самбірське лісове господарство».

Згідно з наказом голови комісії з припинення ДП «Самбірське лісове господарство» від23.01.2023 року №13-к (п.9) провідного інженера з лісозаготівель виробничого відділу підприємства ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 5 ст. 36 К3пПУкраїни у зв?язку з переведенням до філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» на підставі заяви.

Відповідно до передавального Акту балансових рахунків, оборотних і необоротних активів, зобов`язань, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше ДП «Самбірське лісове господарство», філією «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» було прийнято від ДП «Самбірське лісове господарство» заборгованість по невикористаних щорічних основних відпустках в календарних днях, в тому числі така заборгованість перед позивачем становила 56 календарних днів.

Наказом директора філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 23.01.2023 року №18-к позивача з 24.01.2023 року прийнято на роботу в порядку переведення з ДП «Самбірське лісове господарство» інженером з лісозаготівель 1 категорії на підставі поданої заяви.

Наказом директора філії «Самбірське лісове господарство» від 15.02.2023 року N655-к позивача звільнено з роботи за власним бажанням з 16.02.2023 року із нарахуванням та виплатою грошової компенсації за 58 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 23.07.2020 по 16.02.2023 року в сумі 44039,98 грн., виходячи з встановленого йому розміру посадового окладу у філії.

Відповідно до довідки філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» про дохід позивача в період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року загальна сума нарахованого позивачу доходу склала 557424,42 грн..

ІV. Нормативно правове обґрунтування.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст.ст. 4, 6 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Згідно із ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з п. 2 розділу ІІ «Порядку обчислення середньої заробітної плати», який затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Відповідно до п. 7 розділу IV цього Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. При цьому, за змістом п. 4 того самого Порядку у разі розрахунку середньої заробітної плати за 12 місяців сума відпускних та допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю із розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки не виключаються.

V. Оцінка Суду.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу голови комісії з припинення ДП «Самбірське лісове господарство» від 23.01.2023 року №13-к фактично мало місце звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 5 ст. 36 К3пП України у зв?язку з переведенням до філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Як визначено у ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З наведеними нормами кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», відповідно до яких у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Однак матеріали справи свідчать про те, що при звільненні з роботи ОСОБА_1 відповідно до наказу від 23.01.2023 року №13-к наведені вимоги законодавства виконані не були ні грошова компенсація за 56 невикористаних днів щорічної відпустки за період з 23.07.2020 року по 23.01.2023 року йому не була виплачена, ні про суму нарахування такої компенсації він повідомлений не був.

Крім того, системне та цільове тлумачення наведених вище положень ч. 1 ст. 83, ст. 116 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» вказує на те, що сума грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки вже мала бути нарахована позивачу станом на день звільнення 23.01.2023 року і він мав бути про неї повідомлений перед виплатою, що в свою чергу дає підстави суду для висновку про те, що до ДП «Ліси України», як до правонаступника ДП «Самбірське лісове господарство», в силу зазначених норм законодавства перейшло зобов`язання лише щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі, яка вже мала бути нарахована при звільненні з ДП «Самбірське лісове господарство».

Отже, суд вважає, що розрахунок позивачу грошової компенсації за 56 невикористаних днів щорічної відпустки за період роботи з 23.07.2020 року по 23.01.2023 року мав бути проведений виходячи з його заробітної плати за 2022 рік під час роботи у ДП «Самбірське лісове господарство», а не виходячи з встановленого йому розміру посадового окладу у філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Таким чином, з огляду на загальну суму нарахованого позивачу доходу в період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, який згідно довідки філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» склав 557424,42 грн., розмір недоплаченої позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 43 472,24 грн. (різниця між розміром грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, який мав бути нарахований позивачу згідно положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», який затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 і становить 87512,22 грн., з яких 85 993,60 грн. сума грошової компенсації за 56 невикористаних днів щорічної відпустки за період роботи з 23.07.2020 року по 23.01.2023 року, 1 518,62 грн. - сума грошової компенсації за 2 невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 24.01.2023 року по 16.02.2023 року, та розміром нарахованої і виплаченої позивачу такої компенсації, який становить 44039,98 грн. і відповідачем не оспорюється.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VI. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позовної заяви судом не вживались, відповідні клопотання від учасників справи не надходили.

VII. Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позовуна відповідача; у разі відмови в позовіна позивача; у разі часткового задоволення позовуна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Від сплатисудового зборупід часрозгляду справив усіхсудових інстанціяхзвільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

При такому вирішенні позову, з врахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у встановленому законодавством розмірі 1073,60 грн..

Керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 43472,24 (сорок три тисячі чотириста сімдесят дві гривні двадцять чотири коп.) грн..

Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60коп.) грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Повне рішення складено 19 вересня 2023 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», місцезнаходження: м. Київ, вул. Руставеллі Шота, 9а, ЄДРПОУ 44768034.

Суддя