Рішення № 11370415, 07.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2010 р.Справа № 19/157-09-4011 за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Одесавтотранс», Овідіопольської автотранспортної дільниці філії відкритого акціонерного товариства «Одесавтотранс»

за участю фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та

ОСОБА_3

у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

про визнання недійсним договору та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Суддя Н.Д. Петренко

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився, про дату, час та місце засідання суду повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 653121 від 20 березня 2010 року (т.2, а.с. 108),

від відповідача: Касьяненко Ю.Я., довіреність у матеріалах справи,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 не зявився, про дату, час та місце засідання суду повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 653003 від 20 березня 2010 року (т.2, а.с. 106),

ОСОБА_3 не зявився, про дату, час та місце засідання суду повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 653247 від 24 березня 2010 року (т.2, а.с. 111) та особистий підпис ОСОБА_3 на повідомленні від 12 березня 2010 року про відкладення розгляду справи на 7 квітня 2010 року о 14 год. 30 хв. (т.2, а.с. 99).

СУТЬ СПОРУ: позивачем у справі заявлені вимоги про визнання недійсним договору № 06/25И про господарську діяльність з перевезення пасажирів від 1 лютого 2008 року, укладеного між позивачем та Овідіопольською автотранспортною дільницею філією відкритого акціонерного товариства «Одесавтотранс»та стягнення моральної шкоди у сумі 100000,00 грн.

23 лютого 2010 року позивач уточнив підстави позову (т.2, а.с. 27-29).

Відповідач у справі проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві та поясненнях (т. 1, а.с. 83-86, т.2, а.с. 93-96).

Залучені судом за клопотанням відповідача у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізичні особи-підприємці ОСОБА_2 (ОСОБА_2.) та ОСОБА_3 (ОСОБА_3) надавали свої пояснення у судових засіданнях 12 лютого 2010 року та 12 березня 2010 року відповідно.

Письмові пояснення викликаного в порядку ст. 38 ГПК України головного інженера ВАТ «Одесавтотранс»ОСОБА_5 містяться на а.с. 48, т.2.

Ухвалами суду за взаємним погодженням представників сторін строк розгляду справи подовжувався.

Представником позивача заявлялось клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису від імені ОСОБА_1, виконаного на наданій копії договору № 06/25 И від 1 лютого 2008 рок, однак під час розгляду справи необхідність проведення такої експертизи відпала.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

- фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1, підприємець, позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним договору № 06/25И про господарську діяльність з перевезення пасажирів від 1 лютого 2008 року, укладеного між ним та Овідіопольською автотранспортною дільницею філією відкритого акціонерного товариства «Одесавтотранс»(ВАТ «Одесавтотранс», перевізник, відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовував неукладенням такого договору з філією підприємства-перевізника, відсутністю будь-яких доручень про уповноваження будь-якої особи ВАТ «Одесавтотранс»на укладення такого договору, та невідповідністю укладеного договору вимогам цивільного законодавства (відсутністю печатки ВАТ «Одесавтотранс»), посиланням на ст.ст. 179, 181, 225 ГК України, ст.ст. 202, 203, 207, 215, 216, 237, 915, 1167 ЦК України.

Позивач вказував, що 29 грудня 2007 року ним як фізичною особою видано довіреність про уповноваження представника (-ів) філії ВАТ «Одесавтотранс»Овідіопольська автотранспортна дільниця представляти його інтереси на станції техобслуговування та (або) ремонту ТЗ, в органах Державтоінспекції чи в будь-яких інших установах, підприємствах чи організаціях незалежно від їх підпорядкування форм власності та галузевої належності з питань, повязаних з техобслуговуванням, технічним оглядом, ремонтом та страхуванням належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4, виданого РЕВ-2 ДАІ м. транспортного засобу автобусу марки І-VAN, модель А07А-22, 2007 року випуску, колір жовтий, номер кузову НОМЕР_6 реєстраційний номер НОМЕР_1 а також на експлуатацію вказаного транспортного засобу (використання та управління) для цієї мети, з правом тимчасового виїзду за кордон (т.1, а.с. 12) і ніяких довіреностей на укладення від його імені будь-яких господарських договорів представникам ВАТ «Одесавтотранс»або іншим особам не надавав.

На підставі вказаної довіреності філією ВАТ «Одесавтотранс»Овідіопольською автотранспортною дільницею отриманий тимчасовий реєстраційний талон, дійсний до 29 грудня 2010 року та здійснено страхування транспортного засобу, що підтверджується полісом № НОМЕР_7 від 10 січня 2009 року обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1, а.с. 11, 13).

23 квітня 2008 року приблизно о 9 год. 00 хв. на 17 км. автодороги Одеса-Іллічівськ з автобусом марки I-VAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої громадянка ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, у звязку з чим вимушена була звернутися до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до філії ВАТ «Одесавтотранс»про відшкодування шкоди у розмірі 146950,98 грн., про що порушено провадження у справі № 2-2-664/2009.

Під час розгляду справи № 2-2-664/2009 Іллічівським міськсудом Одеської області ВАТ «Одесавтотранс»надано у якості доказів договір № 06/25И про господарську діяльність з перевезення пасажирів від 1 лютого 2008 року, укладений між філією підприємства - Овідіопольською автотранспортною ділянкою та ФОП ОСОБА_1

ФОП ОСОБА_1 залучено до участі у справі № 2-2-664/2009 у якості співвідповідача та, за його твердженням, накладено арешт на все майно у якості забезпечення позову.

Предметом спірного договору, укладеного між Овідіопольською автотранспортною дільницею та ФОП ОСОБА_1 вказано господарську діяльність перевізника та підприємця по здійсненню перевезень пасажирів на маршруті № 25 «Одеса-Іллічівськ», який обслуговується водієм ОСОБА_2 автобусом марки І-VAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.(п. 1.1.-1.2.). За умовами договору підприємець зобовязаний проводити наймання водіїв для роботи на маршруті за погодженням з перевізником з кола осіб, які мають необхідний рівень професійної кваліфікації та стаж роботи з перевезення пасажирів. Згідно п. 3.1. спірного договору за ведення господарської діяльності на маршруті, послуги з організації руху, плануванню, підтримку маршруту, ведення планово-звітної документації підприємець перераховує на рахунок перевізника попередню оплату до 10 числа поточного місяця за кожну одиницю 1700,00 грн. за місяць за маршрут № 25 «Одеса-Іллічівськ». Пунктом 4 договору обумовлено, що підприємець несе повну відповідальність за спричинені збитки, допущені з його вини та зобовязаний компенсувати шкоду, спричинену здоровю та майну пасажирів.

Категорично незгодний з умовами та існуванням такого договору ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

До позову долучено отриману з Іллічівського міськсуду Одеської області копію вказаного договору (т.1, а.с. 9). Під час розгляду справи у господарському суді оригінал вказаного договору на вимоги суду сторонами наданий не був.

Незгодний з заявленими вимогами відповідач у справі у відзиві на позов стверджував про законність спірного договору № 06/25 И від 1 лютого 2008 року. Вказував, що на підставі довіреності, виданої ОСОБА_1 12 січня 2008 року на імя ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (т.2, а.с. 96) ОСОБА_7 та ОСОБА_3 мали право виконувати будь-які дії щодо експлуатації та керування транспортного засобу автомобілю І-VAN, держ. реєстраційний номер ВН 2960АА, у т.ч. підписувати спірний договір № 06/25 И від 1 лютого 2008 року. Зазначив, що від імені ФОП ОСОБА_1 спірний договір підписано довіреною особою ОСОБА_3 З огляду на відсутність матеріального підтвердження заявлених вимог про стягнення моральної шкоди та недоведеністю наполягав на відмові і у цій частині позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення посиланням на ст.ст. 334 ГК України, ст. 316, 320 ЦПК України, п. 2.1. «б»Правил дорожнього руху, п. 2.3. договору № 06/25И від 1 лютого 2008 року. На підтвердження виконання договору з боку ФОП ОСОБА_1 надав суду прибуткові касові ордери філії ВАТ «Одесавтотранс»Овідіопольської автотранспортної дільниці за лютий-квітень 2008 року про прийняття від ФОП ОСОБА_1 1850,00 грн. відповідно.

Клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом задоволено.

Клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 судом не задоволено у звязку з недоцільністю.

Під час розгляду справи у суді встановлено, що спірний договір № 06/25И від 1 лютого 2008 року підписаний від імені ВАТ «Одесавтотранс»головним інженером ВАТ ОСОБА_5, замість вказаного у тексті договору директора Овідіопольської автотранспортної дільниці Гордієвського Олександра Миколайовича та від імені ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 замість вказаного у тексті договору ФОП ОСОБА_1

Вказане стало підставою для уточнення позовних вимог (т.2, а.с. 116). Позивач уточнив, що предметом спору є копія договору про господарську діяльність з перевезення пасажирів № 06/25И від 1 лютого 2008 року, яка підписана не уповноваженими особами з обох сторін, що є порушенням норм цивільного права. З посиланням на положення ст. 179, 181, 225 ГК України, ст. 202, 203, 207, 215, 216, 237, 238, 239, 915, 1167 ЦК України просив визнати недійсним вищевказаний договір та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та надавши їм відповідну правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення уточнених позовних вимог ФОП ОСОБА_9 , виходячи з наступного:

- положеннями ч. 1-6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності з правилами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

12 січня 2008 року ОСОБА_1 видана довіреність про уповноваження ОСОБА_7 та ОСОБА_3 бути його представником в усіх державних та інших установах, підприємствах, організаціях, в тому числі в органах ДАІ з будь-яких питань, повязаних з експлуатацією, проходженням технічного огляду, ремонтом транспортного засобу марки І-VAN, модель А074А-22, 2007 року випуску, обєм двигуна 5675 куб. см., шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_3 НОМЕР_5 70000367, тип ТЗ автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1. Для цього представникам надано право експлуатувати та керувати зазначеним транспортним засобом, одержувати необхідні довідки та інші документи, в тому числі дублікат реєстраційного документу у разі втрати, подавати від імені ОСОБА_1 заяви, розписуватися за нього, а також виконувати інші дії, повязані з виконанням цього доручення (т.1, а.с. 96).

таттями 237, 245 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Як вбачається з тексту вищевказаної довіреності від 12 січня 2008 року довіритель ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на представництво в державних та інших установах, підприємствах, організаціях, в тому числі в органах ДАІ з будь-яких питань, повязаних з експлуатацією, проходженням технічного огляду, ремонтом належному йому транспортного засобу, що становить предмет їх представництва за довіреністю, а перелік їх прав для реалізації саме зазначених вище повноважень конкретизується в наступному абзаці довіреності. Довіреність не містить застережень та вказівки на можливість погодження умов та укладання будь-яких угод, в тому числі господарсько-правових договорів повіреними, а тому, на думку суду укладання спірного договору було здійснено з перевищенням повноважень, що обумовлені наданою довіреністю.

Положеннями ст. 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Надані ВАТ «Одесавтотранс»на підтвердження схвалення ФОП ОСОБА_1 спірного договору прибуткові касові ордери (т.1 а.с.97-108), не містять ніяких посилання на спірний договір.

Відповідачем не було доведено належними засобами доказування подальше схвалення довірителем спірного договору № 06/25И від 1 лютого 2008 року, про існування якого ФОП ОСОБА_1 дізнався лише під час розгляду справи № 2-2-664/2009 в Іллічівському міському суді Одеської області.

Крім того, згідно положень ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, що здійснено не було з боку ВАТ «Одесавтотранс».

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. З огляду на недотримання цього законодавчого припису, суд вважає заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення моральної шкоди суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує підробленням документу (спірного договору), яке потягло накладення арешту на його майно, спричинило йому моральних страждань шляхом приниження ділової репутації, відмови відповідача виплатити матеріальну шкоду, потрачену на ремонт автомобілю тощо. Однак ніяких документів та доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, а також факту накладення арешту на його майно, окрім рахунку-фактури на ремонт автобусу від 29 липня 2009 року на суму 79130,28 грн. без доказів його оплати, позивач суду не надав.

Положеннями абзацу 5 ч. 1 ст. 225 ГК України встановлено, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Ніякого посилання на законодавчі приписи, які передбачають необхідність відшкодування моральної шкоди у спірній ситуацій, окрім посилання на загальну ст. 1167 ЦК України, позивач також не надав.

Згідно положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог про стягнення з відповідача 100000,00 грн. моральної шкоди.

Судові витрати у справі покладаються на позивача і відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44 ,49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги у справі задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір № 06/25И про господарську діяльність з перевезення пасажирів від 1 лютого 2008 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Овідіопольською автотранспортною ділянкою філією відкритого акціонерного товариства «Одесавтотранс».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Одесавтотранс»(65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 5, код ЄДРПОУ 22479374) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Рішення суду підписане 15 квітня 2009 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя