Рішення № 113700399, 22.09.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4214/23

Провадження № 2/711/1574/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Копаєвій Є.В.,

за участі:

представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи: приватний нотаріус Київського-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Мисан В.М., звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову вказує, що 24.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №51423, яким стягнуто з позивачки ОСОБА_2 на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» боргу в сумі 61702 грн.

В подальшому, 08.10.2011 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрите виконавче провадження №67076221 з примусового виконання вказаного виконавчого напису, в рамках якого було звернено стягнення на доходи позивачки.

Оспорюваний виконавчий напис позивачка вважає таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: без перевірки безспірності заборгованості та відсутності детального розрахунку заборгованості, а також та на підставі кредитного договору, який нотаріально не був посвідчений.

При цьому, зазначає, що позивачка категорично не погоджується із стягнутою із неї сумою заборгованістю та вважає її необґрунтованою.

А тому, просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №51423, про стягнення із позивачки на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» боргу у сумі 61702 грн. Також, просить стягнути з відповідача на її (позивачки) користь понесені нею судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті спору.

Від відповідача відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Мисан В.М. позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву до суду відповідач не подавав.

В судове засідання треті особи приватний нотаріус Києво-Свтошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. та представник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явилися, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.

Справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченимист.ст. 280-282 ЦПК України,за відсутності представника відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки адвоката Мисан В.М., дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та прийшов до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що 24.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №51423, яким стягнуто із позивачки ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості за кредитним договором №703552 від 16.01.2019 року в загальній сумі 60952 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису в розмірі 750 грн. /а.с. 8/.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), правонаступником якого є Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 08.10.2021 року відкрито виконавче провадження №67076221 з виконання вищевказаного виконавчого напису /а.с. 10/, в межах якого державним виконавцем 15.10.2021 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 /а.с. 14/.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка ОСОБА_2 вказує, що оспорюваний виконавчий напис від 24.05.2021 року є таким, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки при його вчиненні приватним нотаріусом Грисюк О.В. не перевірено безспірність заборгованості за Кредитним договором №703552 від 16.01.2019 року.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02.09.1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону та глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1-3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ вищевказаного Поряду для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.4, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ цього ж Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.

Так, п.п. 1, 1-1 вказаного вище Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами. Зокрема, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання (п. 1 Переліку документів).

Відповідно до пункту 2-2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою КабінетуМіністрів Українивід 29.06.1999року№ 1172 (в редакції чинній на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису), для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Таким чином, для вирішення питання щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мають бути встановлені: належність кредитору права вимоги за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також необхідно встановити наявність (відсутність) об`єктивних обставин, коли виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

Як вбачається з виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. №51423 від 24.05.2021 року, ним стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за Кредитним договором №703552 від 16.01.2019 року в загальній сумі 60952 грн., з яких: 4000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 56952 грн. прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Крім того, даним виконавчим написом стягнуто із ОСОБА_2 плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 750 грн. /а.с. 8/.

Сама ж позивачка ОСОБА_2 в позовній заяві заперечувала проти існування у неї заборгованості перед відповідачем за Кредитним договором №703552 від 16.01.2019 року на суму вказану у оскаржуваному виконавчому написі, про що представник позивачки адвокат Мисан В.М. також зазначав в судовому засіданні.

В свою чергу, відповідач ТзОВ «Веллфін» не скористався своїм правом та не подав суду відзиву на позовну заяву та доказів, які б вказували на наявність заборгованості позивачки ОСОБА_2 за Кредитним договором №703552 від 16.01.2019 року на суму, яка зазначена у виконавчому написі, та її безспірність, не спростував доводи позивачки.

За таких обставин, між сторонами існував та існує невирішений спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 04.03.2015 року в справі № 6-27цс15, від 11.03.2015 року в справі № 6-141цс14).

За змістом частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази того, що Кредитний договір №703552 від 16.01.2019 року, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому вказані обставини є ще однією підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 172/1652/18 від 21.10.2020 року.

Таким чином,враховуючи вищевикладене,в томучислі,і відсутністьна моментрозгляду справиналежних тадопустимих доказів,які бвказували набезспірність заборгованостіпозивачки ОСОБА_2 за Кредитнимдоговором №703552від 16.01.2019року перед ТзОВ«Веллфін» насуму 60952грн., відсутністьдоказів того,що безспірністьзаборгованості буланалежним чиномпідтверджена відповідачемпри подачідокументів нотаріусуі щопро такузаборгованість боржник ОСОБА_2 достеменно знала,однак,проігнорувала вимогупро їїпогашення,та беручидо уваги,що відповідачне скориставсясвоїм правомподати письмовийвідзив напозов зобґрунтуванням йогозаперечень протипозовних вимогз посиланнямна відповідніписьмові докази,суд приходитьдо висновкупро задоволенняпозову ОСОБА_2 та визнаннявиконавчого написуприватного нотаріусуКиєво-Святошинськогорайонного нотаріальногоокругу ГрисюкО.В.№51423від 24.05.2021року простягнення із ОСОБА_2 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Веллфін» заборгованості за Кредитним договором №703552 від 16.01.2019 року за період з 16.01.2019 року по 01.03.2020 року в загальній сумі 60 952 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 750 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд, на підставі ст. 141 ЦПК України, до стягнення із відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь позивачки підлягає і сплачений нею судовий збір в загальній сумі 1610 грн. 40 коп. /1 073 грн. 60 коп. судовий збір за подачу позову, 536 грн. 80 коп. судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову/.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 18, 32, 1054, 1212 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, ст.ст. 6-13, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи: приватний нотаріус Київського-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 року приватним нотаріусом Київського-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 51423 про стягнення із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Веллфін» (ідентифікаційний код юридичної особи 39952398) заборгованості за Кредитним договором №703552 від 16.01.2019 року за період з 16.01.2019 року по 01.03.2020 року в загальній сумі 60 952 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 750 грн.

Стягнути із Товариства зобмеженою відповідальністю«Веллфін» (ідентифікаційний код юридичної особи 39952398, місцезнаходження за адресою: вул. Героїв Севастополя, 48, м. Київ, 03061) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 1 610 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 22.09.2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко