Рішення № 11370005, 06.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2010 р.Справа № 30-21/72-08-2816 За позовом: Релігійна громада Свято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії Української Православної церкви

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Одеська єпархія Української православної церкви

До відповідача: Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки;

Міністерство промислової політики України

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області;

Одеська обласна державна адміністрація;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Одеська міська рада; Виконавчий комітет Одеської міської ради

Про визнання права власності , визнання недійсним свідоцтва та зобов’язання вчинити певні дії

Судді Рога Н.В.

Зеленов Г.М.

Никифорчук М.І.

Представники:

Від позивача: Цибулько М.П.- згідно довіреності від 08.05.2008р.

Від третьої особи: Одеська єпархія УПЦ –Сухачова К.В.- довіреність від 03.03.2010р.

Від відповідача: Інститут- Сєнов Б.О.- довіреність №01-188 від 07.08.2008р. , Денисенко В.І.- довіреність №01-244 від 16.10.2008р., Лисенко В.М.- директор

Від відповідача: Міністерство –

Від третьої особи: РВФДМУ по Одеській області – Калиновська О.С.- довіреність №14 від 28.01.2008р., Десятова Н.А.- згідно довіреності №6 від 11.01.2010р.

Від третьої особи: Облдержадміністрація –Пастернак Л.І.- довіреність №01-45-14 від 09.01.2008р.

Від третьої особи: Одеська міська рада – Самодурова Н.В.- довіреність №396\исх-гс від 16.07.2008р., Андрейцева О.М.- згідно довіреності №57\исх-гс від 01.02.2010р.

Від третьої особи : Виконком Одеської міської ради –Самодурова Н.В.-довіреність №03-48\вих\д від 16.01.2008р., Андрейцева О.М.- згідно довіреності №03-26 вих\д від 01.02.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Релігійна громада Свято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії Української православної церкви, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського науково-дослідного інституту телевізійної техніки (далі - ОНДІ телевізійної техніки), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства промислової політики України, про визнання права власності на Свято-Благовіщенський храм з єдиним майновим комплексом, розташованим за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132 та зобов’язання Одеського науково-дослідного інституту телевізійної техніки передати у власність позивача Свято-Благовіщенський храм з єдиним майновим комплексом, розташованим за адресою: м.Одеса, вул..Мечникова, 132.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 30.10.2008р., позивач просить суд визнати право власності Релігійної громади Свято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії Української православної церкви на будівлю загальною площею 3555,8 кв.м, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул..Мечникова, 132, визнати недійсним повністю Свідоцтво про право власності Держави в особі Міністерства промислової політики України на будівлю , загальною площею 3320,3 кв.м, розташовану за адресою: м.Одеса, вул..Мечникова, 132, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.06.2008р., а також зобов’язати Державне підприємство „Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки” передати приміщення загальною площею 3320,3 кв.м, розташовані за адресою: м.Одеса, вул..Мечникова, 132, Релігійній громаді Свято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії Української православної церкви.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Ухвалою суду від 07.08.2008р. до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом залучено Одеську єпархію Української православної церкви та змінено правовий статус Міністерства промислової політики у даній справі, яке залучено у якості іншого відповідача.

Одеська єпархія Української православної церкви повністю підтримує позов Релігійної громади Свято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії Української православної церкви.

Відповідач - Міністерство промислової політики України проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Згідно клопотання, що надійшло до суду 31.10.2008р. Міністерство просило розгляд справи проводити без участі представника Міністерства.

Відповідач –ОНДІ телевізійної техніки проти позову заперечує з мотивів , викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 31.10.2008р., з метою повного та всебічного розгляду справи, до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору судом залучено Одеську обласну державну адміністрацію, Одеську міську раду та виконавчий комітет Одеської міської ради.

Треті особи письмових міркувань щодо позову до суду не надали.

Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 17.09.2008р. справу № 21\72-08-2816 передано на колегіальний розгляд у складі колегії суддів: Рога Н.В. (головуючий), Зеленов Г.М., Щавинська Ю.М. Ухвалою від 18.09.2008р. дану справу прийнято до колегіального розгляду та справі присвоєно №30-21\72-08-2816.

Ухвалою суду від 14.11.2008р. призначено судову архітектурно-будівельну експертизу.

Розпорядженням в.о голови господарського суду Одеської області від 04.03.2010р. №61-р здійснено заміну у складі колегії суддів та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: Рога Н.В. (головуючий) Зеленов Г.М. та Никифорчук М.І. Ухвалою суду від 04.03.1020р. справу прийнято до колегіального розгляду у цьому складі суддів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:

Відповідно до історичної довідки, у 1841 році княгинею Єлісаветою Вороновою та графінею Елінг на власні кошти та на пожертви парафіян був побудований єдиний майновий комплекс Свято-Благовіщенського храму, який склався з таких будівель: Свято-Благовіщенська церква, сирітський притулок для дітей, недільна церковна школа, квартира настоятеля. Крім того, поряд із зазначеними будівлями знаходились хрестильня, приміщення різниці з трапезною, просфорня, пральня та інші підсобні приміщення, які входили до єдиного майнового комплексу храму.

Позивач зазначив, що архітектурний комплекс Свято-Благовіщенського храму був організований з благодійною метою для допомоги дітям , що залишились без батьківського піклування, а також для функціонування недільної церковної школи , що надавало можливість сприяти розвитку громадської моралі та духовності.

Згідно з Постановою Народного комісаріату України „Про духовні училища та семінарії” від 12.02.1919р., яка була прийнята на виконання Декрету Тимчасового Робоче-Селянського уряду України про перехід учбових закладів з інших відомств до відомства Народного Комісаріату освіти та про відділення церкви від держави і школи від церкви , усі духовні училища та семінарії з їх майном та кредитами були передані до відомства Народного Комісаріату освіти України. Духовне відомство було скасовано і Свято –Благовіщенський храм припинив своє існування.

У 1983р., за взаємною домовленістю Мінпромзв’язку СРСР та Міністерства оборони (протокол від 30.09.1976р.) та у відповідності до розпорядження заступника Міністра оборони СРСР по будівництву та розквартируванню військ від 09.04.1977р. №147\10\23576 про передачу Мінпрозв’язку СРСР фондів та земельної ділянки військового містечка №30 в м.Одесі, будівлі, споруди та земельна ділянка площею 4,42 га військового містечка №30, розташованого за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, були передані на баланс Загальносоюзного науково-дослідному інституту телебачення за актом приймання-передачі.

Рішенням виконкому Одеської міської ради народних депутатів №83 від 07.02.1985р. «Об отводе предприятию п\я В-8093 земельных участков под строительство предприятия по ул.Мечникова, 132» вирішено вилучити з фактичного користування Червоно знаменного Одеського військового округу земельну ділянку площею 4,22 га (колишнє військове містечко №30) по вул..Мечникова, 132, відвести підприємству п\с В-8093 земельну ділянку площею 1,25 га у безстрокове користування під будівництво першої черги підприємства (інженерно-лабораторного корпусу площею 10000 кв.м) та площею 0,66 га у тимчасове користування (строком до 3-х років) для прокладення зовнішніх інженерних мереж, благоустрою. Земельні ділянки були відведені в натурі.

Рішенням виконкому Іллічівськом районної Ради народних депутатів №813 від 27.06.1991р. зареєстровано Одеський науково - дослідний інститут телевізійної техніки.

Розпорядженням представника Президента України від 11.05.1993р. №237/93 „Про реєстрацію статуту релігійної громади української православної церкви Іллічівського району м.Одеси” зареєстровано статут релігійної громади української православної церкви Іллічівського району м.Одеси”.

Відповідно до Розпорядження Президента України від 22.06.1994р. «Про повернення релігійним організацям культового майна»місцевим органам державної виконавчої влади належить забезпечити до 01.12.1997р. передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням.

Листом від 20.05.1997р. за №12\3-3-64 Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України повідомило, що не заперечує проти передачі будівлі за адресою: м.Одеса, вул.Мечникова, 132, де розміщено центральний склад Одеського НДІ телевізійної техніки, релігійній общині Одеської єпархії Української православної церкви.

Згідно Акту передачі у власність релігійної організації культової будівлі , що був складений 10.07.1997р. Одеське НДІ телевізійної техніки передало зі свого балансу на баланс Єпархії Української православної церкви (у власність) культову будівлю Свято-Благовіщенського храму, розташовану за адресою: м. Одеса, вул..Зовнішня (Мечникова), 132.

27.10.1997р. Одеською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №748\А-97 „Про повернення у власність православному приходу Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви Іллічівського району м. Одеси колишньої культової споруди, розташованої по вул..Мечникова, 132”.

На підставі розпорядження Іллічівської районної адміністрації №974 від 05.10.1998р., 05.10.1998р. Свято-Благовіщенській церкві видано свідоцтво про право власності, згідно якого церква є власником будівлі площею 168,3 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132.

Позивач зазначив, що відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №748\А-97 від 27.10.1997р. „Про повернення у власність православному приходу Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви Іллічівського району м. Одеси колишньої культової споруди, розташованої по вул..Мечникова, 132”, йому у власність мала бути повернута вся культова споруда, яка уявляє собою окремо стоячу будівлю загальною площею 3555,8 кв.м. Але, дане розпорядження було виконано лише частково і у власність позивача повернули лише частину цієї будівлі площею 168,3 кв.м, що є порушенням прав та інтересів позивача, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом та просить суд визнати за ним право власності на будівлю загальною площею 3555,8 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132.

Крім того, позивач просить суд визнати недійсним повністю Свідоцтво про право власності Держави в особі Міністерства промислової політики України на будівлю, загальною площею 3320,3 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.06.2008р., посилаючись на те, що дане Свідоцтво, по-перше, було видано вже після розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №748\А-97 від 27.10.1997р. „Про повернення у власність православному приходу Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви Іллічівського району м. Одеси колишньої культової споруди, розташованої по вул..Мечникова, 132”, яким було повернуто церкві всю споруду. По-друге, Свідоцтво видано на підставі довідки ДП „ОНДІ телевізійної техніки” від 06.12.2007р. №01-492 та листа Міністерства промислової політики України від 21.01.2008р. №15\7-2-19. Але, такі документи не є підставою для оформлення Свідоцтва про право власності відповідно до п.6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Позивач вважає, що у даному випадку дане Свідоцтво є правовстановлюючим документом, який підлягає оскарженню, так як ані довідка, ані лист взагалі не можуть бути предметом оскарження і не можуть породжувати право власності.

Позивач також просить суд зобов’язати Державне підприємство „Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки” передати приміщення загальною площею 3320,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, Релігійній громаді Свято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії Української православної церкви.

В обґрунтування позову позивач посилається на ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Третя особа - Одеська єпархія Української православної церкви повністю підтримує позов Релігійної громади Свято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії Української православної церкви, посилаючись на те, що Свято - Благовіщенська церква уявляє собою єдиний майновий комплекс, який має бути переданий позивачу на підставі ст.17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”. При цьому, третя особа зазначає, що під культовими будівлями та майном слід розуміти будівлі і речі, спеціально призначені для задоволення релігійних потреб громадян, а всі інші будівлі та приміщення не можуть бути визнані культовими, за винятком випадків, коли вони є невід’ємною частиною культової споруди і знаходяться на земельній ділянці, необхідній для обслуговування цієї (культової) споруди. У даному випадку, розташовані поруч із церквою будівлі та приміщення є невід’ємною частиною Свято - Благовіщенського храму та знаходяться на земельній ділянці, що необхідна для обслуговування цієї культової споруди.

Відповідач - ОНДІ телевізійної техніки проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст.17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” повертаються у власність релігійним організаціям лише культові споруди і майно, лише його колишнім власникам та відповідно до встановленого порядку повернення власності.

На думку відповідача , вимоги позивача не відповідають зазначеним вимогам законодавства. Зокрема, приміщення колишнього сирітського притулку, недільної шкоди та квартири настоятеля відповідач не вважає культовими спорудами.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано відповідних доказів належності спірних приміщень Російській православній церкві, правонаступником якої є Українська православна церква. Благовіщенська церква, яка збудована у 1841 р. княгинею Вороновою та графінею Елінг на власні кошти та пожертвування мешканців Воронцовки не мала власного майна та приходу, сама церква мала статус домової, а жалування священик одержував від Жіночого благодійного товариства.

Відповідач –Міністерство промислової політики України проти позову заперечує, посилаючись на те, що на виконання ст.17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” та Указу Президента України „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” від 04.03.1992р. №125 у власність Одеської єпархії Української православної церкви було передано будівлю Свято-Благовіщенської церкви площею 168 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132. Будівля колишнього сирітського притулку, яка використовується як дослідне виробництво, в графіку повернення зазначена не була.

Відповідач також зазначив, що спірні приміщення, на його думку, не можуть служити для задоволення релігійних потреб громадян (здійснення релігійних обрядів, служб тощо), отже, ці приміщення не є культовими і не підлягають поверненню у власність релігійних організацій.

Крім того, відповідач вважає, комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, ніколи не був власністю церкви.

Третя особа –Одеська обласна державна адміністрація письмових міркувань щодо позову до суду не надала. В судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Представник третіх осіб - Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради зазначив, що даний спір не порушує прав та інтересів Одеської міської ради , так як спірне майно зареєстровано за Державою Україна і не є комунальною власністю.

Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку :

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання права.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до історичної довідки, у 1841 році княгинею Єлісаветою Вороновою та графінею Елінг на власні кошти та на пожертви парафіян був побудований єдиний майновий комплекс Свято-Благовіщенського храму, який склався з таких будівель: Свято-Благовіщенська церква, сирітський притулок для дітей, недільна церковна школа, квартира настоятеля. Крім того, поряд із зазначеними будівлями знаходились хрестильня, приміщення різниці з трапезною, просфорня, пральня та інші підсобні приміщення, які входили до єдиного майнового комплексу храму. Архітектурний комплекс Свято-Благовіщенського храму був організований з благодійною метою для допомоги дітям , що залишились без батьківського піклування , а також для функціонування недільної церковної школи, що надавало можливість сприяти розвитку громадської моралі та духовності.

Згідно з Постановою Народного комісаріату України „Про духовні училища та семінарії” від 12.02.1919р., яка була прийнята на виконання Декрету Тимчасового Робоче-Селянського уряду України про перехід учбових закладів з інших відомств до відомства Народного Комісаріату освіти та про відділення церкви від держави і школи від церкви, усі духовні училища та семінарії з їх майном та кредитами були передані до відомства Народного Комісаріату освіти України. Духовне відомство було скасовано і Свято –Благовіщенський храм припинив своє існування.

До закриття Свято-благовіщенський храм належав Російській Православній церкві, правонаступницею якої за рішенням Архієрейського Собору Російської Православної церкви від 27.10.1990р., є Українська Православна церква.

Згідно п.8 Статуту Одеської єпархії Української православної церкви, Єпархія –це єдине регіональне релігійне об’єднання, яке входить до складу релігійного об’єднання _Української Православної церкви як її структурний підрозділ та одночасно включає в себе ієрархічно підлеглі структурні підрозділи, у тому числі парафії, об’єднані у благочиння, монастирі, братства, місії, представництва, органи адміністративно-господарського управління, навчально-виховні підрозділи та інші єпархіальні заклади, необхідні для виконання цілей та завдань єпархії та Української Православної Церкви, і знаходяться на її території.

Згідно Статуту релігійної громади Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви, Релігійна громада –Свято-Благовіщенська церква заснована у 1993р., входить до складу і підзвітна Одеської Єпархії Української Православної церкви.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Відповідно до Розпорядження Президента України від 22.06.1994р. «Про повернення релігійним організаціям культового майна», за погодженням з Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (лист від 20.05.1997р. за №12\3-3-64), 27.10.1997р. Одеською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження №748\А-97 „Про повернення у власність православному приходу Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви Іллічівського району м. Одеси колишньої культової споруди, розташованої по вул..Мечникова, 132” . При цьому, слід зауважити, що у даному розпорядженні не визначено площу колишньої культової споруди , що підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ від 23.04.1991 року, релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Як вбачається з експертного висновку щодо віднесення споруди (будівлі) , в якій знаходяться приміщення Свято-Благовіщенської церкви по вул..Мечникова, 132, у м. Одесі до категорії культових будівель, виготовленого 26.01.2009р. Відкритим акціонерним товариством „Український зональний науково-дослідний проектний інститут по цивільному будівництву”, виходячи з проведеного аналізу історичних, іконографічних та архівних матеріалів, які стосуються будівлі із Свято-Благовіщенською церквою, яка історично склалася за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, і на основі положень Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій”, ДБН В.2.2-9-99 „Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення”, ДК 018-2000 „державний класифікатор будівель і споруд”, а також Посібника з проектування „Культові будинки та споруди різних конфесій”, слід визначати всю дану будівлю як культову, що виконує функції та має відповідний склад приміщень парафіяльного православного комплексу.

Історичний досвід функціонування православних храмових комплексів і положення Посібника з проектування „Культові будинки та споруди різних конфесій” до ДБН В.2.2-9-99 „Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення.” Рівнозначні у висновку про те, що не допустимо використання культової будівлі , її приміщень та території земельної ділянки одночасно для діяльності як парафіяльного комплексу релігійної громади (храму з поширеним складом приміщень), так і для іншої діяльності, зокрема, виробничої та складської.

Згідно висновку по результатам спеціального історико-архітектурного дослідження та будівельно-технічного обстеження одно -, двоповерхової нежилої будівлі (загальною площею 3555,8 кв.м), розташованої за адресою: вул..Мечникова, 132 у м. Одесі, виготовленого Одеським відділенням Науково-виробничого центру „ЕКОСТРОЙ” (держ.ліцензія АБ №344394) приміщення Свято-Благовіщенського храму (церкви) входять до складу нежилої будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132 та є невід’ємною частиною цієї будівлі разом з іншими приміщеннями. Нежила будівля (загальною площею 3555,8 кв.м) , розташована за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, в межах якої знаходяться приміщення Свято-Благовіщенського храму (церкви), цілком (ДК 018-2000) відноситься до категорії культових будівель та її слід визначити як „парафіяльний комплекс”. На момент обстеження Свято-Благовіщенський храм (церква) як діючий православний храм розташований в частині приміщень нежилої будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, при цьому, зазначений храм не забезпечений відповідними приміщеннями за призначенням та площею згідно положенням і вимогам діючих норм. Технічна можливість усунути ці недоліки по забезпеченню храму необхідними приміщеннями існує шляхом закріплення за храмом комплексу прилеглих приміщень.

Крім того, експерт зазначив, що на момент обстеження встановлено, що нежила будівля, розташована за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, в цілому за призначенням не використовується, за виключенням частини приміщень , які фактично належать релігійній громаді Свято-Благовіщенської церкви. Чинними державними будівельними нормами не допускається експлуатація різних приміщень однієї і тої будівлі (споруди) та прилеглої території, зокрема, будівлі що обстежується, одночасно для використання парафіяльного комплексу релігійної громади та для здійснення виробничої та складської діяльності інших осіб.

Згідно Висновку №19407 судової будівельно-технічної експертизи, виготовленого 15.01.2010р. Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вся будівля, розташована за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, в якій розташовані приміщення Свято-Благовіщенської церкви (храму), з урахуванням її історичних та функціональних особливостей, відноситься до категорії культових (згідно ДК 018-2000 „Держаний класифікатор будівель та споруд” до класу –„Здание для культовой и религиозной деятельности”) та її слід визначити як приходський (парафіяльний) комплекс Свято-Благовіщенської церкви у відповідності до п.3.2 посібника по проектуванню „Культові будинки та споруди різних конфесій” та п.4.3. табл..1 СП 31-103-99 „Здания, сооружения и комплексы православных храмов». На період обстеження Свято-Благовіщенський храм (церква) як діючий православний храм розташований в частині приміщень нежилої будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, при цьому, зазначений храм не забезпечений територією та відповідними приміщеннями за призначенням та площею згідно діючим нормам (п.п.2.1: 2.23, 4.1:4.77 Посібника з проектування до ДБН В.2.2-9-99 „Культові будинки та споруди різних конфесій”). Технічна можливість усунути ці недоліки по забезпеченню храму необхідними приміщеннями існує шляхом приєднання до храму комплексу прилеглих приміщень. Подальша експлуатація будівлі (споруди), розташованої за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132 різними власниками за різним функціональним призначенням, виходячи з історичного опиту функціонування православних храмових комплексів та положень посібника з проектування „Культові будинки та споруди різних конфесій”, СП 31-103-99 „Здания, сооружения и комплексы православных храмов»не можлива. Подальша експлуатація цього об’єкту можлива лише у складі єдиного цілісного комплексу.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але як свідчать матеріали справи відповідачі в супереч названим нормам закону створили реальні умови, які обмежують права позивача у здійсненні ним своїх прав на майно.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа , який засвідчує його право власності.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на будівлю загальною площею 3555,8 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132.

Вимога позивача щодо визнання недійсним Свідоцтва про право власності Держави в особі Міністерства промислової політики України на будівлю, загальною площею 3320,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.06.2008р. також підлягає задоволенню, адже, у даному випадку оскаржуване Свідоцтво є правовстановлювальним документом, який визначає власника майна, об’єкт права власності та його місце розташування тощо. Іншого правовстановлювального документу, на підставі якого виникло право власності у даному випадку не має, так як Свідоцтво видано на підставі довідки ДП „Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки” від 06.12.2007р. за №01-492 та листа Міністерства промислової політики України від 21.01.2008р. №15\7-2-19.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до п.2.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно ,нова редакція якого зареєстрована у Мінюсті України 28.01.2003р. за №66\7387 та затверджена Наказом Мінюсту України 28.01.2003р. №6\5, (із змінами та доповненнями) документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншим актам чинного законодавства України. Згідно п.п.а). п.6.1 зазначеного Положення фізичним та юридичним особам оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об’єкти нерухомого майна. Але, жодним актом чинного законодавства України не зазначено, що документом, який підтверджує право власності, є лист або довідка.

За таких обставин, оскаржуване Свідоцтво видано не лише з порушенням прав та інтересів позивача, а і з порушенням вимог чинного законодавства України.

Слід зауважити, що у даному випадку вимога щодо визнання свідоцтва про право власності недійсним відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченому ст.16 Цивільного кодексу України , як відновлення становища , що існувало до порушення.

За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, на даний час у ОНДІ телевізійної техніки відсутні правові підстави для здійснення права повного господарського відання на будівлю, загальною площею 3320,3 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132. Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Отже, вимога позивача щодо зобов’язання ДП „Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки” передати приміщення загальною площею 3320,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, Релігійній громаді Свято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії Української православної церкви, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на забезпечення судового процесу покласти на відповідачів згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Релігійної громади Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви - задовольнити повністю.

2. Визнати право власності Релігійної громади Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви (код ЄДРПОУ 25047468) на будівлю загальною площею 3555,8 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132.

3. Визнати недійсним Свідоцтво про право власності Держави в особі Міністерства промислової політики України на будівлю, загальною площею 3320,3 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.06.2008р.

4. Зобов’язати Державне підприємство „Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки” (м. Одеса, вул..Мечникова, 132, код ЄДРПОУ 13884845) передати приміщення загальною площею 3320,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул..Мечникова, 132, Релігійній громаді Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви (м. Одеса, вул..Мечникова, 132, код ЄДРПОУ 25047468).

5. Стягнути з Міністерства промислової політики України (м. Київ, вул. Сурікова, 3) на користь Релігійної громади Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви (м. Одеса, вул..Мечникова, 132, код ЄДРПОУ 25047468) витрати по сплаті держмита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.

6. Стягнути з Державного підприємства „Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки” (м. Одеса, вул..Мечникова, 132, код ЄДРПОУ 13884845) на користь Релігійної громади Свято-Благовіщенської Церкви Одеської єпархії Української православної церкви (м. Одеса, вул..Мечникова, 132, код ЄДРПОУ 25047468) витрати по сплаті держмита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 15 квітня 2010р..

Головуючий суддя Рога Н.В.

Суддя Г.М. Зеленов

Суддя М.І. Никифорчук