Рішення № 113699865, 01.09.2023, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/7090/23

Номер провадження 2/495/3507/2023

01 вересня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Затоківської селищної Ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на майно, суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області звернулася ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на майно до Затоківської селищної Ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,048 га, що розташована на території Затоківської селищної ради, СТ «Комунбуд» діл. № 1721 та визнати за нею право власності на садовий будинок, загальною площею 130 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 0,048 га, що розташована на території Затоківської селищної Ради Білгород-Дністровського району Одеської області СТ «Комунбуд» діл. № 1721.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 квітня 1986 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /позивач/ уклали шлюб, а в подальшому, 18 листопада 2009 року, цей шлюб між подружжям було розірвано.

За 23 роки спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » змінено після укладення другого шлюбу 22.12.2012 з ОСОБА_6 ) набули разом різного роду майна, яке при розлученні було поділене.

Однак, сторонами під час процедури поділу майна не було вирішено питання з приводу земельної ділянки площею 0,048 га, що розташована на території Затоківської селищної ради, СТ «Комунбуд», діл. № 1721 та на якій розташований садовий будинок загальною площею 130 кв.м., що будувався позивачем до та після розлучення з ОСОБА_7 .

Позивач зазначає, що всі документи щодо отримання комунальних послуг будинком (електропостачання, газопостачання, водовідведення тощо) знаходяться у ОСОБА_8 з самого початку користування подружжям ділянкою і будинком та по сьогоднішній день, оскільки його управління, забудовою завжди займалась лише позивач. Відповідач з часом самоусунувся від володіння та користуванням будинком, а після розлучення взагалі про нього забув.

Подружжя завжди мешкало в м. Одесі та земельною ділянкою користувалися нечасто, саме тому будівництво затягнулось на довгі роки та після розлучення чоловік ОСОБА_9 взагалі не виявив бажання відвідати ділянку чи якось її використовувати або розпоряджатись.

Восени 2021 року ОСОБА_1 /позивач/ завершила будівництво садового будинку та мала намір оформити право власності на будинок та землю, на якій він розташований.

Однак, виявилось, що земельна ділянка керівництвом садового кооперативу «Комунбуд» була закріплена за членом кооперативу - ОСОБА_2 та, відповідно, документи оформлялись на його ім`я.

Так, 03 серпня 2001 року, ще за довго до розлучення з ОСОБА_2 , Затоківська селищна рада видала на ім`я ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3809. Про видання цього державного акту ані ОСОБА_2 ані його дружині ОСОБА_10 не було відомо. Вони знали, що кооператив здійснює дії задля оформлення прав власності членів кооперативу на їхні ділянки, однак не знали, що наявність вказаного Державного акту.

Право власності на вказану ділянку не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки, по-перше подружжю не було відомо про наявність вказаного державного акту та, по-друге, вказаний державний акт на право приватної власності не є правовстановлюючим документом та підставою для реєстрації речового права.

Після розлучення земельна ділянка та будинок на ній залишились у повному віданні ОСОБА_10 та з 2009 року вона самостійно керує ним, забудовує, сплачує необхідні внески, податки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Через відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на ділянку та будинок вказані об`єкти не ввійшли та не могли увійти до спадкового майна ОСОБА_11 , який взагалі не сприймав ділянку як свою власність.

Таким чином, ОСОБА_1 може захистити свої майнові права на будинок, який вона власноруч побудувала за власні кошти, лише шляхом звернення до суду.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.07.2023 року провадження по справі було відкрито.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2023 року підготовче провадження по справі було закрито, а справа призначена до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Суд розглядає справу за відсутність позивача та відповідача, належним чином повідомлених про день та час судового розгляду справи, відповідно до наданої заяви, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи зазначене, з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05.04.1986 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /позивач/ уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 05.04.1986 року, актовий запис № 200, а в подальшому, згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу від 18.11.2009 року серії НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 було розірвано.

Після укладення шлюбу з ОСОБА_6 позивач змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.12.2012 року, актовий запис № 1887).

За час спільного проживання позивача з ОСОБА_2 вони набули певну кількість майна, що при розлучені було поділено, але при поділі майна не вирішеним залишилося питання про земельну ділянку площею 0,048 га, що розташована на території Затоківської селищної ради, СТ «Комунбуд», діл. № 1721 та про садовий будинок загальною площею 130 кв.м.

Восени 2021 року позивач завершила будівництво садового будинку та мала намір оформити право власності на будинок та землю, на якій він розташований, але виявилось, що земельна ділянка керівництвом садового кооперативу «Комунбуд» була закріплена за членом кооперативу - ОСОБА_2 та, відповідно, документи оформлялись на його ім`я.

03 серпня 2001 року, Затоківська селищна рада видала на ім`я ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю, відповідно до якого йому передається у приватну власність земельна ділянка 0,048 га, що розташована на території селищної ради, СТ «Комунбуд» діл. № 1721. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3809 (копія державного акту від 03.08.2001 року). Але про видання цього державного акту ані ОСОБА_2 ані його дружині ОСОБА_10 не було відомо. Вони знали, що кооператив здійснює дії задля оформлення прав власності членів кооперативу на їхні ділянки, однак не знали, що наявність вказаного Державного акту.

Право власності на вказану ділянку не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки, по-перше подружжю не було відомо про наявність вказаного державного акту та, по-друге, вказаний державний акт на право приватної власності не є правовстановлюючим документом та підставою для реєстрації речового права.

Після розлучення земельна ділянка та будинок залишилися під повною опікою позивача, яка самостійно господарює там, сплачує необхідні внески, земельні податки, комунальні послуги тощо, а восени 2021 року позивач завершила будівництво самого садового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 07.04.2021 року.

Через відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на ділянку та будинок вказані об`єкти не ввійшли та не могли увійти до спадкового майна ОСОБА_11 , який взагалі не сприймав ділянку як свою власність.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначений Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

З огляду на вищевказані правові норми порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, який був чинним на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить стаття 60 СК України).

Положеннями ст. 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 318 ЦК України визначено, що усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. А частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України регламентовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно дост.16 ЦК України, - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України - одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 392 ЦК України регламентовано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.

Таким чином, розглянувши спір всебічно, повно та об`єктивно на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що вимоги позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки це буде ефективним захистом прав позивача на володіння, користування та розпорядження майном, та, враховуючи порядок користування цим об`єктом нерухомості, що склався між сторонами, і який ніким не спростовано, а також враховуючи, що не вбачається обставин, які задоволенням позову будуть суперечити закону або порушувати права, свободи чи інтереси третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Затоківської селищної Ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,048 га, що розташована на території Затоківської селищної ради, СТ «Комунбуд» діл. № 1721, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 478377, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3809, виданий 03.08.2001 на підставі рішення 24 сесії XXIII скликання Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області від 30.03.2001 року № 625.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок, загальною площею 130 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,048 га, що розташована на території Затоківської селищної Ради Білгород-Дністровського району Одеської області СТ «Комунбуд» діл. № 1721, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 478377.

Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.Д. Анісімова