Рішення № 11369744, 14.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2010 р.Справа № 16-24/50-09-1709 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гнатюк Ю.П. за довіреністю № 37 від 02.12.2009р.

Від відповідача: Тіхнєва К.Ю. за довіреністю № 492 від 31.12.2009р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно з ст.. 77 ГПК України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” до закритого акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин” про стягнення 16692,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” (далі по тексту ТОВ „Бізнес Вин”) 03.04.2009р. звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з закритого акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин” (далі по тексту ЗАТ „Одеський завод шампанських вин”) 14 742,53 грн. штрафних санкцій, у тому числі пені у сумі 4871,22 грн., 3% річних у розмірі 1003,67 грн. та витрат від інфляції у розмірі 8867,64 грн., нарахованих на суму основного боргу за період з 10.04.2008р. по 10.02.2009р. по договору № 21/12/2006 від 21.12.2006р.

21.05.2009 року ТОВ „Бізнес Вин” звернулося до господарського суду Одеської області із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача штрафних санкцій у сумі 16692,41 грн., у тому числі пені у сумі 6636,24 грн., 3% річних у розмірі 1188,53 грн. та витрат від інфляції у розмірі 8867,64 грн., нарахованих на суму основного боргу за період з 10.04.2008р. по 10.02.2009р. по договору № 21/12/2006 від 21.12.2006р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2009 року по справі № 24 / 50 –09 –1709 позов ТОВ „Бізнес Вин” було задоволено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2009р. за результатами перегляду вищевказаного рішення, апеляційну скаргу ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2009 року по справі № 24 / 50 –09 –1709 змінено, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” на користь ТОВ „Бізнес Вин” 16335, 43 грн. штрафних санкцій, у тому числі 6282,12 грн. –пені, 1185, 67 грн. –3 % річних, 8867, 64 грн. –індекс інфляції, а також 163,35 грн. державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 115,47 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2009р. по даній справі касаційну скаргу ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” задоволено частково, вищевказані судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу № 24 / 50 –09 –1709 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 15.02.2010р. господарським судом Одеської області справу № 24 / 50 –09 –1709 було прийнято до провадження на новий розгляд, у зв’язку з чим їй було присвоєно номер № 16 –24 / 50 –09 –1709.

Під час нового розгляду даної справи ТОВ „Бізнес Вин” наполягало на задоволенні позову в уточненій редакції, викладеній у заяві про збільшення позовних вимог, яка надійшла до господарського суду Одеської області 21.05.2009 року.

В свою чергу, ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” згідно з письмовими поясненнями від 26.03.2010р. проти задоволення позову заперечувало, посилаючись на безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій на погашену заборгованість. Свою позицію відповідач обґрунтовує припиненням провадження у справі № 26/11 –09 –99 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у межах якої предметом судового дослідження були вимоги про стягнення основного боргу, а також наголошує на неможливості нарахування та стягнення штрафних санкцій після припинення вимоги, яка забезпечена такими санкціями. Крім того, відповідач стверджує про необхідність відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 6282,12 грн., у зв’язку зі спливом 21.02.2008р. річного строку позовної давності, а також звернення ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” під час розгляду даної справи у передньому складі суду із заявою про застосування позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21.12.2006 року між ТОВ „Бізнес Вин” (Продавець) та ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” (Покупець) був укладений договір №21/12/2006, за умовами якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця, а останній –прийняти та оплатити виноматеріали відповідно до умов цього договору та специфікацій.

В межах виконання умов вказаного договору позивачем здійснювалася поставка виноматеріалу –„Шампанський „Аліготе”. Як вбачається з матеріалів справи, остання поставка товару відповідачеві була здійснена 18.01.2007р. Так, згідно з накладною № ЦБ–БВ - 000114 від 18.01.2007р. позивачем було поставлено, а уповноваженим представником ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” одержано виноматеріал „Шампанський „Аліготе” на загальну суму 83997 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 6.2 договору №21/12/2006 від 21.12.2006р. оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем у розмірі 30% по факту поставки партії товару, залишкові 70% перераховуються протягом 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у порушення наведених умов договору №21/12/2006 від 21.12.2006р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідачем оплата придбаного виноматеріалу здійснювалася несвоєчасно. Так, вартість поставлених товарів була оплачена відповідачем повністю лише 10.02.2009р.

Слід зазначити, що неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань змусило позивача звернутися за захистом своїх майнових прав до господарського суду Одеської області. Так, у провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа №26 / 11 –09 –99 за позовом ТОВ „Бізнес Вин” до ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” про стягнення 35388,32 грн. При цьому, предметом судового дослідження у вищевказаній справі були вимоги про стягнення залишку основного боргу за договором №21/12/2006 від 21.12.2006р. Згідно з ухвалою від 26.02.2009 року господарським судом Одеської області провадження по справі №26 / 11 –09 –99 було припинено. Незважаючи на те, що у мотивувальній частині ухвали від 26.02.2009р. господарський суд Одеської області посилався на положення пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України, яка передбачає припинення провадження по справі, у зв’язку з відмовою позивача від позову, фактично дана ухвала була прийнята з огляду на погашення відповідачем основного боргу на підставі заяви відповідача про припинення провадження у справі.

12.03.2009 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 162 про сплату штрафних санкцій в розмірі 14742,53 грн. В свою чергу, відповідачем вказана вимога позивача була залишена без задоволення. При цьому, відмова ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” була обґрунтована неправомірністю включення позивачем до складу фінансових санкцій 3% річних, а також помилковим розрахунком суми пені.

В свою чергу, наполягаючи на порушенні Покупцем при виконанні договору №21/12/2006 від 21.12.2006р. строків здійснення платежів, передбачених вказаною угодою, ТОВ „Бізнес Вин” в межах даної справи висуваються вимоги про стягнення з відповідача додатково штрафних санкцій у сумі 16692,41 грн., у тому числі пені у сумі 6636,24 грн., нарахованої фактично на суму заборгованості за останньою накладною № ЦБ–БВ - 000114 від 18.01.2007р. за період з 10.04.2008р. по 09.10.2008р., 3% річних у розмірі 1188,53 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 10.04.2008р. по 09.02.2009р., та витрат від інфляції у розмірі 8867,64 грн., нарахованих на вказану суму за період з квітня 2008р. по січень 2009р. (включно), які є предметом судового дослідження по даній справі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як було зазначено по тексту рішення вище, з матеріалів справи вбачається факт наявності простроченого основного боргу ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” перед ТОВ „Бізнес Вин” у розмірі 81388,32 грн.. за договором №21/12/2006 від 21.12.2006р. станом на 10.04.2008р., який поступово погашався відповідачем. Залишок заборгованості був погашений ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” 10.02.2009р. Зазначені факти відповідачем не оспорюються.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У пункті 8.1 договору № 21/12/2006 від 21.12.2006р. сторонами також було обумовлено, що Покупець, який прострочив виконання договору, на вимогу зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення.

Керуючись наведеними положеннями договору та статті 625 ЦК України позивачем були нараховані до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1188,53 грн. за період з 10.04.2008р. по 09.02.2009р. (тобто до часу фактичного повного погашення заборгованості), та витрати від інфляції у сумі 8867,64 грн. за період з квітня 2008р. по січень 2009р. (включно). При цьому, звертаючись до здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, нарахування ТОВ „Бізнес Вин” даних грошових сум здійснювалося лише за період існування основного боргу ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” до часу його погашення. З огляду на доводи відповідача, покладені ним в обґрунтування своєї позиції, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Дійсно вимоги про сплату інфляційних витрат та річних мають похідний характер від основного зобов’язання та є додатковими вимогами. Передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні витрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником, фактично можливість нарахування річних та витрат від інфляції виключається після припинення основного зобов’язання, адже умовою їх нарахування є наявність простроченого грошового зобов’язання.

Законодавчими приписами не виключається можливість нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму основної заборгованості за період її існування до фактичного погашення або припинення даних зобов’язань в інший спосіб. Водночас, положеннями цивільного законодавства час пред’явлення кредитором вимоги щодо одержання додатково нарахованих на прострочену заборгованість 3 % річних та інфляційних витрат не обмежується моментом припинення простроченого грошового зобов’язання, а, відтак, право на одержання цих нарахувань може бути реалізовано кредитором навіть після погашення боржником основної заборгованості, однак лише за час існування даної заборгованості.

З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про неправомірність стягнення річних та витрат від інфляції після погашення ним основного боргу.

Крім того, слід зазначити, що наявність ухвали про припинення провадження у справі № 26/11 –09 –99, предметом судового дослідження у якій були вимоги про стягнення залишку основного боргу за договором №21/12/2006 від 21.12.2006р. у сумі 35388,32 грн., на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України також не позбавляє позивача права на стягнення 3% річних та інфляційних витрат, які: по-перше, не однорідні вимогам про стягнення основного боргу, по-друге, нараховані позивачем на суму заборгованості, яка перевищує суму основного боргу, вимоги про стягнення якої були предметом судового дослідження у межах справи № 26/11 –09 –99.

Можливість стягнення окремо від основного боргу 3% річних та витрат від інфляції підтверджується і чисельною судовою практикою, викладеною, зокрема, в ухвалі Верховного Суду України від 12 березня 2009 року, постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2008 р. 19/204, постанові Вищого господарського суду України від 18.11.2009р. № 7/96, постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2009р. № 21/229-08.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що річні, передбачені статтею 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Відсутність у договорі умов щодо сплати річних жодним чином не звільняє боржника від обов’язку сплатити 3% річних на вимогу кредитора в силу приписів статті 625 ЦК України.

Підсумовуючи наведене вище, зважаючи на обґрунтованість та правомірність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 1188,53 грн., суд доходить висновку про те, що вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню, оскільки випливають з фактичних обставин справи та ґрунтуються на положеннях діючого законодавства України.

Водночас, надаючи правову оцінку здійсненого позивачем розрахунку витрат від інфляції, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на помилки, допущені при розрахунку витрат від інфляції. По –перше: при здійсненні розрахунку цих сум за травень, червень та жовтень 2008 року, а також січень 2009 року позивач не врахував положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а, відтак, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. По-друге: позивач завищив суму основного боргу при здійсненні розрахунку витрат від інфляції у листопаді та грудні 2008 року, здійснивши нарахування на суму у розмірі 40388,32 грн., в той час як сума основного боргу відповідача у той період становила лише 35388,32 грн. По-третє, позивачем невірно враховано індекс інфляції за липень та серпень 2008 року, який у цей період був менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується, в той час як позивач збільшив суму боргу на 561,06 грн. та 563,31 грн. - відповідно.

Таким чином, розмір витрат від інфляції складає:

- з суми заборгованості у розмірі 81388,32 грн. за квітень 2008 року - 2523,04 грн. (81388,32 грн. х 1,031 (індекс інфляції за квітень 2008р.) – 81388,32 грн.),

- з суми заборгованості у розмірі 56388,32 грн. за травень, червень та липень 2008 року - 902,21 грн. (56388,32 грн. х 1,016 (середній індекс інфляції за період з травня по липень 2008р.) –56388,32 грн.),

- з суми заборгованості у розмірі 50388,32 грн. за серпень та вересень 2008 року - 503,88 грн. (50388,32 грн. х 1,010 (середній індекс інфляції за серпень та вересень 2008р.) –50388,32 грн.),

- з суми заборгованості у розмірі 35388,32 грн. за період з жовтня по грудень 2008 року - 1910,97 грн. (35388,32 грн. х 1,054 (середній індекс інфляції за період з жовтня по грудень 2008 року ) –35388,32 грн.),

- з суми заборгованості у розмірі 33388,32 грн. за січень 2009 року –968,26 грн. (33388,32 грн. х 1,029 (індекс інфляції за січень 2009р.) –33388,32 грн.).

Таким чином, загальний розмір інфляційних витрат повинен становити 6808,36 грн. Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, суд вважає за правомірне позовні вимоги ТОВ „Бізнес Вин” про стягнення з ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” витрат від інфляції у сумі 8867,64 грн. за період з квітня 2008р. по січень 2009р. (включно) задовольнити частково в сумі 6808,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 8.1 договору № 21/12/2006 від 21.12.2006р. за несвоєчасну оплату вартості товару Покупець зобов’язувався сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, викладеного позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань за вказаним договором ТОВ „Бізнес Вин” додатково було нараховано до сплати відповідачеві пеню у сумі 6636,24 грн. за період з 10.04.2008р. по 09.10.2008р.

В свою чергу, відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.

Положеннями глави 19 Цивільного кодексу України визначені поняття та врегульований порядок застосування інституту позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За змістом статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

При цьому, визначаючись з датою закінчення перебігу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, суд вважає за необхідне звернутися до п. 11 Роз'ясненьВищого арбітражного суду України від 16.04.93 р. N 01-6/438 „Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів”, якими передбачено, що якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо. Деякі нормативні акти передбачають майнову відповідальність боржника у вигляді неустойки в твердій сумі або пені за кожний день порушення зобов'язання. Ці санкції стягують до повного виконання зобов'язання. За цих обставин строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову.

Керуючись наведеним правилами при визначенні дати закінчення перебігу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, враховуючи, при цьому, що ЦК України в редакції Закону України 16 січня 2003 року N 435-IV строк позовної давності збільшено до одного року, суд зазначає, що в даному випадку строк позовної давності щодо стягнення пені спливав би 11.02.2010 року, тобто через рік після повного погашення заборгованості за договором № 21/12/2006 від 21.12.2006р., яке відбулося 10.02.2009р. Однак, ТОВ „Бізнес Вин” звернулося до суду з даним позовом 03.04.2009 року. Відліковуючи рік назад від дня звернення до суду за даним позовом, станом на 03.04.2008 року, основний борг відповідача перед ТОВ „Бізнес Вин” становив 81388,32 грн. В свою чергу, звертаючись до розрахунку суми пені, слід зауважити, що саме з даної суми боргу та з 10.04.2008р. розпочалося нарахування пені. Таким чином, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення пені в межах строку позовної давності, передбаченого статтею 258 ЦК України. З огляду на викладене, суд доходить висновку про безпідставність доводів відповідача про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав пропуску ТОВ „Бізнес Вин” строку позовної давності.

В свою чергу, надаючи правовий аналіз розрахунку пені, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на помилки, допущені при здійснені розрахунку пені, а саме застосування облікової ставки в розмірі 12 % річних з 16.04.2008р., той час як даний розмір облікової ставки був встановлений згідно з Постановою НБУ N 107 від 21.04.2008р. з 30 квітня 2008 року.

Таким чином, розмір пені, нарахований в межах періоду, заявленого позивачем з дотриманням положень ч.6 ст. 232 ГК України, складає:

- 10.04.2008р. по 15.04.2008р. сума боргу 81388,32 грн. х 2 х 10% / 365 днів х 6 = 267,58 грн.

- 16.04.2008р. по 29.04.2008р. сума боргу 71388,32 грн. х 2 х 10% / 365 днів х 14 = 547,64 грн.

- 30.04.2008р. по 12.05.2008р. сума боргу 71388,32 грн. х 2 х 10% / 365 днів х 13 = 508,52 грн.

- 13.05.2008 р. по 21.07.2008р. сума боргу 56388,32 грн. х 2 х 10% / 365 днів х 70= 2162,84 грн.

- 22.07.2008 р. по 17.09.2008 р. сума боргу 50388,32 грн. х 2 х 10% / 365 днів х 58 = 1601,38 грн.

- 18.09.2008 р. по 09.10.2008 р. сума боргу 40388,32 грн. х 2 х 10% / 365 днів х 22 = 486,87 грн.

Таким чином, загальний розмір пені повинен становити 5574,83 грн. Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, суд вважає за правомірне позовні вимоги ТОВ „Бізнес Вин” про стягнення з ЗАТ „Одеський завод шампанських вин” пені у сумі 6636,24 грн. за період з 10 квітня 2008р. по 09 жовтня 2008р., задовольнити частково в сумі 5574,83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає за правомірне позовні вимоги ТОВ „Бізнес Вин” про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 16692,41 грн. задовольнити частково в сумі 13571,72 грн. (1188,53 грн.+ 6808,36 грн. + 5574,83 грн.) відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Бізнес Вин” 1188,53 грн. - 3% річних, інфляційних витрат у сумі 6808,36 грн. та пені у розмірі 5574,83 грн, а всього 13571,72 грн. загальної заборгованості.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 615, 617, 625 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин” /65058, м. Одеса, вул. Французький бульвар, 36, р/р 260003014661 в АКБ „Фінбанк” м. Одеса, МФО 328685, код ЄДРПОУ 32224466/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” /67751, Одеська область, Білгород –Дністровський район, с. Молога, вул. Комсомольська, 260, р/р 26002197344900 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33080423/ грошову суму у розмірі 13571 грн. 72 коп. /тринадцять тисяч п’ятсот сімдесят одна грн. 72 коп./, 135 грн. 71 коп. / сто тридцять п’ять грн. 71 коп./ – держмита; 95 грн. 94 коп. / дев’яносто п’ять грн. 94 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 14.04.2010р.

Суддя