Ухвала суду № 1136974, 12.11.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2007 Справа № 3/288

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крутовських В.І. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання: Чоха Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тригубенко В.І. юрисконсульт, довіреність №3828-П_П від 01.09.05;

представник від відповідача у судове засідання не з”явився, про час та місце судого засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк”в особі Олександрійської філії м.Олександрія, Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.03.05р. у справі № 3/288.

за позовом закритого акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” в особі Олександрійської філії м.Олександрія, Кіровоградської області, 28000, пр.Леніна,122

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Олександрія, 28000, вул.Пролетраська, 17

про визнання актів недійсними.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2005р. (яке було підписано 01.04.2005р.) у справі № 3/288 суддя Колодій С.Б. позов закритого акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” в особі Олександрійської філії, м.Олександрія Кіровоградської області до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Олександрія про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень задовольнив частково, визнавши недійсним податкове повідомлення –рішення від 26.02.2003р. №0001562310/2/290/23-1-23228467 на суму 3 412,50грн. В решті позову відмовив.

Закрите акціонерне товариство “Комерційний банк “ПриватБанк”в особі Олександрійської філії, м.Олександрія Кіровоградської області, не погодившись з рішенням господарського суду, звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за №312 від 22.04.2005р., у якій просить відновити строк подання скарги, скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним повідомлення –рішення від 26.02.2003р. №0001562310/0/290/23-1-23228467-1645, прийняти нове рішення і задовольнити вимоги позивача в цій частині.

Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція, м.Олександрія, у запереченні на апеляційну скаргу посилається на те, що рішення суду прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, тому підстав для його скасування не вбачається. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, та також доводи позивача, які викладені в апеляційній скарзі, та заперечення відповідача на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства і підстав для його скасування не вбачається, виходячи з наступного:

Відповідачем по справі була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.07.2000р. по 01.01.2002р.

За результатами перевірки було складено акт від 24.10.2002р. за №721, яким встановлено, що на протязі періоду, який перевірявся, позивачем включались до складу валових витрат суми коштів, внесених до страхового резерву, сформованого під стандартну заборгованість за кредитними операціями наведеними в додатку №2 до акту. Таким чином, в порушення п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 та п.п.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пунктів 3.8, 4.6 Порядку складання декларації про прибуток банківської установи, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.1998р. №21 із змінами та доповненнями банком занижено валові доходи четвертого кварталу 2000р. –7,5тис.грн.., третього кварталу 2001р. –5.3тис.грн., четвертого кварталу 2001р. –33,9тис.грн.., завищено валові доходи в першому кварталі 2001р. –5,3тис.грн.., другому кварталі 2001р. –2,3тис.грн..; завищено валові витрати третього кварталу 2000р. –1,3тис.грн.., четвертому кварталі 2000р. –0.4тис.грн.; занижено валові витрати четвертого кварталу 2001р. –37,1тис.грн.. В результаті банківською установою не нараховано та не сплачено до бюджету податку на прибуток у сумі 2 730грн.

На підставі цього акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №001562310/0/290/23-123228467-7780 від 28.10.2002р., за яким позивачу визначене податкове зобов”язання по податку на прибуток банківських організацій в сумі 3 412,50грн., в тому числі 2 730грн. за основним платежем, 682,50грн. –штрафних санкцій.

Позивач не погодився з вказаним рішенням та оскаржив його. Рішенням заступника начальника Олександрійської ОДПІ було відмовлено в задоволенні скарги позивача.

13.12.2002р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0001562310/1/290/23-1-23228467-9256, яким позивачу суму податкового зобов”язання залишено без змін.

Позивач оскаржив це рішення 23.12.2002р. до ДПА України у Кіровоградській області.

18.02.2003р. голова ДПА України у Кіровоградській області своїм рішенням відмовив позивачу у задоволенні скарги. На підставі цього рішення відповідачем було збільшено суму податкового заобов”язання з податку на прибуток.

26.02.2003р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001562310/0/290/23-1-23228467-1645 на суму 10 854,50грн., з яких 8 850грн. –основний платіж, а 2004.50грн. –штрафні санкції, №0001562310/2/290/23-1-23228467 на суму 3 412,50грн, з них 2 730грн. –основний платіж, 682,50грн. –штрафні санкції.

Відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( в редакції яка діяла на період за який здійснювалась перевірка підприємства) до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку передбаченому ст.12 цього Закону.

Стаття 12 цього Закону визначає порядок врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості.

П.п.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає особливості покриття безнадійної заборгованості банками та не банківськими фінансовими установами. Зокрема, передбачено, що будь-який банк, а також будь-яка не банківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній, зобов”язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності, згідно із законодавством.

П.п.12.2.2. п.12.2 ст.2 вищевказаного закону передбачає, що з урахуванням положень п.п.12.2.3 цієї статті, створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості) визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

Відповідно до п.2.9 Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків” комерційний банк формує загальний резерв за стандартними кредитами у повному розмірі щоквартально за рахунок прибутку минулого року.

До складу валових витрат платника податку відносяться всі суми боргових вимог, в тому числі за всіма видами кредитів. При цьому розмір страхового резерву повинен бути достатнім для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за нестандартними кредитами (іншими видами заборгованості) та кредитами, визнаними безнадійними.

Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи не міг перевищувати 30%, який був дійсним на 2000-2001 роки. Відповідач не заперечував, що 30% від загальної суми наявних боргових вимог позивач у цих звітних періодах не перевищував.

Приймаючи вищевикладене до уваги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно включив до валових витрат розмір страхового резерву, сформованого від суми сукупної заборгованості за всіма кредитами, включаючи і стандартну групу кредитів.

Стосовно доводів скаржника про правомірність зменшення валових доходів на суму нарахованих по кредитному договору в зв”язку із зверненням до Третейського суду, колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно відмовлено позивачу, оскільки Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено зменшення суми доходів звітного періоду у випадку звернення платника податку саме до суду (арбітражного суду), а не до третейського суду (12.1.1. в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з позовом). Окрім того, відповідно до розділу VIII Конституції України, ст.ст.18,19 Закону України “Про судоустрій України” третейські суди не входять в систему судових органів України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству України і тому підстав для його скасування не вбачається.

Також, колегія суддів вважає, що скаржник пропустив строк для подання апеляційної скарги з поважних причин, тому вважає за необхідне відновити йому строк для подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 186, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відновити строк подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” в особі Олександрійської філії м.Олександрія, Кіровоградської області у справі №3/288 - залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.03.2005р. у справі №3/288 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

З оригіналом згідно

Помічник судді: Н.О.Стрюк