Постанова № 1136970, 13.11.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.07 р. № 33/195

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Дзюбка П.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не з"явився;

від відповідача - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2004

у справі № 33/195 (Лосєв А.М. (переведений))

за позовом Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф"

до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №0000362330/0 від 01.07.2003р. частково в сумі 457 343,48грн. та визнати повністю недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №0000362330/1 від 10.09.2003р., №0000362330/2 від 25.11.2003р., №0000362330/3 від 03.02.2003р.

В процесі розгляду справи, позивачем було уточнено позовні вимоги, відповідно до яких позивач просив визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №0000362330/0 від 01.07.2003р. та №0000362330/1 від 10.09.2003р. у частині суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 228 917,48грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 228 426,00грн., та визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №0000362330/2 від 25.11.2003р. в частині суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 228 917,48грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 113 968,00гррн., а також визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №0000362330/3 від 03.02.2003р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2004р. у справі № 33/195 позов задоволено частково.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2004р. було зупинено апеляційне провадження у справі №33/195 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2004р. у справі № 32/132 за позовом Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельф” до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000352330/0 від 01.07.2003р., № 0000352330/1 від 10.09.2003р., № 0000352330/2 від 25.11.2003р., № 0000352330/3 від 03.02.2004р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2007р. поновлено апеляційне провадження у справі №33/195 та розгляд апеляційної скарги призначено на 23.10.2007р.

Відповідач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржувану постанову залишити в цій частині без змін.

Позивачем заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Колегія суду, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2004р. у справі № 33/195 підлягає повному задоволенню, в задоволенні апеляційної скарги Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельф” належить відмовити з наступних підстав.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2007р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задоволено.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 травня 2005 року та рішення господарського суду м. Києва від 22 березня 2005 року - скасовано.

В задоволенні позову Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями «Ельф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000352330/0 від 01.07.2003р., №0000352330/1 від 10.09.2003р., №0000352330/2 від 25.11.2003р., №0000352330/3 від 03.02.2004р. в частині, що не були визнані недійсними постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2004 року - відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом касаційної інстанції у своїй постанові, Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва було проведено позапланову комплексну документальну перевірку Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельф” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.1999р. по 01.01.2003р., в результаті якої складено акт №23/23-05/24737308 від 27.06.2003р., на підставі якого прийнято наступні повідомлення-рішення:

№0000352330/0 від 01.07.2003р. про визначення податкового зобов’язання в розмірі 1333930,00грн., в тому числі 675600,00грн. основного платежу та 658330,00грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п.”б” п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» та відповідно до п.п.п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.5.1 та 5.5.2 п.5.5 ст.5, п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

№0000352330/1 від 10.09.2003р. про визначення податкового зобов”язання в розмірі 1333930,00грн., в тому числі 675600,00грн. основного платежу та 658330,00грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п. “б” п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» на підставі рішення про результати розгляду скарги від 08.09.2003р. №10364/10/25-145 та відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.5.1 та п.5.5.2 п.5.5 ст5, п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

№0000352330/2 від 25.11.2003р. про визначення податкового зобов’язання в розмірі 1333930,00грн., в тому числі 675600,00грн. основного платежу та 658330,00грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п.”б” п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» на підставі рішенн про результати розгляду скарги від 14.11.2003р. №8970/7/25-014 та відповідно до п.п.п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.5.1 та 5.5.2 п.5.5 ст.5, п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

№0000352330/3 від 03.02.2004р. про визначення позивачу податкового зобов'язання в розмірі 1333930,00грн., в тому числі 675600,00грн. основного платежу та 658330,00грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п.«б» п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» на підставі рішення про результати розгляду скарги від 21.01.2004р. №369/6/25-1215 та відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.5.1 та 5.5.2 п.5.5 ст.5, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як підставу для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень позивач вказує на невідповідність висновків акту перевірки нормам чинного законодавства та вважає зазначені рішення прийнятими неправомірно.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Совекс» було укладено договір №01-11-23 від 23.11.2001р., за умовами якого позивачем було придбано товар (поліетилен-182т.) на суму 1800200,00грн., в тому числі ПДВ - 300033,34грн., яка включена до податкового кредиту у листопаді 2001р. Часткова оплата даної господарської операції була здійснена позивачем за допомогою векселя №3228853388 номінальною вартістю 1000000грн.

В подальшому, позивач за умовами договору №К63/64 від 28.11.2001р. за 240000,00грн. придбав у ТОВ «Фондова компанія «Константа» вищезазначений вексель №3228853388 номінальною вартістю 1000000грн., тобто за ціною що є нижчою за номінальну вартість векселю, а отриманий прибуток в сумі 760000,00грн. включив до валового доходу за 4 квартал 2001р.

Позивачем було укладено угоду купівлі-продажу (поліетилен-182т.) з ТОВ «Інтерагро» від 27.11.2001р. №27/11/01 за умовами якої продав останньому цей товар за 900200,00грн., в тому числі ПДВ - 150033,33грн., тобто за ціною, що є нижчою за ціну придбання такого товару.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав з ТОВ “Кло-Петроліум» договір №60 від 15.10.2002р. на поставку авто товарів, згідно якого, за накладною №КП0000095 від 27.10.2002р. позивач отримав товар на суму 495181,20грн., в тому числі ПДВ - 82530,00грн., що включено до податкового кредиту з ПДВ в жовтні 2002 року; за накладною №КП 00000115 від 14.11.2002р. позивач отримав товар на суму 511400,00грн, в тому числі ПДВ - 85233,33грн., що включено до податкового кредиту з ПДВ в листопаді 2002 року.

27.10.2002р. вказаний вище товар - автотовари (в тій же кількості та асортименті що вказано у накладній №КП0000095 від 27.10.2002р.) позивач відвантажив ПП «Автопрофіт», що підтверджено видатковою накладною №ЕФ00000001 від 27.10.2002р. на загальну суму 277483,10грн., втому числі ПДВ - 37913,85грн..

14.11.2002р. вказаний вище товар - автотовари (в тій же кількості та асортименті що вказано у накладній №КП 00000115 від 14.11.2002р.) позивач відвантажив ПП «Автопрофіт», що підтверджено видатковою накладною №ЕФ00000002 від 14.11.2002р. на загальну суму 305600,00грн., в тому числі ПДВ - 50933,33грн..

Аналізуючи результат, отриманий внаслідок укладання вищезазначених угод, підприємством отримані значні збитки, через продаж товарів за ціною нижчою за ціну придбання, що суперечить вимогам п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Матеріали справи свідчать про те, що засновником ПП «Автопрофіт» є Чернявський Ігор Євгенович, якому в свою чергу належить 25% статутного фонду СП ТОВ "Ельф".

Відповідно до п.п.5.9.3 п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. - до складу валових витрат не підлягають суми збитків платника податків, що було понесено при продажу товарів пов'язаним з цим | платником податку особам за цінами, що нижчі за звичайні.

Суд касаційної інстанції в своїй постанові зазначив про те, що погоджується з твердженням відповідача, що операції з купівлі-продажу товару (поліетилену та автотоварів) та векселя №3228853388, що було емітовано позивачем, це є різні види діяльності, кожна з яких має окремі цілі та наслідки. Отже, ототожнення прибутку від покупки векселя із збитками від продажу поліетилену чи то автотоварів є неправомірним.

Пунктом 1.32ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, що понесені платником податків при здійсненні господарської діяльності.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суду касаційної інстанції зазначила про обґрунтованість висновків податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем витрат при здійсненні операцій з продажу товару (поліетилену та автотоварів) до складу валових витрат підприємства, оскільки такі операції з купівлі та подальшого продажу товару із значними збитками не можуть вважатись господарськими операціями в розумінні законодавства України.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказані послуги оренди позивачем не оплачувались, а заборгованість перед гаражним кооперативом «Жовтневий» згідно даних бухгалтерського обліку у позивача відсутня, в результаті чого мало місце заниження валових доходів позивача.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст,4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерелу у тому числі, не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді.

Беззаперечним доказом користування позивачем даним приміщенням є зазначення адреси вул.Радищева,3 в м. Києві, як юридичної адреси в податковій звітності та інших документах позивача.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність визначення відповідачем вказаних послуг оренди як безоплатної фінансової допомоги, що підлягає включенню до складу валових доходів підприємства.

Таким чином, прийняті у справі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладені обставини, вимоги апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва є такими, що підлягають повному задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2004р. по даній справі скасуванню в частині задоволених позовних вимог та прийняттю в цій частині нового рішення, яким в позові відмовити повністю. В задоволенні апеляційної скарги Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельф” належить відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельф” на рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2004р. у справі № 33/195 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2004р. у справі №33/195 задовольнити повністю.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2004р. у справі №33/195 – скасувати в частині задоволених позовних вимог.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. В позові відмовити повністю.

5. В решті рішення залишити без змін.

6. Справу № 33/195 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді

Дикунська С.Я.

Дзюбко П.О.