Рішення № 11369699, 14.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2010 р.Справа № 28/26-10-572 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Каліпсо-В";

до відповідача Приватне підприємство "ІНВЕСТ АГРО ХІМ"

про повернення коштів 142930,21грн.

Суддя

Представники:

від позивача: Трюханова І. В. –за дорученням;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Каліпсо-В” (далі позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „ІНВЕСТ АГРО ХІМ” (далі відповідач) про повернення коштів 123530 гривень 04 копійки, інфляційні в розмірі 6114 гривень 73 копійок, 3% річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 1659 гривень 84 копійки, пені в сумі 11625 гривень 60 копійок та судових витрат.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позов підтримує та просить суд позов задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

20 січня 2009 року між позивачем - Товариство з обмеженою відповідальністю „Каліпсо-В” (покупець) та відповідачем - Приватне підприємство „ІНВЕСТ АГРО ХІМ” (продавець) було укладено Договір поставки добрива № 5/ПУ/09, згідно п.2.1 якого Відповідач зобов’язується поставляти позивачу у порядку та умовах договору товар, а позивач –приймати та оплачувати вказаний товар. Найменування, кількість, ціна товару, умови поставки та оплати товару на кожну окрему поставлену партію повинні вказуватися у додаткових угодах.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки добрива № 5/ПУ/09, позивач та відповідач у період з 20 січня 2009 року до 26 лютого 2009 року уклали Додаткові угоди, які є невід’ ємними частинами цього Договору, а саме: додаткову угоду № 1 від 20 січня 2009 року на поставку 120 тон аміачної селітри, загальною вартістю 234000 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок; додаткову угоду № 2 від 02 лютого 2009 року на поставку 100 тон аміачної селітри, загальною вартістю 195000 (сто дев’яносто п’ять тисяч) гривень 00 копійок; додаткову угоду № 3 без дати на поставку 700 тон аміачної селітри, загальною вартістю 1435000 (один мільон чотириста тридцять п’ять тисяч) гривень 00 копійок; додаткову угоду № 4 від 26 лютого 2009 року на поставку 60 тон аміачної селітри, загальною вартістю 132000 ( сто тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок; додаткову угоду № 5 без дати на поставку 76 тон сульфату амонію, загальною вартістю 79800 (сімдесят тисяч вісімсот тисяч) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, загальна вартість поставок товару, згідно пункту 2.4 Договору та пунктів 2 і 3 вказаних Додаткових угод склала 2075800 (два мільона сімдесят п’ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Згідно з п. 3.1 Договору № 5/ПУ/09 та п. 4 Додаткових угод № 1-5, розрахунок за придбаний товар здійснюється позивачем шляхом перерахування відповідних грошових коштів на підставі виставленого відповідачем рахунку на поточний рахунок відповідача на умовах 100 % передплати за усю партію товару.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 22 січня 2009 року по 06 березня 2009 року на підставі виставлених, згідно до умов Договору рахунків, позивачем всього було перераховано відповідачу грошових коштів в сумі 1225000 (один мільон двісті двадцять п’ять тисяч) гривень.

Згідно п. 3.2 Договору № 5/ПУ/09, датою оплати по дійсному Договору рахується дата надходження грошових коштів на банківський рахунок відповідача.

Відповідно до п. 5 Додаткових угод № 1-5 позивач здійснює оплату в продовж 2-х днів з моменту підписання даних Додаткових угод.

Крім того, відповідачем всього було поставлено 489 тон товару на загальну суму 953469 (дев’ятсот п’ятдесят три тисячі чотириста шістдесят дев’ять) гривень 96 копійок, що підтверджується наступними накладними: накладна № 1 від 26 січня 2009 року на суму 234000 гривень 00 копійок, накладна № 3 від 12 лютого 2009 року на суму 195000 гривень 00 копійок, накладна № 4 від 27 лютого 2009 року на суму 227550 гривень 00 копійок, накладна № 5 від 25 березня 2009 року на суму 188600 гривень 00 копійок, накладна № 6 від 27 березня 2009 року на суму 21000 гривень 00 копійок, накладна № 91 від 27 травня 2009 року на суму 47719 гривень 96 копійок, накладна № 191 від 10 липня 2009 року на суму 39600 гривень 00 копійок.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що товар на суму 271530 гривень 04 копійки у порушення розділів 4 і 5 Договору № 5/ПУ/09 до теперішнього часу не поставлений та відповідач його поставляти фактично відмовився, повернувши позивачу 148000 (сто сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок з раніше оплачених позивачем за товар коштів. Остання поставка товару відбулася 10 липня 2009 року.

Згідно з п. 4.2 Договору по результатам поставки товару, сторонами підписується Акт прийому-передачі товару. Обов’язок по складанню Акту прийому-передачі товару полягає на відповідача.

Пунктоом 4.2.2 Договору передбачено, що Акт прийму-передачі товару, відписаний відповідачем, направляється позивачу в продовж трьох робочих днів з моменту передачі та/або поставки товару.

Згідно п. 4.2.3 Договору, в термін не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання позивачем Акта прийому –передачі товару , позивач, при умові відсутності зауважень до нього, зобов язаний підписати Акт прийому –передачі товару та направити по факсу з одночасною відправкою оригіналу заказаним листом або у той же термін повернути Акт відповідачу, разом з письмовими зауваженнями.

З акту звірки взаєморозрахунків від 01 вересня 2009 року вбачається, що переплата позивача за недопоставлений товар становить 123530 (сто двадцять три тисячі п’ятсот тридцять) гривень 04 копійки, який підписаний позивачем та відповідачем.

Крім того, згідно п. 6.2 та п. 6.3 Договору за порушення строків оплати позивач оплачує пеню в розмірі подвійної ученої ставки НБУ від неоплаченої вартості товару (на період нарахування) за кожний день прострочення та з прострочку поставки товару відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ученої ставки НБУ (на період нарахування) від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

За таких обставин та у зв’язку з не належним виконанням прийнятих зобов’язань у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 142930 гривень 21 копійка.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори –основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійс-ність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язан-ня за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В порушення умов укладеного сторонами договору відповідач не виконав прийняті за договором зобов’язання, а саме не поставкою оплаченого товару позивач. Таким чином позивач має право на повернення сплаченої за нього грошової суми у розмірі –123530 гривень 04 копійки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарське зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а згідно ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько –правовой відповідальності учасника господарських відносин є зроблене ним правопорушення у сфері господарювання.

В відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчать вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання – це вид цивільних правовідносин.

Доказів належного виконання зобов’язань на день розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Каліпсо-В” підлягають задоволенню повністю, так як є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються доданими до позову документами.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „ІНВЕСТ АГРО ХІМ” (юридична адреса: 65031, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, оф. 201; Код ЄДРПОУ 36109413, п/р № 26009311665901 в АБ „Пивдений” м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Каліпсо-В” (юридична адреса: 68742, Одеська область, Болградський район, с. Криничне, вул. Жовтнева, 31, Код ЄДРПОУ 33373249, п/р 2600516465 в ОФ АБ „Укргазбанк” в г. Болграді, МФО 328759) заборгованість в сумі 123530 (сто двадцять три тисячі п’ятсот тридцять) гривень 04 коп., інфляційні в розмірі 6114 (шість тисяч сто чотирнадцять) гривень 73 копійок, 3% річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 1659 (одна тисяча шістсот п’ятдесят дев’ять) гривень 84 копійки, пені в сумі 11625 (одинадцять тисяч шістсот двадцять п’ять) гривень 60 копійок, державного мита в сумі 1429 гривень (одна тисяча чотириста двадцять дев’ять) 30 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя