Рішення № 113695293, 25.09.2023, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2023 року м. Рівне№460/14632/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі Позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 05 червня 2023 року № 1297/в, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції, слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 06 червня 2023 року № 241 о/с, про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції, слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 з 06 червня 2023 року;

поновити капітана поліції ОСОБА_1 з 07 червня 2023 року на службі в Національній поліції на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним наказом від 06.06.2023 № 242 о/с його звільнено зі служби в поліції, у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Підставою для прийняття вказаного наказу є наказ ГУНП у Волинській області від 05.06.2023 № 1297/в. Позивач зазначає про відсутність складу дисциплінарного проступку та, відповідно, неправомірність оскаржуваного наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення крайнього заходу дисциплінарного впливу звільнення зі служби в поліції. Крім цього, звертав увагу, що на посаді працював короткий термін (40 днів), не був слідчим у кримінальних провадженнях в яких виявлено неналежне досудове розслідування, не допускав порушень Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань. та вказує на численні порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України при притягненні його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що ГУНП у Волинській області надійшла доповідна записка заступника начальника ОМВ СУ ГУНП у Волинській області підполковника поліції ОСОБА_2 про неналежне розслідування кримінальних проваджень, що призвело до погіршення показників. Проведеним на підставі наказу ГУНП у Волинській області № 625 від 02.06.2023 дисциплінарною комісією службовим розслідуванням, відповідно до отриманої інформації та зібраних матеріалів встановлено, що у діях капітана поліції, слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 встановлені порушення вимог службової дисципліни, невиконання ним вимог Конституції України, Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилися у самоусуненні від виконання своїх службових обов`язків, зокрема по розслідуванню кримінальних проваджень, про тяжкі злочини, передбачені ч. 3 ст. 190 КК України, невиконані слідчих та процесуальних дій, що призвело до прийняття у них тривалий час законних процесуальних рішень і, як наслідок, відсутність будь-яких практичних результатів роботи. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

26.06.2023 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи визначено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 05.07.2023 суд задовольнив клопотання позивача та ухвалив перейти до розгляду справи №460/14632/23 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначити судове засідання на 19.07.2023 о 15:00 год. в залі судових засідань Рівненського окружного адміністративного суду (м. Рівне, вул. 16 Липня 87).

До суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи 19.07.2023.

19.07.2023 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів та витребування доказів.

Ухвалою суду від 19.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача про долучення доказів задоволено долучено до матеріалів справи відповіді на адвокатські запити.

Ухвалою суду від 19.07.2023 суд ухвалив витребувати у Головного управління Національної поліції у Волинській області витяги з єдиного реєстру досудових розслідувань та інформацію про рух по кримінальних провадженнях (дату реєстрації кримінального провадження, дату прийняття до провадження, дату призначення слідчого, інформацію про слідчого, дату прийняття до провадження слідчим, зміна слідчих та призначення групи слідчих, закриття та відновлення проваджень) №12023030590000129, №12023030590000137, №12023030590000101, №12023030590000079, №12023035590000011.

16.08.2023 до початку судового розгляду від представників сторін надійшли клопотання про відкладення судового розгляду справи.

До суду на виконання ухвали про витребування доказів від відповідача надійшли копії постанов про призначення групи слідчих, витяги з ЄРДР та інформація про рух справ.

Ухвалою суд від 16.08.2023 розгляд адміністративної справи відкладено до 15:00год. 06.09.2023.

До суду надійшли письмові пояснення позивача з приводу витребуваних документів та клопотання про розподіл судових витрат.

У судове засідання, призначена на 06.09.2023, сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Від представника відповідача надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 06.09.2023 суд ухвалив перейти до розгляду в порядку письмового провадження справи №460/14632/23.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції, на момент звільнення, на посаді капітана поліції, слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, на яку позивача призначено, 29.03.2023 наказом ГУНП у Волинській області № 129 о/с звільнивши з попередньої посади.

Наказом ГУНП у Волинській області від 06.06.2023 року № 242 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, за пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 06.06.2023 року.

Як підставу для видачі оскаржуваного наказу № 242 о/с від 06.06.2023 року, зазначено наказ ГУНП у Волинській області від 05.06.2023 року № 1297/в "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Судом встановлено, що до Головного управління Національної поліції України у Волинській області надійшла інформація (доповідна записка) про те, що наявні факти неналежного розслідування кримінальних проваджень щодо розслідування шахрайства слідчими СВ ВП № 1 (м. Ківерці), що призвело до погіршення показників.

Наказом Головного управління Національної поліції України у Волинській області № 625 від 02.06.2023 "Про призначення службового розслідування" призначено за вказаним фактом службове розслідування, створено дисциплінарну комісію до складу якої включили працівників ГУНП у Волинській області заступника начальника слідчого управління ГУНП у Волинській області підполковника поліції Кондратюка ВЮВ., т.в.о. заступника начальника управління начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП, капітана поліції ОСОБА_3 , старшого слідчого в ОВС організаційно- методичного відділу слідчого управління ГУНП, підполковника поліції ОСОБА_4 та юристконсульта сектору правового забезпечення ГУНП, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 .

За результатами службового розслідування складено висновок, затверджений начальником ГУНП у Волинській області від 05.06.2023року.

Судом встановлено, що в ході проведення службового розслідування комісія перевіряла факт незадовільної роботи з розслідування кримінальних проваджень про шахрайства та дорожньо-транспортні пригоди слідчими слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області.

По змісту висновку вказано, що опитаний з даного приводу т.в.о. заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУГП у Волинській області майор поліції ОСОБА_6 надав наступні пояснення.

За розслідування злочинів, передбачених ст. 190 КК України (шахрайства) закріплено слідчого Курсика С.В., який повинен здійснювати досудове розслідування вказаної категорії кримінальних проваджень. ОСОБА_1 є слідчим у складі групи слідчих у наступних кримінальних проваджень внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12023030590000129 від 12.03.2023, № 12023030590000137 від 16.03.2023, № 12023030590000101 від 21.02.2023, № 12023030590000079 від 10.02.2023, розпочатих за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України.

Так, по кримінальному провадженню №120230355900011 від 14.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 190 КК України 16.02.2023 на підставі ухали слідчого судді отримано тимчасовий доступ до банківської карти потерпілої ОСОБА_7 та банківської карти особи, на яку були перераховані кошти та встановлено, що її власником є гр. ОСОБА_8 ним, як т.в.о. начальника слідчого відділення було вказано ОСОБА_1 на активізацію досудового розслідування, однак, станом на кінець травня 2023 слідчим не вжито заходів з метою встановлення місцезнаходження вказаної особи та його допиту, в тому числі навіть не надано доручення оперативним підрозділам метою перевірки його на причетність до вчинення даного злочину. Це свідчить про той факт що слідчим умисно затягується досудове розслідування.

Також, у провадження слідчого відділення ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП знаходиться кримінальне провадження № 12023030590000129 від 12.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, досудове розслідування у якому доручено здійснювати слідчому Курсику С. В. Останньому було вказано на те, що він повинен підготувати клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, а саме до банківської карти потерпілого ОСОБА_9 . Однак, на протязі більш як місяць часу ОСОБА_1 вказане клопотання так і не було підготовлено. І лише доручивши іншому слідчому групи слідчих останнє підготовлено та отримано ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів. Даний факт також свідчить про умисне затягування досудового розслідування та невиконання вказівок керівника та покладених на слідчого ОСОБА_1 , його функціональних обов`язків як слідчого.

Крім того, у кримінальному провадження № 12023030590000137 від 16.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України 19.04.2023 отримано ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до картки потерпілої ОСОБА_10 , виконання якої доручено слідчому Курсику С. В., однак, станом на 31.05.2023 дану ухвалу так і не виконано та тимчасовий доступ до речей та документів не проведено. Вказаний факт також свідчить про злісне невиконання покладених на слідчого обов`язків.

У кримінальному проваджені №12023030590000101 від 21.02 2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, слідчому Курсику С.В. в квіті 2023 року доручено оглянути мобільний телефон потерпілого ОСОБА_11 однак, станом на 31.05.2023 огляд мобільного телефону не проведено, інформація, яка б скала інтерес для слідства не зафіксовано.

Крім того, у провадженні слідчого відділення BП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області заходиться кримінальне провадження №12023030590000079 від 10.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння грошовими коштами ФОП ОСОБА_12 , під приводом продажу дизельного генератора. Досудове розслідування даного кримінального провадження в квітні 2023 доручено слідчому Курсику С.В. По вказаному кримінальному провадженню встановлено, що грошові кошти потерпілого були перераховані на банківський рахунок ТОВ «ФІРМА Антарі», відкритому в АТ «Сенс Банк».14.04.2023 вилучено в ході тимчасового доступу до вказаного банківського рахунку та встановлено рух коштів по ньому. Однак, з моменту вилучення до 31.05.2023, тобто на протязі більш як одного місяця, слідчим Курсиком С.В. дану інформацію належним чином не оглянуто та не проаналізовано протокол огляду не складено. В матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про виконання ухвали про тимчасовий доступ до мобільно номерів телефонів ТОВ «Лайфселл», з яких спілкувались з потерпілим, хоча терміни дії вказаних ухвал закінчились. Також слідчим не оглянуто та не проаналізовано інформацію, отриману в ході проведення тимчасових доступів до мобільних номерів телефонів ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна».

Крім того, з пояснень ОСОБА_6 слідчим Курсиком С.В. в порушення вимог Положення про Єдиний реєстр досудового розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 не було змінено ключ доступу до ЄРДР, що вплинуло на можливість призначати ОСОБА_1 старшим слідчим у кримінальних провадженнях, які ним розслідувалися.

За результатами службового розслідування комісія прийшла до висновку за вчинення дисциплінарного проступку, що призвело до систематичного порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 ст. 18 закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2 частини 3 статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, недотриманні положень вимог частини 8 пункту 4 розділу V наказу МВС України № 570 від 06.07.2017 «Про організацію діяльності слідчих підрозділів», посадової інструкції, керівних вказівок Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у Волинській області (Відповідача), щодо дотримання законності та службової дисципліни, та виразилося у самоусуненні від виконання своїх службових обов`язків, зокрема по розслідуванню кримінальних проваджень, про тяжкі злочини, передбачені ч. 3 ст. 190 КК України, невиконані слідчих та процесуальних дій, що призвело до прийняття у них тривалий час законних процесуальних рішень і, як наслідок, відсутність будь-яких практичних результатів роботи, до слідчого слідчого відділення ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 (0055972) застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На реалізацію, вказаного висновку службового розслідування видано наказ № 1297/в від 05.06.2023 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності посадових осіб слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, зокрема слідчих слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області - капітана поліції ОСОБА_1 , майора поліції ОСОБА_13 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 , лейтенанта поліції ОСОБА_15 , капітана поліції ОСОБА_16 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_17 та лейтенанта поліції ОСОБА_18 . До позивача та ОСОБА_13 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_19 обмежилися раніше накладеними дисциплінарними стягнення,, а решті працівникам вказали на виявлені недоліки та зобов`язали вжити негайних заходів щодо виправлення становища та недопущення подібного у майбутньому.

Вважаючи вищевказані накази відповідача протиправними в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про їх скасування, поновлення на службі в Національній поліції на попередній посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Оцінюючи правомірність оскаржених наказів, суд керується приписами ч. 2 ст. 2 КАС України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію.

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закону України Про Національну поліцію).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частиною 2 ст. 19 Закону України Про Національну поліцію встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія Статуту поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частиною 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України Про Національну поліцію, зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

У ст. 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з вказаним Статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

У ч. 1-3 ст. 13 Дисциплінарного статуту зазначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту унормовано, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (ч. 1).

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч. 2).

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

З наведених правових норм висновується, що поліцейський може бути підданий дисциплінарному стягненню не інакше, як за вчинення дисциплінарного проступку, факт вчинення якого має бути встановлено та доведено в ході проведеного службового розслідування, проведеного з дотриманням встановленої процедури.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок № 893) проведення службових розслідувань.

Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Відповідно до п. 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з п. 2 розділу II Порядку проведення службових розслідувань службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;

надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України "Про запобігання корупції";

ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;

недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;

недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;

розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;

порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;

перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку;

здійснення поліцейським дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками в будь-якій формі, а також сексуальних домагань.

Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (п. 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань).

Відповідно до п. 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;

відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Пункт 5 розділу VI Порядку проведення службового розслідування: У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:

висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування.

Дисциплінарна комісія уважала наявними підстави звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з п. 6 ч. 1ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Разом з тим, встановлені судом під час розгляду справи обставини не дають суду підстав для висновку, що службове розслідування, за результатами якого видані оскаржені накази, проведене відповідачем у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту НПУ та Порядку проведення службових розслідувань, з огляду на таке.

Суд зауважує, що положення пункту 2 розділу II Порядку № 893 проведення службових розслідувань не виокремлюють такої підстави для проведення службового розслідування, як доповідна записка.

Водночас пунктом 4 розділу II Порядку передбачено, що у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України персональний склад дисциплінарних комісій із проведення службових розслідувань за відомостями про порушення поліцейським посадових (функціональних) обов`язків, наказів безпосереднього керівника, втрату службового посвідчення та (або) спеціального жетона (знака) формується із числа поліцейських та працівників органу (підрозділу) поліції, в якому проходить службу зазначений поліцейський.

Як встановлено судом на дату призначення службового розслідування ОСОБА_1 перебував на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції, а однією із підстав проведення службового розслідування слугувало не виконання ОСОБА_1 вказівок безпосереднього керівника.

В матеріалах справи наявний наказ ГУПН у Волинській області № 625 від 02.06.2023 «Про призначення та проведення службового розслідування» проте в ньому відсутні дані щодо поліцейських стосовно яких буде проведено службове розслідування, та у склад комісії не включено працівників ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області.

Окрім цього, суд вважає, що всупереч приписам п. 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань, дисциплінарною комісією неповно та необ`єктивно з`ясовано обставини вчинення дисциплінарного проступку, а відтак висновок службового розслідування не можна вважати обґрунтованим, з огляду на таке.

Висновки службового розслідування про те, що ОСОБА_1 входив до складу групи слідчих які здійснювали досудове розслідування кримінальних проваджень №12023030590000129, №12023030590000137, №12023030590000101, №12023030590000079, №12023035590000011 не узгоджуються з матеріалами справи та суперечить дослідженим судом доказам, що ставить під сумнів вказану обставину.

На підтвердження включення ОСОБА_1 до групи слідчих у кримінальних провадження, що вказані по змісту висновку службового розслідування, відповідачем на виконання ухвали про витребування доказів надано копії постанов про призначення групи слідчих.

Суд критично оцінює вказані документи зважаючи на наступне. Надані відповідачем постанови про включення ОСОБА_1 до групи слідчих містять одну дату постановлення (13.04.2023), проте на вказану дату позивач перебував у відпустці, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказами № 125 від 24.03.2023 та № 137 від 31.03.2023.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вище вказаному суду відповідачем не надано доказів ознайомлення ОСОБА_1 з постановами про включення його до складу групи слідчих.

Вказані постанови не є допустим доказом адже з інформації яка міститься в ЄРДР вбачається про відсутність реєстрації постанов, їх зміст спростовується інформацією про рух справи.

В кримінальному провадженні №12023030590000129 згідно інформації про рух справи слідча Шигоріна Д. О. прийняла справу до свого провадження 13.03.2023, постанова надана відповідачем про призначення її до групи слідчих датована 13.04.2023.

В кримінальному провадженні №12023030590000101 ОСОБА_19 прийняла до свого провадження справу 22.02.2023, постанова від 13.04.2023.

Щодо кримінального провадження №12023035590000011 ОСОБА_18 прийняла до свого провадження справу 23.02.2023, постанова від 13.04.2023.

Щодо кримінального провадження №12023030590000072 ОСОБА_17 прийняла до свого провадження 20.02.2023, а постанова від 13.04.2023.

Суд критично оцінює доводи відповідача "що слідчому Курсику С.В. доручено розслідування злочинів передбачених ст. 190 КК України (шахрайства) та здійснення досудового розслідування саме цієї категорії справ", та зазначає про таке.

В матеріалах справи наявна посадова інструкція слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області затверджена т.в.о. начальника відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУА ГУНП у Волинській області полковника поліції Михайла Євтушик з відміткою про ознайомлення ОСОБА_1 20.04.2023. Зі змісту посадової інструкції не вбачається про наявність функціонального розподілу посадових обов`язків між слідчими слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області та закріплення слідчих за певною категорією злочинів.

Суд не погоджується також з доводами сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 допустив порушення Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 із відповідними змінами та доповненнями, а саме не змінив ключ доступу до ЄРДР.

Наказом Офісу Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 затверджено Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення. Даним положенням передбачено, що власником і розпорядником Реєстру є держава в особі Офісу Генерального прокурора, який здійснює виконання функцій адміністратора.

Пунктом 6 розділу І визначено, що виконання функцій адміністратора Реєстру покладається на регіональні (обласні) прокуратури (за винятком спеціалізованих), якими забезпечуються адміністрування та моніторинг використання системи, надання (обмеження) реєстраторам і користувачам доступу до Реєстру у визначених цим Положенням випадках, перевірка дотримання дисципліни та системи безпеки, проведення навчання щодо користування Реєстром, а також виконання інших функцій, передбачених цим Положенням.

Користувачі і реєстратори спеціалізованих прокуратур на правах регіональних (обласних) прокуратур чи їхніх структурних підрозділів, місцевих (окружних) прокуратур чи їхніх структурних підрозділів, а також органів досудового розслідування, повноваження яких поширюються на декілька областей, отримують електронні ключі доступу в регіональних (обласних) прокуратурах за місцем розташування цих прокуратур чи органів досудового розслідування (п. 7).

Пунктом 11 розділу І розділу «Загальні положення» положення передбачено, що кадрові підрозділи органів прокуратури, поліції, Служби безпеки України, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, Національного бюро, Державного бюро розслідувань не пізніше наступного робочого дня після підписання наказу про призначення, переведення, покладення виконання обов`язків, звільнення чи відсторонення від посади керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування та слідчого, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), детективів підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро направляють його засвідчену копію чи витяг особам, відповідальним за ведення довідників зазначених відомств, для внесення до них змін про Реєстратора та Користувача.

Начальник підрозділу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівник органу досудового розслідування, не пізніше наступного робочого дня після підписання наказу про уповноваження працівника іншого підрозділу здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків або про припинення ним таких повноважень забезпечує направлення його засвідченої копії чи витягу з наказу особам, відповідальним за ведення довідників Реєстру, для внесення до них змін про Реєстратора та Користувача.

Судом досліджено відповідь Волинської обласної прокуратури № 09/1-1426вих-23 від 20.06.2023 в якій зазначається, що відділ інформаційних технологій не отримував витяг з наказу № 129 о/с «По особовому складу» від 29.03.2023.

В матеріалах справи наявна відповіді Офісу генерального прокурора № 32-103вих-23 від 22.06.2023 з якої вбачається, що до відділу впровадження та супроводження інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій не надходив витяг з наказу № 129 о/с «По особовому складу» від 29.03.2023, додатково зазначається що зміни (у користувачів/підписантів що мають ключ) відбуваються дистанційно на підставі документів, що підтверджують переведення чи зміну посади.

Відповідачем не надано суду доказів ознайомлення ОСОБА_1 з наказом № 129 від 29.03.2023 та вручення його копії. Відповідно у позивача була відсутня об`єктивна можливість змінити ключ доступу.

Відповідно до пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Матеріалами справи підтверджено та відображено у висновку службового розслідування, що ОСОБА_1 надавав пояснення дисциплінарної комісії проте членами дисциплінарної комісії не проведено належним чином службове розслідування з метою перевірки обставин.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області належним чином виконував свої посадові обов`язки, відповідачем не доведено зворотного.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновок службового розслідування, затверджений 05.06.2023, складений з порушенням встановленої процедури та за сукупністю оцінених в ньому доказів не підтверджує всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку позивачем та не встановлює вину поліцейського.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях,

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6). Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі № 360/4790/19 зроблено правовий висновок, що питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі № 804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Суд зауважує, що Дисциплінарний статут НПУ доповнено розділом V згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022. Особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану та особливості доведення до поліцейського наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності визначені ст. ст. 29, 30 Дисціплінарного статуту Національної поліції України, згідно яких, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

24.02.2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває до сьогодні.

Згідно зі статтею 26 Дисциплінарного статуту НПУ у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.

Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.

У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

Протягом 10 днів з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його пом`якшити, застосувати суворіше дисциплінарне стягнення або звільнити поліцейського від дисциплінарної відповідальності, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.

У разі застосування до поліцейського інших заходів дисциплінарного впливу, не пов`язаних із застосуванням дисциплінарного стягнення, прямий керівник посадової особи, яка призначила службове розслідування, має право переглянути це рішення шляхом видання наказу про притягнення цього поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Тобто дискреційні повноваження керівника, уповноваженого на застосування до поліцейського заходів дисциплінарного впливу, на час воєнного стану обмежені вказаною нормою права, яка визначає порядок накладення дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого виду дисциплінарного стягнення.

В межах спірних правовідносин, враховуючи встановлені в ході службового розслідування обставини, а також під час розгляду справи судом обставини притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності під час дії воєнного стану, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні дисциплінарного правопорушення та відсутність підстав для його звільнення зі служби в поліції.

Крім того, суд зазначає, що в порушення вимог ст. 29 Дисциплінарного статуту НПУ, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Судом встановлено, що на час притягнення до дисциплінарної відповідальності у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень і у відповідності до ст. 29 Дисциплінарного статуту НПУ, в разі встановлення у діях позивача складу дисциплінарного проступку на нього мало би бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. Проте у порушення вимог статті 29 Дисциплінарного статуту НПУ, до нього протиправно застосовано крайній захід дисциплінарного впливу звільнення зі служби в поліції.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що за відсутності беззаперечних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, підстави для звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції були відсутні. Отже, оскаржуваними наказами порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Отже, суд вважає протиправним застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на підставі наказу ГУНП у Волинській області № 1297/в від 05.06.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції ВП № 1(м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією» та, відповідно, звільнення з займаної посади на підставі наказу ГУНП у Волинській області № 242 о/с від 06.06.2023 «По особовому складу».

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, у випадку незаконного звільнення працівника, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його незаконно звільнено.

За наведеного вище, суд вважає наявними підстави для поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції ВП № 1(м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Водночас, виплата грошового забезпечення поліцейському під час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з наступними змінами та доповненнями».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських».

Пунктом 6 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту вищевказаного Порядку, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Аналогічний висновок сформовано викладено в постанові Верховного Суду від 19.07.2018, справа № 805/1110/17-а, де чітко врегульовано питання про те, як здійснюється виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, а саме - в календарних, а не робочих днях.

Згідно з довідкою ГУНП У Волинській області № 786/05/29-2023 від 20.06.2023 середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 1117,65 грн (68176,68 : 61)грн.

Слід зазначити, що періодом вимушеного прогулу позивача є період з 07.06.2023 (оскільки останнім днем роботи позивача було 06.06.2023) по дату постановлення рішення у справі 25.09.2023, який налічує 111 календарних дні.

Отже на користь позивача суд присуджує середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.06.2023 по 25.09.2023 в сумі 124059,15 грн (1117,65х111) і така сума зазначена без вирахування податків та зборів, обов`язкових платежів, які підлягають утриманню під час виплати доходу відповідно до положень податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 33529,50 грн. (1117,65х30) слід допустити до негайного виконання.

Також позивач просив суд стягнути на його користь витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн., з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

За правилами ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

За правилами ч.7 ст.134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, у постанові від 05.03.2021 в справі № 200/10801/19-а Верховний Суд зазначив про те, однією з особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надані: договір про надання правничої допомоги №122/23 від 07.06.2032, а також акт про надання правничої допомоги від 25.08.2023 на загальну вартість наданих послуг 15 000,00 грн.

Відповідач суду не надав заперечень проти відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу, а також не заявляв клопотань про зменшення їх розміру.

Розглянувши вказані документи, суд враховує, що у договорі про надання правничої допомоги сторонами було обумовлено, що гонорар адвоката підлягає сплаті на протязі 2 банківських днів з моменту набрання рішення судом першої інстанції законної сили, а у відповідності до правової позиції Верховного Суду у справі №200/10801/19-а відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Поряд з цим, суд бере до уваги, що у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19 міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 160/6899/20 містяться правові висновки: "Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо".

Згідно з актом надання правничої допомоги від 28.08.2023 позивачу надані наступні послуги: надання юридичних консультацій щодо порядку оскарження наказу та притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу про звільнення; аналіз судової практики щодо поновлення на посаді та оскарження наказу про звільнення; аналіз нормативно-правової бази у спорах щодо поновлення на посаді та оскарження наказу про звільнення; правовий аналіз документів; підготовка адвокатських запитів, позовної заяви, клопотання про витребування документів, клопотання про долучення доказів та письмових пояснень.

Отже, за обставинами справи, надана позивачу правова допомогу охоплювалася виключно підготовкою адвокатських запитів, позовної заяви, клопотання про витребування документів, клопотання про долучення доказів та письмових пояснень, а відтак об`єктивно відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу в частині надання юридичних консультацій щодо порядку оскарження наказу та притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу про звільнення; аналізу судової практики щодо поновлення на посаді та оскарження наказу про звільнення; аналізу нормативно-правової бази у спорах щодо поновлення на посаді та оскарження наказу про звільнення.

Водночас, судом першої інстанції справа вирішувалася за правилами спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні.

Оцінивши загальну вартість правових послуг, суд вважає її розмір необґрунтованим, оскільки дана справа є справою незначної складності.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд прийшов до висновку, що заявлена до відшкодування сума у 15000,00 грн, є надмірною, неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, отже підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Відтак, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 7500 грн, а саме - за надані послуги щодо підготовки позовної заяви з додатками. Решту витрат на правову допомогу повинен понести позивач.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності оскаржених наказів, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції у Волинській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказГоловного управління Національної поліції у Волинській області від 05.06.2023 року № 1297/в, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказГоловного управління Національної поліції у Волинській від 06.06.2023 року № 242 о/с, в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"(у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0055972), слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області з 07.06.2023.

Поновити капітана поліції ОСОБА_1 з 07.06.2023 на службі в Національній поліції на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області.

Стягнути зГоловного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме за період з 07.06.2023 по 25.09.2023 у сумі 124059,15 грн.

Рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 з 07.06.2023 на службі в Національній поліції на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 33529,50 грн. допустити до негайного виконання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Волинській області (вул. Винниченка, 11,м. Луцьк,Волинська область,43025. ЄДРПОУ/РНОКПП 40108604)

Повний текст рішення складений 25.09.2023.

Суддя Олег ГРЕСЬКО