Рішення № 113693840, 25.09.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2023 рокусправа № 380/13548/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із вимогами:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не переведення з одного виду пенсії на інший, а саме, з пенсії, призначеної за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 9 липня 2003 року, на пенсію за віком на умовах ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723 ХІІ з дня звернення із заявою від 29 березня 2023 року та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23 березня 2023 року № 0001/вих-8 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 23 березня 2023 року № 0001/вих-9 департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 31.05.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Львівської області як одержувач пенсії віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 9 липня 2003 року. У березні 2023 року позивач подала заяву до Головного управлінні Пенсійного Фонду України у Львівської області про перевід на пенсію на умовах Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, однак листом Головного управлінні Пенсійного Фонду України у Львівської області № 9377-8885/Д-52/8-1300/23 від 12 квітня 2022 року їй відмовлено у задоволенні такої заяви з огляду на те, що час роботи в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу державної служби. Позивач вважає, що має право на переведення на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу», оскільки вона з 20.11.1995 безперервно до 01.05.2016 займала посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, віднесені до відповідної категорії посад державної служби, а відтак відповідно до п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII мають бути зараховані до стажу державної служби за період роботи до набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, у якому він щодо задоволення позову заперечив та вказав, що в незалежності від наявності права особи на пенсію чи на перерахунок пенсії існує обов`язкова процедура звернення до органу, що призначає пенсії із заявою встановленого зразка. У даному випадку має місце відсутність звернення позивача із заявою про переведення на інший вид пенсії відповідно до Порядку №22-1. У зв`язку із неналежним зверненням позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області її заява була розглянута в межах повноважень відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Окрім цього відповідача зазначив, що відповідно до записів трудової книжки позивач працювала з 20.11.1995 у Виконавчому комітеті Львівської міської Ради, з 12.06.1997 прийняла Присягу державного службовця із присвоєнням 13 рангу, з 10.12.1999 присвоєно 12 ранг державного службовця. 04.07.2001 у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», позивач склала Присягу посадової особи місцевого самоврядування з присвоєнням 12 рангу посадової особи місцевого самоврядування, в подальшому позивачу присвоювались відповідні ранги посадової особи місцевого самоврядування. Підпунктом 11 пункту 3 статті 3 Закону № 889 визначено, що дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, а тому, згідно записів трудової книжки позивача стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723, становить 05 років 07 місяців 14 днів (з 20.11.1995 по 03.07.2001), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Щодо врахування довідок про заробітну плату відповідач зазначив, що оскільки, Законом України «Про державну службу» не передбачено врахування сум, які зазначені в довідці від 23.03.2023 №0001 вих-9, а саме суми компенсації за невикористані дні відпустки, премії, лікарняні, суми індексації заробітної плати та інші, при розрахунку пенсії державного службовця, тому підстав для здійснення такого немає.

Ухвалою судді від 23.06.2023 в справі відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 з 31.05.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Львівської області як одержувач пенсії віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 9 липня 2003 року.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 :

- 20.11.1995 призначено на посаду інструктора, спеціаліст 1-ї категорії в секретаріат Львівської міської Ради (запис №6);

- на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 280/97-ВР від 21 травня 1997 року надано статус державного службовця. Присвоєно 13-й ранг державного службовця, посаду віднесено до 6-ї категорії посад державної служби. Приведена до присяги державного службовця (запис №7);

- 10.12.1999 присвоєно черговий 12 ранг державного службовця (запис №8);

- з 01.11.2000 переведена (призначена) на посаду головного спеціаліста відділу секретаріату міської ради; 04.07.2001 посада віднесена до 6 категорії посад органу місцевого самоврядування. Присвоєно 04.07.2001 та 10.12.2001, відповідно, 12 та 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування (записи №10 і №11);

- з 01.01.2004 переведена на посаду начальника сектора діловодства відділу «Секретаріат міської ради» з кадрового резерву (запис №12);

- з 01.04.2006 переведена на посаду завідувача сектору контролю за виконанням ухвал, протокольних доручень, рішень ради та роботи з помічниками депутатів управління «Секретаріат міської ради» (запис №13);

- з 04.01.2007 переведена на посаду головного спеціаліста відділу забезпечення роботи постійних комісій управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради у зв`язку реорганізацією виконавчих органів Львівської міської ради (запис №14);

- з 01.02.2017 переведена на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу постійних комісій ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради із збереженням присвоєного 11 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування (запис №15);

- з 13.05.2019 переведена на вищу посаду начальника відділу постійних комісій ради управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради та присвоєно 10 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування в межах 5-ї категорії посад органів місцевого самоврядування; 13.05.2019 присвоєно 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування в межах 5-ї категорії посад органів місцевого самоврядування (записи №16 та №17);

- 25.10.2021 переведена на рівноцінну посаду начальника відділу постійних комісій ради управління забезпечення роботи ради департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради із збереженням 9 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування, де працює по теперішній час.

29.03.2023 позивач подала заяву до Головного управлінні Пенсійного Фонду України у Львівської області про перевід на пенсію на умовах Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. До заяви долучено оригінали довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.03.2023 №0001/вих-8 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.03.2023 №0001/вих-9 департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради.

Листом Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівської області №9377-8885/Д-52/8-1300/23 від 12.04.2023 позивача повідомлено про те, що згідно підпункту 11 пункту 3 статті 3 Закону №889 дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Відтак за даними трудової книжки стаж на роботах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723, становить 05 років 07 місяців 14 днів. Також повідомлено, що оскільки не вбачається підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону №889, довідки про складові заробітної плати, які долучені до звернення, неможливо взяти до уваги.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної їй у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу», остання звернулась до суду.

Вирішуючи спір суд керується таким.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Із 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII).

Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Зі змісту наведених норм видно, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17.

Судом з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 встановлено, що така з 20.11.1995 і по теперішній час працює в Львівській міській раді.

З матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є відсутність у неї права на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» №3723-XII, оскільки посадові особи органів місцевого самоврядування не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Суд не погоджується з позицією пенсійного органу, зважаючи на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, який застосовується починаючи з 01.05.2016 (далі - Порядок №622).

Відповідно до пунктів 2,3 Порядку №622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.

Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).

Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Приписами пункту 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців» затверджений Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі Порядок №239).

Разом з тим, пунктом 1 Порядку №239 передбачено, що до посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до шостої категорії, зокрема, посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади.

При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Тобто, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому, 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).

Зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України «Про державну службу» №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ці обставини вказують на безпідставність доводів відповідача про те, що стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №9377-8885/Д-52/8-1300/23 від 12.04.2023, позивачу до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723, зараховано лише періоди її роботи з 20.11.1995 по 03.07.2001.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку щодо протиправності бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів її роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001.

Згідно з частинами 1,2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

На підставі викладеного, зважаючи на висновок суду щодо протиправності бездіяльності відповідача, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів її роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001, суд одночасно вважає, що порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби її роботу на посадах Львівської міської ради починаючи з 04.07.2001.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з дня звернення із заявою від 29.03.2023, оскільки суд не може перебирати на себе функції пенсійного органу та обраховувати стаж роботи позивача на державній службі, необхідний для призначення пенсії згідно із Законом України «Про державну службу».

Окрім цього, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач не зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення на інший вид пенсії у відповідності до вимог Порядку №22-1.

Також суд вважає передчасними та не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині перерахунку її пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.03.2023 №0001/вих-8 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.03.2023 №0001/вих-9 департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, оскільки питання про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням висновків даного судового рішення ще не вирішено пенсійним органом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області понесені позивачем судові витрати.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів її роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) до стажу державної служби її роботу на посадах в органах місцевого самоврядування починаючи з 04.07.2001.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЖелік О.М.