Ухвала суду № 113691992, 12.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 вересня 2023 року Справа 160/20824/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача 1 - Державної податкової служби України, відповідача 2 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача 1 - Державної податкової служби України, відповідача 2 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

-визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, №3363321/3052007892 від 11.11.2021 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №10 від 16.09.2021 року на суму 325 508,22 грн.;

-зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №10 від 16.09.2021 року на суму 325 508,22 грн. датою її фактичного подання для реєстрації.

За приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, положеннями ст.122 КАС України встановлено загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, в КАС України встановлено скорочений строк звернення до суду.

При цьому, як зазначено вище, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Статтею 56 ПК України визначений порядок оскарження рішень контролюючих органів. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Правова позиція щодо строків звернення до суду із зазначеними позовними вимогами викладена у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, відповідно до якої рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Так, предметом спору у даній справі є визнання неправомірним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, №3363321/3052007892 від 11.11.2021 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №10 від 16.09.2021 року на суму 325 508,22 грн.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржував рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3363321/3052007892 від 11.11.2021 року у адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної податкової служби України та отримав рішення за результатами розгляду такої скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.11.2021 №55782/3052007893/2, яким залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

З урахуванням викладеного вище, строк на оскарження позивачем до суду рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 16.09.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, становив три місяці, перебіг якого розпочався 30.11.2021 та закінчився 30.02.2022.

У свою чергу, з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише 17.08.2023 року, тобто після завершення тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.

Крім того, разом з позовною заявою до суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, в обґрунтування якої зазначено, що позивачем був пропущений процесуальний строк у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, оскільки на початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України позивач брав активну участь в облаштуванні блокпостів на території Павлоградського району. Надалі, з березня 2022 року по жовтень 2022 року позивач був задіяний на весняно-польових роботах та осінньо-зимових польових роботах під час яких здійснювались роботи з передпосівного обробітку землі та підживлення озимої пшениці, оскільки ФОП ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, з огляду на військовий стан для підтримання економіки мав постійно знаходитися за місцезнаходженням своєї бази. Позивач згодом, а саме, 26.10.2022 звернувся до адвоката за наданням правової допомоги, з яким уклав договір про надання професійної правової (правничої) допомоги. При проведенні юридичного аналізу документів, адвокатом було з`ясовано, що рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 11.11.2021 року №3363321/3052007893 не стосується та не виносилося відносно податкової накладної №10 від 16.09.2021 року на суму 325 508,22 грн., а стосується тільки податкової накладної №9 від 16.09.2021 року на суму 551 834,22 грн. Позивачем на адресу Державної податкової служби України 20.11.2022 року було подано скаргу на рішення комісії по тексту якої було усунуто помилки щодо посилання на інший номер податкової накладної, однак 20.11.2022 року було отримано квитанцію №2 від Державної податкової служби України про те, що документ не прийнято. Отже, з огляду на сукупність підстав, позивач вважає, що причини пропуску ним строку для оскарження рішення №3363321/3052007892 від 11.11.2021 року є поважними, тому просить поновити пропущений строк звернення до суду.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Варто зауважити, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з тим, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Тобто, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Надаючи оцінку посиланням позивача на ведення воєнного стану як однієї із істотних перешкод для звернення до суду, суд враховує, що згідно зі ст. 12-2 Закону № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Однак, повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Отже, незважаючи на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд своєї роботи не припиняв, здійснював та здійснює свої повноваження, що визначені Конституцією та законами України. Суд зазначає, що посилання на сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути безумовно вважатись поважною причиною для поновлення строків звернення до суду, що узгоджується з практикою Верховного Суду в постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.

Судом встановлено, що належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду з заявленими позовними вимогами не можуть бути визнані судом поважними, у зв`язку із чим, позивачу необхідно зазначити інші підстави для поновлення строку звернення до суду та надати докази їх поважності.

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн.

За змістом статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2684,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено одну (1) позовну вимогу немайнового характеру стосовно скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, №3363321/3052007892 від 11.11.2021 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №10 від 16.09.2021 року на суму 325 508,22 грн.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, позивач повинен був сплатити судовий збір за одну (1) позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 2684,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до позову долучено платіжну інструкцію №489 від 28.12.2022 року про сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Платіжну інструкцію №490 від 28.12.2022 року про сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Платіжну інструкцію №486 від 07.08.2023 року про сплату судового збору у розмірі 203,00 грн.

Платіжну інструкцію №487 від 07.08.2023 року про сплату судового збору у розмірі 203,00 грн.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до реєстру підтверджень оплат із Казначейства платіжна інструкція №489 від 28.12.2022 року на суму 2481,00 грн. та платіжна інструкція №490 від 28.12.2022 року на суму 2481,00 грн. сплачені за подачу позовної заяви у справі № 160/282/23 (суддя Бухтіярова М.М.), та які не можуть бути доказом сплати судового збору по справі № 160/20824/23.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Між тим, щодо платіжної інструкції №486 від 07.08.2023 року на суму 203,00 грн. та платіжної інструкції №487 від 07.08.2023 року на суму 203,00 грн., є такими, що сплачені за подачу позовної заяви у даній справі не у повному обсязі.

З огляду на те, що судовий збір сплачено не у повному обсязі, позивачу слід доплатити судовий збір за заявлену ним позовну вимогу немайнового характеру у сумі 2 278,00 грн. (2684,00 грн. - 406 грн. = 2 278,00 грн.) за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Докази оплати судового збору позивач має надати до суду.

Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст.169 КАС України).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду та надати докази їх поважності;

- доказів сплати судового збору у розмірі 2 278,00 грн.

На підстави викладеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача 1 - Державної податкової служби України, відповідача 2 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Тулянцева