Рішення № 113690052, 25.09.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3197/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1); до Приватного сільськогосподарського товариства "Деметра" (62405, Харківська обл., с. Кутузівка, вул. Шкільна, 4). про стягнення коштів у розмірі 101 657, 89 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного сільськогосподарського товариства "Деметра", с. Кутузівка, про стягнення заборгованості за договором складського зберігання зерна № 76-3Б/2019 від 26.06.2019, у розмірі 101 657, 89 грн, яка складається з: 57 833, 43 грн - основна заборгованість; 5 033, 30 грн - пеня; 4 048, 34 грн - штраф; 29 073, 78 грн - інфляційні втрати; 5 669, 04 грн - 3 % річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3197/23. Розгляд справи № 922/3197/23 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

08.08.2023 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 21022), в якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначив, що ПСП «Деметра» не отримувало послуги від АТ «ДПЗКУ» в особі філії «Харківський комбінат хлібопродуктів №2» зі зберігання зазначеної в актах кількості (ваги) зерна за період з листопада 2019 по березень 2020 року, зазначені акти не підписувало. На акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 39 від 31.05.2020 з відвантаження зерна відповідачем було надано мотивовану відмову від його підписання. Також заперечує проти нарахованих сум пені та штрафу, зазначив про нарахування відповідачу пені за період до 10.12.2020, при цьому строк позовної давності щодо її стягнення сплинув 10.12.2021. Так само, як і строк позовної давності щодо нарахованої суми штрафу.

21.08.2023 позивачем надано до суду відповідь на відзив на позов (вх. № 22315), в якій зазначив, що всі викладені у відзиві на позов заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, а докази, надані в обґрунтування позову свідчать про порушення відповідачем умов договору та про наявність у нього заборгованості перед позивачем. Окрім цього зауважив, що збільшення позовної давності за домовленістю сторін та продовження строків позовної давності на час дії карантину та на строк дії воєнного стану свідчать про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до заявлених позовних вимог. Вважає позовні вимоги законними та такими, що підлягають задоволенню.

19.09.2023 відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив на позов (вх. № 25311), в яких відповідач зазначив, що ним не було порушено ані вимог договору складського зберігання зерна від 26.06.19 №76-ЗБ/2019, ані вимог закону. З урахуванням чого, нарахування відповідачу пені, інфляційних витрат та 3% річних є протиправним. Вважає позов необґрунтованим та просить суд відмовити в його задоволенні.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Враховуючи положення ст. 13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України в особі директора філії ПАТ «ДПЗКУ» «Харківський комбінат хлібопродуктів №2» (позивач, зерновий склад) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Деметра» (відповідач, поклажодавець, ПСП «Деметра») укладено договір складського зберігання зерна від 26.06.2019 №76-3Б/2019 (далі - договір).

На виконання наказу Мінагрополітики від 29.08.2019 № 502 ПАТ «ДПЗКУ» 10.09.2019 перейменовано в акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі АТ «ДПЗКУ»).

Згідно з п. 1.1 договору, поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3. договору, кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю, відповідно до умов договору.

На підтвердження прийняття зерна на зберігання, на кожну партію зерна, прийняту протягом доби, зерновий склад видає поклажодавцю складський документ на зерно із зазначенням фізичної ваги та фактичних показників якості зерна, визначених за середньодобовим зразком та із заліковою вагою (п. 4.10. договору).

Згідно п. 6.1. договору часткове або повне відвантаження зерна здійснюється зерновим складом на підставі письмової заяви поклажодавця (додаток № 5 до договору).

Вiдповiдно до п. 6.2. договору поклажодавець зобов`язаний забезпечити і своєчасно надати погоджений вид транспорту для відвантаження зерна.

П. 6.3. договору визначено, що для отримання зерна поклажодавець зобов`язаний надати зерновому складу оригінал першого примірника складського документу на зерно, заяву на вiдвантаження зерна, довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження.

Відповідно до п. 9.3. договору, тарифи на послуги зернового складу представлені у додатку № 1 до договору і є складовою та невід`ємною частиною договору.

Поклажодавець зобов`язаний своєчасно розраховуватись за надані йому послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов`язаних із зберіганням зерна (п. 3.3 договору,).

Згідно з п. 9.4 договору, поклажодавець сплачує вартість послуг зернового складу, пов`язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при переданні такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, в наслідок проведення доробки і природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком, наданим поклажодавцю, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаної у такому актi.

Зерновий склад може виставляти рахунки на оплату наданих послуг. Відсутність рахунку зернового складу на дату оплати, визначену згідно договору, не звільняє поклажодавця від обов`язків по оплаті вартості послуг зернового складу (п. 9.5. договору).

Згідно п. 9.7. договору сторони укладають і підписують акт приймання-передачі наданих послуг до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. У випадку не підписання поклажодавцем акту приймання-передачі наданих послуг та не надання мотивованої відмови від його підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання, акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги, зазначені в цьому акті прийнятими без зауважень поклажодавцем та підлягають оплаті в повному обсязі.

Відповідно до п. 16.1. договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 травня 2020 року, а в частині розрахунків до повного виконання.

На виконання умов договору, відповідач передав на зберігання зерновому складу зерно соняшника у кількості 229 829, 00 кг, що підтверджується складськими квитанціями на зерно від 29.08.2019 № 15, від 30.08.2019 № 18, від 30.08.2019 № 19, від 31.08.2019 №20, від 06.09.2019 № 21, від 07.09.2019 № 22.

Станом на 24 грудня 2019 року на зберіганні у зернового складу знаходилося 54, 160 тон належного відповідачу зерна соняшника, що підтверджується відповідним актом інвентаризації хлібопродуктів від 24 грудня 2019 року.

Згідно акту-розрахунку № 1 від 24.03.2020 фактична вага належного відповідачу зерна соняшника, яке зберігалося на зерновому складі, становила 54, 048 тон. Вказаний акт-розрахунок підписаний відповідачем без зауважень, що свідчить про згоду відповідача із зазначеною в цьому акті заліковою вагою зерна соняшника, переданого на зберігання за Договором.

За надані відповідачу послуги із зберігання та відвантаження 54, 048 тон зерна соняшнику, зерновий склад оформив та направив відповідачу відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 243 від 30.11.2019, № 260 від 31.12.2020, № 5 від 31.01.2020, № 11 від 29.02.2020, № 17 від 30.03.2020 та рахунки № 199 від 30.11.2019, № 214 вiд 31.12.2019, № 7 від 31.01.2020, № 11 від 29.02.2020, № 17 від 24.03.2020.

Крім того, на виконання умов додаткової угоди № 2 від 07.04.2020 до договору, з філії АТ «ДПЗКУ» «Великолепетиський елеватор» позивач відвантажив відповідачу 175, 66 тон зерна соняшника, що підтверджується товаро-транспортними накладними від 07.05.2020 № 000456, 000457, від 08.05.2020 № 000458, 000459, 000460, 000461 та від 13.05.2020 № 000463. При цьому, позивач не нараховував Відповідачу оплату послуг за зберігання вказаного зерна соняшника, а нарахував оплату виключно за його відвантаження, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 39 від 31.05.2020 та рахунком на оплату № 42 від 31.05.2020.

Відвантаження відповідачу всього обсягу переданого на зберігання зерна соняшнику також підтверджується погашенням складських квитанцій на зерно від 29.08.2019 № 15, від 30.08.2019 № 18, від 30.08.2019 № 19, від 31.08.2019 № 20, від 06.09.2019 №21, від 07.09.2019 № 22 (обов`язок поклажодавця надати зерновому складу для погашення оригінал першого примірника складського документу на зерно при його видачі (відвантаженні) визначений нормами ст. 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Направлення відповідачу вищевказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків на оплату підтверджується роздруківками електронного листування та реєстрами на відправку поштової кореспонденції, зокрема:

рахунку на оплату № 199 від 30.11.2019 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 243 від 30.11.2019 - роздруківкою електронного листування від 03.12.2019;

рахунку на оплату № 214 вiд 31.12.2019 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 260 вiд 31.12.2019 роздруківкою електронного листування від 09.01.2020 та реєстром на відправку поштової кореспонденції за січень 2020;

рахунку на оплату № 7 від 31.01.2020 роздруківкою електронного листування від 04.02.2020;

рахунку на оплату № 11 від 29.02.2020 роздруківкою електронного листування від 03.03.2020;

рахунку на оплату № 17 від 24.03.2020 роздруківкою електронного листування від 01.04.2020;

рахунку на оплату № 42 від 31.05.2020 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 39 від 30.05.2020 роздруківкою електронного листування від 09.05.2020.

Вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунки на оплату також були повторно направлені на адресу відповідача разом із листом-вимогою від 27.06.2023 № 159, що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та квитанцією до цінного листа з трек-номером 6112406489536 від 28.06.2023.

Разом з тим, відповідач не повернув підписані з його боку акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на адресу позивача, а також не надав мотивовану відмову від їх підписання.

Таким чином, згідно умов п. 9.7. договору вищевказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за листопад 2019 травень 2020 року вважаються підписаним, а зазначені у них послуги прийнятими без зауважень відповідачем та такими, що підлягають оплаті в повному обсязі.

Згідно вказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) вартість наданих позивачем, але не оплачених відповідачем послуг за договором становить 57 833, 43 грн.

Гарантійним листом № 32 від 07.05.2020 відповідач підтвердив отримання виставлених позивачем рахунків та гарантував оплату вартості наданих зерновим складом послуг за договором протягом 10 (десяти) днів з дати реалізації отриманого зерна.

08.05.2020 відповідач частково оплатив надані позивачем послуги згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 243 від 30.11.2019 (рахунок на оплату № 199 від 30.11.2019), внаслідок чого заборгованість відповідача за вказаним актом становить 5 854,36 грн.

Разом з тим, відповідач порушив свої зобов`язання та не оплатив позивачу решту заборгованості за договором, загальна сума якої становить 57 833, 43 грн.

З огляду на викладене, позивач направив відповідачу претензію від 10.09.2020 № 336, в якій вимагав в 5-ти денний термін погасити існуючу заборгованість за договором в сумі 57 833, 43 грн.

У відповідь, листом від 15.09.2020 № 52 відповідач повідомив позивачу про те, що відповідач не визнає заборгованості в сумі 57 833, 43 грн та відмовляється її оплачувати, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений сторонами даного спору договір за своєю правовою природою є договором складського зберігання, а правовідносини за ним регулюються нормами глави 66 ЦК України та Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Згідно ст. 26 Закону «Про зерно та ринок зерна в Україні» за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна.

Відповідно до ч. 1 ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Згідно п. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ч. 3 ст. 957 ЦК України, письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно ст. 37 та 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складська квитанція є складським документом на зерно, який підтверджує прийняття зерна на зберігання. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту-розрахунку № 1 від 24.03.2020, підписаному відповідачем без зауважень, фактична вага належного відповідачу зерна соняшника, яке зберігалося на зерновому складі, становила 54, 048 тон.

За надані відповідачу послуги із зберігання та відвантаження 54, 048 тон зерна соняшнику, зерновий склад оформив та направив відповідачу відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 243 від 30.11.2019, № 260 від 31.12.2020, № 5 від 31.01.2020, № 11 від 29.02.2020, № 17 від 30.03.2020 та рахунки № 199 від 30.11.2019, № 214 вiд 31.12.2019, № 7 від 31.01.2020, № 11 від 29.02.2020, № 17 від 24.03.2020.

Крім того, відвантаження відповідачу 175, 66 тон зерна соняшника підтверджується товаро-транспортними накладними від 07.05.2020 № 000456, 000457, від 08.05.2020 № 000458, 000459, 000460, 000461 та від 13.05.2020 № 000463, а також підтверджується погашенням складських квитанцій на зерно від 29.08.2019 № 15, від 30.08.2019 № 18, від 30.08.2019 № 19, від 31.08.2019 № 20, від 06.09.2019 №21, від 07.09.2019 № 22.

При цьому, надання відповідачу послуг за договором складського зберігання зерна № 76-3Б/2019 від 26.06.2019, підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків на оплату, направлених відповідачу.

Матеріалами справи підтверджено направлення позивачу гарантійного листа № 32 від 07.05.2020 щодо оплати вартості наданих зерновим складом послуг за договором протягом 10 (десяти) днів з дати реалізації отриманого зерна, а також часткова оплата наданих позивачем послуг згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 243 від 30.11.2019 (рахунок на оплату № 199 від 30.11.2019), в сумі 5 854, 36 грн.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу передбачені договором послуги.

Натомість, відповідач порушив свої зобов`язання та не оплатив позивачу решту заборгованості за договором, загальна сума якої становить 57 833, 43 грн.

Заперечуючи проти вимог позивача щодо заборгованості за договором складського зберігання зерна № 76-3Б/2019 від 26.06.2019, у розмірі 57 833, 43 грн, відповідач зазначає, що всі акти складені з боку позивача від імені Філії «Харківський комбінат хлібопродуктів №2». Однак, ПСП «Деметра» не отримувало послуги від АТ «ДПЗКУ» в особі філії «Харківський комбінат хлібопродуктів № 2» зі зберігання зазначеної в актах кількості (ваги) зерна за період з листопада 2019 по березень 2020 року, зазначені акти не підписувало. На акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 39 від 31.05.2020 з відвантаження зерна відповідачем було надано мотивовану відмову від його підписання, оскільки АТ «ДПЗКУ» в особі філії «Харківський комбінат хлібопродуктів №2» під час проведення в грудні 2019 року інвентаризації було виявлено факт нестачі насіння соняшника не к/л врожаю 2019 року, що належав ПСП «Деметра» та знаходився на зберіганні за договором складського зберігання зерна №76-3Б/2019 від 26.06.2019, 09 січня 2020 року електронним листом, позивач направив відповідачеві рахунок № 214 від 31 грудня 2019 року на сплату заборгованості за зберігання соняшнику за грудень 2019 року в кількості 54 160 кг та пшениці в кількості 15 200 кг, тим самим підтвердивши факт відсутності у зберігача в повному обсязі переданої на зберігання сільськогосподарської продукції. Отже, як вказує відповідач, Філією АТ «ДПЗКУ» «Харківський комбінат хлібопродуктів № 2» було неналежним чином виконано свої зобов`язання за договором складського зберігання зерна №75-3Б/2019 від 26.06.2019 та не надавалось з листопада 2019 по березень 2020 послуг по зберіганню соняшника, а в травні 2020 року послуги з відвантаження соняшника н/кл 2019 в кількості 175,66 т. на користь ПСП «Деметра».

З приводу даних заперечень відповідача, суд звертає увагу на таке.

У вищевказаних актах здачі-приймання робіт (надання послуг) № 260 від 31.12.2019, № 5 від 31.01.2020 та № 11 від 29.02.2020 одиницею виміру зазначена тонно/доба (т/доб), що відповідає умовам додатку № 1 до договору, згідно яких тариф на послуги зберігання олійних (соняшнику) застосовується із розрахунку за 1 тону залікової ваги зерна на день та становить 2,28 грн з ПДВ (тобто 1,90 грн без ПДВ). Отже, у даних актах зазначена не загальна кількість зерна на зберіганні, а кількість тонно/діб зберігання зерна у періоди (місяці), за які складені ці акти.

Твердження відповідач про відсутність у нього обов`язку щодо оплати послуг за зберігання соняшнику за період з листопада 2019 по березень 2020 року, спростовуються актом інвентаризації хлібопродуктів від 24.12.2019, відповідно до якого станом на 24.12.2019 на зберіганні у філії АТ «ДПЗКУ» «Харківський комбінат хлібопродуктів №2» (далі Філія) знаходилося 54,160 тон соняшнику, який належав відповідачу.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до копій товаро-транспортних накладних від 24.03.2020 № 23 і № 24 та довіреності від 24.03.2020 №9, підтверджено надання послуг Філії зі зберігання та відвантаження соняшнику за період з листопада 2019 по березень 2020 року.

Отже, викладені вище обставини спростовують твердження відповідача про відсутність на зберіганні у Філії в період з листопада 2019 по березень 2020 року соняшнику відповідача.

Також матеріалами справи підтверджується факт відвантаження відповідачу 175,66 тон соняшника в травні 2020 року з філії АТ «ДПЗКУ» «Великолепетиський елеватор» згідно укладеної сторонами додаткової угоди № 2 від 07.04.2020 до договору зберігання.

Таким чином, відповідач належними та допустимими доказами не спростував надання позивачем послуг за договором складського зберігання зерна № 76-3Б/2019 від 26.06.2019, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення відповідачем умов договору, в частині вчасної та у повному обсязі оплати за надані позивачем послуги зі зберігання.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором складського зберігання зерна № 76-3Б/2019 від 26.06.2019 в сумі 57 833, 43 грн, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Норми ст. 611 ЦК України визначають правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема сплату неустойки та відшкодування збитків. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умови п. 11.3. договору № 76-3Б/2019 від 26.06.2019 передбачають, що у випадку прострочення строків оплати послуг зерновий склад має право нарахувати пеню поклажодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів поклажодавець додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків від вказаного платежу.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 5 033, 30 грн; штраф у сумі 4 048,34 грн; інфляційні втрати за час прострочення у сумі 29 073, 78 грн; 3 % річних від простроченої суми у сумі 5 669, 04 грн.

Розрахунки суми пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат перевірено судом, у зв`язку з чим, суд зазначає про їх арифметичну вірність та законодавчу обґрунтованість.

Контррозрахунку заявлених до стягнення сум, відповідачем суду не надано, натомість заявлено про сплив строку позовної давності, щодо розрахунків суми пені та штрафу.

Заява відповідача про застосування до заявленої позивачем до стягнення суми пені та штрафу, судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З цього приводу звертаємо увагу на те, що в п. 11.3. договору сторони визначили, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність у 3 роки.

Отже, строк позовної давності щодо стягнення пені за договором становить 3 роки, що спростовує твердження відповідача.

Окремо суд звертає увагу на те, що згідно п. 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки позовної давності, визначені ст. 257, 258, 259 ЦК України, продовжуються на час дії карантину та на строк дії воєнного стану відповідно.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 та від 22.09.2022 у cправі № 920/724/21.

Таким чином, збільшення позовної давності за домовленістю сторін та продовження строків позовної давності на час дії карантину та на строк дії воєнного стану свідчать про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Отже позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 5 033, 30 грн; штрафу у сумі 4 048,34 грн; інфляційних втрат за час прострочення у сумі 29 073, 78 грн; 3 % річних від простроченої суми у сумі 5 669, 04 грн, підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на умови воєнного стану, запровадженого на всій території України, суд вважає недоречними, оскільки відповідач мав сплати заборгованість за договором № 76-3Б/2019 від 26.06.2019, що є предметом даного розгляду, ще до початку військових дій в Харкові та Харківській області.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського товариства "Деметра" (62405, Харківська обл., с. Кутузівка, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 31827163) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 57 833, 43 грн - основного боргу; 5033, 30 грн - пені; 4048, 34 грн - штрафу; 29073, 78 грн - інфляційних втрат; 5669, 04 грн - 3% річних та судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279);

Відповідач - Приватне сільськогосподарське товариство "Деметра" (62405, Харківська обл., с. Кутузівка, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 31827163).

Повне рішення складено 25.09.2023.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/3197/23