Рішення № 113690013, 20.09.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023 Справа № 922/2981/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання: Пугачові Д. І.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмежено відповідальністю "Здравофарм" про ухвалення додаткового рішення (вх. № 24555 від 12.09.2023), подану у справі

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Здравофарм" (адреса: 62430, Україна, Харківська обл., Харківський р.-н, с. Сороківка, вул. Успенська, буд. 6; код ЄДРПОУ 36458995) до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14) про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Татеренко С. О. (наказ № 36-к/тр від 05.10.2022);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено відповідальністю "Здравофарм" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (далі - відповідач) 45625859,00 грн, з яких:

45245780,25 грн - збитків, нанесених матеріальним активам, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.05.2023 становить 1237285,35 дол. США;

380079,09 грн - упущеної вигоди що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.03.2023 становить 30494,64 дол. США;

73200,00 грн - витрат, понесених у зв`язку з проведенням експертиз.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 по справі № 922/2981/23 позов задоволено, та стягнуто з відповідача на користь позивача:

45245780,25 грн. - збитків, нанесених матеріальним активам, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.05.2023 становить 1237285,35 дол. США;

380079,09 грн. - упущеної вигоди що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.03.2023 становить 30494,64 дол. США;

73200,00 грн. - витрат, понесених у зв`язку з проведенням експертиз.

Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 684387,88 грн. судового збору..

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою (вх. № 24555 від 12.09.2023), в якому просить суд прийняти у справі додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 3354492,95 грн, які складаються:

1000000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу;

2281292,95 грн - гонорару успіху в розмірі 5% від задоволеної судом суми грошових коштів;

73200,00 грн - витрати на проведення експертиз.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 зазначену заяву прийнято до розгляду; постановлено здійснювати розгляд заяви у судовому засіданні 20.09.2023; запропоновано відповідачу надати письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання 20.09.2023 прибув представник позивача, який підтримав вимоги, викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття представника суд не повідомив.

З цього приводу суд зазначає.

Відповідач у справі є нерезидентом України.

При цьому судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

На підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ Укрпошта з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку статті 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

З огляду на вищевикладене, судом з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи розміщено відповідні повідомлення на сайті Господарського суду Харківської області

Крім того, відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.

Таким чином, судом вжито всіх можливих заходів з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду заяви, суд вважає за необхідне розглядати заяву за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Розглянувши заяву позивача (вх. № 24555 від 12.09.2023), суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої в зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач (в договорі замовник), уклав з адвокатським об`єднанням Іголан (в договорі виконавець) договір про надання правової допомоги № 01/06/22 від 01.06.2022 (т. с. 2, а. с. 127-128).

Згідно з п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги правової допомоги щодо захисту інтересів останнього в усіх органах державної влади, в. т. ч. ДПС України, МВС, СБУ, БЕБ України, ДБР, Державній прикордонній службі України, Національній поліції, Управління патрульної поліції, Департаменті патрульної поліції, в органах досудового розслідування, тощо, судової влади, в т. ч. загальних, господарських та адміністративних судах України усіх інстанцій, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування.

Відповідно до п. п. 5.1-5.3, 5.5 договору за послуги, передбачені п. п. 2.1, 2.2, 2.3 цього договору, замовник сплачує виконавцю винагороду згідно з виставленими рахунками.

Одна година роботи адвоката становить 2000,00 (дві тисячі) гривень.

Один день роботи помічника адвоката становить 1000,00 (одна тисяча) гривень.

За послуги, передбачені п. п. 2.1, 2.2, 2.3 цього договору, замовником та виконавцем додатково може бути передбачено гонорар успіху, що сплачується замовником додатково за результатами розгляду справи та/або надання професійної правничої допомоги. Такий гонорар успіху погоджується сторонами у додатковій угоді до договору.

Додатком № 4 від 01.06.2023 (т. с. 2, а. с. 128-129) до договору сторони узгодили порядок обчислення та строки виплати гонорару за надання правової допомоги.

Згідно з п. 1.1. додатку № 4, за надання професійної правничої допомоги клієнт виплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар).

Пунктом 1.2. додатку № 4 передбачено, що оплата гонорару здійснюється у формі фіксованої суми, визначеної розділом 2 цього додатку, яка окремо погодинними ставками не тарифікується та не змінюється у залежності від наданого обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Згідно з п. 2.1. додатку № 4 до договору упродовж 30 (тридцяти) днів від дня фактичного виконання рішення суду про стягнення коштів, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню суму в розмірі 1000000,00 (один мільйон) грн 00 коп.

Пунктом 2.2. додатку № 4 передбачено, що у відповідності до п. 5.5 договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: стягнуто з відповідача на користь клієнта грошових коштів, клієнт додатково сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у відсотковому значенні, що становить 5% (п`ять відсотків) від задоволеної суми.

Пунктом 2.3. додатку № 4 передбачено, що частина гонорару, погоджена сторонами п. 2.2 цього додатку, є складовою частиною гонорару адвокатського об`єднання під відкладальною умовою та сплачується клієнтом упродовж 30 днів від дня фактичного виконання рішення суду про стягнення коштів незалежно від його можливого апеляційного оскарження.

Згідно з п. 2.4. додатку № 4, сторони погодили, що при визначенні розміру гонорару було враховано складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката адвокатського об`єднання, фінансовий стан клієнта, виняткове значення справи для клієнта та вплив результату її вирішення на його репутацію, поведінку відповідача під час можливого досудового врегулювання спору мирним шляхом, наявність інших спорів з тими самими відповідачами та інші істотні обставини справи.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг б/н від 04.09.2023 (т. с. 2, а. с. 130-131) відповідно до якого адвокат адвокатського об`єднання надав, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги по представництву клієнта у Господарському суді Харківської області у справі № 922/2981/23 всього на суму 1000000,00 грн. Даний акт містить перелік послуг наданих адвокатом на виконання умов цього договору.

Крім того, за змістом п. 3 акту сторонами узгоджено, що згідно з п. 2.2 додатку № 4 до договору та у відповідності до п. 5.5 договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення а саме: стягнуто з відповідача на користь клієнта грошових коштів, клієнт додатково сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у відсотковому значенні, що становить 5% (п`ять відсотків) від задоволеної суми.

Пунктом 4 акту також передбачено, що підписанням цього акта клієнт підтверджує, що послуги з надання професійної правничої допомоги ним отримані, усі послуги надані якісно, в повному обсязі та в обумовлений строк, та заявляє про відсутність будь-яких претензій чи застережень щодо наданих послуг та їх вартості.

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявляв клопотань про їх зменшення.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому, суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Однак, розглядаючи заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Разом з тим, згідно зі ст.. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1-2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому, ч. 3 названої статті також передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача гонорару успіху суд також зазначає, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Дослідивши надані суду договір про надання професійної правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, суд констатує, що розмір фактично не понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним щодо критеріїв, визначених в ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Як свідчить зміст акта про приймання-передачі наданих послуг б/н від 04.09.2023, суд зазначає що в ньому вказано перелік певних послуг наданих адвокатами адвокатського об`єднання клієнту, проте з усього переліку наданих послуг мають безпосереднє відношення до процесу розгляду даної справи лише:

- підготовка, написання та складання позовної заяви до Російської Федерації про стягнення грошових коштів (шкоди) та упущеної вигоди;

- сканування та підготовка копій документів для подачі до суду, формування додатків до позовної заяви, надсилання позовної заяви з додатками відповідачу;

- консультування клієнта та юридичний супровід протягом всього часу судового розгляду справи № 922/2981/23 Господарським судом Харківської області.

Крім того, суд враховує, що безпосереднє представництво інтересів позивача у у судових засіданнях, здійснював представник позивача - Татаренко С. О. на підставі наказа № 36-к/тр від 05.10.2022, посадової інструкції юриста, а також витягу з ЄДРПОУ (т. с. 2, а. с. 78-88). При цьому, названий представник не є учасником адвокатського об`єднання Іголан. З яких підстав адвокати адвокатського об`єднання Іголан не виконували відповідні обов`язки щодо представництва свого клієнта не зазначається.

Окрім того, врахувавши характер спору у даній справі, ступінь її складності, фактичну відсутність заперечень з боку відповідача стосовно суми стягнення, суму заявленого позову, розмір задоволених судом позовних вимог, витрачений адвокатом час на надання правової допомоги, інші обставини які мають істотне значення керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до стягнення з відповідача, є завищеним щодо останнього.

Враховуючи викладені обставини, при розподілі судових витрат суд вважає справедливим і співрозмірним зменшений на 90% розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявлених до стягнення, тобто в розмірі 328 129,29 грн.

Суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі було задоволено частково, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 328129,29 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заява позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню з вказаних вище підстав і мотивів.

Окрім того, також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату експертиз, оскільки це питання судом вже вирішено при винесенні рішення у даній справі.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмежено відповідальністю "Здравофарм" про ухвалення додаткового рішення (вх. № 24555 від 12.09.2023) задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації (адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, пл. Старая, б. 4) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "Здравофарм" (адреса: 62430, Україна, Харківська обл., Харківський р.-н, с. Сороківка, вул. Успенська, буд. 6; код ЄДРПОУ 36458995) 328129,29 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмежено відповідальністю "Здравофарм" залишити без задоволення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення підписано 25.09.2023

Суддя О.І. Байбак