Рішення № 113689761, 05.09.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3489/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства ІСРЗ (68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, буд. 59-Б, код ЄДРПОУ 32333962)

про стягнення 1362885,21 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Павлова І.В., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Соколов Д.С., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства ІСРЗ про стягнення 1362885,21 грн., з яких: 1099815,93 грн. основного боргу, 156016,51 грн. пені, 11148,82 грн. 3% річних та 95903,95 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №49-055-20 від 23.01.2020 про встановлення земельного сервітуту.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.01.2023 о 16:15. У підготовчому засіданні 24.01.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 17.02.2023 об 11:20. У підготовчому засіданні 17.02.2023 судом у протокольній формі продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 15.03.2023 о 14:45.

15.03.2023 за вх.№8298/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач не погоджується зі стягненням пені, інфляційних втрат та 3% річних та вказує:

- відповідач зазначає, що дійсно між позивачем та відповідачем укладено договір про встановлення земельного сервітуту від 23.01.2020; у зв`язку із військовою агресією рф проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, який триває до цього часу, відповідач позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов`язання в частині оплати за договором у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили;

- відповідач наголошує, що згідно п.7.1 договору про встановлення земельного сервітуту від 23.01.2020 жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором у разі настання обставин непереборної сили, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору; листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, та підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними та невідворотними (обставинами непереборної сили); також відповідач наголошує, що звертався з відповідним листом Сповіщення про обставини непереборної сили з посиланням на зазначений лист ТТП України від 28.02.2022;

- відповідач звертає увагу, що ПрАТ ІСРЗ є судноремонтною компанією та здійснює свою діяльність на причалах в селі Малодолинському міста Чорноморська Одеської області, в акваторії морського порту Чорноморськ, у зв`язку з військовою агресією рф в цілому в країні виникла неможливість здійснення обслуговування суден, забезпечення належного рівня безпеки судноплавства, дотримання вимог міжнародних договорів України та з вказаних причин діяльність відповідача є повністю заблокованою, і підприємство було вимушено взагалі її призупинити, вказане підтверджується наказом ПрАТ ІСРЗ від 24.03.2022 №44 Про призупинення діяльності підприємства в умовах воєнного стану, який діє до теперішнього часу; також ПрАТ ІСРЗ було прийнято наказ від 24.03.2022 №49/к/тр Щодо трудових відносин в умовах воєнного стану, згідно якого призупинено на ПрАТ ІСРЗ дії трудових договорів зі всіма працівниками, даний наказ також є чинним до теперішнього часу; таким чином, відповідач наголошує, що ПрАТ ІСРЗ дійсно призупинило свою господарську діяльність, у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили, та повідомило контрагентів про настання таких обставин;

- відповідач зазначає, що перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, було виявлено певні недоліки, а саме врахування інфляційних втрат з урахуванням місяця, в якому виникла заборгованість, при цьому заборгованість виникла з 16 дня місяця, відповідно врахування індексу інфляції поточного місяця є хибним; згідно розрахунку відповідача, розмір інфляційних втрат за прострочення зобов`язання за лютий-жовтень 2022 становить 69472,56 грн.;

- відповідач вказує, що в даному конкретному випадку невиконання договору дійсно мало місце у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин, існує причинно-наслідковий зв`язок із виникненням обставин непереборної сили та об`єктивною неможливістю виконання умов договору, що підтверджується відповідними доказами, та невиконання договору в частині оплати здійснювалося за відсутності прямого умислу та вини відповідача, з огляду на викладене, відповідач вважає, що застосування штрафних санкцій до відповідача у зв`язку із невиконанням умов договору в частині оплати, є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 15.03.2023 відкладено підготовче засідання на 04.04.2023 о 14:50. У підготовчому засіданні 04.04.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 11.05.2023 о 12:15. Ухвалою суду від 11.05.2023 відкладено підготовче засідання на 01.06.2023 об 11:20. Підготовче засідання 01.06.2023 об 11:20 не відбулось у зв`язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду та зміщенням графіку проведення судових засідань. Ухвалою суду від 07.06.2023 підготовче засідання призначено на 20.06.2023 об 11:00. У підготовчому засіданні 20.06.2023 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2023 об 11:30. Ухвалою суду від 04.07.2023 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.07.2023 об 11:30. У судовому засіданні 20.07.2023 судом оголошено перерву до 05.09.2023 09:50.

У судовому засіданні 05.09.2023 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 05.09.2023 представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/3489/22 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 05.09.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 05.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

23.01.2020 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (землекористувач, позивач) та Приватним акціонерним товариством ІСРЗ (сервітуарій, відповідач) укладений договір про встановлення земельного сервітуту, відповідно до якого землекористувач надає сервітуарію невиключне право обмеженого користування частиною земельної ділянки, яка розташована по ст. Ксенієве на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, через земельну ділянку (укладання та експлуатація під`їзних і додаткових приймально-відправних колій).

Відповідно до п.п. 1.2-1.3 договору земельний сервітут встановлюється на земельну ділянку площею 3,8669 га відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, які є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1); цільове призначення земельної ділянки, відносно якої встановлюється земельний сервітут: землі залізничного транспорту; кадастровий номер земельної ділянки 5123783200:01:003:2199; правовстановлюючим документом на земельну ділянку є Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №197434237 від 23.01.2020.

Згідно з п.2.1.1 договору землекористувач має право своєчасно отримувати від сервітуарія щомісячну плату за користування земельною ділянкою у строки, визначені цим договором.

За п.2.4.11 сервітуарій зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування земельною ділянкою відповідно до розділу 3 цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору сторони домовилися, що сервітуарій сплачує плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі в розмірі 122201 грн. 77 коп. (сто двадцять дві тисячі двісті одну грн. 77 коп.) на місяць. Оплата за користування земельною ділянкою, а саме 122201 грн. 77 коп. (сто двадцять дві тисячі двісті одну грн. 77 коп.) здійснюється шляхом перерахування сервітуарієм коштів на поточний рахунок землекористувача. Кошти перераховуються до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, після державної реєстрації договору або протягом трьох банківських днів з моменту виставлення землекористувачем рахунку-фактури.

У відповідності до п.3.3 договору ціна цього договору складається із суми всіх місячних платежів протягом строку дії цього договору та складає 7332106 грн. 20 коп. (сім мільйонів триста тридцяті дві тисячі сто шість грн. 20 коп.), у тому числі ПДВ 20% 1222017 грн. 70 коп. (один мільйон двісті двадцять дві тисячі сімнадцять грн. 70 коп.).

Згідно з п.п. 4.1-4.3 договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та цим договором. У разі порушення грошових зобов`язань за цим договором сервітуарій сплачує землекористувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення виконання сервітуарієм грошового зобов`язання, на вимогу землекористувача сервітуарій зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За п.6.1 договору цей договір набирає чинності з дати його державної реєстрації права земельного сервітуту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за місцем знаходження земельної ділянки та діє протягом 5 (п`яти) років.

Відповідно до п.п. 7.1-7.3 договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором у разі настання обставин непереборної сили, надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, у разі дії або бездіяльність державних органів та її представників, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, антитерористична операція, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсії, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, буревій, повінь, пожежа, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством. Сторони у п`ятиденний строк повинні сповістити одна одну про початок дії вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим Торгово-промисловою палатою України. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє сторону права посилання на них. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє сторону права посилання на них.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №217205531, відповідно до якого вбачається реєстрація іншого речового права - права користування (сервітуту) на підставі договору про встановлення земельного сервітуту від 23.01.2020.

В матеріалах справи наявні акти виконаних робіт (підписані з боку позивача), а саме: акт №10/191 від 28.02.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №15/191 від 31.03.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №22/191 від 29.04.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №25/191 від 31.05.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №32/191 від 30.06.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №38/191 від 29.07.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №43/191 від 31.08.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №48/191 від 30.09.2022 на суму 122201,77 грн.; акт №54/191 від 31.10.2022 на суму 122201,77 грн. Всього на суму 1099815,93 грн.

В матеріалах справи наявні рахунки на сплату, а саме: №10/191 від 28.02.2022 на суму 122201,77 грн.; №15/191 від 23.03.2022 на суму 122201,77 грн.; №22/191 від 18.04.2022 на суму 122201,77 грн.; №25/191 від 16.05.2022 на суму 122201,77 грн.; №32/191 від 10.06.2022 на суму 122201,77 грн.; №38/191 від 18.07.2022 на суму 122201,77 грн.; №43/191 від 10.08.2022 на суму 122201,77 грн.; №48/191 від 12.09.2022 на суму 122201,77 грн.; №54/191 від 19.10.2022 на суму 122201,77 грн. Всього на суму 1099815,93 грн.

Також в матеріалах справи наявні докази надсилання відповідачу вказаних актів виконаних робіт та рахунків на оплату. Окрім того, в матеріалах справи наявні відповідні податкові накладні.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2022, підписаний з боку позивача.

У листі від 16.06.2022 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 16.06.2022 відповідачем не виконуються вимоги п.3.2 договору про встановлення земельного сервітуту та наявна заборгованість за користування земельною ділянкою у розмірі 611008,85 грн., яку позивач просив відповідача в найкоротші терміни оплатити.

У листі від 22.06.2022 відповідач у відповідь на лист позивача від 16.06.2022 повідомив наступне:

- з початку війни діяльність заводу повністю заблоковано, з огляду на це ПрАТ ІСРЗ було позбавлене будь-яких можливостей здійснювати свою діяльність і вимушено взагалі її призупинити, що згодом було оформлене наказом по підприємству від 24.03.2022;

- ПрАТ ІСРЗ як сервітуарій з 24.02.2022 призупинило здійснювати своє право користування земельною ділянкою за договором та втратило можливості виконувати свої грошові зобов`язання на поки що невизначений строк;

- керуючись ст. 7 договору, ПрАТ ІСРЗ сповіщає про дію з 24.02.2022 обставин непереборної сили, які мають вплив на стан виконання зобов`язань за договором, та за які ПрАТ ІСРЗ не відповідає, у зв`язку з цим просило також прийняти до уваги, що затримка у даному повідомленні виникла в зв`язку з тими ж обставинами, оскільки з початком військової агресії більшість персоналу втратило змогу і надалі виконувати свої трудові обов`язки або евакуювалась; просило розглянути можливість не нараховувати (відкоригувати вже наявну) заборгованість за користування земельною ділянкою під час воєнного стану та/або оформити додаткову угоду до договору про призупинення його дії на той же період.

На підтвердження власних доводів відповідачем надано та матеріали справи містять:

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1;

- наказ ПрАТ ІСРЗ від 24.03.2022 №44 Про призупинення діяльності підприємства в умовах воєнного стану;

- наказ ПрАТ ІСРЗ від 24.03.2022 №49/к/тр Щодо трудових відносин в умовах воєнного стану;

- лист ПрАТ ІСРЗ від 10.02.2023 №10/02/23-1 щодо укладання мирової угоди та проект самої мирової угоди.

Доказів сплати заявлених до стягнення сум матеріали справи не містять.

Неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про встановлення земельного сервітуту щодо своєчасної плати за користування земельною ділянкою у спірний період стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 100 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у листі від 22.06.2022 відповідач заявив повідомлення про форс-мажорні обставини в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України із посиланням на розділ 7 договору та лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

При цьому, господарський суд враховує висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, а саме: Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні шляхом видачі сертифіката.

Окрім того, господарський суд враховує, що умовами договору (п.п. 7.2, 7.3 договору) встановлений п`ятиденний строк у сторони на сповіщення іншої сторони про дії обставин непереборної сили та необхідності підтвердження відповідним документом, виданим ТПП України, а також наслідки неповідомлення, несвоєчасне повідомлення, що позбавляють сторону права посилатись на обставини непереборної сили.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного договору, відсутність в матеріалах справи своєчасного повідомлення відповідачем позивача про обставини непереборної сили при виконанні спірного договору, а також відсутність відповідного сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин саме у спірних правовідносинах, господарський суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин умов форс-мажорних обставин та звільнення відповідача від обов`язку виконання умов укладеного договору, натомість обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування форс-мажору, беруться господарським судом до уваги в частині застосування до відповідача відповідальності за невиконання договору у спірний період.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного договору, господарський суд вказує, що виходячи з наявних матеріалів справи, господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про встановлення земельного сервітуту в частині своєчасної плати за користування земельною ділянкою у спірний період, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі основного боргу на суму 1099815,93 грн., що підтверджена матеріалами справи, відповідачем не заперечувалась та не спростована, з огляду на що господарський суд дійшов висновку, що заявлені АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця позовні вимоги про стягнення з відповідача 1099815,93 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.4.2 укладеного між сторонами договору.

Водночас частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Вирішуючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів завдання позивачу збитків саме внаслідок дій відповідача у визначених у цій справі правовідносинах, враховуючи військову агресію російської федерації проти України та її наслідки, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача та визначити її справедливий розмір у сумі 10000 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд перевіривши здійснені позивачем розрахунки, встановивши вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства, приймаючи до уваги висновки суду про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у спірних правовідносинах, враховуючи право позивача на отримання компенсації з боржника за неналежне виконання зобов`язання, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця позовних вимог про стягнення з відповідача 11148,82 грн. 3% річних та 95903,95 грн. інфляційних втрат.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця позовних вимог та стягнення з відповідача 1099815,93 грн. основного боргу, 10000 грн. пені, 11148,82 грн. 3% річних та 95903,95 грн. інфляційних втрат, в решті позову судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства ІСРЗ (68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, буд. 59-Б, код ЄДРПОУ 32333962) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200) 1099815 /один мільйон дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять/ грн. 93 коп. основного боргу, 10000 /десять тисяч/ грн. пені, 11148 /одинадцять тисяч сто сорок вісім/ грн. 82 коп. 3% річних, 95903 /дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот три/ грн. 95 коп. інфляційних втрат та 20443 /двадцять тисяч чотириста сорок три/ грн. 28 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля