Рішення № 113689547 від 14.03.2023 , Господарський суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2023 р. Справа № 911/1564/22

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Київоблгаз

до Комунального підприємства Тетіївтепломережа Тетіївської міської ради

про стягнення 1 071 880, 92 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Богдан С.В. (довіреність №01Др-261-1222 від 21.12.2022)

відповідача: Мамаєв Д.Ю. (ордер серії АА №0018123 від 14.02.2022)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Київоблгаз (далі АТ Київоблгаз/позивач) до Комунального підприємства Тетіївтепломережа Тетіївської міської ради (далі КП Тетіївтепломережа/відповідач) про стягнення 1 071 880,92 гривень, з яких: 956 951,54 грн основного боргу, 65 929,98 грн пені, 6 305,44 грн 3% річних та 42 693,96 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2022 у справі №911/1564/22 прийнято позовну заяву АТ Київоблгаз до розгляду та відкрито провадження у справі, а також, зокрема:

- призначено підготовче засідання на 10.10.2022 та викликано у нього представників сторін;

- витребувано від позивача письмові пояснення щодо розрахунку, зокрема, заявлених до стягнення сум пені по акту №ОГЯ82002335 від 31.01.2022, із зазначенням сум боргу, на які здійснено відповідні нарахування;

- надано відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі;

- зобов`язано відповідача, у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, надати суду докази сплати позивачу 956 951,54 грн.

10.10.2022 з 06:47 до 12:24 у місті Київ оголошено сигнал повітряної тривоги, як наслідок призначене на вказану дату підготовче засідання у справі №911/1564/22 знято з розгляду, оскільки згідно розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги з урахування Указу Президента України Про введення воєнного стану в України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами), відповідно до ст. 30 Кодексу цивільного захисту України, керуючись ст. 24 Закону України Про судоустрій і статус суддів з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу повітряна тривога судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

З огляду вказаного ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2022 у справі №911/1564/22 призначено підготовче засідання на 24.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 24.10.2022, у справі №911/1564/22 відкладено підготовче засідання на 14.11.2022.

31.10.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ Київоблгаз надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи уточненого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат. Вказаний розрахунок судом прийнято до розгляду.

14.11.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП Тетіївтепломережа надійшов відзив, згідно якого відповідач просив відмовити в задовленні позову повністю в частині стягнення штрафних та фінансових санкцій, тоді як в частині стягнення основного боргу відповідач просив закрити провадження.

До вказаного відзиву долучено копії документів на підтвердження викладених відповідачем доводів.

У підготовчому засіданні 14.11.2022 представником відповідача зазначено, що підприємством не було отримано примірник позову АТ Київоблгаз з огляду на дії органу поштового зв`язку, відтак позивачем надіслано позовну заяву на електронну пошту відповідача лише 02.11.2022, що відповідно унеможливило подання відзиву у встановлений строк.

З огляду на вказані обставини, які представник позивача не заперечив, представником відповідача заявлено про поновлення строку на подання відзиву.

Приписами п. 6 ч. 2 ст. 42, ст. ст. 116, 118 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на системний аналіз вказаних вище приписів ГПК України під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата і/чи завершена та або інша стадія судочинства, а з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Згідно ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Так, згідно ухвали Господарського суду Київської області від 16.09.2022 у справі №911/1564/22 відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, попри вказане копію відповідної ухвали засобами поштового зв`язку сторонам, зокрема відповідачу, не направлено у зв`язку з відсутністю у Господарського суду Київської області фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень.

За таких обставин, оскільки реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справи перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків, зважаючи на те, що обрахування строку для подання відзиву на позов починається з наступного дня після дати отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі, який у відповідному випадку встановити не можливо, у підготовчому засіданні 14.11.2022, з метою повного, всебічного та об`єктвиного розгляду зазначеної справи, суд дійшов висновку про визнання обставин пропуску строку для подання КП Тетіївтепломережа відзиву поважними та прийняття до розгляду цього відзиву разом з доданими до нього документами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 14.11.2022, у справі №911/1564/22 відкладено підготовче засідання на 28.11.2022.

23.11.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ Київоблгаз надійшла відповідь на відзив, яку судом прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2022 у справі №911/1564/22 відкладено підготовче засідання на 26.12.2022.

26.12.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП Тетіївтепломережа надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копій письмових доказів, а саме: супровідного листа Мінрегіону №8/10.1/4048-22 від 04.11.2022; повідомлення Мінрегіону станом на 04.11.2022; наказу Мінрегіону №197 від 02.11.2022 з додатком до нього.

За доводами представника відповідача, оголошеними у підготовчому засіданні 26.12.2022, вказані документи подано з огляду на необхідність спростування викладених позивачем у відповіді на відзив аргументів.

Враховуючи приписи ч. 8 ст. 80 ГПК України, які не передбачають необхідності окремого заявлення клопотання про поновлення строків для подання доказів, з огляду на вказані відповідачем мотиви подання наведених документів, суд дійшов висновку про прийняття до розгляду поданих КП Тетіївтепломережа: супровідного листа Мінрегіону №8/10.1/4048-22 від 04.11.2022; повідомлення Мінрегіону станом на 04.11.2022; наказу Мінрегіону №197 від 02.11.2022 з додатком до нього.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 26.12.2022, у справі №911/1564/22 відкладено підготовче засідання на 16.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 16.01.2023, у справі №911/1564/22 закрито підгтовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 07.02.2023, у справі №911/1564/22 оголошено перерву у судовому засіданні на 14.03.2023.

Водночас у судовому засіданні 07.02.2023 представник відповідача визнав позовні вимоги про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи вказане та заявлене відповідачем у відзиві клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Отже, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

З огляду на вказане, оскільки відповідачем не наведено жодної із передбачених вказаною вище процесуальною нормою умов для закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про безпідставність клопотання відповідача про закриття провадження у зазначеній справі в частині стягнення основного боргу та, відповідно, про відмову у задоволенні такого клопотання.

У судовому засіданні 14.03.2023, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між ПАТ Київоблгаз, яке змінило найменування на АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз, як оператором ГРМ та КП Тетіївтепломережа Тетіївської міської ради як споживачем укладено типовий договір розподілу природного газу №0940OOF7UHT016, шляхом підписання споживачем заяви-приєднання до умов договору, розміщеного на сайті оператора ГРМ.

В підтвердження вказаних обставин додано до позовної заяви копії відповідної заяви-приєднання №0940OOF7UHT016 від 01.01.2016 та тексту типового договору розподілу природного газу.

Так, умовами типового договору розподілу природного газу, зокрема пп. 2.1., 6.4., 6.6., 6.7., 6.8., 12.1. передбачено, зокрема, що за цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за цим договором.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об`єкт споживача до повного погашення заборгованості.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк.

З огляду на вказане вище, обґрунтовуючи мотиви звернення до суду із вказаним позовом, АТ Київоблгаз зазначено, що згідно умов договору в січні-червні 2022 року відповідачу надано послуги вартістю по 176 162,33 грн кожного місяця та на загальну суму 1 056 973,98 грн, тоді як відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за надані послуги, внаслідок чого у нього виникло 956 951,54 грн боргу, який склав:

- 76 139,89 грн за січень 2022 року за актом №ОГЯ82002335 від 31.01.2022;

- 176 162,33 грн за лютий 2022 року за актом №ОГЯ82005824 від 28.02.2022;

- 176 162,33 грн за березень 2022 року за актом №ОГЯ82009376 від 31.03.2022;

- 176 162,33 грн за квітень 2022 року за актом №ОГЯ82012875 від 30.04.2022;

- 176 162,33 грн за травень 2022 року за актом №ОГЯ82016114 від 31.05.2022;

- 176 162,33 грн за червень 2022 року за актом №ОГЯ82020387 від 30.06.2022 (далі акти наданих послуг за спірні місяці).

В підтвердження обставин надання відповідачу послуг до позовної заяви додано копії скріплених підписами та печатками сторін актів за спірні місяці.

Стосовно ж обставин часткової оплати наданих послуг та виникнення у відповідача вказаної вище суми договору, позивач зазначив, що згідно підписаного сторонами 04.07.2022 акта звірки взаємних розрахунків на початок 2022 року у відповідача обліковувалось 304 932,66 боргу, який повністю погашено внаслідок проведених у січні-травні 2022 року оплат.

Водночас, за доводами позивача, залишок відповідно проведених оплат у сумі 22,44 грн та сплачені відповідачем: 23.05.2022 кошти у сумі 20 000,00 грн; 02.06.2022 кошти у сумі 50 000,00 грн; 30.06.2022 кошти у сумі 30 000,00 грн, що загалом склало 100 022,44 грн зараховано в часткове погашення боргу за січень 2022 року.

В підтвердження наведеного до позову додано копії: підписаного сторонами акта звірки та платіжних доручень від 23.05.2022, 02.06.2022 та 30.06.2022.

З огляду наведеного позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача 956 951,54 грн основного боргу та нарахованих у зв`язку з порушенням строків оплати вартості послуг за спірні місяці 65 929,98 грн пені, 6 305,44 грн 3% річних та 42 693,96 грн інфляційних втрат.

Згідно відзиву на позов КП Тетіївтепломережа зазначило, що згідно Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» для врегулювання заборгованості виконуються три механізми: проведення взаєморозрахунків; реструктуризація заборгованості; списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних.

В розрізі наведеного відповідач зауважив, що саме позивач не виконує вимог закону №1730, яким чітко встановлено необхідність реструктуризації заборгованості, на яку неможливо нарахування фінансових та штрафних санкцій.

Враховуючи наведене та фінансовий стан підприємства, яке має заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на рівні понад 13 млн грн, відповідач вважає, що вина в не проведенні розрахунків покладається на органи місцевого самоврядування, котрі власне мають надавати допомогу згідно підписаного меморандуму.

До відзиву на позов додано копії:

- меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води, укладеного 09.02.2021 між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра розвитку громад та територій України та першого заступника Міністра енергетики України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НАК «Нафтогаз України» і Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України»;

- протоколу №2 засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах від 07.11.2022.

Своєю чергою позивач у відповіді на відзив зазначив про відсутність доказів на підтвердження внесення включення відповідача до реєстру для участі в процедурі врегулювання заборгованості, тоді як у змісті наданого відповідачем протоколу №2 від 07.11.2022 не зазначено про взаєморозрахунки або перерахування субвенцій з державного бюджету на погашення спірної у зазначеній справі заборгованості відповідача перед позивачем.

До того ж, за доводами позивача, між сторонами не укладався договір реструктуризації на підставі ч. 8 ст. 5 Закону №1730, а даний відповідачем меморандум не несе у собі жодного юридичного значення для позивача, оскільки останній не є його учасником.

На спростування доводів позивача щодо необхідності включення боржника до реєстру відповідачем надано суду копії супровідного листа Мінрегіону №8/10.1/4048-22 від 04.11.2022; повідомлення Мінрегіону станом на 04.11.2022; наказу Мінрегіону №197 від 02.11.2022 з додатком до нього.

Надалі, під час розгляду вказаної справи по суті у судовому засіданні 07.02.2023 представник відповідача визнав позовні вимоги, окрім вимог про стягнення пені та клопотав про її зменшення на 90%.

Своєю чергою представник позивача у судовому засіданні 07.02.2023 заперчив проти задоволення клопотання про зменшення пені з огляду відсутності на те підстав.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174, ч. 4 ст. 179, ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частинами 2, 3 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» унормовано, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками.

Договір розподілу природного газу є публічним.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498 затверджено Типовий договір розподілу газу.

Так, сторонами спору у зазначеній справі, зокрема, відповідачем не заперечено ані обставин підписання 13.01.2016 заяви-приєднання №0940OOF7UHT016 до типового договору розподілу природного газу, ані обставин приєднання до офіційно опублікованих умов такого правочину.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що приєднання відповідача до типового договору розподілу газу та, надалі, підписання відповідачем актів наданих послуг за спірні місяці без будь-яких заперечень щодо обсягів розподіленого газу та його якості породжує для КП Тетіївтепломережа обов`язок з повної оплати вартості таких послуг у передбачений пунктом 6.6. договору строк, а саме до 10-го числа кожного місяця, наступного за місяцем надання послуг, зокрема:

- за січень 2022 року згідно акта №ОГЯ82002335 від 31.01.2022 до 10.02.2022;

- за лютий 2022 року згідно акта №ОГЯ82005824 від 28.02.2022 до 10.03.2022;

- за березень 2022 року згідно акта №ОГЯ82009376 від 31.03.2022 до 10.04.2022;

- за квітень 2022 року згідно акта №ОГЯ82012875 від 30.04.2022 до 10.05.2022;

- за травень 2022 року згідно акта №ОГЯ82016114 від 31.05.2022 до 10.06.2022;

- за червень 2022 року згідно акта №ОГЯ82020387 від 30.06.2022 до 10.07.2022.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ч. 2 ст. 74, ч. 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Однак станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі, окрім наданих позивачем доказів підтвердження часткового погашення боргу на суму 100 022,44 грн, суду не надано жодних інших, належних доказів на підтвердження обставин оплати решти вартості отриманих відповідачем послуг у розмірі 956 951,54 грн боргу, який склав:

- 76 139,89 грн за січень 2022 року за актом №ОГЯ82002335 від 31.01.2022;

- 176 162,33 грн за лютий 2022 року за актом №ОГЯ82005824 від 28.02.2022;

- 176 162,33 грн за березень 2022 року за актом №ОГЯ82009376 від 31.03.2022;

- 176 162,33 грн за квітень 2022 року за актом №ОГЯ82012875 від 30.04.2022;

- 176 162,33 грн за травень 2022 року за актом №ОГЯ82016114 від 31.05.2022;

- 176 162,33 грн за червень 2022 року за актом №ОГЯ82020387 від 30.06.2022.

Водночас вказані обставини представником відповідача у судовому засіданні 07.02.2023 не заперечено та, власне, визнано наявність грошових зобов`язань у відповідному розмірі.

Поряд з тим, в розрізі наведеного та викладених відповідачем у відзиві доводів про необхідність врегулювання заборгованості згідно Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а також наявність вини органів місцевого самоврядування у обставинах виникнення заборгованості відповідача судом враховано таке.

03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016 (далі Закон №1730-VІІІ).

29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" №1639-ІХ (далі Закон №1639-ІХ), яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ, зокрема, але не виключно, змінено його назву на "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

Так, вказаними законодавчими актами визначено процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування/розподілу шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

Водночас вказані закони не передбачають припинення зобов`язання щодо сум основного боргу за послуги розподілу газу, а лише визначають певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, зокрема учасники відповідних відносин повинні вчинити юридично значимі дії щодо фактичного погашення суми основного боргу, зокрема, укласти договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування/розподілу тощо.

Поряд з тим, згідно викладеної Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №910/10142/21 позиції, відсутність вчинених сторонами юридично значимих дій, необхідних для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з приписами Закону №1639-ІХ, зокрема укладення між учасниками договору про організацію взаєморозрахунків/договору про реструктуризацію заборгованості, свідчить про відсутність підстав як для припинення спірних правовідносин між сторонами, так і для закриття провадження у справі.

Отже, включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, свідчить про те, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до законодавчих вимог та частково виконав певні умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості, попри це суду не надано доказів вчинення суб`єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами договору, юридично значимих дій, а саме укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо.

Саме ж по собі прийняття вказаних вище нормативно-правових актів, якими визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у певний спосіб, не свідчить ані про припинення зобов`язань сторін за договором розподілу природного газу, ані про автоматичне звільнення відповідача від грошового обов`язку з оплати вартості отриманих послуг з розподілу газу та/або відстрочення такого зобов`язання.

З урахуванням зазначеного також не свідчать про наявність підстав для звільнення від виконання грошового обов`язку з оплати вартості отриманих послуг з розподілу газу посилання відповідача як на вину в непроведенні розрахунків за договором саме органів місцевого самоврядування, так і фінансовий стан підприємства, яке має заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на рівні понад 13 млн грн.

За таких обставин, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач решту вартості отриманих послуг з розподілу газу не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 956 951,54 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і визнана відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати вартості послуг у передбачені договором строки позивач просить суд стягнути з КП Тетіївтепломережа 65 929,98 грн пені, нарахованої:

з 11.02.2022 по 03.05.2022 на 176 162,33 грн боргу за актом №ОГЯ82002335 від 31.01.2022;

з 04.05.2022 по 22.05.2022 на 176 139,89 грн боргу за актом №ОГЯ82002335 від 31.01.2022 (з урахуванням частково проведених платежів);

з 23.05.2022 по 01.06.2022 на 156 139,89 грн боргу за актом №ОГЯ82002335 від 31.01.2022 (з урахуванням частково проведених платежів);

з 02.06.2022 по 29.06.2022 на 106 139,89 грн боргу за актом №ОГЯ82002335 від 31.01.2022 (з урахуванням частково проведених платежів);

з 30.06.2022 по 10.07.2022 на 76 139,89 грн боргу за актом №ОГЯ82002335 від 31.01.2022 (з урахуванням частково проведених платежів);

з 11.03.2022 по 10.07.2022 на 176 162,33 грн боргу за актом №ОГЯ82005824 від 28.02.2022;

з 11.04.2022 по 10.07.2022 на 176 162,33 грн боргу за актом №ОГЯ82009376 від 31.03.2022;

з 11.05.2022 по 10.07.2022 на 176 162,33 грн боргу за актом №ОГЯ82012875 від 30.04.2022;

з 11.06.2022 по 10.07.2022 на 176 162,33 грн боргу за актом №ОГЯ82016114 від 31.05.2022.

Приписи ст. ст. 610, 612 ЦК України презюмують, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З огляду на вказане, оскільки обрахований судом за вказані вище, обґрунтовано визначені позивачем періоди, розмір пені є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 65 929,98 грн пені.

Водночас відповідно заявлена та обґрунтована сума пені стягненню з відповідача у повному розмірі не підлягає з огляду заявленого відповідачем клопотання про зменшення цієї неустойки і таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку, а вказані норми направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником, оскільки за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію.

За певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а також може бути несправедливим як до боржника, так і до третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним, відтак у таких випадках має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

В розрізі наведених норм та можливості зменшення судом розміру неустойки слід зазначити також, що:

- вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність;

- вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №916/2070/19 та від 29.07.2020 у справі №914/1470/19, а також у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №902/1266/21.

Отже, застосування вказаних норм ГК України та ЦК України у судовій практиці наразі є усталеним і відповідно до неї при визначення розміру неустойки слід керуватися, зокрема, тим, що обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

Зі встановлених у зазначеній справі обставин слідує, що:

- згідно наявного в матеріалах справи протоколу №2 засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах від 07.11.2022 КП Тетіївтепломережа має загальний обсяг заборгованості різниці в тарифах 10 917 453 гривень, в тому числі для населення 4 659 916,00 грн, установ і організацій, що фінансуються з державного та/або місцевого бюджетів 6 143 459 гривень, інших споживачів 114 078 гривень;

- відповідач, як організація з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, вчинив дії щодо включення його до реєстру теплопостачальних організацій, що беруть врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення";

- предметом розгляду спору у даній справі, окрім пені, є також стягнення передбачених ст. 625 ЦК України сум 3% річних та інфляційних втрат, які компенсують позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору;

- заявлена до стягнення позивачем пеня не є основним доходом останнього і не може впливати на його господарську діяльність, тоді як належних та допустимих доказів понесення АТ Київоблгаз збитків/погіршення фінансового становища через порушення відповідачем зобов`язань з оплати послуг суду не надано.

Враховуючи наведене вище, виходячи зі встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів обох сторін, беручи до уваги заявлення до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, що у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем такого грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про зменшення, в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, заявлених до стягнення та обгрунтованих 65 929,98 грн пені на 90%, відповідно до 6 593,00 грн.

Висновуючи про зменшення суми заявленої до стягнення пені, судом враховано, що:

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

- застосування до відповідача штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі не може відповідати критеріям розумності та справедливості, позаяк господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, а наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором;

- ризики, обумовлені невиконанням грошових зобов`язань, ураховуючи специфіку спірних правовідносин, несуть обидві сторони, попри те одна із сторін не може ставитись у більш вигідне фінансове становище за рахунок стягнення сум неустойки.

Аналогічних висновків щодо зменшення штрафних санкцій дійшли суди у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19, від 07.12.2021 у справі №902/129/21 та від 22.12.2021 у справі №918/208/21, у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №902/1266/21, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у Справа №911/2821/21.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що вимога АТ Київоблгаз про стягнення з КП Тетіївтепломережа 65 929,98 грн пені підлягає задоволенню частково у розмірі 6 593,00 грн.

Крім того у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати вартості послуг у передбачені договором строки позивач просить суд стягнути з КП Тетіївтепломережа:

- 6 305,44 грн 3% річних, нарахованих: