Рішення № 113688987, 11.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2023Справа № 910/7318/23

За позовом Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області

до 1) Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА"

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору поставки товару та застосування наслідків недійсності

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А. Р.

Представники:

від прокуратури - Кузьміна К.Г.

від позивача - не з`явилися

від відповідача - 1 - Балацький Я.А.

від відповідача - 2 - Шибеко Д.В.

УСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області (далі - позивач) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач-1, ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "Запорізька АЕС"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" (далі - відповідач-2, ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА") з вимогами:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", оформлене протоколом його засідання від 29.03.2018;

- визнати недійсним договір поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229, укладений між Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА";

- стягнути з "Виробничо-комерційне підприємство "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" на користь Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 452 304 грн, а з Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" одержані ним за рішенням суду 452 304 грн стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що призвело до спотворення результатів торгів, проведених відповідачем-1 з придбання товару "Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби" (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-02-19-000924-с), у зв`язку з чим рішення тендерного комітету Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", оформлене протоколом його засідання від 29.03.2018, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, свідчить про незаконність укладеного за підсумками проведення спірної закупівлі договору поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229. При цьому, в якості правових наслідків недійсності договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, позивачем зазначено про необхідність повернення відповідачем-2 одержаних ним коштів у розмірі 452 304 грн відповідачу-1 за вказаним правочином, в той час як отримані відповідачем-1 за рішенням суду кошти у вказаному розмірі підлягають стягненню в дохід держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 прийнято позовну заяву Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7318/23, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.06.2023 о 14:00 год.

17.05.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача-2 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

22.05.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач-2 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25.05.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 просив суд застосувати позовну давність у спорі та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

30.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі №910/7318/23, відповідно до яких позивач підтримав заявлені прокурором позовні вимоги, водночас не погодився з твердженням прокурора про бездіяльність позивача та невжиття останнім заходів, визначених законодавством. Також позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

01.06.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача-1 надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

У підготовче засідання, призначене на 05.06.2023, з`явилися представники прокуратури та відповідача-1. Представники відповідача-2 та позивача у підготовче засідання, призначене на 05.06.2023, не з`явилися.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті справи та з процесуальних питань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 26.06.23 о 11:40 год.

07.06.2023 через відділ діловодства суду від прокурора надійшла відповідь на відзив з додатками, відповідно до якої прокурор не погодився з аргументами, викладеними відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву.

08.06.2023 через відділ діловодства суду від прокурора надійшли заперечення на пояснення позивача.

26.06.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

26.06.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 26.06.2023, з`явилися представники прокуратури та відповідача-1. Представники відповідача-2 та позивача у підготовче засідання, призначене на 26.06.2023, не з`явилися.

У підготовчому засіданні, призначеному на 26.06.2023, здійснювався розгляд клопотання відповідача-2, поданого 26.06.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку), про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача-1 та прокуратури, у підготовчому засіданні 26.06.2023, не заперечували щодо клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та залишили дане клопотання на розгляд суду.

Суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті справи та з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні 26.06.2023 судом оголошено перерву до 07.08.2023 о 14:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 07.08.2023, з`явилися представники прокуратури, відповідача-1 та відповідача-2. Представник позивача у підготовче засідання, призначене на 07.08.2023, не з`явився.

У підготовчому засіданні 07.08.2023 представники прокуратури, відповідача-1 та відповідача-2 зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзиві.

У підготовчому засіданні, призначеному на 07.08.2023, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.09.2023 о 11:00 год.

У судове засідання, призначене на 11.09.2023, з`явились представники прокуратури, відповідача-1 та відповідача-2. Представник позивача у судове засідання, призначене на 11.09.2023, не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що ухвалою суду від 07.08.2023 явка учасників справи у судове засідання, призначене на 11.09.2023, визнана не обов`язковою, наразі у поясненнях по справі, які надійшли через відділ діловодства суду 30.05.2023, позивач підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи наведені обставин, суд здійснював розгляд справи у судовому засіданні 11.09.2023 за відсутності позивача (його представників)

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 11.09.2023 судом здійснювався розгляд справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово представників прокуратури, відповідача-1 та відповідача-2.

Представник прокуратури підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача-2 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.09.2023 здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

У судовому засіданні 11.09.2023 здійснювались судові дебати, у яких представники прокуратури, відповідача-1 та відповідача-2 виступили з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.09.2023 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

06.02.2017 в електронній системі закупівель Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі також - замовник) опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-02-19-000924-с щодо закупівлі товарів "Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби", 168 шт., очікувана вартість предмета закупівлі: 377 040 грн. Наведене оголошення про проведення відкритих торгів доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-02-19-000924-с (а.с. 17 т. 1).

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАСКЕТ ЛТД", що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій (а.с. 18 т. 1).

Тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" становила 376 920 грн, а ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД" - 377 040 грн .

Враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА", остання була розкрита електронною системою закупівель першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій (а.с. 19 т. 1).

На сайті "Prozorro", на сторінці процедури закупівлі UA-2018-02-19-000924-с, у розділі "Протокол розкриття", у якості рішення про визначення переможця 29.03.2018 опубліковано Протокол розгляду тендерних пропозицій на закупівлю товару: код ДК 021:2015-19510000 гумові вироби (кільця, манжети) (далі - Протокол розгляду тендерних пропозицій) (а.с. 27 т. 1).

У пункті 7.2 Протоколу розгляду тендерних пропозицій вказано, що пропозиція учасника ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" відповідає технічним вимогам і кваліфікаційним критеріям, встановленим тендерною документацією на закупівлю товару: код ДК 021:2015-19510000 гумові вироби (кільця, манжети) UA-2018-02-19-000924-с. Водночас у пункті 8 даного протоколу, підстави для відхилення тендерної пропозиції не вказані.

В силу приписів ст. 202 Цивільного кодексу України рішення тендерного комітету ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", оформлене протоколом від 29.08.2018, є правочином, вчиненим цим відокремленим підрозділом і спрямованим на набуття у нього та ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору.

29.03.2018 електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір з ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" (а.с. 20 т. 1).

16.04.2018 між ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "Запорізька АЕС" (далі - покупець) та ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" (далі - постачальник) укладено Договір поставки товару № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229 (далі - Договір) (а.с. 29-31 т. 1).

Відповідно до п. 1.1, 3.1 Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товар, загальна сума якого становить 452 304,00 грн, з яких 376 920,00 грн безпосередньо ціна за товар та 75 384,00 грн ПДВ.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладення (п. 11.1 Договору)

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю від 29.09.2018 (а.с. 26 т. 1) вбачається, що Договір поставки товару № 141(2)18УК від 16.04.2018 виконано, ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" поставлено товар: "Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби", 168 шт. у строк з 02.04.2018 до 31.05.2018, за який сплачено 376 920,00 грн.

Рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/42-р/к від 30.11.2020 (далі - Рішення АМК) постановлено визнати, що ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" та ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД" своїми діями вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, яке кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: по предметах ДК 021:2015-19510000-4 - кільця, манжети - Гумові вироби (UA-2018-02-19-000924-c), проведених ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (п. 1 резолютивної частини Рішення АМК); за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення, постановлено накласти штраф на ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" у розмірі 68 000,00 грн (п. 2 резолютивної частини Рішення АМК); за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення, постановлено накласти штраф на ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД" у розмірі 68 000,00 грн (п. 3 резолютивної частини Рішення АМК) (а.с. 38-54 т. 1).

У наведеному рішенні Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" та ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД" під час підготовки документації в торгах, які проводив ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" за допомогою електронних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівель в системі UA-2018-02-19-000924-с, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель та за Законом України "Про захист економічної конкуренції". Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" та ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції". Така поведінка ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" та ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД" становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункти 182, 183, 184 мотивувальної частини Рішення АМК).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 у справі № 904/1448/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021, відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2020 № 54/42-р/к у справі № 02/19-18/58/30-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (а.с. 55-64 т. 1).

З огляду на наведені обставини, Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про визнання недійсними рішення тендерного комітету ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", оформленого протоколом його засідання від 29.03.2018, Договору поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229 та застосування наслідків недійсності правочину.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначив, що обставини вчинення ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" (відповідачем-2) порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, проведених ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "Запорізька АЕС" (відповідачем-1) з придбання товару "Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби" (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-02-19-000924-с), підтверджуються Рішенням АМК № 54/42-р/к від 30.11.2020, законність якого підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 904/1448/21, в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України відповідні обставини не потребують доказування.

Прокурор зазначив, що через вчинення ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" та ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД" антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів, унаслідок чого замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки. Тому дії ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі. Ураховуючи зазначене, у діях ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору. Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах. У зв`язку з цим прокурор вважає, що рішення тендерного комітету ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", оформлене протоколом його засідання від 29.03.2018, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України. Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору. Тому прокурор вважає, що договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА".

Крім того прокурор зазначив, що ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 452 304,00 грн. Наведене свідчить про наявність у ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" умислу на укладення спірного договору з метою отримання прибутку. Враховуючи приписи ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та наявність умислу лише у ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" як сторони оспорюваного договору, одержані ним 452 304,00 грн за цим правочином, на думку прокурора, повинні бути повернуті іншій стороні договору - ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Позивач (Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області) підтримав заявлені прокурором позовні вимоги, водночас не погодився з твердженням прокурора про бездіяльність позивача та невжиття останнім заходів, визначених законодавством.

Так, позивач зазначив, що вжиття заходів, визначених Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Законом України "Про публічні закупівлі", в частині складання вимог/висновків про зобов`язання усунення порушень, притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, звернення до суду тощо органами Держаудитслужби можливе лише за результатами проведених контрольних заходів.

Право органів державного фінансового контролю на звернення до суду при встановлені фактів порушення цивільного, господарського чи іншого законодавства обмежено нормами пунктів 8, 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Листом від 28.02.2023 №040831-17/646-2023 (у відповідь на лист Васильківської окружної прокуратури Запорізької області від 14.02.2023 № 51-433 вих-23 щодо можливих порушень у сфері публічних закупівель у процедурах відкритих торгів, проведених ВП "Запорізька АЕС", надання їм належної оцінки та самостійного звернення з позовом до суду про визнання недійсними договорів, укладених за результатами спірних процедур закупівлі) Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області повідомило прокуратуру, що зазначені процедури є завершеними, а договори, укладені у результаті їх проведення виконані, відтак Управління не має правових підстав для проведення моніторингу зазначених закупівель.

При цьому позивач зазначив, що Східним офісом Держаудитслужби та Управлінням Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області контрольні заходи щодо спірних процедур закупівель (у тому числі процедури закупівлі UA-2018-02-19-000924-с), не здійснювалися.

Відповідач-1 (ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "Запорізька АЕС"), заперечуючи проти позову, вказав на відсутність у Василівської окружної прокуратури Запорізької області повноважень для звернення з позовною заявою до суду. На думку відповідача-1, Василівською окружною прокуратурою Запорізької області в обґрунтування подання позовної заяви покладена виключно функція нагляду у сфері публічних закупівель, яка відсутня у прокуратури згідно приписів статті 131-1 Конституції України. Крім того, Василівською окружною прокуратурою Запорізької області не надано доказів того, що Східний офіс Держаудитслужби не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином, тим самим не доведено правомірність представництва прокурором інтересів держави в органах судової влади.

Відповідач-1 зазначив, що на момент розгляду тендерної пропозиції ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" замовник не мав жодних законних підстав для відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі чи відхилення тендерної пропозиції останнього, що свідчать про відсутність в діях замовника порушень норм Закону України "Про публічні закупівлі" та порушень самої процедури відкритих торгів, що виключає вину останнього чи його причетність до антиконкурентних узгоджених дій. Рішення АМК від 30.11.2020 у відношенні учасників процедури закупівлі не могло вплинути на дії тендерного комітету замовника щодо визначення переможця закупівлі та на результати закупівлі в минулому, вказане рішення зворотної дії в часі не має.

Відповідач-1 також зазначив, що на момент вчинення ВП "Запорізька АЕС" одностороннього правочину, який полягає в прийнятті рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі, ВП "Запорізька АЕС" не порушив жодного з обмежень, передбачених ст. 203 ЦК України, що виключає наявність підстав для визнання недійсним рішення тендерного комітету ВП "Запорізька АЕС", оформленого протоколом його засідання від 29.03.2018.

Відповідач-1 вважає, що спосіб захисту у вигляді визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, не передбачений Законом України "Про публічні закупівлі", Законом України "Про захист економічної конкуренції" та є неефективним способом захисту прав та інтересів держави. Крім того, стягнення коштів з ВП "Запорізька АЕС" (відповідач-1) за порушення, вчинені іншим суб`єктом господарювання, є неправомірним та неефективним способом захисту прав держави та фактично призведе до завдання збитків самій державі в особі державного підприємства (ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ").

Крім того, відповідач-1 заявив про необхідність застосування строків позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки як позивач, так і його представник в особі органу прокуратури станом на 05.10.2018, яке є датою розпорядження Адміністративної колегії Запорізького відділення №58/41-р "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", були зобов`язані знати (та фактично знали) про порушення законодавства у сфері закупівель у спірній процедурі. Відповідач-1 також звернув увагу, що рішення тендерного комітету у процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2018-02-19-000924-c приймалось 29.03.2018, Договір укладено 16.04.2018, тобто п`ять років тому, що перевищує строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду.

Відповідач-2 (ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА") в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що в якості способу захисту інтересів держави прокурор обрав визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору поставки та застосування наслідків недійсності правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства. Посилаючись на висновки Верховного Суду, відповідач-2 звернув увагу, що у такій категорії спорів судам необхідно встановлювати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Відповідач-2 вважає неспроможними висновки прокурора про те, що Договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки: тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" була нижчою за очікувану вартість предмета закупівлі згідно п. 6.1 розділу І Тендерної документації 83/1/18/24 від 15.10.2018; умови Договору були виконані сторонами у повному обсязі, а саме відповідачем-1 перераховано відповідачу-2 грошові кошти у сумі 452 304,00 грн (3786 920,00 грн + 20% ПДВ) та прийнято від відповідача-2 товар, поставка якого є предметом Договору; прокурором не наведено обставин щодо невідповідності кількості, вартості або якості поставленого товару, розмір збитків, чи інших порушень, які б могли вплинути на виконання умов Договору; прокурором не визначено наявність інших потенційних учасників закупівлі, які б могли задовольнити потреби відповідача-1 за менші кошти; прокурором не визначено наявність на ринку на той час більш вигідних для замовника цінових пропозицій; прокурором не доведено, що товар за Договором було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів, не вказано протиправні наслідки укладення та виконання Договору. Таким чином, прокурором не доведено, що ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" під час вчинення Договору діяло з метою, відмінною від мети, передбаченої ст. 42 ГПК України. Крім того, відповідач-2 звернув увагу, що за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Рішенням АМК накладено на відповідача-2 штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України встановлено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1).

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:

8) порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. 3 зазначеного Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до п. 7 зазначеного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Запорізької області здійснює Східний офіс Держаудислужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" та Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 №3.

Згідно з пп. 18 п. 6 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23, Східний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Запорізької області.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував, що Державна аудиторська служба України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, наділена повноваженнями на звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах є Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Прокурор обгрунтував наявність у нього підстав для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області наступними обставинами:

- порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, оскільки вчинення ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок коштів державного підприємства за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу державних коштів для цього;

- органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, листом №51-433вих23 від 14.02.2023 (а.с. 23-24 т. 1) перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області проінформував Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, зокрема про те, що рішенням Адміністративної колегії територіального відділення АМК України від 30.11.2020 № 54/42-р/к ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" та ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД" визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів, що залишаються не усунутими негативні наслідки договору, укладеного за результатами закупівлі UA-2018-02-19-000924-c. Інформування про вказаний факт було здійснено прокуратурою з метою надання цьому факту з боку Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області належної оцінки та самостійного звернення з позовом до суду, зокрема, про визнання недійсним Договору від 16.04.2018 № 141/(2)18УК як такого, що укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та без додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, застосування наслідків недійсного правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Листом від 28.02.2023 № 040831-17/646-2023 (а.с. 36 т. 1) Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 28.02.2023 № 040831-17/646-2023 повідомило прокурора, зокрема, що спірна процедура закупівлі є завершеною, а договір, який укладений за результатами її проведення, виконаний. У зв`язку з цим, в Управління не має правових підстав для проведення моніторингу вказаної закупівлі. Разом з тим, право органів державного фінансового контролю на звернення до суду при встановленні фактів порушення цивільного, господарського чи іншого законодавства обмежено нормами п. 8, 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". За наведених підстав, Управління повідомило, що підстави звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про закупівлю, укладеного за результатами проведеної закупівлі, - відсутні.

Листом від 13.04.2023 № 51-1100вих-23 (а.с. 65 т. 1) Василівська окружна прокуратура Запорізької області на виконання приписів ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до пред`явлення позову до суду повідомила Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про здійснення прокурором представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що при зверненні з даним позовом до суду першим заступником керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави. У свою чергу, суд відхиляє твердження відповідача-1 щодо відсутності у Василівської окружної прокуратури Запорізької області повноважень для звернення з даною позовною заявою до суду. Водночас, доводи позивача у наданих 30.05.2023 до суду поясненнях, суд оцінює критично.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правовими підставами даного позову прокурор визначив ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України.

Зокрема, прокурор стверджує, що рішення тендерного комітету ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", оформлене протоколом від 29.03.2018, та Договір поставки товару від 16.04.2018 № 141(2)18УК/53-121-01-18-06229 завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" (далі разом - оспорювані правочини).

Частиною 3 статті 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Суд звертає увагу, що у законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Частиною 3 статті 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до статті 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

У постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 Верховний Суд вказав, що "здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків".

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм частини 3 статті 228 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За визначенням статті 1 наведеного Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закон України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з статтею 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, зокрема, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Згідно з ч. 5 наведеної статті, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Фактично у якості єдиного доказу того, що оспорювані рішення тендерного комітету та договір поставки є такими, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА", прокурор посилається на Рішення АМК № 54/42-р/к від 30.11.2020, яким визнано, що ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" та ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД" своїми діями вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю UA-2018-02-19-000924-c, проведених ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ".

Законність Рішення АМК № 54/42-р/к від 30.11.2020 підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 904/1448/21, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини вчинення ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" та ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД" порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю UA-2018-02-19-000924-c, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 у справі № 904/1448/21, яке набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді даної справи № 910/7318/23, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Проте, лише сам факт вчинення вказаними товариствами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи (ст. 51, ч. 2 ст. 52).

Як встановлено судом, за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Рішенням АМК накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн, зокрема, на ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" (переможець спірної закупівлі, відповідач-2). Отже, відповідачем-2 понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас судом враховано, що у відкритих торгах UA-2018-02-19-000924-с брали участь лише два суб`єкта господарювання: ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" та ТОВ "ГАСКЕТ ЛТД", тендерні пропозиції яких відповідно становили 376 920,00 грн та 377 040,00 грн.

Тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ УКРАЇНА" (376 920,00 грн) була нижчою за очікувану замовником вартість предмета закупівлі (377 040,00 грн) згідно п. 6.1 розділу І Тендерної документації 83/1/18/24 від 15.10.2018.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника (відповідача-1) за менші кошти.

Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника (відповідача-1) цінових пропозицій.

Прокурором не надано доказів того, що товар за Договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів.

Крім того, судом враховано, що умови оспорюваного Договору були виконані його сторонами у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи Звітом про виконання договору про закупівлю від 29.09.2021, а саме відповідачем-1 перераховано відповідачу-2 грошові кошти у сумі 452 304,00 грн (3786 920,00 грн + 20% ПДВ) та прийнято від відповідача-2 товар, поставка якого є предметом Договору.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості поставленого відповідачем-2 товару, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов Договору.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що прокурор не довів належними та допустимими доказами (у розумінні ст. 76, 77 ГПК України), у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваних правочинів, наявність протиправних наслідків оспорюваних правочинів, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами спрямованість та відповідність оспорюваних правочинів ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

З огляду на наведене, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, а рівно відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину, а тому суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Щодо заяви відповідача-1 про сплив позовної давності.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати, чи порушено право чи законний інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Суд відмовляє в позові прокурора з підстав його необгрунтованості, у зв`язку з чим позовна давність не застосовується до спірних правовідносин.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Прокурор у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складаються з судового збору.

Відповідач-1 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат суду не надав.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву навів попередній розрахунок судових витрат, який складає 10 000,00 грн, що є прогнозованими витратами відповідача-2 на професійну правничу допомогу. Відповідач-2 зазначив, що докази, які обгрунтовують такі витрати, будуть надані суду після ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та відмову в позові повністю, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокурора.

Станом на час ухвалення рішення матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем-2 витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 4, 13, 73 - 80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 25.09.2023

Суддя Оксана ГУМЕГА