Рішення № 113688910, 25.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/11076/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»

до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»

про стягнення 46 190,28 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (далі - відповідач) про стягнення 46 190,28 грн, з яких 41 777,84 грн втрати від інфляції та 4 412,44 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати недоврахованої вартості електричної енергії за період з 30.12.2021 по 06.09.2022 у встановлений законодавством строк.

При цьому, за твердженням позивача, розмір недоврахованої вартості електричної енергії підтверджений судовим рішенням у справі № 910/22046/21 від 19.05.2022, яке набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 17.07.2023 була отримана позивачем та відповідачем 24.07.2023.

15.08.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача до 2 684,00 грн.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" з вимогами до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 216 192 грн 07 коп. заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 28.05.2003 № 2083167, в тому числі: 213 883 грн 30 коп. основного боргу, 597 грн 70 коп. 3 % річних та 1 711 грн 07 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії від 28.05.2003 № 2083167, не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати вартості необлікованої електричної енергії, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 213 883 грн 30 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 597 грн 70 коп. 3% річних та 1 711 грн 07 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/22046/21 від 19.05.2022 було позов задоволено повністю та стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне Шосе, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011) заборгованість за необліковану електроенергію у розмірі 213 883 (двісті тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 30 коп., 3% річних у розмірі 597 (п`ятсот дев`яносто сім) грн 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн 07 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 242 (три тисячі двісті сорок два) грн 88 коп.

Даним рішенням суду встановлено наступні обставини справи:

« 28.05.2003 між Акціонерним товариством "Київенерго" (електропостачальна організація за договором) та Комунальним підприємством "Київтранссервіс" (споживач за договором) укладено договір про постачання електроенергії № 2083167 відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов`язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії, виконує інші умови визначені договором та додатками до нього, які є його невід`ємною частиною.

При виконання умов договору сторони керуються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ), правилами улаштування електроустановок (далі ПУЕ), правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ) та іншими актами чинного законодавства.

Відповідно до додатку 3.1. Договору постачання електричної енергії здійснювалось до об`єкту споживача: Станція ЛШТ ТП - 879, м. Київ, вул. Борщагівська, Індустріальна, 28-6.

Як додаток № 8 до договором між сторонами підписано акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019, який набув чинності 11.06.2017, 13.11.2017 загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнято рішення про реорганізацію Публічного акціонерного товариства "Київенерго" шляхом виділу з нього Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі".

Згідно з пунктом 2.3 статуту Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі", товариство є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обов`язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та є правонаступником, в тому числі, й в частині використання ліцензій та тарифів, виданих та встановлених для Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (із врахуванням викладеного в листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за вих. №1683/21.1/7-18 від 21.02.2018).

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником прав і обов`язків Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженими представниками Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" при здійсненні перевірки Відокремленого підрозділу споживача Дирекції по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури, щодо дотримання вимог ПРРЕЕ, на об`єкті Відповідача - Станції швидкісного трамваю за адресою: м. Київ, вул. Індустріальна, 28-6, за участю представника споживача Чехуна Ігоря Васильовича виявлено порушення споживачем пунктів 2.3.1., 2.3.2,2.3.3., 2.3.4., 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що відповідає порушенню передбаченому пунктом 8.4.2 ПРРЕЕ - самовільне підключення електроустановки споживача до електромережі оператора системи розподілу (ОСР) з порушенням схеми обліку, самовільне підключення виконано кабелем (АВВГ 4 х 50) від ЗБ - 9879/11 гр. № 4 ПН - 205 А, про що складено Акт про порушення № 000002 від 03.06.2021.

Порушення усунуто шляхом підключення навантаження споживача під засіб обліку КО № 67382425 та проведено технічну перевірку приладу обліку, про що складено Акт ТПД № 000054.

Частина 2 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає відповідальність за порушення нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Зокрема, до правопорушень на ринку електричної енергії відносяться: недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.

Згідно з пунктом 8.2.6 ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.

У зв`язку з виявленими порушеннями позивачем було проведено засідання комісії з розгляду Акту про порушення № 000002 від 03.06.2021, про що складено протокол № 1115 від 15.07.2021.

За наслідками засідання 15.07.2021 комісією позивача вирішено провести нарахування на підставі пункту 8.4.12 та за формулою № 8 ПРРЕЕ, визначеного главою 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ, виходячи з наступних параметрів: потужність - 60,11 кВт (визначена виходячи з найменшого допустимого струму, який може протікати через поперечну площу перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення до електричної мережі, згідно з главою 1.3.А (АВВГ 4х50 мм2)); тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 12 год., 7 днів, та визначено належну до плати суму за недовраховану електроенергію в розмірі 213 883 грн 30 коп. за період з 19.02.2021 (з дати останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку) по 03.06.2021 (дату виявлення порушення).

Відповідно до пункту 8.2.7 ПРРЕЕ кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи.

Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день).

Отже, враховуючи положення пункту 8.2.7 ПРРЕЕ, відповідач мав оплатити отриманий рахунок до 20.08.2021 включно.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням оператора системи розподілу - ПРАТ «ДТЕК Київські Електромережі» та 27.08.2021 подав скаргу до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

У зв`язку з подачею скарги позивачем було прийнято рішення провести 26.10.2021 повторне засідання комісії з розгляду акту про порушення № 000002 від 03.06.2021, про що було повідомлено відповідача листом від 20.09.2021 № 3/01/3/30288, рекомендоване повідомлення № 01001951557668 про вручення 04.10.2021.

20.10.2021 на адресу позивача надійшла відповідь на вищевказану скаргу НКРЕКП від 05.10.2021 № 11447/20.4/7-21, згідно з якою порушень чинного законодавства в діях позивача не виявлено.

26.10.2021 відбулось повторне засідання комісії, яке відбулось за участю представника відповідача Малащинського Леоніда Генріховича (довіреність від 20.10.2021 № 06-5/156).

За результатами повторного засідання було прийнято рішення про залишення рішення комісії, оформленого протоколом від 15.07.2021 № 1115, без змін.

Копію протоколу від 15.07.2021 № 1115, копію розрахунку вартості електроенергії та рахунку вручено відповідачу (представнику за довіреністю Малашинському Л.Г.) 26.10.2021 про що свідчить його підпис у протоколі.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено оплату нарахування за споживання необлікованої електричної енергії згідно з протоколом № 1115 від 15.07.2021 засідання комісії по розгляду Акта про порушення від 03.06.2021 № 000002 та виставленим рахунком № 250000591315 від 15.07.2021 у розмірі 213 883 грн 30 коп., що не було спростовано відповідачем, зокрема не надано суду доказів оплати вартості самовільно спожитої електричної енергії у розмірі 213 883 грн 30 коп.

З огляду на вищенаведене та встановлений факт невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості самовільно спожитої електричної енергії у розмірі 213 883 грн 30 коп. згідно з протоколом № 1115 від 15.07.2021 засідання комісії по розгляду Акта про порушення від 03.06.2021 № 000002 та факт наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 213 883 грн 30 коп. підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості необлікованої електричної енергії, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 597 грн 70 коп. 3% річних та 1 711 грн 07 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 26.11.2019 по 29.12.2021.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат та процентів річних, перерахованих судом відповідно до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 597 грн 70 коп. 3% річних та 1 711 грн 07 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню».

Суд зазначає, що в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 18.12.2019 року у справі № 761/29966/16-ц.

Тобто преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 у справі № 910/22046/21 факти в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України мають для суду преюдиційне значення, а тому не підлягають доказуванню.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» 46 190,28 грн, з яких: 41 777,84 грн втрати від інфляції та 4 412,44 грн 3% річних, позивач зазначає, що відповідачем заборгованість за договором про постачання електроенергії № 2083167 від 28.05.2003 у розмірі 213 883,30 грн повинна була бути сплачена - 25.11.2021, однак відповідач сплатив її у повному обсязі лише 07.09.2022 р.

Отже, враховуючи той факт, що при поданні позовної заяви по справі № 910/22046/21 сума 3% річних та інфляційних втрат розраховувалась за період з 26.11.2021 по 29.12.2021, а відповідачем заборгованість була оплачена лише 07.09.2022, то за період з 30.12.2021 по 06.09.2022 (останній день коли існувала заборгованість) відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивач нараховує відповідачу за період з 30.12.2021 по 06.09.2022 року 3% річних у розмірі 4412,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 41 777,84 грн.

Вирішуючи питання про можливість стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 4412,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 41 777,84 грн. за період з 30.12.2021 по 06.09.2022, суд виходить з наступного.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, за приписами якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язань зазначені у ст.ст. 599-609 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Зокрема, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

За статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, наявність рішення суду не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, то вимоги позивача наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач має право на стягнення з відповідача на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних та інфляційних втрат від основної суми заборгованості за договором за увесь період прострочення: з наступного дня після закінчення встановленого договором строку виконання зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт по день фактичного погашення заборгованості за договором. При цьому, прийняття рішення суду про стягнення основного боргу за договором без його реального виконання не впливає на право позивача на стягнення вказаних грошових коштів протягом означеного періоду.

Так, рішенням суду від 19.05.2022 у справі № 910/22046/21 встановлено обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 2083167 від 28.05.2003 року в розмірі 213 883,30 грн.

Заборгованість у вказаному розмірі мала бути погашена відповідачем до 25.11.2021 включно. Тобто з 26.11.2021 розпочався період прострочення погашення суми основної заборгованості за договором, який тривав до дня одержання грошових коштів позивачем, тобто до 07.09.2022, що підтверджується наданою позивачем довідкою про надходження коштів (контокорентний рахунок № 451000016896).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 23.10.2018 року у справі № 913/70/18, від 31.05.2018 у справі № 902/330/17 та від 12.03.2018 у справі № 914/712/16.

Разом з тим відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16).

При цьому, як було встановлено вище, рішенням суду у справі № 910/22046/21 від 19.05.2022 вже було задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача за період з 26.11.2021 по 29.12.2021 3% річних у розмірі 597,70 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 711,07 грн.

Отже враховуючи дані обставини, позивач має право на стягнення з відповідача за період з 30.12.2021 по 06.09.2022 3% річних у розмірі 4412,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 41 777,84 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та зазначено, що докази їх понесення будуть надані суду з урахуванням ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки позивачем не був наданий до суду остаточний розрахунок суми судових витрат (витрат на адвокатську допомогу), тому розподіл вказаних судових витрат судом не здійснюється. Водночас, сторона не позбавлена права звернутися до суду щодо розподілу судових витрат в порядку статті 244 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, 2, код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, код 41946011) 3% річних у розмірі 4 412 (чотири тисячі чотириста дванадцять) грн 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 41 777 (сорок одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн 84 коп та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення підписано 25.09.2023.

Суддя О.Г. Удалова