Рішення № 11368788, 01.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2010 р.Справа № 31/168-09-6326 Позивач: Білгород –Дністровська районна рада Одеської області

Відповідач: ВАТ „Октябрьский”

про стягнення 390 900 грн.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Каланжов В.І.

від відповідача: Вінчковський В.Л.

СУТЬ СПОРУ: позивач вимагає стягнення з відповідача 390 900 грн. дивідендів за 2005 –2007 роки.

          З відзиву на позов убачається, що відповідач позов не визнав з підстав викладених у відзиві.

          Представник позивача позов підтримав.

          Представник відповідача позов не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

          З копії сертифікату простих іменних акцій від 27.11.2001 року убачається, що позивач є акціонером відповідача, та має у власності 1308000 акцій номінальною ціною 1 акції 25 коп., на загальну суму 327000 грн. Строк виплати дивідендів –щорічно за рішенням вищого органу відповідача.

          З копії статуту відповідача убачається наступне. Акціонери відповідача мають право приймати участь у розподілі прибутку відповідача і одержувати його частину (дивіденди). Відповідач самостійно установлює порядок розподілу прибутку. Порядок розподілу чистого прибутку визначається вищим органом відповідача. Відповідач створює фонд сплати дивідендів. Фонд сплати дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку. Розмір нарахованої за фінансовий рік який завершився суми дивідендів встановлюється загальними зборами за поданням наглядової ради. Суми фонду сплати дивідендів, строк та порядок сплати дивідендів встановлюються рішенням загальних зборів. За рішенням загальних зборів дивіденди можуть не сплачуватися, а чистий прибуток спрямовуватися в інші фонди або на інші цілі. Дивіденди виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року. Дивіденди виплачуються за рішенням річних загальних зборів протягом 3 місяців починаючи з дати прийняття відповідного рішення загальними зборами. Дивіденди виплачуються особам які є акціонерами відповідача на початок строку виплати дивідендів, пропорційно кількості належних їм акцій. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності відповідача, в тому числі річної фінансової звітності, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).

          З копії протоколу № 1 від 16.12.2003 року загальних зборів відповідача убачається, що прийняте рішення про затвердження порядку розподілу прибутку відповідача на 2002 –2007 роки, відповідно до якого 5% прибутку направляється до резервного фонду, 95% прибутку направляється до фонду виробничого розвитку.

          Суд дослідив інші матеріали справи які не вплинули на висновки суду у справі.

          Відповідно до Конституції України –ст. 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення КС України від 09.02.1999 року у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) - 2. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

          На підставі вказаних вище положень Конституції України та рішення КС України норми права застосовані судом у редакціях які діяли у 2005 –2007 роках, коли між сторонами виникли спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 116 ЦК України - учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до ст. 159 ЦК України - вищим органом акціонерного товариства є загальні збори

акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: 3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Відповідно до ст. 88 ГК України - учасники господарського товариства мають право: брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Відповідно до ст. 167 ГК України - корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації…

Відповідно до ЗУ «Про господарські товариства»- ст. 10. Учасники товариства мають право: б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Ст. 15. Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Ст. 41. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. До компетенції загальних зборів належить: д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків. Повноваження, передбачені пунктом "д" належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства. Ст. 45. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

          Відповідно до ЗУ «ПРО ЦІННІ ПАПЕРИ І ФОНДОВУ БІРЖУ»- Ст. 4. Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Ст. 5. Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди). Ст. 9. Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

Відповідно до ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»- Ст. 3. В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: 1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться: а) акції. Ст. 6. Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до Постанови пленуму ВС України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»- 35. Господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням. У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства.

          Відповідно до рекомендації ВГСУ від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»- 2.22. Розглядаючи справи зі спорів про стягнення сум дивідендів, господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини 5 та частини 6 статті 41 Закону України "Про господарські товариства" затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд вправі прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів акціонерного товариства про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних акціонеру-позивачу дивідендів, строки та порядок їх виплати. Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) товариства на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

          На підставі викладеного в задоволенні позову слід відмовити, оскільки за протоколом № 1 від 16.12.2003 року загальні збори відповідача прийняли рішення про затвердження порядку розподілу прибутку відповідача на 2002 –2007 роки, відповідно до якого 5% прибутку направляється до резервного фонду, 95% прибутку направляється до фонду виробничого розвитку, будь –які рішення щодо виплати дивідендів за 2005 –2007 роки загальними зборами відповідача не приймалися. За таких обставин право позивача на отримання дивідендів відповідачем не порушено.

          Суд відхиляє правові позиції позивача в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на позивача, в звґязку з відмовою в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України - державне мито покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Відповідно до ст. 84 ГПК України –в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про покладення на позивача фактично понесених ним судових витрати у справі, про повернення державного мита з бюджету, про стягнення з позивача на користь бюджету недоплачених судових витрат.

Позивач надмірно сплатив до державного бюджету державне мито в сумі 467 грн., які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до ст. 8 ДКМУ “Про державне мито”, яка передбачає, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

          Позивач не сплатив витрати за ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн., які підлягають стягненню з позивача на користь державного бюджету України. Зокрема у платіжному дорученні № 304 від 24.11.2009 року зазначено призначення платежу щодо сплати витрат за ІТЗ судового процесу, однак рахунок отримувача платежу є рахунком для зарахування держмита за розгляд господарських справ. За таких обставин сума 236 грн. сплачена позивачем за вказаним платіжним дорученням відноситься до сплати держмита а не витрат за ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову –відмовити.

Покласти на Білгород –Дністровська районна рада Одеської області фактично понесені судові витрати у справі по держмиту в сумі 3909 грн.

Повернути з державного бюджету України на користь Білгород –Дністровська районна рада Одеської області –надмірно сплачене державне мито в сумі 467 грн.

Стягнути з Білгород –Дністровська районна рада Одеської області код 21017996 (м. Білгород –Дністровський, вул. Л. Попова, 24) на користь державного бюджету України –236 грн. за ІТЗ судового процесу.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 02.04.2010 року.

Рішення набуває законної сили з 13.04.2010 р.

Суддя