Рішення № 11368026, 01.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2010 р.Справа № 30/26-10-613 За позовом: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

До відповідача: Виробничо-комерційна фірма „Алів” (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю)

Про стягнення

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: Бондарчук І.І., довіреність № 01-13/11406 від 22.12.09р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі-Представництво), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Виробничо-комерційної фірми „Алів” (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ВКФ „Алів”) про стягнення з відповідача на користь Представництва заборгованості з орендної плати у сумі 26904 грн. 78 коп. та плати за фактичне користування приміщенням у сумі 202 879 грн. 75 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але, згідно повідомлення пошти , відповідач за зазначеною адресою не знаходиться. Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8\1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005р.” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

За таких обставин, справа розглядається за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянув матеріали справи , заслухав представника позивача, суд встановив:

17 березня 2005 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ВКФ „Алів” (Орендар) був укладений договір №20\р оренди нежитлового приміщення, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 90,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 7.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 квітня 2008р. по справі № 30/36-08-557 розірвано Договір №20\р оренди нежитлового приміщення від 17.03.2005р, виселено ВКФ „Алів” з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 90,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 7 та стягнуто з ВКФ „Алів” на користь Представництва заборгованість по орендній платі у сумі 75563 грн. 07 коп. за період з травня 2007р. по 30.01.2008р.. Дане рішення господарського суду набрало законної сили з 24.04.2008р.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Одеської області видані відповідні накази, які пред’явлені до примусового виконання до другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Згідно акту державного виконавця другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 28.10.2009р. ВКФ „Алів” нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 90,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Садова,7 звільнила.

Відповідно п. 4.7. Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов’язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану.

Позивач зазначає, що згідно умов п. 4.10. Договору, у випадку припинення дії Договору оренди нежитлового приміщення, у зв’язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання – передачі приміщень. Але, в порушення п. 4.7. Договору та ст. 785 Цивільного кодексу України, відповідач не повернув орендоване майно Представництву після закінчення терміну дії договору оренди в належний строк. Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем речі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами. З цього моменту договір найму припиняється.

01.12.2009 р. Представництво за №01-15/1728 направило на адресу ВКФ „Алів” претензію про необхідність погасити заборгованість по орендній платі у сумі 26572 грн. 80 коп. за період з 01.02.2009р. по 23.04.2009р. та оплатити за фактичне користування об’єктом комунальної власності за період з 24.04.2008р. по 28.10.2009р. 203211 грн. 73 коп. Але дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст.15,16,526, 530 Цивільного кодексу України, ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” , позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 26904 грн. 78 коп. та плату за фактичне користування приміщенням у сумі 202 879 грн. 75 коп.

Відповідач своїх заперечень щодо позову до суду не надав.

Розглянув матеріали справи, суд доходить до висновку про задоволення позову за таких обставин:

Ст. 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2005 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ВКФ „Алів” (Орендар) був укладений договір №20\р оренди нежитлового приміщення, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 90,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 7.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 квітня 2008р. по справі № 30/36-08-557 розірвано Договір №20\р оренди нежитлового приміщення від 17.03.2005р, виселено ВКФ „Алів” з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 90,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 7 та стягнуто з ВКФ „Алів” на користь Представництва заборгованість по орендній платі у сумі 75563 грн. 07 коп. за період з травня 2007р. по 30.01.2008р.. Дане рішення господарського суду набрало законної сили з 24.04.2008р.

Згідно з п.4.7 договору оренди після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Підприємець зобов’язався у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об’єкта оренди.

Крім того, відповідно до ст..27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В порушення умов п.4.7 договору оренди нежитлового приміщення, вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відповідачем після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення № 20\р від 17.03.2005 р. добровільно не виконано у 15-ти денний термін зобов’язання з передачі позивачу приміщення за відповідним актом приймання-передачі та нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 90,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 7, повернуто орендодавцю зазначене приміщення згідно акту державного виконавця другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції лише 28.10.2009р.

Таким чином, до 28.10.2009р. відповідач самовільно без правових підстав займав нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 90,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 7.

Відповідно до п.4.10 договору у випадку припинення дії цього договору у зв’язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує Орендну плату по день підписання акту приймання–передачі приміщення.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 26572 грн. 80 коп. за період з 01.02.2009р. по 23.04.2009р. та оплати за фактичне користування об’єктом комунальної власності за період з 24.04.2008р. по 28.10.2009р. 203211 грн. 73 коп.

Слід також зауважити, що незаконне зайняття відповідачем нежитлового приміщення - об'єкта комунальної власності, порушує ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та перешкоджає ефективному використанню, та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Одеси.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради –задовольнити.

2.          Стягнути з Виробничо-комерційної фірми „Алів” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (м. Одеса, Тираспольське шосе, 16, ід.код 20924752) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код 26302595, р\р37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) заборгованість по орендній платі у сумі 26572 грн. 80 коп. , плату за фактичне користування приміщенням у сумі 203211 грн. 73 коп. , витрати по сплаті державного мита у сумі 2297 грн. 84 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 02 квітня 2010 р.

Суддя