Ухвала суду № 113678395, 25.09.2023, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2400/23

Провадження № 1-кп/191/188/23

У Х В А Л А

іменем України

25 вересня 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Світле Старобільського району Луганської області, громадянки України, не одруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.5 ст.111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Старобільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання посилається нате, щоДекларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року проголошено державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України.Згідно з вказаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави всього світу, серед яких і РФ.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією(ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та федеральним законом російської федерації від 2 березня 1999 року № 42ФЗ). Відповідно до статей 2 3 зазначеного Договору російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статтями 132-134 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

24 лютого 2022 року РФ здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та відкрите захоплення її території.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокремаУказом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, тобто до 20 травня 2023 року.

Внаслідок ведення агресивної війни з боку РФ проти України, значна частина території Луганськоїобласті, починаючи з 24.02.2022 по теперішній час опиниласьпід контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій РФ на території Луганської області.

Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Луганської області, з числа представників незаконного збройного формування, так званої «луганської народної республіки» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно із Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації РФ.

Як наслідок, агресія збройних сил РФ та інших військових формувань, що діють на їх боці, призвела до тимчасової окупації більшої частини території Луганської області.

Збройними формуваннями держави-агресора РФ, з 24.02.2022 захоплено та окуповано територію Старобільського району Луганської області, до складу якого входить Чмирівська сільська територіальна громада Старобільського району Луганської області та безпосередньо с. Бутове Старобільського району Луганської області, з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.09.2022 № 206 внесені зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та викладено редакцію переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Згідно зазначеного переліку Чмирівська сільська територіальна громадаСтаробільського районуЛуганської області, перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку РФ та незаконного збройного формування, так званої «луганської народної республіки».

Також новим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, до яких також віднесеноЧмирівську сільськутериторіальну громадуСтаробільського районуЛуганської області.

20 вересня 2022 року, так званою «народною радою луганської народної республіки» прийнято закон «Про референдум луганської народної республіки з питання входження до складу російської федерації на правах суб`єкта російської федерації». З метою організації незаконного референдуму, утворено територіальні виборчі комісії на територіїЧмирівської сільськоїтериторіальної громади Старобільського району.

Громадянка України ОСОБА_4 , усвідомлюючи вищенаведені обставини, діючи умисно, протиправно, приблизно в другій половині вересня 2022 року погодилась взяти участь в організації та проведенні незаконного референдумув«територіальній виборчій комісії», яка розташувалася у приміщенні Бутівського ліцею Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області за адресою: Луганська область, Старобільський район,с. Бутове, вул. Шкільна,буд. 1, та яка діяла у складі окупаційної адміністрації російської федерації на тимчасово окупованій територіїЧмирівськоїсільської територіальної громади Старобільського району Луганської області.

Так, приблизно в другій половині вересня 2022 року, більш точний час з об`єктивних причин встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер вчинюваних дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, маючи умисел на участь ворганізаціїта проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, та умисел на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією Українишляхом взяття участі в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, а саме на території Чмирівської сільської територіальної громади Старобільського району Луганської області, зі своїх особистих мотивів погодилась на призначення її на посаду члена «територіальної виборчої комісії», розташованої за адресою: Луганська область, Старобільський район,с. Бутове, вул. Шкільна,буд. 1, для проведення в період з 23 по 27 вересня 2022 року у приміщенні Бутівського ліцею Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області так званого «референдуму луганської народної республіки з питання входження до складу російської федерації на правах суб`єкта російської федерації», та зайняла вказану посаду знаходячись на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області.

У період часу з 23 по 27 вересня 2022 року ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи на виборчій дільниці у приміщенні Бутівського ліцею Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, розташованого за адресою: Луганська область, Старобільський район,с. Бутове, вул. Шкільна,буд. 1, та у складімобільноївиборчої комісії, виконуючи відведену їй роль члена «територіальної виборчої комісії», спільно з іншими особами (стосовно яких проводиться досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях), шляхом складання списків виборців, ідентифікації осіб, що прийшли на виборчу дільницю, надання вказівок з організаційних питань іншим членам комісії, видачі бюлетенів для голосування в яких було запитання «Ви за входження луганської народної республіки до складу російської федерації?» (російською мовою в оригіналі: «Вы за вхождение Луганской Народной Республики в состав Российской Федерации?»), підрахунку бюлетенів, складання протоколу голосування тощо, взяла участь в організації та забезпеченні проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області та посягла на територіальну цілісність і недоторканність України, оскільки її дії спрямовані на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

10.04.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1 та ч. 2 ст. 110 КК України, а саме в участі ворганізаціїта проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, та вчиненні дій спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України шляхом взяття участі в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.04.2023 до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, який в подальшому продовжено .

Прокурор вважає обґрунтованою підозру ОСОБА_4 та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, а саме, що підозрювана може переховуватись від органу досудового слідства, так як підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, має зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території, виявила бажання прийняти участь в обміні, у зв`язку з чим звернулася до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, може незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки бойові дії на території Луганської області тривають, а враховуючи допомогу з боку обвинуваченої окупаційним війська, вона може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачена ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала та пояснила, що на свідків впливати не має наміру, а у разі її обміну вона не обов`язково виїде на непідконтрольну Україні територію, а може перебувати десь за кордоном.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволенняклопотання прокуроразаперечувала.

Заслухавши думку учасників щодо доцільності продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.04.2023 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, а саме, до 03.06.2023.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2023 ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 11.06.2023, без визначення розміру застави.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.06.2023 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій продовжено до 06.08.2023.

Строк дії останньої ухвали закінчується 29.09.2023.

Суд враховує, що підставою для застосування до підозрюваної ОСОБА_4 такого виду запобіжного заходу було наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме , що підозрювана може переховуватись від органу досудового слідства, може незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення

Згідно з ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно ст.177 КПК України підставою для застосування та продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини в основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і процедури, встановленої законом.

При вирішеннізаявленого клопотаннявідносно обвинуваченої ОСОБА_4 ,суд враховуєвстановлені судомпідстави обранняостанній міризапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,та вважає,що зазначеніризики наданий часне зменшилисята продовжуютьіснувати,оскільки ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні тяжкихкримінальних правопорушень,за якіпередбачається покаранняу видіпозбавлення воліна строкдо 10років, судовий розгляд триває, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини у справі. Крім того, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована, зареєстрована та проживає на тимчасово окупованій території . Вказане у своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачена може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Також суд враховує вид та ступінь встановлених ризиків, тяжкість злочину, обстановку в якій вчинено злочин, а саме, воєнний стан, який продовжується, суспільну небезпечність злочину, яка підвищена з огляду на контекст, у якому його вчинено, вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, яка передбачає можливість застосування єдиного запобіжного заходу у даному випадку у виді тримання під вартою, що в своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання прокурора та необхідність його задоволення.

З урахуванням вищезазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчинених злочинів, характеру інкримінованих обвинуваченій діянь, строку покарання, яке може бути їй призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст.178 КПК України, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197,199 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів,тобто до23 листопада 2023 року.

Ухвала можебути оскарженадо Дніпровськогоапеляційного судупротягом семиднів здня їїоголошення.

Суддя ОСОБА_1