Ухвала суду № 113670495, 20.09.2023, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5329/23

УХВАЛА

20 вересня 2023 року смт.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи в підготовчому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023162380000171 від 29.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.05.2022 року до обвинуваченого на стадії досудового розслідування застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.06.2022 року.

Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.05.2023 року. В подальшому вказаний запобіжний захід продовжувався ухвалами слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.06.2023 року та від 26.07.2023 року та припиняє свою дію 24.09.2023 року.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

12.09.2023 року прокурор ОСОБА_3 подала до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 до шістдесяти днів, враховуючи, що продовжують існувати ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні, та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала своє клопотання, посилаючись на обгрунтованість обвинувачення за ч.2 ст. 121 КК України та наявності існування ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора, заявлені ризики не доведені, посилання на них носять формальний характер. Обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації на території Одеського району, немає наміру переховуватись від суду, вчиняти незаконний впливна потерпілу, бажає довести свою невинуватість. Просила змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5ст.176 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати,що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Статтею 17 Закону України«Про виконаннярішень та застосування практики Європейського судуз прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У справі «Ілійков проти Болгарії» (заява N 33977/96) від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність обрання запобіжних заходів є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання, сукупністю даних про матеріальний та соціальний стан особи, її зв`язки з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Судом встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків в даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так,прокурор, зазначаючи про необхідність продовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,обґрунтовано послаласяна ризик, який передбачений п.1ч.1ст.177КПК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи наволі матиме можливість переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінальногоправопорушення,за яке законом передбачено покарання від семи до десяти років позбавленняволі.Обвинувачений стійких соціальних зв`язків не має, тому є підстави вважати, що останній матиме можливість переховуватися від суду, в тому числі на тимчасово окупованій території.

Крім того,існує ризик,який передбаченийп.3ч.1ст.177КПК України,оскільки зметою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, обвинувачений матиме можливість незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, так як свідок ОСОБА_7 до затримання обвинуваченого була його співмешканкою, а інші свідки - сусідами.

Також існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки останній має 3 не зняті та не погашені судимості.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2ст. 183 КПК Українинемає.

Виходячи з наведеного, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд, вважає за необхідне скористатися правом, наданим ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, за змістом якої суд вправі не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , спричинив загибель людини.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 314, 331, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний західу виглядітримання підвартою строкомна 60днів до 19 листопада 2023року включно, в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом5днів здня їїоголошення.

Повний текст ухвали складено 22.09.2023 року.

Суддя: ОСОБА_1