Вирок № 113669020, 22.09.2023, Франківський районний суд м. Львова

465/6440/22

1-кп/465/693/23

Вирок

Іменем України

22.09.2023 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12022141370000564 від 06.09.2022 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого різноробочим у ЖЕК №4 м. Бровари, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Подільського районного суду м. Києва від 09.04.2021 року за ч.4 ст.296 КК України із застосуванням ст.71 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі, яке відбув,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою на ім`я « ОСОБА_6 », маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків, під виглядом відкриття пункту обміну іноземної валюти в національну валюту України, здійснив заволодіння чужим майном потерпілого ОСОБА_7 у великих розмірах. Так, 05.09.2022 року близько 12.10 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в заздалегідь орендованому нежитловому приміщенні на АДРЕСА_3 , отримав від введеного в оману про функціонування пункту обміну іноземної валюти потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 9100 євро для проведення валютно-обмінної операції в національну валюту України. В подальшому ОСОБА_4 , виконуючи заздалегідь відведену йому роль виконавця, не маючи дійсного наміру на здійснення валютно-обмінної операції з обміну іноземної валюти в національну валюту України, заволодів добровільно переданими йому потерпілим ОСОБА_7 грошовими коштами в сумі 9100 євро, покинувши нежитлове приміщення на АДРЕСА_3 за допомогою додаткового виходу, чим заподіяв потерпілому матеріальних збитків на вказану суму, що еквівалентна 332423 грн. 00 коп. згідно курсу Національного банку України та становить великий розмір. Отримані в потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 9100 євро ОСОБА_4 05.09.2022 року близько 12.15 год., не повертаючись до нежитлового приміщення на АДРЕСА_3 , перебуваючи поблизу будинку №161 на вул. Городоцька у м. Львові, передав на даний час невстановленій досудовим розслідуванням особі на ім`я « ОСОБА_6 », яким, в подальшому, за співучасть у злочині на картковий рахунок ОСОБА_4 перераховано узгоджену заздалегідь суму 19000 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 розкаявся, вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України, як і заявлений до нього потерпілим у кримінальному провадженні цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заданої кримінальним правопорушенням, визнав повністю, ідентично підтвердивши усі обставини, викладені в обвинувальному акті.

Крім повного визнання винуватості, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, повністю підтверджується також безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.09.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_7 звернувся до органу поліції і просив вжити заходів до невідомої йому особи, яка 05.09.2022 року близько 12.15 год. у АДРЕСА_3 заволоділа його грошовими коштами в сумі 9100 євро, що були передані невідомій особі для обміну на гривні згідно попередньої усної домовленості в телефонному режимі за номером НОМЕР_1 ;

-протоколом огляду місця події від 05.09.2022 року з доданою фототаблицею, згідно якого вказана слідча дія проводилась за адресою: АДРЕСА_3 , де виявлено нежитлове приміщення, обладнане решітками, та в якому наявні жовта вивіска із чорним надписом «Обмін валют», окрема кімната із табличкою «Службове приміщення», у якій виявлено дерев`яний стіл, на якому знаходилась клавіатура, сувенірні купюри номіналом 100 доларів у кількості 79 штук, мобільний телефон «Samsung» та з якого вилучено сліди пальців рук, мікрооб`єкти;

-протоколом огляду місця події від 06.09.2022 року, відповідно до якого у АДРЕСА_4 поблизу аптеки виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Nokia» модель ТА-1203;

-постановами про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 07.09.2022 року та протоколами зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 07.09.2022 року та 09.09.2022 року, відповідно до яких вилучено відеозаписи з камер відеоспостереження за адресами у АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 - по маршруту слідування невідомої особи, яка 05.09.2023 року заволоділа коштами ОСОБА_7 ;

-протоколом огляду предметів від 12.09.2022 року, згідно якого при огляді відеозаписів із камер відеоспостереження в приміщенні аптеки «DS» по вул. Федьковича у м. Львові встановлено дані покупця, який ідентифікований як ОСОБА_4 , 1981 р.н., який одягнутий у футболку чорного кольору із зображенням тризуба білого кольору «Україна понад усе», куртку чорного кольору, окуляри чорного кольору;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.09.2022 року, згідно якого свідок ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_4 як особу, яка представлялася ОСОБА_9 , працював менеджером в обміннику по АДРЕСА_3 , та 05.09.2022 року взяв гроші у невідомого чоловіка ОСОБА_10 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2022 року, згідно якого свідок ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_4 як особу, яка була майстром по ремонтах у приміщенні по АДРЕСА_3 ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.09.2022 року, згідно якого ОСОБА_4 впізнав візуально знайому йому особу, котрій 05.09.2022 року передав кошти в сумі 9100 євро, які отримав від потерпілого, та яка назвала пароль « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 16.09.2022 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_7 вказав на ОСОБА_4 як на особу, яка 05.09.2022 року близько 12.10 год. у м. Львові по вул. Федьковича, 3, заволоділа його коштами у сумі 9100 євро;

-протоколом огляду предметів від 28.09.2022 року, згідно якого оглянуто виданий ОСОБА_4 особистий одяг, з-поміж якого наявна футболка чорного кольору із зображенням тризуба білого кольору «Україна понад усе», тобто та сама футболка, в яку ОСОБА_4 був одягнутий у день скоєння злочину та зафіксований камерами зовнішнього спостереження, будучи одягнутий в таку при відході від місця злочину.

Оцінюючи здобуті у кримінальному провадженні та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази суд зазначає, що вищевикладені докази встановлюють факти, які мають значення для кримінального провадження, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та отримані у порядку, встановленому КПК України.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 21.10.2011 року у справі «Коробова проти України», відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», який ґрунтується на достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновках.

Дослідженими доказами, на переконання суду, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, доведена повністю. Дані докази є допустимими, належними та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння. Такі є взаємопов`язаними та несуперечливими, адже свідки та потерпілий чітко вказали при проведенні впізнання власне на ОСОБА_4 як на особу, причетну до вчинення шахрайства, також останній ідентифікований за одягом, в який був одягнутий на час вчинення шахрайських дій. За наведених обставин жодних сумнівів у доведеності вини ОСОБА_4 у суду немає.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання по розгляду справи по суті не з`явився та, як встановлено, на даний час призваний до лав Збройних Сил України, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, у зв`язку з чим за наполяганням сторін кримінального провадження, в тому числі обвинуваченого, було визнано недоцільним допит потерпілого і свідків та обмежено судовий розгляд дослідженими доказами, характеризуючими даними на особу обвинуваченого та матеріалами про речові докази і процесуальні витрати у справі.

Отже, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства) за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах, тобто злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

За встановлених обставин дії ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ч.3 ст.190 КК України в редакції КК України, чинній на момент скоєння кримінального правопорушення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, який з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, мотив вчинення суспільно небезпечного діяння, а саме бажання наживи за чужий рахунок та незаконного збагачення, наявність пом`якшуючої обставини, якою суд визнає щире каяття обвинуваченого, особу ОСОБА_4 , який раніше судимий, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи у ЖЕК №4 м. Бровари Київської області та Гуманітарним штабом Виконавчого комітету Боярської міської ради, для якого у період з 02.03.2022 року до 15.05.2022 року здійснював волонтерську діяльність, 20.03.2022 року уклав з ДФГ Боярської міської територіальної громади контракт добровольця територіальної оборони, хворіє на гепатит та астму 2-3 ст.

Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, наслідків вчинення суспільно небезпечних дій та розміру спричиненої потерпілому шкоди, ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі. При цьому, з урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини, даних, які його позитивно характеризують, наявності пом`якшуючої покарання обставини, якою суд визнає щире каяття обвинуваченого, таке покарання суд вважає за можливе і доцільне визначити на рівні мінімальної межі, визначеної санкцією ч.3 ст.190 КК України для даного виду покарання.

Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту про наявність підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст.75 КК України та звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, адже встановлені фактичні обставини справи не вказують на можливість виправлення останнього в разі призначення йому іспитового строку. Так, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово судимий, в тому числі за корисливі злочини проти приватної власності, а востаннє вироком Подільського районного суду м. Києва від 09.04.2021 року за ч.4 ст.296 КК України із застосуванням ст.71 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі, яке згідно наявної в матеріалах справи довідки про судимості відбув, у зв`язку з чим 23.09.2021 року звільнений з місць позбавлення волі. Незважаючи на це, обвинувачений належних для себе висновків не зробив та 05.09.2022 року вчинив новий умисний злочин, що свідчить про його стійку схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Також підлягає врахуванню той факт, що заподіяна злочином шкода потерпілому ОСОБА_7 обвинуваченим ОСОБА_4 не відшкодована. За наведених обставин суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Крім цього, суд звертає увагу сторони захисту на те, що бажання потерпілого якнайшвидше отримати відшкодування шкоди, заподіяної злочином, не є вирішальним при призначенні покарання та за наведених вище умов не може нівелювати завдання покарання, визначені ст.50 КК України, а також потребу захисту суспільства від злочинних посягань.

Що стосується доводів захисника - адвоката ОСОБА_5 про наявність у ОСОБА_4 захворювань, зокрема гепатиту та бронхіальної астми 2-3 ст., які виключають тримання особи під вартою, то такі не можна вважати обґрунтованими. Так, згідно Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 1348/5/572 від 15.08.2014 року (із додатками) гепатит не є захворюванням, яке є підставою для звільнення особи від відбування покарання у виді позбавлення волі, водночас за певних умов може бути лише приводом для скерування такої особи до спеціалізованої багатопрофільної лікарні для лікування. Що стосується астми, то згідно розділу ІХ Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, до таких хвороб належать усі захворювання органів дихання з легеневою недостатністю III стадії. У випадку ОСОБА_4 медично підтверджених даних про наявність в нього легеневої недостатності немає. Більш того, суд приймає до уваги висновки Філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Львівській області, викладені у відповідях на запити від 28.07.2023 року та 23.08.2023 року, згідно яких на вимогу суду обвинувачений ОСОБА_4 оглянутий лікарями, якими констатовано його задовільний стан здоров`я, жодних протипоказань до подальшого тримання обвинуваченого під вартою немає, з приводу наявних захворювань (хронічний вірусний гепатит С та бронхіальна астма) взятий на диспансерний облік.

У цьому кримінальному провадженні до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, підстав для скасування чи зміни якого до вступу вироку в закону силу немає.

У справі потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Так, у вказаному позові потерпілий просить стягнути із ОСОБА_4 9100 євро, що еквівалентно 332423 грн., матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Також згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного суд вважає, що із ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_7 шкоду, завдану злочином, на зазначену у цивільному позові суму, оскільки така підтверджується встановленими в ході розгляду справи обставинами та повністю визнана обвинуваченим.

У справі наявні процесуальні витрати на проведення судових експертиз. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування Львівським НДЕКЦ МВС України проводилась судова дактилоскопічна експертиза. Згідно наявної довідки про вартість виконаної експертизи витрати на залученням експертів у даному кримінальному провадженні складають 1321 грн. 46 коп. (висновок №СЕ-19/114-22/17378-Д від 03.10.2022 року) та підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Долю речових доказів слід визначити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

У справі наявні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України, оскільки під час досудового розслідування на майно, визнане речовими доказами, накладався арешт.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (в редакції КК України від 19.08.2022 року, тобто актуальній на час скоєння злочину), та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 16.09.2022 року, тобто з часу його фактичного взяття під варту.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, раніше обраний ОСОБА_4 , у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи в сумі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн. 46 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - задоволити.

Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 ) 9100 (дев`ять тисяч сто) євро, що еквівалентно 332423 (триста тридцять дві тисячі чотириста двадцять три) гривень 00 коп., на відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 ) 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 07.09.2022 року на тимчасово вилучене майно, а саме мобільний телефон в корпусі чорного кольору торгової марки «Nokia» модель ТА-1203, ІМЕІ НОМЕР_3 із сім-картою мобільного оператора «Київстар».

Речові докази: 1) поліетиленовий пакет з футболкою чорного кольору та штанами кольору хакі, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області згідно квитанції №00457, - повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) конверт з мікрооб`єктами, конверт із змивами, конверт із сувенірними купюрами 100 дол. 79 штук, конверт з банківськими картками, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області згідно квитанції №00457, - знищити як об`єкти, які не являють собою цінності; 3) мобільний телефон торгової марки «Nokia» із сім-картою мобільного оператора «Київстар» та мобільний телефон марки «Samsung», які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області згідно квитанції №00457, - конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1