Рішення № 113667939, 15.09.2023, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/357/22

провадження № 2/136/112/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2023 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним рішення та свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі відповідачі), яким просить вирішити наступні вимоги:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 22.12.2004 №333 про оформлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 на ім?я ОСОБА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати Свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, видане виконавчим комітетом Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області 14.02.2005 на підставі рішення №333 від 22.12.2004 про належність ОСОБА_2 на праві приватної власності житлового будинку з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначила, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 станом на 22.09.1998 (на день смерті голови двору ОСОБА_3 ), відносився до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого були ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (їх діти) та належало їм на праві спільної сумісної власності.

На підставі рішення виконавчого комітету Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 22.12.2004 №333 на ім?я ОСОБА_2 було видано Свідоцтво №528 про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що вищевказаним рішенням органу місцевого самоврядування і свідоцтвом про право власності її позбавлено права власності на 1/3 частки майна домоволодіння як колишнього члена колгоспного двору, що стало приводом для її звернення до суду за захистом порушених прав.

Про порушення свої прав позивач дізналася від ОСОБА_2 під час суперечки весною 2020 року. У зв?язку з цим позивач просить поновити їй строк позовної давності, при цьому просила врахувати віддаленість фактичного місця проживання (в м. Одеса), здійснення догляду за матір?ю чоловіка (похилого віку), перебування ОСОБА_2 за межами України, що перешкоджало їй раніше дізнатися про порушення майнових прав.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 24.03.2022 у справі відкрито провадження (за правилами загального позовного провадження).

Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області подала заяву про розгляд справи у відсутність її представника, відзив не подала.

ОСОБА_2 подала суду відзив на позовну заяву в якому вказала на безпідставність і необґрунтованість позовних вимог. Аргументуючи свої заперечення відповідач вказала, що суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім?ї). Згідно даних погосподарської книги, головою двору був ОСОБА_3 , який станом на 15.04.1991 працював у Липовецькому ВВС (ОВД) на посаді охоронця. Таким чином, по роду занять ОСОБА_3 , який був головою двору, суспільна група господарства не могла відноситись до колгоспу, тому позивач не є членом колгоспного двору. Прийняття ОСОБА_3 13.10.1993 року у члени КСП «Батьківщина» не впливає на статус спірного домоволодіння, оскільки 15.04.1991 року колгоспні двори припинили існування, що вказує на безпідставність і невмотивованість заявлених вимог.

Позивач подала відповідь на відзив в якому вказала, що у погосподарських книгах відсутні відомості про припинення існування колгоспного двору належного батькам ОСОБА_3 , як і відсутність відомості про створення нового господарства (службового двору), членами якого є позивач та ОСОБА_2 . Оскільки дід і баба позивача були членами колгоспного двору, її батьки також були членами КСП «Батьківщина» в с. Стара Прилука, позивач вважає невмотивованими доводи відповідача про відсутність у неї прав на майно колгоспного двору як його члена.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 07.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення по господарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.

Згідно зі змістом Вказівок № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Отже, правильне застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року передбачає з`ясування питання про віднесення будинку до відповідної суспільної групи господарств. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.

Судом встановлено, що станом на 15.04.1991 головою двору (домогосподарства) по АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , який працював охоронником в Липовецькому ВВС (ОВД), що підтверджується випискою з погосподарської книги (а.с. 33). У зв?язку з цим, в погосподарській книзі за 1991 рік суспільна група господарства значиться як «службова».

Враховуючи, що станом на 15.04.1991 головою господарства по АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , який не працював у колгоспі і не був його членом, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірного домогосподарства статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року і безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , яка не довела належними і допустимими доказами належність домогосподарства до суспільної групи господарств «колгоспне» і її належність до членів колгоспного двору на дату їх припинення.

На підставі рішення Виконавчого комітету Староприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 21.12.2004 №333 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 , у зв?язку з чим видано Свідоцтво №528 на право власності та вчинено реєстраційний напис 14.02.2005.

Так як позивач не довела, що оспорюване нею рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючий документ на домоволодіння порушують її права чи охоронювані інтереси, вказане є достатньою самостійною підставою для відмови в позові. Отже, суд відмовляє в задоволенні позову у зв?язку з відсутністю порушеного права позивача.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) Турбівської селищноїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті (місцезнаходження:вул.Миру,42,смт Турбів,Вінницький р-н,Вінницька обл.,ЄДРПОУ -04326230) про визнання незаконним рішення та свідоцтва про право власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 25.09.2023.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО