Рішення № 113664678, 31.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року Справа № 160/12100/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в обмеженому розмірі з 01.12.2022 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснювати виплату нарахованої ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.12.2022 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач з листопада 2022 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок війни, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Так, при призначенні пенсії позивачеві відповідач обмежив її максимальним розміром. На думку позивача, обмеження відповідачем пенсії максимальним розміром є протиправним та порушує право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, оскільки норма, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами, а саме: частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність з часу проголошення Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, яким ця норма визнана неконституційною, відтак, вона не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. З огляду на наведене, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо його пенсійного забезпечення, проте, відповідач у відповіді зазначив про правомірність дій пенсійного органу. Не погоджуючись з наданою відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12100/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 22.06.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також, вищевказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

07.07.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до заяви від 08.11.2022 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262). Відповідно до Закону України від 01.06.2000 №1767-III «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» та Схеми визначення розмірів надбавок до пенсії, на яку має право особа згідно із законом, залежно від заслуг перед Україною відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27.12.2017 №2054 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.01.2018 за №90/31542, до основного розміру пенсії позивача з 20.06.2022 встановлена пенсія за особливі заслуги перед Україною в розмірі 23% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. При цьому, з 08.11.2022 доплату пенсії не встановлено, оскільки пенсія по інвалідності позивачу виплачується у межах максимального розміру, визначеного статтею 43 Закону №2262. Так згідно зі ст.2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VII «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок та підвищень не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того відповідач зазначив, що вказані положення Закон №3668-VI є окремими нормами права, які повинні застосовуватись поряд з іншими законодавчими актами, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є чинними та такими, що не відповідають Конституції України не визнавались. Закон України №911-VIІІ у пункті 2 Прикінцевих положень містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Дана норма стосується призначення пенсії, а не її перерахунку. Застереження у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України № 911-VIІІ, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовується з 01 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 01 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI. За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 263 КАС України, а також з урахуванням того, що з 03.07.2023р. по 28.07.2023р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 08.11.2022 року отримує пенсію по інвалідності внаслідок війни, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) у розмірі 80% грошового забезпечення за вислугу років у сумі 20930,00грн.

При цьому, з протоколу призначення пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою встановлено, що при призначенні позивачеві пенсії враховано такі складові: основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення у розмірі 21508.07грн, з урахуванням індексації 23008,07грн, з урахуванням доплати 28385,09грн; індексація базового ОСНП 1500,00грн; в т.ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 21508,07грн. складає 5377,02грн; інвалід війни 2 групи при виконанні обов`язків (ст.7) 837,20грн; інвалід війни 2 групи/при виконанні обов`язків в/с 50грн; особливі заслуги (23%) ст. 1 п.п.6-8 ЗУ 481,39грн; непрацездатна дитина віком до 18 років ст.16 п.«А» 1046,50грн, внаслідок чого загальний розмір пенсійної виплати склав 30800,18грн.

Разом з тим, під час призначення позивачеві пенсії відповідач обмежив пенсію позивача максимальним розміром - 20930,00грн, про що безпосередньо вказано у протоколі призначення пенсії (розмір пенсійної виплати з урахуванням обмеження, передбаченого ст.43 Закону України №2262-ХІІ, складає 20930,00грн.).

15.03.2023р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою, в якій, зокрема, просив нарахувати та виплатити призначену пенсію без обмеження будь-яким розміром.

Листом від 11.04.2023р. за вих.№15363-10820/С-01/8-0400/23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168), якою встановлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Так, відповідно до пункту 10 Постанови №168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень. Отже, з 01.03.2023 розмір пенсії позивача обчислений з урахуванням вимог Постанови №168 та складає 30318,79 грн, з яких: основний розмір пенсії (26885,09 грн х 80%) - 21508,07 грн.; 25% підвищення основного розміру пенсії - 5377,02грн.; індексація пенсії відповідно до Постанови №168 - 1500,00грн.; цільова допомога 50грн; підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 40% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 837,20 грн.; надбавка на утриманця в розмірі 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 1046,50 грн. Разом з цим ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, що статтею 43 Закону №2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Незгода позивача із діями відповідача щодо обмеженням пенсії позивача максимальним розміром, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, спірнім в цій справі є питання наявності правових підстав для застосування відповідачем при призначенні пенсії позивача обмеження її максимальним розміром, передбаченого ст.2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VII «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон №3668-VII).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (92-15), Законів України "Про державну службу" (3723-12), "Про прокуратуру" (1789-12), "Про статус народного депутата України" (2790-12), "Про Національний банк України" (679-14), "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17), "Про дипломатичну службу" (2728-14), "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14), "Про судову експертизу" (4038-12), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (379/95-ВР), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому, положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців та осіб, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ.

На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони суперечать одна одній.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та постанові від 22.01.2022р. у справі №240/7087/20.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, при призначенні його пенсії у розмірі 80% та із врахуванням додаткових надбавок та підвищень, є протиправними.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За наведених обставин, враховуючи встановлення судом протиправності дій відповідача щодо виплати з 01.12.2022 року ОСОБА_1 пенсії з її обмеженням максимальним розміром, з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача здійснити з 01.12.2022р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частиною 1 статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ст.5 Закону України Про судовий збір, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) щодо виплати з 01.12.2022 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії з її обмеженням максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) здійснити з 01.12.2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова