Рішення № 113664675, 01.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року Справа № 160/1334/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначені пенсії від 28.12.2022р. №045650013982;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , а саме: період роботи з 05.09.1979 року по 29.11.1993 року, не враховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку, з урахуванням всього страхового стажу згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 22.12.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надала всі необхідні документи, проте, оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.12.2022р. №045650013982 позивачеві протиправно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу, позаяк до її страхового стажу неможливо зарахувати періоди роботи з 05.09.1979 року по 29.11.1993 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульній сторінці цієї трудової книжки ім`я її власника « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 , згідно з якими її ім`я « ОСОБА_2 », водночас, за твердженням позивача, вказана розбіжність у написанні її імені не може слугувати підставою для позбавлення її права на належне пенсійне забезпечення, позаяк не є суттєвою, дозволяє встановити, що вказана трудова книжка належить саме ОСОБА_1 , бо зазначене російською мовою ім`я як « ОСОБА_1 » відповідає варіанту цього імені українською мовою: « ОСОБА_1 », тим паче, що інша частина періодів роботи позивача, зазначена у цій трудовій книжці, з 29.11.1993 року по день звернення з заявою про призначення пенсії була зарахована пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 . Також позивачем наголошено, що формальні недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу особи певних періодів її роботи, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах у певний період. Отже, відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1334/23 за цією позовною завою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 15.02.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали та витребувано у відповідача завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

21.02.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.12.2022р. №045650013982 позивачеві обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 цього Закону (30 років). При цьому до страхового стажу позивача не зараховано періоди її роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1979р., скільки ім`я, вказане у цій трудовій книжці, не відповідає даним паспорта позивача. Відтак, на думку відповідача, позивачеві необхідно звернутися до суду в порядку окремого провадження для встановлення факту належності йому трудової книжки. За вказаних підстав, позивачці недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком в 60 років. Виходячи із зазначеного, Головним управлінням у Дніпропетровській області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії, а позовні вимоги задоволенню не підлягають. Зважаючи на викладене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діяло у спосіб та у порядок, визначеному чинним законодавством, а отже позовні вимоги є не обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.12.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, зокрема: трудову книжку серії НОМЕР_1 від 10.09.1979 року, заповнену російською мовою на ім`я « ОСОБА_1 », та диплом про навчання у технікумі серії НОМЕР_3 , заповнений на ім`я « ОСОБА_1 » (укр.) « ОСОБА_1 » (рос.).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.12.2022р. Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області рішенням від 28.12.2022р. №045650013982 відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 цього Закону - 30 років, в той час як страховий стаж позивача складає лише 29 років 7 місяців 11 днів. При цьому вказаним рішенням також відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульній сторінці цієї трудової книжки ім`я не відповідає паспортним даним заявника, відтак, страховий стаж позивача складає лише 29 років 07 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

При цьому з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що до її страхового стажу пенсійним органом зараховано період її навчання з 01.09.1982р. по 26.06.1984р. відповідно до наданого диплому про навчання у технікумі серії ЖТ №923562, а також періоди її роботи з 29.11.1993р. по 30.09.2022р., з урахуванням наданих позивачем довідок, виданих ДП «Промспецзв`язок», від 05.08.2022р. №11, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала на Державному підприємстві промислового спеціального зв`язку «Промспецзв`язок» з 29.11.1993р. по 06.06.2008р., та від 05.08.2022р. №12 про заробітну плату для обчислення пенсії за періоди 1994-1998р.р., та відповідно до Відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу) (форма ОК-5), згідно з якими наявна інформація щодо роботи позивача у періоди 1998-2022р.р.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача означених спірних періодів роботи, а також з відмовою у призначенні їй пенсії за віком, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

За приписами п.26 Порядку №637 якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Крім цього, у разі невідповідності ім`я, по батькові та прізвища, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і у трудовій книжці, паспортним даним громадянина України, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974р. №162 (зі змінами) (далі Інструкція №162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки серії НОМЕР_4 від 21.07.1980 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв`язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.

Пунктом 2.5 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інш. виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з п.2.7 Інструкції №162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.

Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110.

При цьому, п.1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку серії НОМЕР_4 .

Так, з дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки серії НОМЕР_1 слідує, що власником трудової книжки є « ОСОБА_1 » (російською мовою), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата заповнення трудової книжки: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Титульний аркуш містить відтиск печатки та підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, а також підпис особи на ім`я якої видана трудова книжка.

Суд звертає увагу, що анкетні дані викладені у трудовій книжці на ім`я « ОСОБА_1 » заповнено тільки російською мовою, дані ПІБ українською мовою відсутні.

При цьому відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 16.04.1997р., копія якого наявна в матеріалах справи, прізвище, ім`я та по батькові позивача: - українською мовою: ОСОБА_1 ; - російською мовою: ОСОБА_1 .

Отже, ім`я, вказане у трудовій книжці серії НОМЕР_1 російською мовою не є тотожним імені, зазначеному у паспорті позивача серії НОМЕР_5 російською мовою, а саме: є відмінність у написанні імені « ОСОБА_2 » (рос.) - у паспорті та « ОСОБА_2 » (рос.) - у трудовій книжці.

Наведене спростовує доводи позивача стосовно того, що вказане у трудовій книжці на російській мові ім`я « ОСОБА_2 » є тотожним цьому імені на українській мові.

Водночас пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Суд звертає увагу, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 міститься підпис її власника, яким останнім завірено правильність внесених відомостей на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки.

Таким чином, у даному випадку наявна невідповідність ім`я, зазначеного в документі, що підтверджує стаж роботи, а саме: у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , паспортним даним громадянина України ОСОБА_1 .

Відтак, з урахуванням вищенаведених приписів п.26 Порядку №637, у даному випадку встановленню підлягає факт належності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 , який може бути встановлений лише у судовому порядку.

При цьому, суд зазначає, що встановлення юридичного факту врегульовано нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та вирішення даного питання відновиться до підсудності місцевих загальних судів.

Так, відповідно до положень п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Таким чином, суд роз`яснює позивачеві, що встановлення фактів, що мають юридичне значення регулюється розділом ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України». Питання встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а є повноваженнями виключно загальних місцевих судів.

У зв`язку із розбіжностями в написанні імені позивача у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 16.04.1997р. на ім`я: українською мовою - ОСОБА_1 ; російською мовою - ОСОБА_1 , суд зазначає про необхідність встановлення факту належності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 у судовому порядку, для чого позивачеві необхідно звернутись із урахуванням правил підсудності до місцевого суду загальної юрисдикції із заявою відповідно до розділу ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України» про встановлення факту, що має юридичне значення, що, у разі задоволення такої заяви, дасть позивачу можливість у подальшому звернутися до відповідача для забезпечення можливості включення спірних періодів роботи до його загального страхового (трудового) стажу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірні періоди роботи ОСОБА_1 правомірно та обґрунтовано не були зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до загального трудового (страхового) стажу позивача, відтак, оскаржуване рішення від 28.12.2022р. №045650013982 в цій частині є правомірним та скасуванню не підлягає.

Посилання позивача на те, що інша частина періодів роботи ОСОБА_1 , зазначена у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме: з 29.11.1993 року по день звернення з заявою про призначення пенсії була зарахована пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 , відтак, перешкоди у зарахуванні й всіх періодів роботи, вказаних у цій трудовій книжці відсутні, не спростовують вищенаведених висновків суду, з огляду на таке.

Як встановлено судом, згідно з матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 до її страхового стажу пенсійним органом зараховано період її навчання з 01.09.1982р. по 26.06.1984р. відповідно до наданого диплому про навчання у технікумі серії ЖТ №923562, а також періоди її роботи з 29.11.1993р. по 30.09.2022р., з урахуванням наданих позивачем довідок, виданих ДП «Промспецзв`язок», від 05.08.2022р. №11, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала на Державному підприємстві промислового спеціального зв`язку «Промспецзв`язок» з 29.11.1993р. по 06.06.2008р., та від 05.08.2022р. №12 про заробітну плату для обчислення пенсії за періоди 1994-1998р.р., та відповідно до Відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу) (форма ОК-5), згідно з якими наявна інформація щодо роботи позивача у періоди 1998-2022р.р.

Відтак, підставою для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1982р. по 26.06.1984р. та періодів роботи з 29.11.1993р. по 30.09.2022р., була не трудова книжка серії НОМЕР_1 , а інші документи, як згідно з чинним законодавством можуть бути використані для підтвердження стажу за відсутності трудової книжки, а саме: диплом для підтвердження періоду навчання згідно з п.8 Порядку №637 та довідки про підтвердження факту роботи та виплачену заробітну плату для підтвердження періоду роботи позивача з 29.11.1993р. по 06.06.2008р., а також дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5), за період 1998-2022р.р., як то передбачено приписами абз.1 п.3 Порядку №637.

Натомість, суд наголошує, що в силу прямої вказівки у чинному законодавстві, а саме згідно з п.26 Порядку №637 розбіжність в імені, зазначеному в документі, що підтверджує стаж роботи, з ім`ям особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, тягне за собою необхідність встановлення факт приналежності цього документа даній особі у судовому порядку.

Отже, вищевказані доводи позивача не спростовують висновків суду про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.12.2022р. №045650013982 в частині щодо не зарахування до загального трудового (страхового) стажу позивача спірного періоду роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Також суд не знаходить підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.12.2022р. №045650013982 і в іншій частині щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оскільки, згідно з відомостями пенсійної справи позивача його загальний страховий стаж становить 29 років 7 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком у розумінні приписів статті 26 Закону №1058-IV (необхідний стаж 30 років).

Відтак, задоволенню не підлягають і похідні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , а саме: період роботи з 05.09.1979 року по 29.11.1993 року, а також щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку, з урахуванням всього страхового стажу згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 .

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішення) та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, отже, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання розподілу судових витрат врегульовано ст.139 КАС України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до приписів ст.139 КАС України позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова