Рішення № 113664068, 21.09.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2288/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-Трейд" (44500, Волинська обл., Володимирський р-н, смт Локачі, вул.Шевченка, буд. 43-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оса-2" (75022, Херсонська обл., Білозерський р-н, село Киселівка, вул. Молодогвардійська, буд. без номеру)

про стягнення 142 069,07 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-Трейд".

30.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМ-Трейд" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оса-2", в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 66 270 грн, пеню у сумі 34 442,24 грн, 30% річних у сумі 23 639,32 грн, інфляційні збитки у сумі 17 717,51 грн, а також судовий збір.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2288/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Також ухвалою суду про відкриття провадження у справі сторонам було запропоновано надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала суду від 05.06.2023 була надіслана позивачу на електронну пошту, вказану у позовній заяві, та отримана останнім про що свідчить відповідний лист (а.с.44).

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, зважаючи на обставину повернення до суду надісланого відповідачу на юридичну адресу поштового відправлення із відміткою поштової установи "адресат відмовився", що підтверджується наявним в матеріалі справи поштовим відправленням, суд зазначає про виконання обов`язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом відповідної процесуальної дії (відкриття провадження у справі).

Згідно з ч.5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

При цьому суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність повідомлення учасників справи про наявність судового розгляду з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-Трейд".

На підставі укладеного між сторонами договору поставки №124 від 04.11.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 66 270 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 17.01.2022-11.05.2023 та видатковою накладною.

В порушення прийнятих на себе зобов`язань відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Вимоги про стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на положеннях п.6.2. договору та ст. 625 ЦК України.

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

04.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБМ-Трейд" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оса-2" (Покупець) укладено договір поставки №124 (а.с.9-10), відповідно до якого Постачальник зобов`язався передавати у власність Покупця товар згідно накладних відповідно до заявок Покупця, а Покупець зобов`язався приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.4. договору товар вважається прийнятим за якістю та кількістю без зауважень і застережень з моменту підписання Покупцем відповідних видаткових накладних.

За умовами п. 2.6. договору обов?язок Постачальника передати товар Покупцеві вважається виконаним у момент видачі (оформлення) видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної. Постачальник оформляє вказані товаросупровідні документи у терміни згідно із заявками (замовленнями) Покупця. Сторони погодили і розуміють, що відповідно до ст.664 Цивільного кодексу України, товар вважається наданим у розпорядження Покупця, якщо він готовий до передання йому у належному місці (вказаному в прийнятих до виконання Постачальником заявці чи замовленні) і Покупець поінформований про це.

Згідно п. 4.1 договору оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу. Перебіг терміну відстрочення починається з дня, наступного за днем поставки, і закінчується в крайній день цього терміну.

У відповідності до п.4.2 договору за кожну окрему партію товару Покупець зобов?язаний здійснити оплату протягом 45 календарних днів з моменту виконання обов`язку Постачальником передати товар (п.2.6 договору).

Згідно умов п.4.3. договору оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника, який вказаний в цьому Договорі або про який Постачальник повідомить Покупця додатково (у рахунку на оплату та/або окремим листом).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що товаросупровідними документами в розумінні даного розділу договору є: видаткова накладна та товарно-транспортна накладна.

Згідно п. 6.2.1. договору за неоплату та/або несвоєчасну оплату за даним договором, Покупець сплачує штрафну неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

За неоплату та/або несвоєчасну оплату за даним договором, Покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 6.7. договору сторони домовились про збільшення позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій шляхом встановлення її тривалості у три роки (ч.1 ст. 259 ЦК України); про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п.6 ст. 232 ГК України).

Договір вступає в силу від дати його підписання та діє до 04.11.2022, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами свої зобов`язань, що випливають з даного договору (п.9.5. договору).

Згідно видаткової накладної №ЦБ95 від 17.01.2022 (а.с.11), яка підписана сторонами без зауважень, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 66 270 грн.

На підтвердження поставки позивачем також надано суду товарно-транспортну накладну №РЦБ95 від 17.01.2022 (а.с.12).

Доказів оплати поставленого товару, строк оплати якого настав 03.03.2022, матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір поставки є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 66 270 грн, відповідач, згідно приписів ст.74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги ТОВ "АБМ-Трейд" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд також вказує на те, що Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено судом, за погодженням сторін розмір річних від простроченої суми збільшено до 30%.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, враховуючи положення договору та чинного законодавства, суд вважає правомірним нарахування пені, 30% річних та інфляційних. Перевіривши додані до позовної заяви розрахунки, суд зазначає, що такі розрахунки є вірними, а вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 34 442,24 грн, 30% річних у сумі 23 639,32 грн та інфляційних втрат у сумі 17 717,51 грн обґрунтованими.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд також враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Суд також враховує, що сума усіх нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій разом з вимогами про стягнення 30% річних та інфляційних втрат, з урахуванням доводів суду щодо обґрунтованості розміру таких сум та незменшення відсотків річних, становить 75 799,07 грн, тобто суму, що є більшою ніж сума основного боргу.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, з огляду на настання строку оплати під час окупації, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 10000 грн.

При цьому суд також бере до уваги, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 30% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, без урахування зменшення судом розміру пені.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оса-2" (75022, Херсонська обл., Білозерський р-н, село Киселівка, вул. Молодогвардійська, буд. без номеру, код ЄДРПОУ 31873974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-Трейд" (44500, Волинська обл., Володимирський р-н, смт Локачі, вул.Шевченка, буд. 43-А, код ЄДРПОУ 35580267) основний борг у сумі 66 270 /шістдесят шість тисяч двісті сімдесят/ грн, пеню у сумі 10 000 /десять тисяч/ грн, 30% річних у сумі 23 639 /двадцять три тисячі шістсот тридцять дев`ять/ грн 32 коп., інфляційні збитки у сумі 17 717 /сімнадцять тисяч сімсот сімнадцять/ грн 51 коп., а також судовий збір у сумі 2 684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Ю.М. Щавинська