Рішення № 113664016, 12.09.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. Cправа № 902/628/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН", 03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А, ідентифікаційний код юридичної особи 34297337

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод", 21017, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Марка Вовчка, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 44074239

про стягнення 871 183,21 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Бузинний А.С. згідно ордеру, у режимі відеоконференції

від відповідача - адвокат Крищук Б.В. згідно ордеру, у режимі відеоконференції

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 09.05.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 08.05.2023 (вх. № 624/23 від 09.05.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" про стягнення 871 183,21 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки № 901 від 25.07.2022 року, у тому числі: 719 154,83 гривень основного боргу, 152 028,38 гривень пені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 15.05.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/628/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.06.2023 року о 12:00 год.

07.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив № б/н від 07.06.2023 (вх. № 01-34/5392/23 від 07.06.2023) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просить відмовити.

13.06.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 12.06.2023 (вх. № 01-34/5533/23 від 13.06.2023) із запереченнями проти викладеного у відзиві.

У судовому засіданні 13.06.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, про зобов`язання подати докази та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/628/23 до 27.06.2023 о 15:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

19.06.2023 до суду від позивача надійшла заява вх. № 01-34/5716/23 від 19.06.2023 року про долучення доказів на виконання вимог суду з додатками.

21.06.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 20.06.2023 (вх. № 01-34/5811/23 від 21.06.2023) про призначення у справі № 902/628/23 судової експертизи.

23.06.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № б/н від 23.06.2023 (вх. № 01-34/5896/23 від 23.06.2023).

26.06.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № 98 від 20.06.2023 (вх. № 01-34/5936/23 від 26.06.2023) про приєднання до матеріалів справи оригіналів доказів.

26.06.2023 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 26.06.2023 (вх. № 01-34/5954/23 від 26.06.2023) з додатками на виконання вимог суду.

У судовому засіданні 27.06.2023 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/628/23 до 03.07.2023 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

03.07.2023 до суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи № б/н від 30.06.2023 (вх. № 01-34/6083/23 від 03.07.2023).

03.07.2023 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 30.06.2023 (вх. № 01-34/6085/23 від 03.07.2023).

У судовому засіданні 03.07.2023 за наслідком розгляду клопотання відповідача № б/н від 20.06.2023 (вх. № 01-34/5811/23 від 21.06.2023) про призначення у справі № 902/628/23 судової експертизи суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 03.07.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/628/23, призначено справу № 902/628/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 11.08.2023 року о 10:00 год.

Судове засідання 11.08.2023 не відбулось у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою від 15.08.2023 судом повідомлено сторони про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/628/23 по суті на 12.09.2023 об 11:00 год.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представники обох сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості після подання позову до суду, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 12.09.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВН" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" про стягнення 871 183,21 гривень заборгованості, у тому числі: 719 154,83 гривень основного боргу, 152 028,38 гривень пені.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 901 від 25.07.2022 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки позивачем було здійснено поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних на загальну суму 1 229 154,83 гривень, з урахуванням товару, що було повернуто.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 510 000,00 гривень.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості позивачем 19.12.2022 надіслано відповідачу вимогу про погашення заборгованості, строк оплати якої настав станом на день направлення претензії.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 871 183,21 гривень заборгованості, у тому числі: 719 154,83 гривень основного боргу, 152 028,38 гривень пені.

Відповідач у поданому до суду відзиві проти позову заперечив, зазначив, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема щодо предмету та ціни поставки за договором, оскільки сторонами не була підписана специфікація до договору поставки № 901 від 25.07.2022 р.

Також відповідач зазначив, що згідно вимог пункту 12.8 договору у відповідній графі договору не проставлено зразку особистого підпису директора покупця чи зразку факсимільного відтворення підпису директора покупця. У розділі 13 у спеціально передбаченому місці для підпису для особистого підпису директора ТОВ "АК Просторпрод" Теплицького Є.А., замість власноручного підпису міститься факсимільне відтворення підпису директора, відтак на переконання відповідача зазначений договір не підписано уповноваженою особою покупця, договір є неукладеним, а тому відсутні підстави для стягнення суми боргу та пені за вказаним договором.

На думку відповідача, надані позивачем на підтвердження позовних вимог видаткові накладні не можуть бути достовірним доказом поставки товару за договором поставки № 901 від 25.07.2022, так як на них проставлено факсимільне відтворення підпису директора ТОВ "АК Просторпрод".

Водночас відповідачем зазначено, що позивачем дійсно було здійснено поставку товару відповідачу, однак не на підставі спірного договору, а на підставі укладеного господарського договору у спрощений спосіб шляхом підтвердження отримання товару із проставленням власноручного підпису уповноваженої покупцем особи та проставленням складської печатки відповідача згідно з видатковими накладними № ВВ-00002659 від 27.07.2022 р. на суму 398 906,58 грн., № ВВ-00002660 від 02.08.2022 р. на суму 472 924,74 грн. та № ВВ-00002723 від 04.08.2023 р. на суму 2 208,96 грн.

Постачання товару на суму 355 137,56 грн. згідно видаткової накладної № ВВ-00004128 від 20.10.2022 р. відповідач заперечує.

Відповідач зазначив, що з урахуванням часткової оплати поставленого товару заборгованість відповідача перед позивачем становить 347 417,27 гривень.

Позивач у відповіді на відзив проти викладеного у відзиві заперечив, зазначив, що позивачем до позовної заяви додані видаткові та товаротранспортні накладні підписані сторонами, які свідчать про те, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар за договором № 901 від 25.07.2022.

Позивачем зазначено, що факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних № ВВ-00002659 від 27.07.2022 р. на суму 398 906,58 грн., № ВВ-00002660 від 02 серпня 2022 р. на суму 472 924,74 грн. та № ВВ-00002723 від 04.08.2023 р. на суму 2 208,96 грн. відповідачем не заперечується.

У видаткових накладних доданих відповідачем до відзиву, зазначені реквізити саме договору № 901 від 25.07.2022. Таким чином, договір не може вважатися неукладеним після його повного чи часткового виконання сторонами та фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного.

У свою чергу, позивачем надані належні та допустимі доказі, на підтвердження поставки товару на суму 355 137,56 грн. згідно видаткової накладної № ВВ-00004128 від 20.10.2022 р.

Позивачем зауважено, що загальна сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар на день подання позовної заяви складала 719 154,83 грн., після подання позову до суду відповідачем було сплачено на рахунок позивача кошти на загальну суму 16 700 грн., а тому станом на день подання відповіді на відзив заборгованість відповідача перед позивачем складає 702 454,83 грн., яку він просить стягнути з відповідача, провадження у справі в частині стягнення 16 700 грн. закрити.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що посилання у видаткових накладних на реквізити договору поставки № 901 від 25.07.2022 не є обов`язковим реквізитом таких первинних бухгалтерських документів, специфікація сторонами не підписана, відображення операцій з поставки товарів у податковій звітності відповідача є припущенням позивача, тому відповідач вважає, що доводи позивача про виконання сторонами договору поставки не доведені належними та допустимими доказами.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що позовні вимоги доводяться наданими позивачем належними доказами, твердження відповідача про те що між сторонами відсутній договір поставки спростовуються посиланням у графі призначення платежу при здійсненні розрахунків на договір поставки № 901 від 25.07.2022 та наявністю посилання на договір у акті звірки взаємних розрахунків.

Відповідач у наданих до суду додаткових поясненнях зазначив, що оригінал договору відповідачем втрачено при переїзді, у відповідача наявна сканкопія договору поставки № 901 від 25.07.2022, між сторонами було укладено 3 окремих правочини про поставку товару, товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу від позивача до відповідача у ТОВ "АК Просторпрод" відсутні. Відтиск печатки на первинному документі не є обов`язковим реквізитом первинного документа. Враховуючи правову позицію позивача, який зараховував платежі від відповідача на погашення заборгованості за поставлений на підставі видаткових накладних товар у хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, то зазначення або не зазначення на думку відповідача у призначенні платежу посилання на договір поставки № 901 від 25.07.2022 р. не має юридичних наслідків для сторін цього спору та не може бути доказом укладеності такого договору, оскільки доказів погодження предмету та ціни товару шляхом підписання специфікації до договору, а також доказів здійснення замовлення товару в порядку, що визначений договором позивачем не надано.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

25 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВН" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 901 від 25.07.2022 року (далі - договір) (т. 1 а.с. 5-10, 66-77).

Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленні покупця та (або) графіку поставок (додаток № 3 до цього договору) (з урахуванням п. 2.15. договору), непродовольчу продукцію (надалі "товар") у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору за цим договором найменування товару, його асортимент та ціна визначається специфікацією (додаток № 1 до цього договору), що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.15. договору строк поставки товару погоджується сторонами у замовленні покупця. Сторони можуть також встановити графік поставок у редакції, погодженій сторонами у додатку № 3 до цього договору. У випадку розбіжності дати поставки, визначеної в замовленні покупця та графіка поставки, сторони беруть за основу дату поставки, яка узгоджена сторонами в замовленні покупця. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та засобами постачальника.

Пунктом 5.4. договору визначено, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу.

Відповідно до пункту 5.6. договору для зручності розрахунків сторони щоквартально проводять звірку взаєморозрахунків до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за останнім днем останнього місяця звітного кварталу. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків або проведення взаємозаліку зустрічних вимог. У випадку, якщо постачальник не підпише та/або не поверне один примірник наданого покупцем акту звірки взаєморозрахунків протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання від покупця, та не заявить в письмовій формі вмотивованої відмови від підписання, то такий акт вважатиметься погодженим сторонами без застережень. Сторони погоджуються вважати такий акт, підписаний лише покупцем погодженим сторонами, який є підставою для проведення поточних розрахунків, або проведення взаємозаліку зустрічних вимог.

Згідно пункту 6.6. договору сторони домовились, що документи, які передані шляхом факсимільного/електронного зв`язку, є чинними і мають повну юридичну силу до їх обміну оригіналами, що має статися не пізніше ніж через 7 календарних днів після надсилання факсимільних копій/скан-копій. Усі документи, які є підтвердженням здійснення первинних господарських операцій, повинні надаватися лише в оригіналах.

Протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання покупцем оригіналу видаткової накладної покупець зобов`язаний підписати таку накладну та надіслати один оригінальний екземпляр постачальникові. Якщо протягом зазначеного строку покупець не направив постачальнику підписану накладну, видаткова накладна вважається погодженою сторонами і прийнятою покупцем, що не звільняє покупця від обов`язку передати постачальнику підписану накладну.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін та діє до 31.12.2022 року (п. 9.1. договору).

Договір містить підписи осіб, зазначених у преамбулі договору, які скріплені печатками сторін.

Як вбачається із видаткових накладних № ВВ-00002659 від 27.07.2022 р. на суму 398 906,58 грн., № ВВ-00002660 від 02 серпня 2022 р. на суму 472 924,74 грн., № ВВ-00002723 від 04.08.2023 р. на суму 2 208,96 грн. та № ВВ-00004128 від 20 жовтня 2022 р. на суму 355 137,56 грн., товарно-транспортних накладних № ВВ-00002659 від 27.07.2022 р., № ВВ-00002660 від 02 серпня 2022 р., № ВВ-00002723 від 04.08.2023 р. та № ВВ-00004128 від 20 жовтня 2022 р. позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 1 229 177,84 гривень.

Отримання товару згідно видаткових накладних № ВВ-00002659 від 27.07.2022 р., № ВВ-00002660 від 02 серпня 2022 р., № ВВ-00002723 від 04.08.2023 р. відповідачем не заперечується.

23.08.2022 відповідачем було повернуто товар на суму 23,01 гривень.

Як вбачається із виписок по рахунках відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару у період з 19.08.2022 по 02.02.2023 у сумі 510 000,00 гривень, а саме: 19.08.2022 сплачено 150 000,00 гривень, 06.09.2022 - 200 000,00 гривень, 07.10.2022 - 20000,00 гривень, 24.10.2022 - 30 000,00 гривень, 04.11.2022 - 100 000,00 гривень, 09.12.2022 - 5 000,00 гривень та 02.02.2023 - 5 000,00 гривень, із зазначенням у графі призначення платежу - "Оплата за товар зг. договору поставки № 901 від 25.07.2022" (т. 1 а.с. 105(зворотна сторона)-115).

З огляду на несплату відповідачем заборгованості у повному обсязі позивачем було надіслано відповідачу претензію № 23/22 від 19.12.2022 з вимогою про сплату простроченої заборгованості (т. 1 а.с. 18-21).

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 871 183,21 гривень заборгованості, у тому числі: 719 154,83 гривень основного боргу, 152 028,38 гривень пені у примусовому порядку.

Після подання позову до суду відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості на суму 16 700,00 гривень, а саме 10.05.2023 сплачено 5 900,00 гривень, 16.05.2023 - 5 500,00 гривень та 23.05.2023 - 5 300,00 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором поставки № 901 від 25.07.2022 року 871 183,21 гривень заборгованості, у тому числі: 719 154,83 гривень основного боргу, 152 028,38 гривень пені.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Позивач посилається на укладення між сторонами договору поставки № 901 від 25.07.2022 року на підставі якого здійснювались поставки товару згідно видаткових накладних на загальну суму 1 229 177,84 гривень.

Відповідач заперечує факт підписання договору, вважає договір неукладеним посилаючись на відсутність проставленого зразку особистого/факсимільного підпису директора покупця у пункті 12.8 договору та проставлення у розділі 13 договору замість власноручного підпису факсиміле підпису директора, а також з огляду на те, що сторонами не погоджено специфікації до договору.

Згідно положень частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно частини 3 статті 207 ЦК України при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Судом встановлено, що договір поставки містить підписи осіб, зазначених у преамбулі договору, які скріплені печатками сторін.

Видаткові накладні № ВВ-00002659 від 27.07.2022 р., № ВВ-00002660 від 02.08.2022 р., № ВВ-00002723 від 04.08.2023 р., № ВВ-00004128 від 20.10.2022 р., товаро-транспортні накладні містять підписи відповідальних осіб сторін, скріплені відтисками печаток позивача та відповідача.

Відповідачем заперечується особисте підписання директором видаткових накладних наданих позивачем на підтвердження здійснених на підставі договору поставок товару.

Разом з тим, відповідачем визнається, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно № ВВ-00002659 від 27.07.2022 р. на суму 398 906,58 грн., № ВВ-00002660 від 02 серпня 2022 р. на суму 472 924,74 грн., № ВВ-00002723 від 04.08.2023 р. на суму 2 208,96 грн.

Отримання товару згідно видаткової накладної № ВВ-00004128 від 20 жовтня 2022 р. на суму 355 137,56 грн. відповідач заперечує.

Надаючи оцінку доводам та запереченням відповідача щодо не підписання договору та не здійснення поставки товару за видатковою накладною від 20.10.2022, суд зазначає, що передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.

Так, відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.

Суд відмічає, що позивачем надано певну сукупність доказів на підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій, а саме:

1) договір поставки № 901 від 27.07.2022 року;

2) видаткові накладні № ВВ-00002659 від 27.07.2022 р. на суму 398 906,58 грн., № ВВ-00002660 від 02 серпня 2022 р. на суму 472 924,74 грн., № ВВ-00002723 від 04.08.2023 р. та № ВВ-00004128 від 20 жовтня 2022 р. на суму 355 137,56 грн. та товарно-транспортні накладні;

3) платіжні інструкції про сплату відповідачем заборгованості із зазначенням відповідачем у графі призначення платежу про оплату вказаної заборгованості за договором № 901 від 27.07.2022;

4) складені та зареєстровані позивачем податкові накладні на підтвердження здійснення спірних господарських операцій.

При цьому, суд зауважує, що за умовами пункту 12.8. договору сторони домовились, що покупець при оформленні та підписанні договорів, додаткових угод, додатків, актів, а також інших юридичних та бухгалтерських документів, пов`язаних з цим договором та його виконанням, має право використовувати факсимільне відтворення підпису директора або уповноваженої особи покупця, а інша сторона не заперечує і погоджується на таке використання.

Таким чином, договір та видаткові накладні підписані відповідачем у передбачений договором спосіб.

Як вбачається із видаткових накладних № ВВ-00002659 від 27.07.2022 р. на суму 398 906,58 грн., № ВВ-00002660 від 02 серпня 2022 р. на суму 472 924,74 грн., № ВВ-00002723 від 04.08.2023 р. та № ВВ-00004128 від 20 жовтня 2022 р. на суму 355 137,56 грн. у них зазначено найменування товару, його штрихкод, кількість, ціну з ПДВ, загальну вартість. Підставою господарської операції вказано договір № 901 від 27.07.2022.

Відповідачем прийнято товар згідно вказаних видаткових накладних без жодних заперечень та зауважень щодо підстави здійснення таких господарських операцій.

Посилання сторонами на номер та дату договору у видаткових накладних та відповідачем у платіжних інструкціях при здійсненні розрахунків за товар підтверджує обставину укладення між сторонами договору поставки № 901 від 25.07.2022.

Факт здійснення поставки товару на підставі договору підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.05.2023, відповідно до якого звірка взаємних розрахунків проведена за договором № 901 від 25.07.2022.

У свою чергу, як вбачається із видаткової накладної № ВВ-00004128 від 20 жовтня 2022 р. на суму 355 137,56 грн., до складу товару поставленого згідно вказаної видаткової накладної входить бакалія (пункти 3-6 накладної).

Відповідно до платіжних інструкцій № 266 від 10.05.2023 на суму 5 900,00 гривень, № 279 від 16.05.2023 на суму 5 500,00 гривень, № 321 від 23.05.2023 року на суму 5300,00 гривень відповідачем при здійсненні оплати у призначенні платежу зазначено "оплата за бакалія згідно договору поставки № 901 від 25.07.2022".

Також обставина здійснення між сторонами господарських операцій з поставки товару за договором згідно наданих позивачем видаткових накладних підтверджується складенням та реєстрацією позивачем податкових накладних № 710 на суму 398 906,58 грн., № 94 на суму 472 924,74 грн., № 155 на суму 2 208,96 грн., № 428 на суму 355 137,56 грн.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про недоведення позивачем належними і допустимими доказами обставини підписання договору представником відповідача та виникнення заборгованості на підставі наданих позивачем видаткових накладних спростовуються матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідно до обставин справи відсутні підстави вважати, що ці документи (договір, видаткові накладні) були підроблені або іншим чином отримані позивачем внаслідок порушення закону.

На договорі поставки та видаткових накладних підпис від імені директора відповідача було скріплено печаткою відповідача. Суд з цього приводу зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (вказаний висновок міститься, зокрема, в пункті 5.2.12 постанови Верховного Суду 23.07.2019 у справі № 918/780/18).

Отже, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на вищенаведених документах, суд вважає, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій. Окрім того, відповідачем не надавались в ході розгляду справи докази того, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Посилання відповідача на те, що сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме щодо предмету та ціни поставки за договором, оскільки сторонами не була підписана специфікація до договору поставки № 901 від 25.07.2022 р. суд оцінює критично з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" договору поставки товару № 901 від 25 липня 2022 року.

Відповідачем не спростовано дійсності цього договору, а також не надано доказів відмови від договору будь - якою із сторін або його розірвання за взаємною згодою сторін договору, тощо.

Судом встановлено, що приймання-передача товару відбулося на підставі товарно-транспортних та видаткових накладних від 27.07.2022 р., від 02.08.2022 р., від 04.08.2023 р. та від 20.10.2022 р. оформлених після укладення договору поставки.

Судом враховано, що асортимент, найменування, кількість товару, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість товару, які зазначені у видаткових накладних від 27.07.2022 р., від 02.08.2022 р., від 04.08.2023 р. наданих позивачем є ідентичними до відомостей щодо асортименту, найменування, кількості товару, ціни за одиницю вимірювання, загальної вартості товару, які зазначені у видаткових накладних наданих відповідачем.

Примірники видаткових накладних, які надані і позивачем і відповідачем містять посилання на номер і дату договору поставки та скріплені печатками відповідача.

Судом також враховано, що відповідно до пункту 2.1. договору постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року поставка товару на умовах DDP означає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до місця призначення.

Згідно пункту 2.3. договору поставки пункт поставки вказується покупцем у замовленні на партію товару. Адреса поставки вказується у додатку № 3 до договору "Графік поставки" та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатку № 3 до договору поставки адресою поставки є Вишневе, вул. Київська, 4, день поставки - вівторок.

На підтвердження виконання зобов`язання з поставки товару на умовах DDP до місця призначення позивачем надано товарно-транспортні накладні.

У цих товарно-транспортних накладних зазначено, що вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВН", вантажоодержувачем є Товариством з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод".

Приймаючи до уваги, що у договорі поставки сторонами було погоджено умови поставки товару та на виконання цих умов відповідачем було здійснено доставку товару до місця призначення, а видаткові накладні навпаки умов щодо доставки (перевезення) товару не містять, твердження відповідача про позадоговірну поставку товару на підставі правочину, укладеного у спрощений спосіб судом відхиляються.

Враховуючи встановлену судом обставину передачі товару відповідачу на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, обставина не підписання сторонами специфікації до договору не свідчить про непогодження сторонами істотних умов договору та відсутність зобов`язань у відповідача з оплати отриманого товару, оскільки умовами погодженого сторонами договору визначено передачу товару за видатковими накладними та зазначено, що загальна сума цього договору обумовлюється сумами зазначеними у накладних на кожну партію товару, що були поставлені протягом строку дії договору.

Відповідно до статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 638 та 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно частини 1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За приписами частини 1 статті 241 ЦК України правочин вважається схваленим особою, у разі, якщо така особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Положеннями статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За умовами пункту 1.6. договору поставки право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Дата підписання сторонами видаткової накладної є датою прийому-передачі товару покупцю.

Згідно пункту 5.5. договору загальна сума цього договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно-транспортній або видатковій накладній) на кожну партію товару, що були поставлені протягом строку дії цього договору, з урахуванням коригувань вартості повернутих, неякісних, неналежних товарів згідно з вимогами цього договору.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Одним із аспектів змісту добросовісності є заборона суперечливої поведінки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. (пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).

Застосовуючи принцип добросовісності та принцип заборони суперечливої поведінки, суд вважає, що фактичні дії відповідача з прийняття товару від позивача відповідно до видаткових накладних з посиланням на номер і дату договору без зауважень та заперечень, часткової оплати заборгованості за договором та видатковими накладними з призначенням платежу, яке містить посилання на спірний договір поставки свідчать про схвалення відповідачем обставин поставки товару за договором та вказаними видатковими накладними, у зв`язку з чим відповідач надалі не може заперечувати у суді дійсність оформлених та підписаних зі свого боку документів, оскільки така поведінка суперечить його попереднім діям, на які позивач обгрунтовано покладався як на прояв добросовісності та розумності щодо належного виконання умов договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Судом враховано, що істотні умови поставки (предмет поставки, ціна, загальна вартість товару) були відображені сторонами у видаткових накладних № ВВ-00002659 від 27.07.2022 р. на суму 398 906,58 грн., № ВВ-00002660 від 02 серпня 2022 р. на суму 472 924,74 грн., № ВВ-00002723 від 04.08.2023 р. на суму 2 208,96 грн. та № ВВ-00004128 від 20 жовтня 2022 р. на суму 355 137,56 грн, на підставі яких позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору поставки та неукладеності договору судом відхиляються.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар за договором у розмірі 719 154,83 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 719 154,83 гривень.

Судом встановлено, що після звернення позивача з позовом, відповідачем здійснено часткове погашення суми основного боргу у розмірі 16 700,00 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями № 266 від 10.05.2023 на суму 5 900,00 гривень, № 279 від 16.05.2023 на суму 5 500,00 гривень, № 321 від 23.05.2023 року на суму 5300,00 гривень, що містяться у матеріалах справи (т. 1 а.с. 109 (зворотна сторона), 110, 113 (зворотна сторона).

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Приймаючи до уваги подані сторонами під час розгляду справи докази часткової сплати суми основного боргу у розмірі 16 700,00 гривень, провадження у справі в частині стягнення 16 700,00 гривень заборгованості за поставлений товар підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Водночас доказів щодо сплати решти заборгованості за поставлений товар у розмірі 702 454,83 гривень відповідач суду не надав. Розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 702 454,83 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями пункту 8.4. договору визначено, що за порушення строків оплати передбачених цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 229 177,84 гривень, повернено на суму 23,01 гривень.

Приймаючи до уваги, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару, то прострочення в оплаті товару за видатковою накладною від 27.07.2022 виникло з 27.09.2022 року, за видатковою накладною від 02.08.2022 - з 04.10.2022 року, за видатковою накладною від 04.08.2022 - з 04.10.2022 року та за видатковою накладною від 20.10.2022 - з 20.12.2022 року.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення за видатковими накладними від 02.08.2022 року, від 04.08.2022 року та від 20.10.2022 року. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 152 028,38 гривень.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що сума пені складає 159 082,32 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума пені визначена позивачем є меншою ніж сума пені визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 152 028,38 гривень.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 854 483,21 гривень, у тому числі 702 454,83 гривень основного боргу та 152 028,38 гривень пені.

Провадження у справі в частині стягнення 16 700,00 гривень заборгованості за поставлений товар підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 215 від 02.05.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 13 067,75 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу приписів частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи до уваги, що спір в частині стягнення заборгованості доведено до суду внаслідок неправильних дій відповідача і часткове погашення заборгованості відбулося вже після подання позову, витрати на сплату судового збору в сумі 13 067,75 гривень покладаються на відповідача відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 902/628/23 в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" про стягнення 16 700,00 гривень заборгованості закрити.

2. Позов у частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" про стягнення 854 483,21 гривень заборгованості задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (21017, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Марка Вовчка, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 44074239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А, ідентифікаційний код юридичної особи 34297337) 854 483,21 гривень (вісімсот п`ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят три гривні, 21 копійка) заборгованості, у тому числі 702 454,83 гривень основного боргу, 152 028,38 гривень пені та 13 067,75 гривень (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень, 75 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3, представників позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5, представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4

Повний текст рішення складено та підписано 22 вересня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2;

3 - відповідачу, 21017, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Марка Вовчка, будинок 4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_4