Рішення № 113661014, 22.09.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2023 року Справа № 480/3585/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3585/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2022 року № 2478415341 щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.07.1987 року по 12.10.1988 року та з 16.05.1991 року по 27.11.1991 року у колгоспі «Перемога» с. Смолин Чернігівського району Чернігівської області, з 28.11.1991 року по 31.07.1993 року у Смолинській неповній середній школі, з 22.03.2000 року по 30.03.2000 року у КСП «Маяк»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 10.11.2022 року.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 10.11.2022 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2022 року №2478415341 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 24 роки. До страхового стажу позивача не було враховано період її роботи з 28.11.1991 року по 31.07.1993 року (наявне виправлення в даті наказу про прийом на роботу, яке не завірено належним чином);з 22.03.2000 року по 30.03.2000 року (відсутня печатка підприємства при звільненні); період роботи у колгоспі з 13.07.1987 року по 12.10.1988 року та з 16.05.1991 року по 27.11.1991 року (відсутні довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про перейменування колгоспу). Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним, оскільки її страховий стаж складає 16 років 3 місяці 3 дні (без урахування спірних періодів), що є достатнім для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідачів, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачам заперечення. Крім того даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що рішенням Головного управління № 2478415341 від 17.11.2022 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вік позивача - 55 років. Страховий стаж - 16 років 03 місяці 03 дні. При цьому за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15.06.1984, оскільки записи проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція), а саме: з 28.11.1991 по 31.07.1993 - наявне виправлення в даті наказу про прийом, яке не завірене належним чином; з 22.03.2000 по 30.03.2000 - відсутня печатка підприємства при звільнення; з 13.07.1987 по 12.10.1988 та з 16.05.1991 по 27.11.1991, оскільки відсутні довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про перейменування колгоспу (а.с. 37-38).

Також копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через систему "Електронний суд" та отримана ним 24.04.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 35). Проте вимоги суду було не виконано, відзиву на позовну заяву та витребувані докази суду надано не було.

У зв`язку із зазначеним, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду було повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , зокрема, заяву щодо призначення пенсії з розпискою-повідомленням.

На виконання вимог суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надано витребувані судом докази.

При цьому суд зазначає, що у період з 07.08.2023 року по 08.09.2023 суддя Павлічек В.О. перебувала у щорічній відпустці.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працювала, зокрема:

- 13.07.1987 року по 12.10.1988 року та з 16.05.1991 року по 27.11.1991 року у колгоспі «Перемога» с. Смолин Чернігівського району Чернігівської області;

- з 28.11.1991 року по 31.07.1993 року у Смолинській неповній середній школі;

- з 22.03.2000 року по 30.03.2000 року у Колективному сільськогосподарському підприємстві "Маяк" (а.с. 53-58).

Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 30.01.2020 року № 01-10/53-10, позивачу було видано посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_2 (а. с. 18).

Згідно довідки від 16.12.2019 року за № 575, виданої Виконкомом Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, позивач з червня 1984 року по 25 жовтня 1995 року була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року даний населений пункт відносився до 4 зони (зони посиленого радіоекологічного контролю) до набрання чинності Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01.01.2015 року) (а.с. 17).

Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 10.11.2022 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 48).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 17.11.2022 року №2478415341 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 24 роки (а.с. 16, 72 (зворотній бік)-73).

Водночас в даному рішенні зазначено, що за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.06.1984, оскільки записи внесено з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за № ПО, а саме:

- з 28.11.1991 по 31.07.1993 - наявне виправлення в даті наказу про прийом, яке не завірено належним чином;

з 22.03.2000 по 30.03.2000 - відсутня печатка підприємства при звільненні.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи у колгоспі з 13.07.1987 по 12.10.1988 та з 16.05.1991 по 27.11.1991, оскільки відсутні довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про перейменування колгоспу.

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи але не більше 5 років.

При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у визначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи у цей період.

В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

З копії трудової книжки НОМЕР_1 , суд вбачає, що позивач працювала, зокрема, з 28.11.1991 року по 31.07.1993 року у Смолинській неповній середній школі (а.с. 53-58). При цьому відповідно до оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано даний період, оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийом (а.с. 16).

Так, судом встановлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 міститься: запис №15 від 28.11.1991 про прийнята на роботу прибиральницею службових приміщень у Смолянську неповну середню школу, наказ № 19. При цьому в записі про дату наказу міститься виправлення, яке не завірено належним чином.

На момент внесення у трудову книжку позивача спірного запису була чинна Інструкція Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (далі по тексту - Інструкція № 162).

Згідно до пунктів 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За приписами п. 2.2 Інструкції № 162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.

Пунктом 2.5 Інструкції № 162 встановлено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємтва, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Аналогічні норми міститься також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі по тексту - Інструкція 58).

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців", відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Крім того в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Разом із тим, якщо органи Пенсійного фонду мають сумніви у достовірності даних, то не позбавлені права з власної ініціативи витребовувати від підприємств та організацій необхідні відомості для перевірки наданих їм даних для призначення пенсії, в тому числі за заявою особи.

При цьому доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача з 28.11.1991 по 31.07.1993, відповідачем суду не надано, а тому зазначені відповідачем недоліки, як-то наявність виправлення в даті наказу, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується для призначення пенсії.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

А відтак суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 28.11.1991 по 31.07.1993, з підстав наявності виправлення в даті наказу про прийом на роботу.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 22.03.2000 року по 30.03.2000 року у КСП «Маяк», оскільки відсутня печатка підприємства при звільненні, суд зазначає наступне.

На момент внесення у трудову книжку позивача спірного запису була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція № 58).

Згідно з п. 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.27 Інструкції № 58, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Пунктом 2.28 Інструкції № 58 передбачено, що у разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв`язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України".

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

З копії трудової книжки судом встановлено, що в ній міститься запис № 25 від 22.03.2000 року про прийняття позивача на роботу телятницею МТФ №2 у Колективне сільськогосподарське підприємство "Маяк". Також у трудовий книжці міститься запис № 26 від 30.03.2000 року про звільнення позивача по переводу за її згодою у Приватне підприємство агрофірму "Надія" (п.5 ст. 36 КЗпП України), що відповідає вимогам п. 2.28 Інструкції № 58 (а.с. 21).

Суд зазначає, що як вказано вище, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

При цьому, судом враховано, що відповідно до довідки Приватного підприємства агрофірми "Надія", Колективне сільскогосподарське підприємство "Маяк" 01.04.2000 року, відповідно з Указом Президента від 03.12.1999 року № 1529 "Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектора економіки" реформувалось в Приватне підприємство Агрофірму "Надія" (а.с. 26).

Крім того у трудовій книжці міститься запис № 27 від 01.04.2000 року про прийняття позивача на роботу телятницею МТФ №2 у Приватне підприємство Агрофірму "Надія" та запис № 28 від 31.08.2000 року про звільнення з роботи за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, який засвідчений печаткою підприємства (а.с. 21).

А відтак суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 22.03.2000 року по 30.03.2000 року у КСП «Маяк», з підстав відсутності печатки підприємства при звільненні.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 13.07.1987 року по 12.10.1988 року та з 16.05.1991 року по 27.11.1991 року у колгоспі «Перемога» с. Смолин Чернігівського району Чернігівської області, оскільки відсутні довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про перейменування колгоспу, суд зазначає наступне.

З копії трудової книжки НОМЕР_1 суд вбачає, що позивач працювала, зокрема, з 13.07.1987 року по 12.10.1988 року та з 16.05.1991 року по 27.11.1991 року у колгоспі «Перемога» с. Смолин Чернігівського району Чернігівської області.

Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже при виникненні у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перевірки достовірності відомостей про позивача.

При цьому судом враховано, що з метою отримання довідок про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум у колгоспі «Перемога», позивач зверталася до Державного архіву Чернігівської області Чернігівської обласної державної адміністрації, яким були надіслані відповідні звернення до архівних відділів Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області, Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, Новгород - Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області від 29.03.2021 року за № 1118/01-03 та № 111//01-03 з проханням надати довідки про стаж її роботи та кількість вихододнів в колгоспах «Перемога» за 1987 - 1988 р. та 1991 рік, але відповідей на свою адресу, крім зазначених листів, так і не отримала (а.с. 27-29).

В свою чергу доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача з 13.07.1987 року по 12.10.1988 року та з 16.05.1991 року по 27.11.1991 року у колгоспі «Перемога» с. Смолин Чернігівського району Чернігівської області, відповідачем суду не надано.

А відтак суд зазначає, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 13.07.1987 року по 12.10.1988 року та з 16.05.1991 року по 27.11.1991 року у колгоспі «Перемога» с. Смолин Чернігівського району Чернігівської області, з підстав відсутності довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про перейменування колгоспу.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2022 року №2478415341 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.07.1987 року по 12.10.1988 року та з 16.05.1991 року по 27.11.1991 року у колгоспі «Перемога» с. Смолин Чернігівського району Чернігівської області, з 28.11.1991 року по 31.07.1993 року у Смолинській неповній середній школі, з 22.03.2000 року по 30.03.2000 року у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Маяк».

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 10.11.2022 року, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов`язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.

В даному випадку судом досліджувалися висновки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2022 року №2478415341 щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів, за результатами яких позивачу було відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої, на її думку, умовами надання пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є: наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного виселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років: досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно статті 55 Закону № 796-ХІІ, а її страховий стаж без урахування спірних періодів складає 16 років 3 місяці 3 дні, оскільки з аналізу зазначеної норми суд вбачає, що страховий стаж повинен бути не менше 15 років саме за результатами зменшення на кількість років зменшення пенсійного віку.

Отже враховуючи ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, якою передбачено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років та з урахуванням вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсійний вік та стаж позивача підлягає зменшенню на 5 років.

Відтак, для призначення пенсії позивачу за ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідний вік становить 55 років та наявність стажу не менше 24 років.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні та враховуючи те, що оскаржуване рішення було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та ним не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періоду, врахованого судом у даному рішенні, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду. А відтак, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 10.11.2022 року, задоволенню не підлягають.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, суму судового збору в розмірі 536,80 грн., сплаченого згідно квитанції від 15.04.20 № 0.0.29503440.1 (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.11.2022 року №2478415341 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан свободи, 5 Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 13.07.1987 року по 12.10.1988 року та з 16.05.1991 року по 27.11.1991 року у колгоспі «Перемога» с. Смолин Чернігівського району Чернігівської області, з 28.11.1991 року по 31.07.1993 року у Смолинській неповній середній школі, з 22.03.2000 року по 30.03.2000 року у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Маяк».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан свободи, 5 Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 10.11.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан свободи, 5 Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) суму судового збору в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек