Рішення № 113660230, 22.09.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2023 рокусправа № 380/9401/23м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з вимогами:

-визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.03.2021 року, оформлене протоколом №2, в частині зняття з квартирного обліку при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки майора ОСОБА_1 ;

-зобов`язати житлову комісію Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки поновити майора ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку із відсутністю у сім`ї позивача жилого приміщення по місцю проходження служби, останній, починаючи з 21.01.1994 року перебував на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 зі складом сім`ї 2 особи, як такий що потребує поліпшення житлових умов.

У списку осіб, які мають право на позачергове отримання житлових приміщень перебував з 22.01.1999 року.

В подальшому, у зв`язку з розформуванням військової частини при якій позивач стояв на квартирному обліку, а також тим фактом, що місце проживання позивача зареєстроване у м. Львові, 03 листопада 2014 року ОСОБА_1 було зараховано на квартирний облік до житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із збереженням попереднього часу перебування на обліку (витяг з протоколу №10 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

До сьогодні ОСОБА_1 постійним та службовим житлом за рахунок фондів Міністерства оборони України не забезпечений. У зв`язку із збройною агресією росії на сході України та оголошенням в Україні особливого періоду, ОСОБА_1 після тривалої перерви, у 2018 році уклав контракт на 3 роки для проходження військової служби в Збройних Силах України.

З 27.09.2018 року по 07.08.2020 року проходив службу у Коломийському гарнізоні при військовій частині НОМЕР_2 , а з 10.08.2020 року зарахований до списків особового складу Перемишлянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. ОСОБА_1 під час проходження служби у в/ч НОМЕР_2 та Перемишлянському районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не перебував на квартирній черзі при цих частинах. Водночас останній продовжував перебувати на квартирній черзі при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, на пiдставi лиcтa начальника квартирно-експлуатацiйного вiдділу м. Львова, яким встановлено, що майор ОСОБА_2 продовжив вiйськову службу та не надав повний пакет документiв, станом на сьогоднi проходить вiйськову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04 березня 2021 року житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла рішення про зняття з квартирного облiку при Львiвському ОТЦК та СП майора ОСОБА_1 для постановки на квартирний облiк за новим мiсцем проходження вiйськової служби.

Підставою для такого рішення, відповідно до витягу з протоколу №2 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.03.2021 р. зазначено положення абз.7 п.7 роздiлу II та абз.4, п.3 п.17 роздiлу VI Iнструкцiї з органiзацiї забезпечення вiйськовослужбовцiв Збройних Сил України та членiв їx сiмей жилими примiщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони №380 вiд 31.07.2018 року

Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права щодо поліпшення житлових умов.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що Рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.11.2014 ОСОБА_1 , як особа звільнена з військової служби, був зарахований на облік осіб, які потребують покращення житлових умов із збереженням попереднього часу перебування на обліку для отримання житла на загальних підставах з 21.01.1994 та з 22.09.1999 включений в список осіб, які користуються правом позачергового одержання приміщень, як звільненого з військової служби за станом здоров`я.

17 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до житлової комісії з заявою про погодження йому виплати грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення.

25 червня 2020 року житловою комісією Львівського обласного військового комісаріату розглянута заява майора запасу ОСОБА_1 та погоджено виплату грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення.

Облікова справа майора запасу ОСОБА_1 була скерована до квартирно- експлуатаційного відділу м. Львова для подальшого опрацювання виплати грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення.

18 листопада 2020 року за вих. № 5441 квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова повернув перший примірник облікової квартирної справи ОСОБА_1 з пропозицією щодо перегляду прийнятого житловою комісією Львівського обласного військового комісаріату рішення від 25.06.2020 щодо погодження виплати грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення.

Окрім цього в листі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова зазначено, що в ході перевірки облікової квартирної справи ОСОБА_1 ними встановлено про невідповідність інформації щодо проходження військової служби, а також про відсутність права на виплату грошової компенсації за неотримане жиле приміщення у зв`язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років.

З врахуванням інформації, яка була встановлена квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова та викладена в листі від 18.11.2020 за вих. № 5441, 04.03.2021 року рішенням житлової комісії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки скасовано протокол № 7 від 25.06.2020 та майор ОСОБА_1 знятий з квартирного обліку при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки для зарахування на квартирний облік за новим місцем проходження військової служби у зв`язку з проходженням позивачем військової служби за контрактом.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якій наводить спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 12.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.

З 06.08.1984 року по 22.10.1998 року ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. Так, у період з 06.08.1984 по 22.10.1998 р.р. останній числився курсантом Армавірського ВВАУЛ; у період з 22.10.1988 20.12.1988 р.р. знаходився в розпорядженні командира в/ч НОМЕР_3 . В подальшому, ОСОБА_1 декілька разів змінював місце своєї військової служби, а саме: 20.12.1988 ІНФОРМАЦІЯ_4 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_4 ; 11.12.1989 26.11.1990 р.р. військовослужбовець в/ч НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 25.01.1991 р.р. військовослужбовець в/ч НОМЕР_6 ; 25.01.1991 01.06.1993 р.р. займав посаду командира корабля; 01.06.1993 22.01.1999 р.р. військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , що у м.Львові.

наказом Командувача ВПС № НОМЕР_7 30.12.1998 р. ОСОБА_1 звiльнений з вiйськової служби у запас за пунктом 65 підпункту «В» (за станом здоров`я).

Виключений зi спискiв особового складу наказом командира в/ч НОМЕР_1 №12 вiд 20.01.1999 року.

У зв`язку із відсутністю у сім`ї ОСОБА_1 жилого приміщення по місцю проходження служби, останній, починаючи з 21.01.1994 року перебував на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 зі складом сім`ї 2 особи, як такий що потребує поліпшення житлових умов. У списку осіб, які мають право на позачергове отримання житлових приміщень перебував з 22.01.1999 року.

В подальшому, у зв`язку з розформуванням військової частини при якій ОСОБА_1 стояв на квартирному обліку, а також тим фактом, що місце проживання зареєстроване у м.Львові, 03 листопада 2014 року ОСОБА_1 було зараховано на квартирний облік до житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із збереженням попереднього часу перебування на обліку (витяг з протоколу №10 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

ОСОБА_1 у 2018 році уклав контракт на 3 роки для проходження військової служби в Збройних Силах України.

З 27.09.2018 року по 07.08.2020 року проходив службу у Коломийському гарнізоні при військовій частині НОМЕР_2 , а з 10.08.2020 року зарахований до списків особового складу Перемишлянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Під час проходження служби у в/ч НОМЕР_2 та Перемишлянському районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 не перебував на квартирній черзі при цих частинах. Водночас останній продовжував перебувати на квартирній черзі при Львівському обласному триторіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

17 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до житлової комісії з заявою про погодження йому виплати грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення.

25 червня 2020 року житловою комісією Львівського обласного військового комісаріату розглянута заява майора запасу ОСОБА_1 та погоджено виплату грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення.

Облікова справа майора запасу ОСОБА_1 була скерована до квартирно- експлуатаційного відділу м. Львова для подальшого опрацювання виплати грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення.

18 листопада 2020 року за вих. № 5441 квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова повернув перший примірник облікової квартирної справи ОСОБА_1 з пропозицією щодо перегляду прийнятого житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення від 25.06.2020 щодо погодження виплати грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення

Окрім цього в листі квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова зазначено, що в ході перевірки облікової квартирної справи ОСОБА_1 ними встановлено про невідповідність інформації щодо проходження військової служби, а також про відсутність права на виплату грошової компенсації за неотримане жиле приміщення у зв`язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років.

Рішенням житлової комісії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки скасовано протокол № 7 від 25.06.2020 та майор ОСОБА_1 знятий з квартирного обліку при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки для зарахування на квартирний облік за новим місцем проходження військової служби у зв`язку з проходженням позивачем військової служби за контрактом.

Позивач, вважаючи рішення житлової комісії про виключення його з квартирного обліку протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII«Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1, 2 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Крім того, згідно ч.1 ст.12 даного закону, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (далі- ЖК УРСР), іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтями 34, 37 ЖК УРСР визначено, що потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.

Відповідно до статті 38 ЖК УРСР порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP.

Статтею 39 ЖК УРСР передбачено порядок взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов: -за місцем проживання виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; -за місцем роботи спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу.

Отже, вказаною нормою визначено законодавчий поділ взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на два види: облік за місцем проживання та облік за місцем роботи.

Відповідно до статті 38 ЖК УРСР порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP.

З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).

Згідно п.3 розділу VI Iнструкцiї №380, особи, звільнені з військової служби із залишенням на обліку для забезпечення їх житлом за рахунок Міноборони, у разі розформування військової частини зараховуються на відповідний облік у військовому комісаріаті, на території обслуговування якого знаходилася розформована військова частина, з правом реєстрації місця проживання (перебування) при військовому комісаріаті.

Особи, які перебували на обліку для забезпечення їх житлом за рахунок Міноборони та призвані на військову службу під час мобілізації, у разі переміщення по службі до інших гарнізонів після укладання ними відповідного контракту мають право бути зараховані на відповідний облік за новим місцем військової служби.

У такому випадку облікова справа направляється військовою частиною до нового місця служби, після демобілізації (закінчення строку контракту) за їх рапортом зараховуються на облік, де вони перебували до призову, зі збереженням часу перебування на обліку та часу отримання пільги на отримання житла (за наявності), облікова справа на підставі рапорту військовослужбовця направляється до відповідної житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії).

Таким чином, у наведених правових нормах, відсутні імперативні вимоги щодо обов`язкового зарахування на квартирний облік при військовій частині з якою особа перебуває у трудових відносинах після укладення нового контракту за умови що особа уже перебуває на квартирному обліку за місцем реєстрації як така, що звільнена з військової служби із залишенням на обліку.

Такі військові мають право бути зараховані на відповідний облік за новим місцем військової служби, однак це не є їхнім обов`язком.

Ба більше, за правилами, визначеними ст.ст. 36, 37 ЖК Української PCP, облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання. Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання.

Відповідач здійснив посилання саме на положення абз.7 п.7 роздiлу II та абз.4, п.3 п.17 роздiлу VI Iнструкцiї з органiзацii забезпечення вiйськовослужбовцiв Збройних Сил Украiни та членiв їx сiмей жилими примiщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони №380 вiд 31.07.2018 року. Разом з тим, жодний із зазначених пунктів не може бути застосований до позивача, оскільки підстави для зняття військовослужбовців з обліку закріплені у п.25 роздiлу VI Iнструкцiї, а також ст.40 ЖК Української PCP.

Так, згідно зазначеного пункту Інструкції, зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: - поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті;

- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Водночас у ст. 40 ЖК Української PCP закріплено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Таким чином, така підстава для зняття з квартирного обліку як «надання не повного пакету документів» не передбачена чинним законодавством.

Стосовно доводів відповідача на постановлення ОСОБА_1 на квартирний облік за новим місцем проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_6 , як це вказує ІНФОРМАЦІЯ_7 то суд зазначає наступне.

Так, зі змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.06.2021 1171, слідує, що Житлова комісія Перемишлянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки є новоствореною відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.12.2020 № 23. На даний момент житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання не ведеться, оскільки до житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовці із рапортом з житлових питань не зверталися.

На даний момент на обліку житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває 0 (нуль) осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, оскільки до житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовці із рапортом з житлових питань не зверталися.

Житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ще не приймала рішення щодо надання жилих приміщень для постійного проживання, особам, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

На даний момент відсутня можливість зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 при Перемишлянському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, тому що приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є нежитлове приміщення комунальної власності Перемишлянської міської ради.

Зі змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.03.2023 слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 припинив свою діяльність у зв`язку із реорганізацією у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку із тим, що Четвертий відділ Львівського РТЦК та СП є відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не самостійним структурним підрозділом, житлова комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 не утворювалася та відповідно облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання не ведеться.

Пунктом 4 Наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 встановлено, що за військовослужбовцями та членами їх сімей в тому числі звільненими з військової служби в запас або відставку, які були зараховані на облік військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим наказом, зберігається дата зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання (за результатами інвентаризації облікових справ); рішення житлових комісій військових частин, об`єднаних житлових комісій, які були прийняті до набрання чинності цим наказом, реалізуються із урахуванням вимог вищезазначеної Інструкції.

Ба більше, суд зазначає, що 16.07.2021 року, ОСОБА_1 до Перемишлянського РТЦК та СП подано рапорт про звільнення та в подальшому звільнено з військової служби.

Відтак, підстави для постановлення ОСОБА_1 на квартирний облік при ІНФОРМАЦІЯ_2 на даний момент відсутні, оскільки ОСОБА_1 звільнено з військової служби і єдиним місцем де позивач матиме змогу стояти на квартирній черзі є ІНФОРМАЦІЯ_7 (за місцем проживання)

Отже, рішення житлової комісії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, викладене у протоколі від 04.03.2021 №2 про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку військової частини є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати житлову комісію Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки поновити майора ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, зі збереженням часу перебування на обліку в загальній черзі з дати первинної постановки на облік.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню враховуючи п.10 ч.2 ст.245 КАС України, шляхом:

визнання противним та скасування рішення житлової комісії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.03.2021 року, оформлене протоколом №2, в частині зняття з квартирного обліку при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки майора ОСОБА_1 ;

-зобов`язання житлову комісію Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки поновити майора ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, зі збереженням часу перебування на обліку в загальній черзі з дати первинної постановки на облік.

При цьому, щодо позовних вимог в частині зобов`язання житлову комісію Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки поновити майора ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі у разі потреби за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

З наведеного слідує, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 затверджена Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Розділом VII даної Інструкції визначений порядок надання житлових приміщень для постійного проживання, а розділом VIII порядок виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення.

Відтак, зобов`язання житлову комісію Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки поновити майора ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки буде втручанням в дискреційні повноваження даного суб`єкта владних повноважень із встановленням позитивного результату для позивача.

Отже, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» та адвокатом Ревером С.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 284 від 12.04.2021 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1202034 від 01.05.2023.

Відповідно до п. 3.1 договору правова допомога оплачується згідно з актом виконаних робіт.

Відповідно до акта виконаних робіт від 29.09.2021 вартість наданих послуг позивачу становить 7000,00 грн (надання консультацій та узгодження правової позиції - 0,5 год.; ознайомлення з матеріалами особової та житлової справи 0,5 год; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців та пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень, практики в аналогічній категорії справ, - 2 год.; написання 2х адвокатських запитів до Перемишлянського РТЦК та СП 1 год; складання та оформлення позовної заяви - 3 год.).

Розрахунок здійснено відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить 1000,00 грн за 1 годину.

Позивачем сплачено 7000,00 грн за надання правової допомоги згідно з договором, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією 0.02249621011.1 від 31.08.2021 із призначенням платежу: «Оплата за надання правової допомоги в адміністративній справі згідно з договором № 284 від 12.04.2021» на суму 7000,00 грн.

З урахуванням того, що вказана справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справа незначної складності, а також з урахуванням часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає можливим стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

вирішив:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. і. Франка, 25, м. Львів, 79005; ЄДРПОУ 08412340) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.03.2021 року, оформлене протоколом №2, в частині зняття з квартирного обліку при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки майора ОСОБА_1 .

Зобов`язати житлову комісію Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки поновити майора ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при Львівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, зі збереженням часу перебування на обліку в загальній черзі з дати первинної постановки на облік.

В решті вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн 88 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 2000 (дві тисячі) гривень 00 к. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна