Ухвала суду № 113657513, 21.09.2023, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5431/21

Провадження № 2/487/281/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Бобрової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Белорукової І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/5431/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРЕМО» про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ:

03.08.2021 до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «ФРЕМО», в якому позивач просила визнати недійсним договір поруки від 26.10.2016 № NKYKL0N06909/ДР2, укладений на забезпечення кредитного договору від 26.10.2016 №NKYKL0N06909 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФРЕМО» стягнути з відповідача судові витрати та витрати на послуги адвоката.

Вимоги позову мотивовано тим, що 26.10.2016 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФРЕМО» було укладено кредитний договір №NKYKL0N06909». З метою забезпечення зазначеного договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 , який є чоловіком позивача, 26.10.2016 укладено договір поруки № NKYKL0N06909/ДР2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 позов АТ «КБ «ПриватБанк» до ТОВ «ФРЕМО», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі; стягнуто з ТОВ «ФРЕМО», ОСОБА_2 солідарно 4288784,574 грн. заборгованості за кредитним договором. Позивач вважає договір поруки від 26.10.2016 № NKYKL0N06909/ДР2 недійсним, оскільки він був укладений її чоловіком без її згоди як другого з подружжя. Зауважує, що підпис, що міститься на договорі від її імені, виконаний не нею. Зазначила, що ОСОБА_3 погрожував її чоловіку звільненням у разі відмови від укладання договору поруки. Крім того, стягнута в солідарному порядку за рішенням суду сума заборгованості за кредитним договором є надмірно вилкою для їх родини. Зазначене вище стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Суд своєю ухвалою від 26.10.2021 відкрив провадження та призначив розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Суд своєю ухвалою від 28.03.2022 закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Відповідач представник АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи ТОВ «ФРЕМО» у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Як вбачається із матеріалів справи позивачка неодноразово у своїх письмових заявах просила відкласти розгляд справи, що судом розцінюється як її волевиявлення щодо безпосередньої участі у судовому засіданні, посилаючись на військовий стан в країні та відсутність у неї можливості повернутися до м. Миколаєва, проте жодного разу не надала своєї згоди про розгляд справи по суті позовних вимог у її відсутність.

Згідно із положенням ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3ч. 1ст.257ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У рішенні від 06 вересня 2007, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив«:….саме національні суди мають створювати умови длятого, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати,чи відкласти судове засідання заклопотанням сторін,атакож, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».

Разом з тим суд зауважує, що дана цивільна справа перебуває в провадженні суду понад два роки. При цьому Верховний Суд у своїй постанові від 12.05.2022 у справі № 645/5856/13-ц наголосив, що суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Отже з огляду на зазначене вище, враховуючи поведінку самої позивачки, наслідком якої стало затягування розгляду справи понад два роки, що перешкодило суду ухвалити рішення по суті, вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Частиною 2 ст. 257 ЦПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. 257, 260, 353, 354 ЦПК України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРЕМО» про визнання недійсним договору поруки залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя І. В. Боброва