Вирок № 113654915, 22.09.2023, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1190/23

Провадження № 1-кп/513/106/23

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання в залі суду в смт.Сарата Одеської області кримінальне провадження за № 62023150020000558 від 01.08.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Задунаївка Арцизького району Одеської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , лісничого Саратського лісництва філії "Ізмаїльське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", з вищою освітою, одруженого, особи з інвалідністю ІІ групи, який відповідно до ст.89 КК України не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу та згідно зі ст. 1 цього ж Кодексу перебувають під охороною держави.

ОСОБА_4 відповідно до наказу директора філії "Ізмаїльське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" ОСОБА_6 № 8к/тр від 02.01.2023 призначений на посаду лісничого Саратського лісництва філії "Ізмаїльське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" передбачено, що правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до Положення "Про державну лісову охорону", затвердженого Постановою КМУ № 976 від 16.09.2009, керівник, головний лісничий, інженери відділу (сектору) всіх категорій, лісничий, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства, входять до складу державної лісової охорони.

Згідно з Приміткою до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Основними завданнями держлісоохорони є здійснення контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, запобіганням злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин, організація та координація заходів з охорони державного мисливського фонду.

При реалізації зазначених вище повноважень, згідно з вимогами ст. 19 Конституції України, як службова особа державної лісової охорони ОСОБА_4 зобов`язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, законами України та іншими діючими нормативно-правовими актами, у тому числі й керівними документами Держлісагентства та Положенням "Про державну лісову охорону" щодо припинення, запобігання та не допущення лісопорушень.

Згідно із п. п. 2.1, 2.15, 2.16 посадової інструкції лісничого Саратського лісництва, затвердженої наказом директора Філії "Ізмаїльське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 02.01.2023 № 2ОД, лісничий здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю лісництва; забезпечує додержання правил відпуску лісу на пні, рубання лісу, побічного користування лісом, пожежної безпеки, санітарних і природоохоронних правил у лісах; складає протоколи (акти) про лісопорушення, порушення правил полювання та пожежної безпеки в лісах, перевіряє правильність складання підлеглими йому працівниками державної лісової охорони (лісової охорони) протоколів (актів) про лісопорушення.

Так, у другій половині лютого 2023 року, у денний час доби (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено) мешканець Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_7 , з метою придбання деревини твердої породи для власних побутових потреб, прибув до Саратського лісництва філії "Ізмаїльське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", що розташоване за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сарата, вул. Соборна, 65, де розпочав розмову з лісничим вказаного лісництва ОСОБА_4 .

У ході спілкування ОСОБА_4 висловив ОСОБА_7 прохання надати йому неправомірну вигоду за документальне оформлення придбання деревини та видачу товаро-супровідних документів, що входить у компетенцію ОСОБА_4 як лісничого. При цьому, сума неправомірної вигоди для службових осіб вказаного лісового господарства може коливатись та складати від 1000 грн та більше за 1 кубічний метр деревини.

У подальшому ОСОБА_7 , обміркувавши незаконність вказаних прохань службових осіб Саратського лісництва філії "Ізмаїльське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про надання неправомірної вигоди, усвідомлюючи кримінальну караність діяння за надання такої неправомірної вигоди, прийняв для себе рішення не приймати участь у вказаній неправомірній діяльності та звернувся із заявою про злочин до правоохоронного органу.

З метою вирішення питання щодо виду, якості деревини та організаційних питань щодо її придбання і навантаження ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 контактний номер телефону майстра лісу того ж лісництва Особа № 1.

При цьому, ОСОБА_4 не збирався інформувати про власний умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 та досягнуті між ними домовленості свого підлеглого - майстра лісу Особа № 1.

У подальшому, Особа № 1, діючи без відома ОСОБА_4 , маючи окремий умисел на одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди також висловив пропозицію останньому надати Особа № 1 неправомірну вигоду за фактичний відпуск та відвантаження якісної деревини безпосередньо у лісі, та отримавши на це згоду від ОСОБА_7 , всіляко приховував свої дії та наміри від ОСОБА_4 .

За фактом неправомірних дій Особа № 1 досудове розслідування здійснювалось у окремому провадженні та обвинувальний акт стосовно нього скеровано до суду.

При цьому, ОСОБА_4 бажав одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_7 фактично за виконання власних повноважень, які полягали у внесенні відомостей щодо відпуску (продажу) деревини до електронної системи обліку деревини та надання відповідної товарно-транспортної накладної (ліс).

Отже, ОСОБА_4 , перебуваючи на вказаній посаді, всупереч посадовим обов`язкам та інтересам Державної агенції лісових ресурсів України, спонукаємий жадобою до наживи та незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, із корисливих мотивів, вирішив використати свої службові повноваження з метою одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди для себе за виконання власних повноважень, які полягали у внесенні відомостей щодо відпуску (продажу) деревини до електронної системи обліку деревини та надання відповідних товарно-транспортних документів.

Далі, ОСОБА_4 , з метою реалізації власного умислу на одержання неправомірної вигоди за відпуск деревини ОСОБА_7 17.03.2023 о 13 год. 03 хв. зателефонував останньому і повідомив про необхідність перерахувати на банківську картку AT «Ощадбанк» за № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) грн, надіславши фото вказаної картки в інтернет менеджері Viber.

На виконання висловленого ОСОБА_4 прохання, ОСОБА_7 того ж дня близько 13 год. 21 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 через банківський термінал Global Money перерахував грошові кошти у сумі 3200 (три тисячі двісті) грн, з яких, з вирахуванням комісії, на карту ОСОБА_4 надійшло 3072 (три тисячі сімдесят дві) грн, які останній обернув на власну користь як неправомірну вигоду за подальше внесення відомостей до електронної системи обліку деревини щодо відпуску (продажу) деревини ОСОБА_7 та надання йому відповідної товарно-транспортної накладної.

Під час телефонної розмови 25.04.2023 о 09 год. 55 хв. ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про збільшення суми офіційних платежів за купівлю 1 кубічного метра деревини на 100 (сто) грн, що складатиме замість 1620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн, суму у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень.

Надалі, 28.04.2023, отримавши від лісничого ОСОБА_4 відповідні банківські реквізити та інформацію про визначену суму грошових коштів, призначених до сплати за придбання деревини, ОСОБА_7 здійснив оплату на розрахунковий рахунок філії «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» грошових коштів у розмірі 8600 (вісім тисяч шістсот) грн за 5 метрів кубічних деревини. Після цього, ОСОБА_4 до електронної системи обліку деревини внесено відомості щодо продажу ОСОБА_7 деревини у кількості 5 кубічних метрів та видано відповідну товарно-транспортну накладну (ліс) серії ЮМА № 38014 від 28.04.2023.

При цьому, ОСОБА_4 у розмові зазначав, що ОСОБА_7 сплатив офіційно за 5 кубічних метрів деревини, однак за його вказівкою, необізнаний у неправомірних діях ОСОБА_4 , майстер лісу Особа № 1 фактично у лісі завантажить на 1 кубічний метр деревини більше.

У подальшому ОСОБА_7 , прибувши 02.05.2023 приблизно о 12:00 год. до лісового масиву, що знаходиться неподалік с. Забари за межами населеного пункту між селами Забари та Пшеничне Білгород-Дністровського району Одеської області, здійснив завантаження замовленої та офіційно сплаченої деревини у кількості 5 кубічних метрів, 1 кубічного метру поза офіційних платежів, а також іншу деревину, яка охоплена окремим злочинним умислом Особа № 1, про який не було відомо ОСОБА_4 .

Продовжуючи реалізацію єдиного умислу на одержання неправомірної вигоди та будучи обізнаним про наміри ОСОБА_7 придбати додатково ще деревину у кількості 5 кубічних метрів, ОСОБА_4 05.05.2023 о 14 год. 45 хв. зателефонував ОСОБА_7 та висловив прохання перерахувати на банківську карту, що належить ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 8300 (вісім тисяч триста) грн, пообіцявши при цьому подальшу співпрацю у продажі ОСОБА_7 якісної деревини.

На виконання висловленого ОСОБА_4 , прохання, ОСОБА_7 08.05.2023 об 11 год. 47 хв., із використанням мобільного додатку Приват 24, перерахував на банківську картку AT "Ощадбанк" № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 8300 (вісім тисяч триста) грн, які останній обернув на власну користь в якості неправомірної вигоди.

Лише після того як ОСОБА_7 надано ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 8300 (вісім тисяч триста) грн, а також після здійснення ОСОБА_7 додатково ще й офіційної оплати на розрахунковий рахунок філії "Ізмаїльське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" грошових коштів у розмірі 8600 (вісім тисяч шістсот) грн за 5 кубічних метрів деревини, ОСОБА_4 23.05.2023 у приміщенні Саратського лісництва (Одеська область, смт. Сарата, вул. Соборна, 65) надав ОСОБА_7 товарно-транспортну накладну (ліс) серії ЮМА № 380020 від 23.05.2023, відповідно до якої ОСОБА_7 у той же день отримав з лісового масиву, що знаходиться неподалік села Забари за межами населеного пункту між селами Забари та Пшеничне Білгород-Дністровського району Одеської області деревину у кількості 5 кубічних метрів.

Отже, загальна сума неправомірної вигоди одержаної ОСОБА_4 від ОСОБА_7 у період часу з 17.03.2023 по 23.05.2023 за відпуск (продаж) деревини шляхом внесенні відомостей до електронної системи обліку деревини та надання відповідних товарно-транспортних документів на деревину складає 11 372 (одинадцять тисяч триста сімдесят дві) гривні.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України за ознаками: прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

18 серпня 2023 року між прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 за участі захисника адвоката ОСОБА_9 була укладена угода про визнання винуватості.

За змістом даної угоди, підозрюваний ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та зобов`язався дати показання у судовому засіданні щодо беззастережного визнання своєї вини у діяннях, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутні обставини, передбачені ст.67 КК України, які обтяжують покарання.

Враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є інвалідом другої групи, сторони узгодили призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України у вигляді штрафу в розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в підприємствах, установах, організаціях лісової галузі строком на 2 (два) роки.

Прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_10 у підготовчому судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини, які викладені у формулюванні обвинувачення, просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд роз`яснив обвинуваченому положення ч.2 ст.473 КПК України, відповідно до яких наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а також відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Суд переконався у добровільності укладення угоди та в тому, що угода не є наслідком насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України; наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Захисник адвокат ОСОБА_5 просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання.

Вислухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, перевіривши угоду на відповідність нормам КПК України, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, затвердити угоду.

За частинами 4, 5 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості встановлені ст. 472 КПК України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Санкція ч. 1 ст. 368 КК України встановлює покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від трьох до шести місяців, або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У відповідності до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.368 КК України є не тяжким злочином.

Перевіривши укладену між сторонами угоду на відповідність вимогам КПК України, суд установив, що її зміст відповідає положенням 472 КПК України, угода про визнання винуватості укладена у провадженні щодо не тяжкого злочину, внаслідок яких шкода завдана лише державним та суспільним інтересам, умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; сторони уклали угоду добровільно; фактичні підстави для визнання винуватості наявні; обставин, які б свідчили про неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, судом не встановлено; узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України. Суд не встановив передбачених ч. 7 ст. 474 КПК обставин, які могли би слугувати підставою для відмови в затвердженні угоди.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 368 КК України, за ознаками прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які за положеннями ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Суд установив, що сторони узгодили покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного ОСОБА_4 , який беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, віку та стану здоров`я обвинуваченого, який є особою з інвалідністю другої групи, в силу статті 89 КК України не має судимості, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , а також вищезазначених обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в підприємствах, установах, організаціях лісової галузі строком на 2 (два) роки.

На переконання суду таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При затвердженні угоді суд враховує, що Європейський суд з прав людини у пункті 90 рішення у справі "Нацвлішвілі і Тогонідзе проти Грузії" від 29.04.2014 (заява № 9043/05) зазначив, що не може бути нічого неналежного в самому процесі укладення угод щодо обвинувачень або міри покарання… У цьому зв`язку Суд дотримується думки про те, що угоди про визнання провини не лише надають такі вагомі переваги, як прискорений розгляд кримінальних справ і зменшення навантаження на суди, прокурорів і адвокатів, але можуть також за умови їх правильного застосування стати успішним інструментом у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю і сприяти скороченню кількості призначених покарань, а внаслідок цього і кількості ув`язнених.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.

У відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, якою встановлено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, слід скасувати арешт на мобільний телефон TecnoSpark, що належить ОСОБА_4 , який накладено ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2023 року.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 469, 472, 314, 373, 374, 394,474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 62023150020000558 від 01.08.2023 року , яка укладена 18 серпня 2023 року між прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 за участі захисника адвоката ОСОБА_9 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання - у виді штрафу в розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в підприємствах, установах, організаціях лісової галузі строком на 2 (два) роки.

Строк додаткового покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту набрання законної сили даним вироком.

Скасувати арешт на мобільний телефон TecnoSpark, що належить ОСОБА_4 , який накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2023 року.

Речові докази: мобільний телефон TecnoSpark -повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Захисник має право отримати копію вироку в Саратському районному суді Одеської області.

Суддя ОСОБА_1