Рішення № 113650644, 15.09.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2023 року Справа № 915/344/22

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" (67806, вул. Авангардська, буд. 3, корпус А, смт. Авангард, Овідіопольський район, Одеська область)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" (54036, Одеське шосе, буд. 69-А, м. Миколаїв, e-mail: agroshlyah@ukr.net)

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 478500 грн, 3% річних та інфляційних втрат,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" (54036, Одеське шосе, буд. 69-А, м. Миколаїв, e-mail: agroshlyah@ukr.net)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" (67806, вул. Авангардська, буд. 3, корпус А, смт. Авангард, Овідіопольський район, Одеська область)

про зобов`язати виконати п. 4.1 договору купівлі-продажу № SD 40694855/01/2020,

за участі представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Кострич М.П.

від відповідача за первісним позовом - Федьков О.О.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобальні технології та Ко" (надалі - ТОВ "Глобальні технології та Ко") звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро шлях" (надалі - ТОВ "Агро шлях") про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 478500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання усних домовленостей щодо поставки дискової борони CATROS 7501-Т (бувшої у вжитку) у кількості 1 штуки загальною вартістю 17000,00 дол.США на підставі рахунку постачальника №SD 40694855/1 від 14.09.2020 на суму 476850,00 грн, в тому числі ПДВ, що еквівалентно 17000,00 дол. США, 18.09.2020 позивач (покупець) здійснив попередню оплату товару шляхом сплати на поточний рахунок постачальника (відповідача) грошових коштів на суму 478500,00 грн, вказавши призначення платежу: «Оплата за дискову борону CATROS 7501-Т (бувшої у вжитку) згідно договору № №SD 40694855/01/20 від 18.09.2020, у т. ч. ПДВ 20% - 79750,00 грн», що підтверджується платіжним дорученням №322 від 18.09.2020, випискою по рахунку позивача від 18.09.2020, довідкою банку за вих. №05/9648 від 30.09.2020. Відповідач не поставив (не передав) товар покупцю у вказаний строк та не повернув позивачу підписаний зі свого боку примірник договору № №SD 40694855/01/20 від 18.09.2020, два примірники якого позивач направляв відповідачу. Листом за вих.. №2809 від 28.09.2020 позивач просив відповідача повернути помилково сплачені кошті в сумі 478500,00 грн. Відповіддю від 07.10.2020 №0710/1 відповідач підтвердив факт замовлення позивачем товару та визнав факт оплати товару. 29.09.2020 відповідач отримав поштою підписані відповідачем та скріплені печаткою документи: рахунок на оплату №SD 40694855/1 від 18.09.2020, один примірник договору купівлі-продажу №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020 з Додатком до цього договору, один примірник Акту № SD21-09/2020 прийому-передачі с/г техніки від 21.09.2020. Позивач не підписував та не укладав договір купівлі-продажу №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020 з Додатком до цього договору та не підписував акт № SD21-09/2020 прийому-передачі с/г техніки від 21.09.2020, оскільки умови договору не відповідають усним до мовленням позивача та відповідача, які були досягнуті перед оплатою товару позивачем. Позивач не отримував товар та підписувати акт прийому-передачі не було підстав. 17.10.2020 позивачем було направлено відповідачеві вимогу в порядку ст. 530 ЦК України. У встановлений строк відповідач не виконав вимогу, не підготував та не передав товар покупцю та не повернув суму попередньої оплати за товар, що стало підставою звернення до господарського суду з даним позовом.

При цьому, позовні вимоги ТОВ "Глобальні технології та Ко" обґрунтовано як положеннями ст. 693 ЦК України так і положеннями ст. 1212 ЦК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2022 визначено головуючим у справі суддю Коваля С.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2022 відкрито провадження у справі №915/344/22 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

23.11.2022 ТОВ "Агро шлях" звернулось із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Глобальні технології та Ко" про зобов`язання позивача за первісним позовом виконати пункт 4.1 договору купівлі - продажу № SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020, а саме: прийняти від ТОВ "Агро шлях" товар в кількості 1 одиниці (дискову борону CATROS 7501-2Т (уживану) відповідно до специфікації від 14.09.2020, що є додатком №1 до договору, згідно з актом приймання-передачі в порядку та на умовах, визначених договором.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2022 вказану зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто ТОВ "Агро шлях" без розгляду.

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2022 у справі № 915/344/22 скасовано та наведену справу передано до Господарського суду Миколаївської області для вирішення питання щодо прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Ухвалою від 22.02.2023 судом визнано заяву головуючого судді Коваля С.М. про самовідвід у справі №915/344/22 обґрунтованою, задоволено заяву головуючого судді Коваля С.М про самовідвід у справі. Судом постановлено позовну заяву з додатками передати для визначення головуючого судді в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №11 від 22.02.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/344/22 на підставі ухвали суду від 22.02.2023 про самовідвід головуючого судді Коваля С.М.

Відповідно до п. 2 розпорядження зустрічну позовну заяву у справі №915/344/22 передати головуючому судді, який буде визначений автоматизованою системою документообігу суду.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 27.02.2023 суд постановив: прийняти справу №915/344/22 до свого провадження, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.03.2023 о 10:30 год.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.02.2023 зустрічну позовну заяву у справі передано головуючому судді Ржепецькому В.О.

Ухвалою суду від 27.02.2022 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/344/22 за зустрічним позовом, об`єднано зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро шлях" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобальні технології та Ко" про зобов`язання позивача за первісним позовом виконати пункт 4.1 договору купівлі - продажу № SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020, а саме: прийняти від ТОВ "Агро шлях" товар в кількості 1 одиниці (дискову борону CATROS 7501-2Т (уживану) відповідно до специфікації від 14.09.2020, що є додатком №1 до договору, згідно з актом приймання-передачі в порядку та на умовах, визначених договором в одне провадження зі справою № 915/344/22. Судом постановлено розгляд зустрічної позовної заяви здійснювати одночасно із первісним позовом, підготовче засідання у справі № 915/344/22 призначено на 24 березня 2023 року о 10:30 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

09.03.2023 відповідачем за зустрічним позовом подано до господарського суду клопотання про залишення зустрічної позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 13.03.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" за вих. №0027/6 від 02.12.2022 задоволено частково, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" про зобов`язання виконати п. 4.1 договору купівлі-продажу № SD 40694855/01/2020 залишено без руху, встановлено позивачу за зустрічним позовом 5-денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви з доказами направлення відповідачеві за зустрічною позовною заявою копії зустрічної позовної заяви з усіма додатками.

Ухвалою від 15.03.2023 суд постановив продовжити розгляд справи щодо розгляду зустрічної позовної заяви, підготовче засідання у справі № 915/344/22 відбудеться 24 березня 2023 року о 10:30 год.

24.03.2023 на адресу суду надійшла заява позивача за первісним позовом про зміну предмету позову. Зокрема, позивач за первісним позовом просить суд:

1) стягнути з відповідача за первісним позовом грошові кошти у сумі 478500,00 грн, що були сплачені відповідно до платіжного доручення №322 від 18.09.2020;

2) стягнути з відповідача за первісним позовом 3% річних в сумі 36013,98 грн за період з 19.09.2020 по 23.03.2023;

3) стягнути з відповідача за первісним позовом інфляційні витрати в сумі 219880,31 грн за період з 19.09.2020 по 23.03.2023.

Судове засідання у справі № 915/344/22, призначене на 24 березня 2023 року о 10:30, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні.

Ухвалою суду від 03.04.2023 судове засідання у справі призначено на 03 травня 2023 року о 11:30 год.

24.04.2023 представником позивача за первісним позовом подано до господарського суду клопотання ТОВ "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" від 21.04.2023 про розподіл судових витрат.

Посилаючись на норми ст. 123, 129 ГПК України представник позивача за первісним позовом просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

24.04.2023 представником відповідача за первісним позовом подано до суду заяву про повернення без розгляду клопотання ТОВ "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" від 21.04.2023 про розподіл судових витрат.

Ухвалою від 03.05.2023 суд відмовив у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" від 24.04.2023 про повернення без розгляду клопотання про розподіл судових витрат від 21.04.2023.

23.11.2022 відповідачем за первісним позовом подано до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач просить суд у задоволені позову відмовити, здійснити розподіл судових витрат.

Відповідач зазначає, що ним виконано зобов`язання щодо передачі товару, що покладені на нього умовами Договору та приписами законодавства. Відповідач передав дискову борону САТROS 7501-2Т(бувша у вжитку), що підтверджується видатковою накладною №1250 від 21.09.2020, актом №SD21-09/2020 прийому-передачі с/г техніки від 21.09.2020 та поясненнями свідків. Відповідачем сформовано та зареєстровано податкову накладну №138 від 18.09.2020, яка включена до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року. 21.09.2020 в присутності трьох працівників Відповідача, а саме керівника сервісної служби ОСОБА_3 та сервісних інженерів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за адресою Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, селище міського типу Славгород відбулось завантаження Товару. Ця обставина підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3 . Представниками Позивача не було підписано примірники Договору, Додатку №1 до Договору та акту № SD 21-09/2020 прийому - передачі с/г техніки від 21.09.2020 (надалі - Акт). Аргументовано це було тим, що Товар не новий і тому Позивачу потрібен додатковий час для перевірки роботи поставленої борони. Зробити відповідне застереження в Акті Позивач відмовився. З метою виконання Договору Відповідачем було направлено Позивачу підписані примірники вищезазначених документів, що визнається і Позивачем. Враховуючи вищевикладене та те, що Відповідачем спочатку передано, а згодом надіслано Договір з додатком та актом прийому - передачі с/г техніки, що отримані Позивачем, пояснення свідків підтверджують передачу техніки, Позивачем зареєстровано податкову накладну щодо спірної поставки, можливо стверджувати, що дані докази є більш вірогідними та доводять передачу Товару за Договором. Натомість покупець спочатку 28.09.2020 звернувся з вимогою до Відповідача про повернення нібито помилково перерахованих коштів, а згодом 08.10.2020 з вимогою про повторне виконання виконаного з боку Відповідача Договору.

23.11.2022 відповідачем за первісним позовом подано до господарського суду клопотання про витребування доказів.

Зокрема, відповідач просить суд витребувати у Головного управління ДПС в Одеській області інформацію:

- чи формувався ТОВ "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" (ідентифікаційний код юридичної особи 40694855, індивідуальний податковий номер 406948515215), як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару по податковій накладній №138 від 18.09.2020, що подана до реєстрації ТОВ "АГРО ШЛЯХ" (ідентифікаційний код юридичної особи 37630010, індивідуальний податковий номер 376300114024);

- чи подавалися ТОВ "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" (ідентифікаційний код юридичної особи 40694855, індивідуальний податковий номер 406948515215) як покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту за податковою накладною №138 від 18.09.2020, що подана до реєстрації ТОВ "АГРО ШЛЯХ" (ідентифікаційний код юридичної особи 37630010, індивідуальний податковий номер 376300114024).

Зазначене клопотання відповідачем за первісним позовом обґрунтовано тим, що до зустрічної позовної заяви були долучені копія податкової накладної №138 від 18.09.2020 та копія податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року. Дані докази були долучені Відповідачем з метою обґрунтування своєї позиції щодо належного виконання Договору купівлі - продажу № 80 40694855/01/2020 від 14.09.2020 в частині передачі дискової борони САТROS 7501-2Т(бувша у вжитку) (надалі - Товар), які в сукупності з іншими доказами, свідчать про реальний рух Товару. У нашому випадку свідченнями працівника Відповідача та водія автомобілю, яким перевозився Товар. З метою встановлення факту вчинення Позивачем дій, що свідчитимуть про прийняття Товару Представник Відповідача звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області з адвокатським запитом щодо отримання інформації чи формувався Позивачем податковий кредит за фактом передачі товару по податковій накладній №138 від 18.09.2020, що подана до реєстрації Відповідачем та чи подавалися Позивачем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту за цією податковою накладною. Представник Відповідача отримав відповідь Головного управління ДПС в Одеській від 17.11.2022 за №26801 6/15-32-04-08-06, якою у надані інформації було відмовлено. Підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит с факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Запитувана інформація на думку Відповідача, дозволить встановити чи віднесено Позивачем за первісним позовом (Покупцем) сум податків за отриманою від Відповідача (Продавця) податковою накладною до податкового кредиту, що буде додатковим підтвердженням обставини реальної передачі Товару.

12.12.2022 ТОВ "Глобальні технології та Ко" подано до господарського суду відповідь на відзив. Позивач вважає відзив безпідставним, протиправним та необґрунтованим, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач зазначає, що Договір, на який посилається відповідач не підписувався уповноваженою особою ТОВ "Глобальні технології та Ко", а відтак є неукладеним. Позивач не підписував акт прийому-передачі с/г техніки № SD 21-09/2020 від 21.09.2020. Позивач при оплаті товару вказав призначення платежу: "Оплата за дискову борону САТК05 7501-2Т(бувша у вжитку) згідно договору № SD 40694855/01/2020 від 18.09.2020. тобто, у призначені платежу вказано договір, який за номером і датою відрізняється від номеру і дати договору, який відповідач вказує у відзиві на позовну заяву як підставу поставки товару. На думку позивача, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту поставки і отримання позивачем товару дискову борону САТК05 7501-2Т(бувша у вжитку).

20.12.2022 відповідачем за первісним позовом подано до суду заперечення на відповідь на відзив. Відповідач просить у задоволені позову відмовити.

24.04.2023 представником позивача за зустрічним позовом подано до господарського суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій останній між іншим просить суд задовольнити клопотання про витребування у Головного управління ДПС в Одеській області інформації.

Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на норми ст. 73, 74, 79, 166 ГПК України та судову практику, зазначає, що податкова накладна може виступати доказом постачання товару, але в сукупності з іншими доказами, які свідчать про реальний його рух. У даному випадку пояснення свідків підтверджують факт передачі товару позивачу. Відповідач наполягає, що саме дослідження руху товару, що підтверджується показаннями свідків, в поєднанні з інформацією про формування позивачем податкового кредиту за фактом передачі товару по податковій накладній №138 від 18.09.2020 або про подання позивачем уточнюючих декларацій щодо безпідставного нарахування податкового кредиту за цією податковою накладною дозволить встановити обставини реальної передачі товару. Враховуючи зазначене та те, що відповідачем спочатку передано, а згодом надіслано договір з додатком та актом прийому-передачі с/г техніки, позивачем зареєстровано податкову накладну щодо спірної поставки, можливо стверджувати, що дані докази є більш вірогідними та доводять наявність постачання товару за Договором. Натомість, покупець 28.09.2020 звернувся з вимогою до відповідача про повернення нібито помилково перерахованих коштів, а згодом - 08.10.2020 з вимогою про повторне виконання виконаного з боку відповідача Договору. Позивач не виконав зобов`язання щодо приймання товару у відповідності з п. 4.1. Договору та ст.. 699 ЦК України, не підписав акт приймання-передачі товару та стверджує, що не отримував товар, що спростовується наданими відповідачем доказами. На думку відповідача, ним обрано ефективний спосіб захисту свого порушеного права щодо зобов`язання позивача виконати обов`язок в натурі шляхом виконання п. 4.1. Договору купівлі-продажу №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020, а саме: прийняти від відповідача за первісним позовом товар в кількості 1 одиниці (Дискова борона CATROS 7501-2Т (уживану) відповідно до Специфікації від 14.09.2020, що є Додатком №1 до Договору, згідно з Актом приймання-передачі в порядку та на умовах, визначених Договором.

Позивач за зустрічним позовом просить суд задовольнити клопотання про витребування у Головного управління ДПС в Одеській області інформації, долучити до матеріалів справи відповідь на відзив відповідача та врахувати при розгляді справи.

До відповіді на відзив позивачем за зустрічним позовом додано клопотання про долучення доказів.

Посилаючись на норми ст. 42, 73, 74 ГПК України, позивач за зустрічним позовом просить суд долучити до матеріалів справи в якості доказів пояснення свідка ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що у відзиві на позовну заяву представником відповідача було зазначено, що будуть згодом подані пояснення водія автомобіля, яким перевозилась дискова борона, так як станом на дату подання відзиву свідок знаходився у відрядженні.

24.04.2023 представником позивача за первісним позовом подано до господарського суду пояснення.

Зокрема, позивач за первісним позовом зазначає, що фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції. У постанові від 28.08.2020 у справі №922/2081/19 Верховний Суд дійшов висновку, що сформовані податкові накладні разом із показаннями свідків не є доказами постачання товару. Податковий кредит формується по факту списання коштів з рахунку покупця. У разі, якщо першою подією є передоплата, то після неї завжди слідує формування податкового кредиту, і лише після цього фактичне постачання товару у разі належного виконання зобов`язання. Якщо у подальшому товар не поставляється, а сплачені кошти повертаються (за рішенням суду чи добровільно), то обидва контрагенти здійснюють коригування податкового кредиту та податкових зобов`язань.

Зазначене, на думку представника позивача за первісним позовом, є підставою для відмови відповідачу у задоволені клопотання про витребування доказів, оскільки формування кредиту відбувається за правилом першої події, і не може бути підтвердженням поставки товару, про що зазначає Верховний Суд.

03.05.2023 суд постановив ухвалу: клопотання відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" за вих. №2 від 23.11.2022 про витребування доказів задовольнити; витребувати у Головного управління ДПС в Одеській області інформацію:

- чи формувався ТОВ "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" (ідентифікаційний код юридичної особи 40694855, індивідуальний податковий номер 406948515215), як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару по податковій накладній №138 від 18.09.2020, що подана до реєстрації ТОВ "АГРО ШЛЯХ" (ідентифікаційний код юридичної особи 37630010, індивідуальний податковий номер 376300114024);

- чи подавалися ТОВ "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" (ідентифікаційний код юридичної особи 40694855, індивідуальний податковий номер 406948515215) як покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту за податковою накладною №138 від 18.09.2020, що подана до реєстрації ТОВ "АГРО ШЛЯХ" (ідентифікаційний код юридичної особи 37630010, індивідуальний податковий номер 376300114024).

Ухвалою від 03.05.2023 суд постановив: заяву позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобальні технології та Ко" від 23.03.2023 про зміну (доповнення) предмета позову прийняти до розгляду; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро шлях" від 28.11.2022 про долучення доказів задовольнити; долучити до матеріалів справи докази додані до клопотання (докази відправлення клопотання позивачу та копію пояснень свідка ОСОБА_4 ); клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобальні технології та Ко" від 21.04.2023 про розподіл судових витрат прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу; продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 26 травня 2023 року об 11:30 год.

Клопотанням від 23.05.2023 представник позивача за первісним позовом просив суд викликати у судове засідання у якості свідка ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 25.05.2005, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) для допиту щодо обставин, викладених ним у нотаріально засвідчених поясненнях від 28.11.2022.

26.05.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 21 червня 2023 року об 11:30 год.

21.06.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.07.2023 о 10:30 год.

21.06.2023 на адресу суду надійшла відповідь Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу суду від 03.05.2023, якою повідомлено, що відповідно до бази інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби, ТОВ "Глобальні технології та Ко" як покупцем сформований податковий кредит за фактом поставки товару по податковій накладній №138 від 18.09.2020, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних податковим контрагентом-постачальником ТОВ "Агро шлях" та включений покупцем до складу податкового кредиту у податковій декларації за вересень 2020 року у сумі ПДВ 79750,00 грн.

07.07.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 23 серпня 2023 року о 12:00 год.

Ухвалою від 07.07.2023 суд задовольнив клопотання представника позивача за первісним позовом від 23.05.2023. Постановив: викликати у судове засідання, яке відбудеться 23 серпня 2023 року о 12:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , у якості свідка гр-на ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 25.05.2005, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) для допиту щодо обставин, викладених ним у нотаріально засвідчених поясненнях від 28.11.2022. Гр-ну ОСОБА_4 при собі мати документ, що посвідчує особи; попередити гр-на ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

23.08.2023 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 15.09.2023 о 12:00 год.

13.09.2023 позивачем за первісним позовом подано до суду письмові пояснення щодо доводів відповідача за первісним позовом під час розгляду справи по суті 23.08.2023.

Позивач зазначає, що правова позиція, на яку посилається відповідач, сформована у справі з іншими правовідносинами. Реєстрація податкової накладної відбулася по тій причині, що першою подією було перерахування коштів відповідачу, що суттєво відрізняє дану справу від справи №922/2115/19.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 15.09.2023 представники сторін підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті та письмових поясненнях.

На підставі ст. 233 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо обставин справи, господарський суд виходить з того, що першочерговим фактом, який потребує встановлення для визначення прав та обов`язків сторін, чи було укладено між ними договір стверджуваного відчуження дискової борони CATROS 7501-T у вересні 2020 року та в якій формі.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 208 ЦК України врегульовано, які правочини належить вчиняти у письмовій формі. Так, у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Враховуючи, що сторонами у справі є господарські товариства та жодною з сторін не доведено призначення товару для використання в цілях, пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, господарський суд виходить з того, що між ними міг бути укладений договір поставки.

Як витікає з поданих суду екземплярів договору купівлі-продажу №SD40694855/01/2020 від 14.09.2020 (т. 1, а.с. 22, 103), примірник цього договору, підписаний продавцем. Отже, сторони, вірогідно, мали намір укласти договір в редакції відповідно до положень наведеного документу.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази як підписання договору продавцем так і здійснення сторонами дій щодо визнання договору укладеним в судовому порядку.

Відтак, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав вважати доведеними обставини укладення між сторонами договору купівлі-продажу №SD40694855/01/2020 від 14.09.2020 у вигляді єдиного документу.

Чинним законодавством таким чином врегульовано правовідносини укладення договору «у спрощений спосіб».

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У постанові від 17.11.2021 у справі №172/1159/20 Верховний Суд зазначив, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторони (сторін) та/або його фіксація. Значення форми правочину полягає не тільки в забезпеченні його достовірності, сприйняття іншими особами, що має істотне значення під час вирішення спорів, а часто і його чинності. Законодавець передбачив тільки дві форми правочинів - усну та письмову (електронну)».

В іншій справі (№613/1436/17) Верховний Суд указав, що «правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину» (постанова від 18.05.2022).

Господарський суд оцінюючи доводи первісного позову, виходить з того, що твердження позивача ґрунтуються як на доводах про помилковість перерахування грошових коштів так і на обставини укладення між сторонами в спрощений спосіб договору поставки.

На підтвердження цих обставин подано такі докази:

Платіжне доручення №322 від 18.09.2020, відповідно до якого ТОВ "Глобальні технології та Ко" перерахувало на р/р ТОВ "Агро шлях" грошові кошти в сумі 478500грн. з призначенням платежу: «Оплата за дискову борону CATROS 7501-Т (бувшої у вжитку) згідно договору № №SD 40694855/01/2020 від 18.09.2020, у т. ч. ПДВ 20% - 79750,00 грн» (т.1, а.с. 16);

Лист від 28.09.2020 №2809 «Про повернення помилково сплачених коштів», відповідно до якого позивач ТОВ "Глобальні технології та Ко" звернулося до ТОВ "Агро шлях" з проханням повернути помилково сплачені кошти в сумі 478500,00 грн, перераховані по платіжному дорученню №322 від 18.07.2020, призначення платежу: Оплата за дискову борону CATROS 7501-Т (бувшої у вжитку) згідно договору № №SD 40694855/01/2020 від 18.09.2020, у т. ч. ПДВ 20% - 79750,00 грн» (т.1, а.с. 19)

Лист - відповідь (т. 1, а.с. 20), у якому відповідачем наводяться доводи про належне укладення договору купівлі-продажу.

До виправленої позовної заяви позивачем додано рахунок від 18.09.2020 № SD40694855/01/2020, відповідно до якого постачальник ТОВ "Агро шлях" пропонує сплатити за дискову борону CATROS 7501-Т (бувша у вжитку) згідно договору № №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020 кошти в сумі 478550,00грн (т.1, а.с. 58).

До зустрічної позовної заяви додано копію Видаткової накладної №1250 від 21.09.2020, відповідно до якої постачальник поставив покупцеві причіпну дискову борону CATROS 7501-Т (бувша у вжитку) на суму 478500,00 грн (т. 1, а.с. 98).

Разом з тим, доказів підписання її отримувачем або відмови в її підписанні суду не подано.

Положення про укладення договору у спрощений спосіб передбачають, що воля сторін на укладення договору, в тому числі пропозиція та прийняття пропозиції містяться у декількох документах.

Проаналізувавши зміст наведених документів на предмет підтвердження ними обставин, з якими чинне законодавство пов`язує факт укладення правочину, а саме - досягнення згоди щодо усіх істотних умов, суд відзначає, що сума коштів, яка зазначена в рахунку від 18.09.2020 № SD40694855/01/2020 відрізняється від суми коштів, зазначеної в платіжному дорученні №322 від 18.09.2020.

Виходячи з наведеного, господарський суд встановлює, що поданими доказами не підтверджується, що сторони шляхом обміну наведеними документами дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору поставки (купівлі-продажу), зокрема, ціни.

Відтак, незважаючи на твердження позивача про укладення у спрощений спосіб договору поставки, господарський суд вважає, що дані твердження не ґрунтуються на поданих доказах та протирічать первісній оцінці обставин, яку було надано позивачем у листі від 28.09.2020 №2809, а саме обставин перерахування грошових коштів помилково.

При цьому господарським судом враховується правова позиція Верховного Суду щодо «заборони суперечливої поведінки».

Так, Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Постанова ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. (Постанова ВС від 07 жовтня 2020 у справі № 450/2286/16-ц (провадження 61-2032св19)).

Господарський суд дійшов висновку, що позивачем допущена суперечлива поведінка, оскільки станом на момент надсилання листа від 28.09.2020 №2809 про повернення помилково перерахованих коштів (подія найбільш наближена до моменту виникнення спору), він не посилався на існування договору, укладеного в той чи інший спосіб, а навпаки стверджував про відсутність правових підстав для перерахування коштів.

Твердженням сторін щодо підтвердження укладення правочину, передання товару на підставі податкових накладних господарський суд дає таку оцінку.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (пункт 2.15).

Згідно відповіді Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу суду від 03.05.2023 відповідно до бази інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби, ТОВ "Глобальні технології та Ко" як покупцем сформований податковий кредит за фактом поставки товару по податковій накладній №138 від 18.09.2020, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних податковим контрагентом-постачальником ТОВ "Агро шлях" та включений покупцем до складу податкового кредиту у податковій декларації за вересень 2020 року у сумі ПДВ 79750,00 грн (т. 2 а.с. 148).

Верховним Судом у категорії спорів між господарюючими суб`єктами, які виникли у зв`язку із невизнанням факту здійснення господарської операції та «недоліками первинних документів», сформовано сталу практику, яка полягає в тому, що фактом підтвердження господарської операції є первинні бухгалтерські документи, а не податкові накладні, які можуть оцінюватись яке докази її здійснення тільки в сукупності з іншими доказами.

Зокрема, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару та його прийняття».

Верховний Суд у постанові від 27.07.2021 у справі № 927/924/19 зазначив, що податкові накладні, надані позивачем, були видані платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України) та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.

Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, які позивачем не були надані суду, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та наявність правовідносин між сторонами.

Водночас, у постанові Верховного суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, міститься правова позиція: «Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Отже основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарчих операцій. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару). Сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Податкова накладна №138 від 18.09.2020, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом-постачальником свідчить, що покупцем сформований податковий кредит щодо поставки товару - дискової борони САТROS 7501-2Т (бувша у вжитку) у сумі 79750,00 грн (т. 1, а.с. 90).

Отже, податкова накладна може виступати доказом постачання Товару, але в сукупності з іншими доказами, які свідчать про реальний його рух.

В контексті доводів позивача за зустрічним позовом, які обґрунтовано укладенням між сторонами договору у вигляді єдиного документу, жодні обставини, пов`язані із реєстрацією податкових накладних, та докази, подані на їх підтвердження, не можуть довести існування правочину у формі, про яку зазначається позивачем, зокрема, зі змістом, який би включав положення п. 4.1. договору в редакції, на підставі яких подано зустрічний позов про зобов`язання виконати положення договору.

Стосовно належності наведених доказів в контексті тверджень позивача за первісним позовом, господарський суд, виходячи зі встановленого вище судом факту та обставин неукладення між сторонами договору в письмовій формі, обставини реєстрації ТОВ "Глобальні технології та Ко" податкової накладної №138 від 18.09.2020 зазначеного висновку не спростовують.

Щодо обставин, зазначених у заявах свідків ОСОБА_3 (т. 1, а.с.87) та ОСОБА_4 (т.1, а.с.141) суд зазначає наступне.

В якості доказу доставки дискової борони автотранспортом відповідачем за первісним позовом наводяться обставини, які містяться в заяві свідка Явовець (т.1, а.с.141, т. 2, а.с. 61)

Разом з тим, зазначені свідчення не беруться до уваги судом відповідно до ч. 2 ст. 89 ГПК України, у зв`язку з неявкою свідка в судове засідання за викликом суду.

До тверджень, які містяться в заяві свідка ОСОБА_3 суд відноситься критично, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження організації доставки (наприклад, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» посвідчення водія відповідної категорії; товарно-транспортної накладної, доказів, що транспортний засіб (т. 1, а.с. 121) належить відповідачеві або використовується ним на підставі відповідного правочину тощо), та її успішного завершення підписанням відповідних документів приймання-передання або доказів перешкоджання позивачем у прийнятті товару.

Наведені обставини спростовують твердження позивача за зустрічним позовом про існування обов`язку позивача за первісним позовом, який витікає з п. 4.1. Договору купівлі-продажу №SD 40694855/01/2020 від 14.09.2020, оскільки факту укладення між сторонами цього правочину господарським судом не встановлено.

Зазначене зумовлює відмову в задоволенні зустрічного позову.

Позивач в позовній заяві, обґрунтовуючи обставини укладення договору у спрощений спосіб, просить застосувати положення ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Разом з тим, враховуючи наведене вище посилання позивача, зокрема, на положення ст. 693 ЦК України, є помилковими. Вірним способом обґрунтувати підстави для повернення помилково перерахованих коштів, обраним позивачем у позовній заяві є положення ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

При цьому, господарським судом враховується, що згідно висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, доводи первісного позову в зазначеній частині знайшли своє підтвердження, внаслідок чого з відповідача підлягають стягненню безпідставно отримані кошти.

Відповідно до заяви про зміну предмету позову позивач за первісним позовом просить суд:

1) стягнути з відповідача за первісним позовом грошові кошти у сумі 478500,00 грн, що були сплачені відповідно до платіжного доручення №322 від 18.09.2020;

2) стягнути з відповідача за первісним позовом 3% річних в сумі 36013,98 грн за період з 19.09.2020 по 23.03.2023;

3) стягнути з відповідача за первісним позовом інфляційні витрати в сумі 219880,31 грн за період з 19.09.2020 по 23.03.2023.

Щодо вимог в цій частині, суд виходить з такого.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, а також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №908/2552/17.

Відтак, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 17.08.2021 р. у справі № 913/371/20).

При цьому, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такого висновку дійшла Велика Палата в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (Провадження № 12-42гс20).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківською довідкою, випискою платіжним дорученням.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 36013,98 грн за період з 19.09.2020 по 23.03.2023 та інфляційні нарахування в сумі 219880,31 грн за період з жовтня 2020 року по березень 2023 року включно.

Лист №2809 ТОВ "Глобальні технології та Ко" про повернення безпідставно отриманих коштів складено 28.09.2020.

З листа ТОВ «Агрошлях» від 07.10.2020 витікає, що відповідачем вимогу про перерахування коштів отримано.

Застосовуючи положення ст. 530 ЦК України, господарський суд здійснює обрахунок 3% та інфляційних втрат з наступного дня після спливу семиденного строку від дня пред`явлення вимоги, а саме з 15.10.2020.

За розрахунком суду, здійснено за допомогою комп`ютерної програми IpLex, 3% річних за період з 15.10.2020 по 23.03.2023 становить 34994,22 грн, а інфляційні втрати за період з 15.10.2020 по 23.03.2023 становлять 230356,01 грн.

Таким чином, з зазначеного витікає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 34994,22 грн, в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

На підставі ч. 2 ст. 237 ГПК України, не виходячи за межі позовних вимог, стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають інфляційні втрати в сумі 219880,31 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково в сумі 733374,53 грн, з яких: 478500,00 грн - основний борг, 34994,22 грн - 3% річних, 219880,31 грн - інфляційні втрати. В решті позовних вимог за первісним позовом слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з часткових задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача 11000,62 грн судового збору.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Клопотанням від 21.04.2023 позивач зробив застереження, що за умовами договору про надання правової допомоги №08/22 від 22.03.2023 та додаткової угоди до нього оплата правової допомоги здійснюється після ухвалення судом рішення по суті спору, докази на підтвердження витрат будуть надані після ухвалення судом рішення в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Отже питання розподілу судових витрат на оплату правничої допомоги позивача за первісним позовом станом на момент винесення рішення не вирішується.

Керуючись статтями 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" (54036, Одеське шосе, буд. 69-А, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 37630010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" (67806, вул. Авангардська, буд. 3, корпус А, смт. Авангард, Овідіопольський район, Одеська область, код ЄДРПОУ 40694855) грошові кошти у розмірі 478500,00 грн, 3% річних в сумі 34994,22 грн, інфляційні втрати в сумі 219880,31 грн, 11000,62 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4. У задоволені зустрічного позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

7. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" (67806, вул. Авангардська, буд. 3, корпус А, смт. Авангард, Овідіопольський район, Одеська область),

відповідач за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" (54036, Одеське шосе, буд. 69-А, м. Миколаїв, e-mail: agroshlyah@ukr.net).

Позивач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" (54036, Одеське шосе, буд. 69-А, м. Миколаїв, e-mail: agroshlyah@ukr.net),

відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КО" (67806, вул. Авангардська, буд. 3, корпус А, смт. Авангард, Овідіопольський район, Одеська область).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 22.09.2023.

Суддя В.О.Ржепецький