Рішення № 113650092, 22.09.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3207/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/320723

за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівельний завод імені О.М. Макарова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙНДЖЕЛ"

третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Державне підприємство "Виробниче об`єднання Південний машинобудівельний завод імені О.М. Макарова" (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 08.06.2023 за вих. №157/35/п до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙНДЖЕЛ" (далі - відповідач) про стягнення 74.937,48 грн, з яких: 61.271,82 грн заборгованості з орендної плати, 11.199,53 грн пені, 762,13 грн трьох процентів річних, 1.704,00 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3207/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023.

Ухвалою від 26.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, мікрорайон 4-й Зарічний, приміщення 21-Ж, за трек-номером 4930023005818.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 15.08.2023 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою «відмова від отримання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 та всі подальші ухвали були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 26.06.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання, а саме 07.08.2023.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 26.06.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 22.08.2023.

Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Відповідачу було передано в оренду нерухоме майно на підставі договору. Відповідач лише частково сплатив орендну плату, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

Стислий виклад позиції третьої особи

Третьою особою пояснень не надано.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; передачі майна в користування; користування майном; настання строку оплати; наявності/відсутності доказів повної/часткової оплати; наявності/відсутності доказів нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 30 грудня 2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного маи?на Украі?ни по Дніпропетровськіи?, Запорізькіи? та Кіровоградських областях (надалі- орендодавець), Державним підприємством «Виробниче об?єднання Південнии? машинобудівнии? завод імені О.М. Макарова» (далі - балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕИ?НДЖЕЛ» (далі - орендар, відповідач) був укладении? договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного маи??на, що належить до державноі? власності №12/7475- 6578 (далі - договір).

Відповідно до п.4.1 розділу I «Змінюваних умов договору» (далі- умови) об?єктом оренди та складом маи?на є частина приміщення адміністративно-побутовоі? будівлі (корпус 31-А), площею 424,30 кв. метрів, за адресою м. Дніпро, вул. Криворізька, 22, що перебуває на балансі ДП «Виробниче об?єднання Південнии? машинобудівнии? завод імені О.М. Макарова».

Відповідно до п. 9.1 умов місячна орендна плата становить 24.289,50 грн, без податку на додану вартість.

Відповідно до п. 16 умов орендар забов?язании? щомісячно перераховувати балансоутримувачу 30% від суми орендноі? плати, а саме 8.015,54 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється фондом держаного майна і оприлюднюються на його офіційному сайті.

Пунктом 3.3 договору визначено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону договору типу 5(А) і 5 (В).

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 12.1 умов договір укладено на 5 років з 30.12.2021 до 29.12.2026 включно.

Відповідно до пункту 3 частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.22, на період воєнного стану, орендна плата нараховується в розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди.

30 грудня 2021 року на підставі акта прии?мання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного маи?на, що належить до державноі? власності, орендар прийняв від балансоутримувача нерухоме маи?но. Акт підписаний сторонами та скріплений печаткою з боку відповідача (арк. 19, том 1).

На виконання умов договору були складені акти здачі-приймання послуг на загальну суму 108.084,90 грн, а саме:

- акт здачі-приймання послуг від 31.12.2021 на суму 783,53 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 31.01.2022 на суму 13.359,23 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 20.02.2022 на суму 13.259,23 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.06.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 31.07.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 31.08.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.09.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.10.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.11.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.12.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 31.01.2023 на суму 8.456,40 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 28.02.2023 на суму 8.456,40 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 31.03.2023 на суму 8.456,40 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.04.2023 на суму 8.456,40 грн;

Як зазначає позивач, 28.07.2022, 30.11.2022 та 16.01.202 орендар сплатив балансоутримувачу орендну плату в розмірі 46.813,04 грн. Після оплати орендар має заборгованість за актами здачі-приймання послуг перед балансоутримувачем на загальну суму 61.271,86 грн, а саме:

- акт здачі-приймання послуг від 31.08.2022 на суму 727,78 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.09.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.10.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.11.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.12.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 31.01.2023 на суму 8.456,40 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 28.02.2023 на суму 8.456,40 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 31.03.2023 на суму 8.456,40 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.04.2023 на суму 8.456,40 грн;

Акти від 31.08.2022, 30.09.2022, 30.10.2022, 30.11.2022 підписані сторонами та скріплені печатками з боку балансоутримувача та відповідача.

Акти виконаних робіт на надання орендних послуг від 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023 та від 30.04.2023 не підписані з боку відповідача та були направлені відповідачу листом з описом вкладення.

Позивач долучив до матеріалів справи претензію від 18.10.2022 за вих.№ 157/п-23, в якій просив сплатити заборгованість за договором оренди. Претензію було направлено відповідачу рекомендованим повідомленням з описом вкладення (арк. 43-46, том 1)

Оскільки заборгованість з орендної плати відповідачем у добровільному порядку не погашена, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 61.271,82 грн заборгованості з орендної плати, 11.199,53 грн пені, 762,13 грн трьох процентів річних, 1.704,00 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст.ст.283-291 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов`язок передати майно у користування і, водночас, орендар зобов`язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється фондом держаного майна і оприлюднюються на його офіційному сайті.

30 грудня 2021 року на підставі акта прии?мання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного маи?на, що належить до державноі? власності, орендар прийняв від балансоутримувача нерухоме маи?но. Акт підписаний сторонами та скріплений печаткою з боку відповідача (арк.19, том 1).

Як зазначає позивач 28.07.2022, 30.11.2022 та 16.01.2023 орендар сплатив балансоутримувачу орендну плату в розмірі 46.813,04 грн. Після оплати, орендар має заборгованість за актами здачі-приймання послуг перед балансоутримувачем на загальну суму 61.271,86 грн, а саме:

- акт здачі-приймання послуг від 31.08.2022 на суму 727,78 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.09.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.10.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.11.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.12.2022 на суму 6.679,61 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 31.01.2023 на суму 8.456,40 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 28.02.2023 на суму 8.456,40 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 31.03.2023 на суму 8.456,40 грн;

- акт здачі-приймання послуг від 30.04.2023 на суму 8.456,40 грн;

Акти від 31.08.2022, 30.09.2022, 30.10.2022, 30.11.2022 підписані сторонами та скріплені печатками з боку балансоутримувача та відповідача.

Акти виконаних робіт на надання орендних послуг від 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023 та від 30.04.2023 не підписані з боку відповідача та були направлені йому листом з описом вкладення.

Позивач долучив до матеріалів справи претензію від 18.10.2022 за вих.№ 157/п-23 в якій просив сплатити заборгованість за договором оренди. Претензію було направлено рекомендованим повідомленням з описом вкладення (арк. 43-46, том 1).

Отже, 30.12.2021 балансоутримувач виконав свій обов`язок з передачі майна в користування відповідача, а відповідач виконав свій обов`язок в частині приймання майна в оренду і одночасно з цим у відповідача виник обов`язок вчасно вносити за користування майном орендну плату.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

За визначенням ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3.3 договору визначено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону договору типу 5(А) і 5 (В).

Відтак суд встановив, що акти від 31.08.2022, 30.09.2022, 30.10.2022, 30.11.2022 підписані сторонами та скріплені печатками з боку балансоутримувача та відповідача.

Акти виконаних робіт на надання орендних послуг від 31.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023 та від 30.04.2023 не підписані з боку відповідача та були направлені листом з описом вкладення.

Водночас умовами договору не покладено настання строку оплати в залежність від підписання актів виконаних робіт. Навпаки строки оплати чітко встановлені договором, і підписання актів виконаних робіт не є умовою для сплати орендних платежів.

Таким чином, деякі акти відповідачем не підписані, проте суд визнає їх належними доказами у справі з огляду на те, що договір від 30.12.2021 не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.

Крім того, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.

Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем у період з грудня 2021 року по квітень 2023 року у розмірі 108.084,90 грн, яка складається із заборгованості з орендної плати.

28.07.2022, 30.11.2022 та 16.01.2023 орендар сплатив балансоутримувачу орендну плату в розмірі 46.813,04 грн.

Після оплати орендар має заборгованість за актами здачі-приймання послуг перед балансоутримувачем на загальну суму 61.271,86 грн.

Відтак, позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 61.271,86 грн за договором за період з серпня 2022 року по 30.04.2023.

З урахуванням приписів пункту 3.3 договору строк оплати орендної плати за договором за період з серпня 2022 року по 30.04.2023 у розмірі 61.271,86 грн є таким, що настав.

Доказів внесення плати за користування майном в сумі 61.271,82 грн відповідач не надав.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 61.271,82 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено:

- розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;

- розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказані зміни набули чинності 02.04.2020.

Господарський суд звертає увагу, що договір між позивачем та відповідачем був укладений 30.12.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, №383 від 25.04.2023 був неодноразово продовжений.

В подальшому Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023.

Таким чином правомірним є нарахування пені за строк, який перевищує шестимісячний (визначений ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до пункту 3.9 договору на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.08.2022 до 05.06.2023 на загальну суму 11.199,53 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, судом встановлено помилки у визначенні кількості днів прострочення.

Таким чином, здійснивши перерахунок, суд встановив, що сума пені заявлена позивачем в межах суми, яка була визначена судом, а тому до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 11.199,53 грн.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 16.08.2022 до 05.06.2023 на загальну суму 762,13 грн, а також за вказаний період позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 1.704,08 грн.

Господарський суд перевірив здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних та визнав його таким, що містить помилки у визначенні кількості днів прострочення.

Оскільки позивач неправильно визначив кількість днів прострочення, суд перерахував три проценти річних. За розрахунком суду правильним розміром трьох процентів річних, який підлягає стягненню з відповідача, є 758,94 грн.

В решті вимог (про стягнення 3,19 грн трьох процентів річних) слід відмовити.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 758,94 грн трьох процентів річних та 1.704,08 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.684,00 грн, з урахуванням того, що 99,996% (тобто фактично 100%) позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙНДЖЕЛ" (50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, мікрорайон 4-й Зарічний, приміщення 21-Ж; ідентифікаційний код 44086731) на користь Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівельний завод імені О.М. Макарова" (49008, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КРИВОРІЗЬКА, будинок 1; ідентифікаційний код 14308368) 61.271,82 грн (шістдесят одну тисячу двісті сімдесят одну грн 82 к.) основної заборгованості, 758,94 грн (сімсот п`ятдесят вісім грн 94 к.) трьох процентів річних, 1.704,00 грн (одну тисячу сімсот чотири грн 00 к.) інфляційних втрат, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 3,19 грн трьох процентів річних) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк