Ухвала суду № 113649969, 21.09.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

21.09.2023м. ДніпроСправа № 904/5076/23

За позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДП16", м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном

Суддя Красота О.І.

без участі представників учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДП16" і просить суд:

- зобов`язати Відповідача усунути перешкоди Позивачу у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Паршина, будинок 16В/1, загальною площею 134 кв.м, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва: будівлі магазину літ. А-1, загальною площею 115,9 кв.м;

- припинити володіння Відповідача нерухомим майном: будівлі магазину літ. А-1, загальною площею 115,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Паршина, 16В/1, проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. номер 57859083 від 26.04.2021 (номер запису - 41693477) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1903383212101.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка у власність або користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась. Розпорядчі документи, на підставі яких об`єктам нерухомості, розташованим на спірній земельній ділянці, присвоєно адресу у м. Дніпрі "вул. Паршина, 16В/1", не видавались, що свідчить про самовільне зайняття цієї ділянки комунальної власності. За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: м. Дніпро, вул. Паршина, 16В/1, збудовано нерухоме майно - магазин літ. А-1, загальною площею 115,9 кв.м, що свідчить про те, що вказане нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ЦК України. При цьому, 23.08.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. зареєстровано право приватної власності Кашперського В.М. на вказану будівлю магазину. Як вбачається з електронної реєстраційної справи, в якості документу, що відповідно до законодавства підтверджує набуття прав на нерухоме майно, приєднано акт від 14.01.2019, складений інженером з інвентаризації нерухомого майна Слєповою О.Г. за результатами інвентаризаційних робіт за адресою: м. Дніпро, вул. Паршина, 16, а також приєднано розпорядження Дніпропетровського міського голови № 734-р від 18.11.2011 про присвоєння магазину адреси АДРЕСА_1 та технічний паспорт, виготовлений 14.01.2019 ТОВ "Концепт К". Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради у листі за № 10/1-53 від 03.04.2023 повідомило, що ним не реєструвалась дозвільна документація (декларація про початок будівельних робіт або дозвіл) та документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по спірному об`єкту. Згідно з даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса " АДРЕСА_1 " офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась, розпорядження Дніпропетровського міського голови № 734-р від 18.11.2011 не виносилось (лист Позивача від 03.05.2023). Відомості про речові права на земельну ділянку ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Позивачем, що здійснює розпорядження земельними ділянками на території міста Дніпра, спірна земельна ділянка у власність чи користування не передавалась. У подальшому, на підставі акту від 22.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. за № 2394-2395, зазначене нерухоме майно передано до статутного капіталу Відповідача. На теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про реєстрацію права власності на комплекс будівель за адресою: м. Дніпро, вул. Паршина, 16В/1, за Відповідачем.

Одночасно з позовною заявою Прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:

- заборонити Відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна будівлю магазину літ. А-1, загальною площею 115,9 кв.м, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Паршина, 16В/1 (реєстраційний номер 1903383212101).

Заява обґрунтована тим, що невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до вчинення Відповідачем дій щодо подальшого відчуження спірного нерухомого майна третім особам. При цьому, обтяжене майно фактично перебуватиме у володінні Відповідача, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Господарський суд зазначає, що доводи Прокурора не свідчать про наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, оскільки ним не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо здійснення Відповідачем дій щодо відчуження спірного нерухомого майна

Заява Прокурора за своєю суттю є припущенням можливого невиконання рішення суду Відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 21.09.2023 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.І. Красота