Рішення № 113649946, 12.09.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2023м. ДніпроСправа № 904/5669/21 (904/8092/21)Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. за участю секретаря судового засідання Ільєнко В.Ю.

Представники:

Від позивача: Васильцова О.М. ордер серія № АЕ №1132546 від 20.04.2022, адвокат;

Від відповідача: представник не з`явився;

Від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровської РДА Дніпропетровської області: Мережко К.О., представник;

Від третіх осіб 2-7: представники не з`явились

за позовом ОСОБА_1 , с. Миколаївка, Дніпропетровська область

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Дніпровець», смт. Курилівка

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, смт.Слобожанське

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача розпорядник майна боржника ПАТ "Дніпровець"

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , с. Миколаївка,

Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , с. Курилівка,

Третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , м. Кам`янське,

Третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , с. Миколаївка,

Третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 , м. Кам`янське

про витребування земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності

в межах справи №904/5669/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Охорона», м. Дніпро

до боржника Публічного акціонерного товариства «Дніпровець», смт. Курилівка

про визнання банкрутом

ПРОЦЕДУРА

24.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпровець» про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №904/5669/21.

10.05.2022 до господарського суду надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2022 задоволено клопотання позивача про повернення розгляду справи до стадії підготовчого засідання. Постановлено повернутися до розгляду справи №904/5669/21 (904/8092/21) у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання. Підготовче засідання призначено на 07.06.2022.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2022 позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху. Позивачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду докази доплати судового збору на суму 2481грн.

До суду від позивача надійшла заява, якою було усунуто недоліки позовної заяви визначені ухвалою суду від 11.05.2022.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2022 продовжено розгляд справи №904/5669/21 (904/8092/21) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровець»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача розпорядник майна боржника ПАТ "Дніпровець" арбітражний керуючий Шистопал П.М. про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності в межах справи №904/5669/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Охорона» до боржника Публічного акціонерного товариства «Дніпровець» про визнання банкрутом зі стадії підготовчого провадження у підготовчому судовому засіданні 07.06.2022.

06.06.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2022 відкладено підготовче засідання на 05.07.2022.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2022 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.08.2022. Постановлено звернутись до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з відповідним запитом для отримання належним чином завіреної копії заочного рішення від 18.08.2015 по справі №187/441/15-ц та копії рішення від 28.09.2015 по справі №187/896/15-ц та судове рішення за наслідками апеляційного перегляду.

27.07.2022 до суду від Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшов супровідний лист яким долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію заочного рішення від 18.08.2015 по справі №187/441/15-ц та копію рішення від 28.09.2015 по справі №187/896/15-ц.

01.08.2022 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2022 відкладено розгляд справи по суті на 23.08.2022 о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 23.08.2022 призначено розгляд справи по суті на 12.09.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 відкладено розгляд справи по суті на 10.10.2022.

05.10.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача та третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 призначено розгляд справи по суті на 08.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2022 постановлено про повернення до розгляду справи №904/5669/21 (904/8092/21) у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання. Задоволено клопотання позивача про залучення співвідповідача та третіх осіб до участі у справі та призначено підготовче засідання на 06.12.2022.

06.12.2022 на електронну пошту суду від представника ПАТ "Дніпровець" надійшло клопотання, за змістом якого останній просить відкласти підготовче засідання у зв`язку з неможливістю приймати участь в судовому засіданні через хворобу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.01.2023.

22.12.2022 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 відкладено підготовче засідання на 13.02.2023.

13.02.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та заява про відмову від частини позовних вимог.

13.02.2023 на електронну пошту суду від представника третьої особи ОСОБА_2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 відкладено підготовче засідання на 21.03.2023.

20.03.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 відкладено підготовче засідання на 18.04.2023.

17.04.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 13.06.2023.

12.06.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 відкладено підготовче засідання на 24.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.09.2023.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

На підставі рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів від 25.03.1999 року №5-5/ХХШ ОСОБА_7 для товарного сільськогосподарського виробництва була передана у власність земельна ділянка загальною площею 6,9805 га, що складається з ріллі - 5,2061 га та кормових угідь 1,7744 га.

Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №96 від 19.05.1999 р., посвідчено право власності на земельну ділянку загальною площею 6,9805 га на території Миколаївської селищної ради Петриківського району за гр. ОСОБА_7 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, про що внесений актовий запис №271 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 15.06.2015 року.

Довідкою державного нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори від 12.09.2018р. №1383/02-14 підтверджено, що спадщину прийняв та єдиним спадкоємцем померлого є ОСОБА_1 .

Згідно листа з відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Міськрайонного управління у Петриківському районі та м. Кам`янське Головного управління Дніпропетровської області №291/0/398-21-0.104,1 від 16.09.2021р. належні ОСОБА_7 земельні ділянки (рілля 5,2061 га та кормові угіддя 1,7744 га) одночасно обліковуються як за ним, так і за ПАТ «Дніпровець» на праві власності, на підставі державного акту на право власності на землю.

Як зазначено у вказаному листі, відповідно до даних Державного земельного кадастру та відповідно до «Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ «Дніпровець», виготовленої на підставі розпорядження Петриківської РДА від 20.09.2011 р. №535-р-П«Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ «Дніпровець»», розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2012 р. №833-р-12 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки», рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. та від 04.10.2012 р., земельні ділянки також обліковується на праві власності за ПАТ «Дніпровець». Право власності посвідчено державним актом на право власності серія ЯМ 870629 від 29.12.2012р (кад. № 1223757100:01:002:1536) та серія ЯМ 870548 від 29.12.2012р (кад. № 1223757100:01:001:0376).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 1223757100:01:002:1536 за ПАТ «Дніпровець» 27.03.2014 року зареєстровано право власності.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 1223757100:01:001:0376 за ПАТ «Дніпровець» 21.03.2014 року зареєстровано право власності.

Позивач зазначає, що на час подання позовної заяви скасовані усі документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ Дніпровець державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №870629 від 29.12.2012, кадастровий номер ділянки 1223757100:01:002:1536 та державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №870548 від 29.12.2012, кадастровий номер ділянки 1223757100:01:001:0376.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 у справі № 2а/0470/4316/12, яка стала підставою для прийняття постанови від 04.10.2012 по справі 2а/0470/11198/12, скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ Дніпровець про визнання незаконними дій Петриківської районної державної адміністрації відносно відмови товариству у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на територіях Єлизаветівської сільської, Курилівської, Миколаївської селищних рад Петриківського району Дніпропетровської області та зобов`язання винести рішення у формі розпорядження щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки позивача для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 у справі №К/800/36817/14, касаційну скаргу ПАТ Дніпровець залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 у справі № 2а/0470/4316/12 залишено без змін.

Також, Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 804/12930/14, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 у справі №2а/0470/14427/12, Розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 № 833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ Дніпровець визнано протиправними та скасовані.

Також, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі № 8014/17313/14, визнано протиправним та скасовано Розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 20.09.2011 №535-р-11 Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ Дніпровець, прийняття якого передувало прийняттю розпорядження Петриківською райдержадміністрацією від 19.09.2012 №833-р-12.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року у справі № 23н-14/2а/0470/11198/12 за поданням заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відділу Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду за позовом СР ЗАТ Дніпровець до відділу Держкомзему у Петриківському районі Дніпропетровської області, третя особа Дніпропетровська регіональна філія Державне підприємство Центр державного земельного кадастру про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року у справі № 2а/0470/11198/12 скасована.

Позивач вважає, що дані обставини свідчать про наявність підстав для витребування на користь позивача спірної земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності та просить суд задовольнити позовні вимоги в останній редакції позовної заяви від 09.06.2023.

Позиція відповідача-1

29.11.2021 до господарського суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в задоволенні позовних вимог просить відмовити, з посиланням на те, що було підписано установчий договір про створення і діяльність Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства ДНІПРОВЕЦЬ (в подальшому - ПАТ ДНІПРОВЕЦЬ), відповідно до якого вирішено створити Сільськогосподарське риболовецьке закрите акціонерне товариство ДНІПРОВЕЦЬ. Засновниками акціонерного товариства виступили громадяни України за списком згідно з Додатком 1 (в тому числі, ОСОБА_7 ); ВАТ ДНІПРОЕНЕРГО; ТОВ ПРОМТОВАРИ; КСРП ПРИДНІПРОВЕЦЬ. Укладеним установчим договором визначено основні питання діяльності СР ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ - предмет та цілі діяльності, правова характеристика товариства, статутний фонд, органи управління та контролю тощо. Засновники в порядку викупу акцій зобов`язувались внести до статутного фонду: ВАТ ДНІПРОЕНЕРГО - майно та нематеріальні активи в сумі 6891520,00 грн. у вигляді прямої інвестиції в обмін на корпоративні права; КСРП ПРИДНІПРОВЕЦЬ - майно в сумі 389 765, 00 грн.; ТОВ ПРОМТОВАРИ - майно та кошти в сумі 100 000, 00 грн.; фізичні особи право приватної власності на земельні ділянки та кошти в сумі 2 465 243, 00 грн.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_7 згідно з укладеним установчим договором виступила засновником СР ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ і в якості внеску до статутного фонду передала, а акціонерне товариство набуло право власності на земельну ділянку на території Миколаївської селищної ради Петриківського району. Дніпропетровської області загальною площею - 6,9805 га. Відповідно, право власності ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку припинилося, а СР ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ набуло право власності на вказану земельну ділянку. В свою чергу, ОСОБА_7 набув право власності на випущені товариством акції. За таких обставин, ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ на законних підставах набуло право власності на земельну ділянку на території Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області загальною площею - 6,9805 га, яка передана ОСОБА_7 у власність товариства в якості внеску до статутного фонду в порядку викупу акцій.

Враховуючи викладене, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позиція третьої особи-1

22.12.2022 до суду від третьої особи-1 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі.

Позиція третьої особи-2 - розпорядника майна ПрАТ "Дніпровець"

Третя особа 2 у поданих 21.12.2021 поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що вважає спірну земельну ділянку власністю ПАТ "ДНІПРОВЕЦЬ".

Позиція третіх осіб 3-7

Треті особи 3-7 не скористались своїм процесуальним правом на подання пояснень щодо позову.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування по даній справі є факт прийняття спадщини та перехід прав на спірну земельну ділянку до ПАТ "Дніпровець".

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

На підставі рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів від 25.03.1999 року №5-5/ХХШ ОСОБА_7 для товарного сільськогосподарського виробництва була передана у власність земельна ділянка загальною площею 6,9805 га, що складається з ріллі - 5,2061 га та кормових угідь 1,7744 га.

Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №96 від 19.05.1999 р., посвідчено право власності на земельну ділянку загальною площею 6,9805 га на території Миколаївської селищної ради Петриківського району за гр. ОСОБА_7 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, про що внесений актовий запис №271 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 15.06.2015 року.

Довідкою державного нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори від 12.09.2018р. №1383/02-14 підтверджено, що спадщину прийняв та єдиним спадкоємцем померлого є ОСОБА_1 .

Згідно листа з відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Міськрайонного управління у Петриківському районі та м. Кам`янське Головного управління Дніпропетровської області №291/0/398-21-0.104,1 від 16.09.2021р. належні ОСОБА_7 земельні ділянки (рілля 5,2061 га та кормові угіддя 1,7744 га) одночасно обліковуються як за ним, так і за ПАТ «Дніпровець» на праві власності, на підставі державного акту на право власності на землю.

Як зазначено у вказаному листі, відповідно до даних Державного земельного кадастру та відповідно до «Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ «Дніпровець», виготовленої на підставі розпорядження Петриківської РДА від 20.09.2011 р. №535-р-П«Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ «Дніпровець»», розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2012 р. №833-р-12 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки», рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. та від 04.10.2012 р., земельні ділянки також обліковується на праві власності за ПАТ «Дніпровець». Право власності посвідчено державним актом на право власності серія ЯМ 870629 від 29.12.2012р (кад. № 1223757100:01:002:1536) та серія ЯМ 870548 від 29.12.2012р (кад. № 1223757100:01:001:0376).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 1223757100:01:002:1536 за ПАТ «Дніпровець» 27.03.2014 року зареєстровано право власності.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 1223757100:01:001:0376 за ПАТ «Дніпровець» 21.03.2014 року зареєстровано право власності.

На час подання позовної заяви скасовані усі документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ Дніпровець державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №870629 від 29.12.2012, кадастровий номер ділянки 1223757100:01:002:1536 та державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №870548 від 29.12.2012, кадастровий номер ділянки 1223757100:01:001:0376.

Підставою для виготовлення зазначених вище Державних актів на право власності СР ЗАТ Дніпровець (ПАТ Дніпровець) слугували наступні документи: розпорядження голови Петриківської РДА від 20.09.2011 року № 535-р-11; розпорядження голови Петриківської РДА від 19.09.2012 року № 833-р-12; постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року по справі №2а/0470/4316/12 та від 04.10.2012 року по справі №2а/0470/11198/12.

На момент звернення позивачем із позовом, документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ Дніпровець вищевказаних державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 р. № 833-р-12 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Сільськогосподарському риболовецькому закритому акціонерному товариству Дніпровець скасовано, що підтверджується 1) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. у справі № 2а/0470/4323/12; 2) Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. у справі № 2а/0470/4323/12; 3) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року у справі № 2а/0470/14427/12; 4) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року у справі №804/17320/14; 5) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року у справі №804/12930/14; 6) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 р. справа № К/800/68371/14; 7) Постановою Дніпропетровського апеляційним адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 2а/0470/4316/12; 8) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 року у справі № К/800/36817/14; 9) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2015 р. у справі № 8014/17313/14; 10) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року у справі № 23н-14/2а/0470/11198/12; 11) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року у справі № 804/12684/14.

Відповідно до установчого договору про створення і діяльність Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства ДНІПРОВЕЦЬ (в подальшому - ПАТ ДНІПРОВЕЦЬ) вирішено створити Сільськогосподарське риболовецьке закрите акціонерне товариство ДНІПРОВЕЦЬ. Засновниками акціонерного товариства виступили громадяни України за списком згідно з Додатком 1 (в тому числі, ОСОБА_8 (спадкодаець)); ВАТ ДНІПРОЕНЕРГО; ТОВ ПРОМТОВАРИ; КСРП ПРИДНІПРОВЕЦЬ. Укладеним установчим договором визначено основні питання діяльності СР ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ - предмет та цілі діяльності, правова характеристика товариства, статутний фонд, органи управління та контролю тощо.

Засновники в порядку викупу акцій зобов`язувались внести до статутного фонду: ВАТ ДНІПРОЕНЕРГО - майно та нематеріальні активи в сумі 6891520,00 грн. у вигляді прямої інвестиції в обмін на корпоративні права; КСРП ПРИДНІПРОВЕЦЬ - майно в сумі 389765,00 грн.; ТОВ ПРОМТОВАРИ - майно та кошти в сумі 100000,00 грн.; фізичні особи право приватної власності на земельні ділянки та кошти в сумі 2465243,00 грн.

Також, відповідно до абз. 6 статті 6 Установчого договору про створення і діяльність сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець", майно, яке вносять Засновники, передається по акту прийому-передачі. Право власності на майно, яке передається і ризик на випадок загибелі чи пошкодження щодо майна, переходить до ЗАТ "Дніпровець" з моменту підписання акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду від 04.10.2010 по справі №К39/140-10 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , відповідача-1: Сільськогосподарського риболовецького Закритого акціонерного товариства "Дніпровець", відповідача-2: Колективного сільськогосподарського риболовецького підприємства "Придніпровець", відповідача-3: Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", відповідача-4:Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтовари" про визнання недійсним установчого договору від 23.12.1999 року про створення і діяльність сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства „Дніпровець, статуту зазначеного товариства з урахуванням наступних змін та доповнень, та ліквідацію сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства „Дніпровець.

13.02.2014 рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8877/13, залишеним в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до публічного акціонерного товариства Дніпровець про визнання частково недійсним Установчого договору Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець від 23.12.1999, в частині внесення фізичними особами, у кількості 477 осіб, в статутний фонд Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець права приватної власності позивачів на земельні ділянки, визнання частково недійсним Статуту Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець, в частині передання фізичними особами, у кількості 477 осіб, права приватної власності позивачів на земельні ділянки.

Установчий договір Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець був предметом оскарження по вищезазначеним справах, в результаті судового розгляду, його недійсним визнано не було.

До господарського суду відповідачем разом було надано копію акту №358 прийому вкладу в Статутний фонд АТ "Дніпровець" від 16.11.1999, щодо передачі вкладу статутного до статутного фонду ЗАТ "Дніпровець".

Відповідно до ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Відповідачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу вищевказаного письмового доказу, який було витребувано ухвалою господарського суду від 22.12.2021. Оригінал письмового доказу відповідачем не надано, тому суд, враховуючи приписи ч. 6 ст. 91 ГПК України, не приймає вищезазначений акт в якості належного доказу.

Таким чином, учасниками справи не надано належних доказів (оригіналу відповідного акту приймання -передачі) передачі земельної ділянки позивачем, в якості оплати акцій відповідача. Відтак, в матеріалах справи відсутні докази переходу права власності від позивача до відповідача на земельну ділянку позивача, тому суд доходить до висновку, що умови установчого договору в частині передачі земельної ділянки позивачем відповідачу в якості формування статутного фонду, виконані не були. Отже, позивач не позбувся, а відповідач не набув право власності на земельну, оформлену державним актом від 19.05.1999.

В матеріалах справи відсутні докази приймання - передачі земельної ділянки позивачем, в якості оплати акцій відповідача, відповідно до абз. 6 статті 6 Установчого договору про створення і діяльність сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець".

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо прав ПАТ "Дніпровець" на спірну земельну ділянку

Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 по справі №187/896/15-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 19,5750 га, серія ЯМ №870528 від 29.12.2012, кадастровий номер 1223757100:01:002:1536, виданий Сільськогосподарському риболовецькому ЗАТ "Дніпровець" на підставі Розпорядження голови Петриківської РДА Дніпропетровської області від 19.09.2012 №833-р-12, Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 по справі №2а/0470/11198/12 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №1122370002000093.

Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 по справі №187/441/15-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 33,7321 га, серія ЯМ №870548 від 29.12.2012, кадастровий номер 1223757100:01:002:1536, виданий Сільськогосподарському риболовецькому ЗАТ "Дніпровець" на підставі Розпорядження голови Петриківської РДА Дніпропетровської області від 19.09.2012 №833-р-12, Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 по справі №2а/0470/11198/12 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №1122370002000061.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

На момент розгляду даного спору речові права відповідача на спірну земельну ділянку вже не існують, відповідно до рішення Петриківського районного суду від 28.09.2015 по справі №187/896/15-ц та рішення Петриківського районного суду від 18.08.2015 по справі №187/441/15-ц.

Щодо права власності в порядку спадкування

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22.03.2023 по справі №463/6829/21-ц.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що у ОСОБА_1 (позивача) як спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому він може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Щодо способу захисту права власника

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постанові від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні за змістом висновки сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

В свою чергу саме рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (ст.ст. 387, 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у №914/2618/16.

Ураховуючи викладене вище, при винесені судового рішення про витребування на користь позивача земельних ділянок, які по своїй площі є іншими (меншими) ніж відповідача, то фактично не може відбутися реєстрація за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, без скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки відповідача, позивач не зможе зареєструвати за собою право власності, а отже фактично буде позбавлений можливості виконати рішення суду про витребування земельної ділянки на свою користь.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових і нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесених до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини і шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію про скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпункту "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

З наведеного вбачається, що законом передбачено три випадки в яких державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, а саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За правилами ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Разом з тим, статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України регламентовано принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позов в частині витребування спірних земельних ділянок на користь позивача.

Щодо скасування запису про право власності

Положеннями частини першої статті 2 Господарського процесуального кодекс України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16. Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 та від 02.02.2021 у справі №925/642/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суд має враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The UnitedKingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

Позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірні земельні ділянки мотивовані посиланням на те, що реєстрація права власності за ПАТ "Дніпровець" порушує права позивача як спадкоємця, оскільки він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, у тому числі на нерухоме майно, до якого віднесено і земельні ділянки, є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача щодо нерухомого майна, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

За загальним правилом, передбаченим статтею 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Чезганов Ю.Б. звернувся до суду з даним позовом 24.09.2021.

На момент пред`явлення позову у даній справі діяв Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, відповідно до якого статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої якої відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначених правових норм свідчить про те, що, на відміну від частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи викладене, встановивши, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, господарський суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності ПАТ "Дніпровець" на спірні земельні ділянки.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Витрати на правничу допомогу

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України врегульовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до ч.1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

11.08.2021 Позивачем (Клієнт) та адвокатським об`єднанням "Лекс Експерт". (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №152 (далі Договір) предметом якого є надання Виконавцем усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, Виконавець представляє права та законні інтересі Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, організаціях незалежно від форм власності, перед третіми особами, правоохоронних органах, а також у всіх судах України загальної юрисдикції, господарському та адміністративному судах та здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника та ін.

Згідно п. 4.1. Договору, вартість правової допомоги, що надається Виконавцем, обчислюється згідно з вартістю адвокатської діяльності з надання правової допомоги по факту виконаних робіт та в строк погоджений між ними. Оплата може здійснюватися частинами згідно Актів виконаних робіт.

На виконання п. 4.1. Договору №152 про надання правової допомоги складено Акт №1 від 11.08.2021 приймання-передачі виконаних робіт до Договору.

Відповідно до Акту виконаних робіт, загальний розмір наданих Виконавцем послуг складає 9 270, 00 грн.

На підтвердження надання адвокатом правової допомоги Позивачеві до матеріалів справи надано опис робіт, виконаних адвокатом.

Правову допомогу за вказаним договором надавала клієнту адвокат Васильцова О.М.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч. 7 ГПК України передбачено, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Частиною 8 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування заявлених витрат на правову допомогу позивачем надані належні докази (договір, акт), які вказують на доцільність, розумність та співмірність витрат з об`ємом наданої правової допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу відповідають складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг, є безпосередньо пов`язаними з розглядом справи, а їх розмір є розумним та пропорційним до предмету спору, проте заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в частині задоволених позовних вимог.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у даній справі підлягають задоволенню частково, до стягнення належать 3 090, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, вказані витрати є справедливими та співмірними.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровець», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, розпорядник майна боржника ПАТ "Дніпровець", ОСОБА_2 , с. Миколаївка, ОСОБА_3 , с. Курилівка, ОСОБА_4 , м. Кам`янське, ОСОБА_5 , с. Миколаївка, ОСОБА_6 , м. Кам`янське про витребування земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності - задовольнити частково.

Витребувати на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 5,2061 га із земельної ділянки Публічного акціонерного товариства «Дніпровець» (51840, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Курилівка, вул. Гагаріна, б. 6; ідентифікаційний номер юридичної особи 30593910) загальною площею 27,1022 га, кадастровий номер 1223757100:01:002:1536, та земельну ділянку площею 1,7744 га із земельної ділянки Публічного акціонерного товариства «Дніпровець» (51840, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Курилівка, вул. Гагаріна, б. 6; ідентифікаційний номер юридичної особи 30593910) загальною площею 33,7321 га, кадастровий номер 1223757100:01:001:0376.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровець» (51840, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Курилівка, вул. Гагаріна, б. 6; ідентифікаційний номер юридичної особи 30593910) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 340, 33 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 090, 00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України

Повний текст рішення складено 22.09.2023.

Суддя С.В. Мартинюк