Рішення № 113642473, 14.09.2023, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/112/23

Номер провадження 2/350/151/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду селища Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей Вигодської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визначення місця проживання дітей, суд, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідачки, у якій просив розірвати шлюб, зареєстрований між ним та відповідачкою ОСОБА_2 14.08.2004 у с. Ілемня Рожнятівського району Івано-Франківської області за актовим записом №3; неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 залишити на проживанні з ним; стягнути з відповідачки судові витрати по справі.

В основу своїх позовних вимог позивач зіслався на те, що з відповідачкою по справі перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у них народилося п`ятеро дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спільне сімейне життя з відповідачкою не склалося і їхній шлюб носить формальний характер з причин відсутності взаєморозуміння між ними, відсутності спільних поглядів на життя, шлюб та сім`ю. У зв`язку з чим тривалий період часу, а саме на протязі останніх кілька років вони спільно не проживають та жодних сімейних стосунків не підтримують, шлюб існує формально. Відповідачка проживає в іншому населеному пункті, крім цього вона неодноразово проживала з іншими чоловіками без реєстрації шлюбу. Стосунки, які існують між ними виключають можливість збереження сім`ї, подальше перебування в шлюбі, а спільне життя буде суперечити їхнім інтересам. Поведінка та відношення відповідачки до сім`ї не дають підстав сподіватися на примирення сторін в майбутньому. Їхні неповнолітні діти постійно проживають разом з ним, він опікується ними, а тому вважає що після розірвання шлюбу дітей необхідно залишити на проживанні разом з ним.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом та просить ухвалити рішення, яким після розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_1 , визначити місце проживання їхніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з нею.

В обгрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивачка зіслалася на те, що з 14.08.2004 року перебуває з відповідачем ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, від якого в них народилося п`ятеро дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Однак спільне сімейне життя з відповідачем не склалося тому на даний час вони спільно не проживають. Із самого народження дітей, відповідач безвідповідально ставиться до своїх батьківських обов`язків, не займається їхнім вихованням, не цікавиться навчанням дітей, розвитком та життям. У навчанні дітей та засвоєнні матеріалу, вихованні, розвитку, дозвіллі бере участь тільки вона. Окрім цього, відповідач зловживає алкогольними напоями, та будучи в стані алкогольного сп`яніння поводить себе неадекватно та агресивно, регулярно вчиняє домашнє насильство, наносить їй побої. Все це відбувається у присутності дітей, що негативно впливає на їхній психоемоційний стан. Вважає, що проживання дітей разом з батьком несе пряму загрозу їхньому життю та здоров`ю. Натомість вона належним чином виконує свої материнські обов`язки, турбується про дітей, займається їхнім навчанням, вихованням та розвитком, а тому вважає, що діти повинні проживати разом з нею.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, просив шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 розірвати, неповнолітніх дітей залишити проживати разом з ним. У зустрічному позові ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей просив відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ошуст С.Є. у судове засідання не прибув, подав до суду заяву в якій позовні вимоги за первісним позовом підтримав, просив шлюб між сторонами розірвати, малолітніх дітей сторін залишити на проживанні разом з батьком ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просив відмовити, а справу розглянути у його відсутності.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник - адвокат Комарницький Е.Г. у судове засідання не прибули, останній направив суду заяву в якій зазначив, що позивачка позовні вимоги за первісним позовом визнає частково, не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_1 , в решті позовні вимоги не визнає та щодо вирішення місця проживання дітей покладається на розсуд суду. Зустрічний позов підтримав повністю, просив його задоволити, а справу розглянути у відсутності сторони позивача.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Вигодської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Ольга Кудла у судове засідання не прибула, направила суду заяву в якій просить первісний позов ОСОБА_1 у частині визначення місця проживання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з батьком ОСОБА_1 задоволити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дітей просила відмовити, а справу розглянути у її відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Вирішуючи клопотання представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Комарницького Е.Г. про закриття провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 у частині розірвання шлюбу у зв`язку з наявністю обставин визначених ч. 2 ст. 110 Сімейного Кодексу України - вагітності відповідачки ОСОБА_2 , суд зазначає наступне .

На підтвердження зазначених у клопотанні обставин, адвокатом Комарницьким Е.Г. надано суду копії медичних документів, з яких неможливо встановити діагноз ОСОБА_2 , оскільки зазначені доменти є нечитабельними.

10.07.2023 року Рожнятівським районним судом на адресу адвоката Комарницького Е.Г. направлено вимогу про надання оригіналів або належним чином завіреної копії довідки щодо підтвердження вагітності ОСОБА_2 (а.с. 116).

У клопотанні направленому на дресу суду 14.09.2023 року, представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - Комарницький Е.Г. зазначив про неможливість виконання наданого йому судом доручення, оскільки запитувана інформація стосується стану здоров`я його клієнтки, яка в подальшому не бажає надавати згоду на розголошення інформації, що у відповідності до ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про інформацію" є конфіденційною. Крім цього зазначив, що позовні вимоги за первісним позовом в частині розірвання шлюбу позивачка за первісним позовом ОСОБА_2 визнає повністю.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Комарницького Е.Г. про закриття провадження у справі в частині розірвання шлюбу слід відмовити.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як визначено ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що сторони з 14.08.2004 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований в с. Ілемня Рожнятівського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис №3, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.08.2004 року(а.с.5).

Від спільного подружнього життя у сторін є неповнолітні діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час досягла повноліття, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 12-16).

Неповнолітні діти сторін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають разом з батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання виданих відділом ЦНАП апарату Вигодської селищної ради та довідкою №226 виданої Ілемнянським старостинським округом Вигодської селищної ради Івано-Франківської області 20.12.2022 року (а.с. 6-11).

Згідно довідки Ілемнянського старостинського округу Вигодської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області №74 від 25.04.2023 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте за вказаною адресою не проживає з 27.12.2022 року (а.с. 83).

Згідно довідки виконкому Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області №96 від 05.05.2023 року (а.с. 86), ОСОБА_2 проживає в орендованому будинку по АДРЕСА_2 , працює в СТОВ ім. Богдана Хмельницького, громадського порядку не порушує.

Спеціалістами служби у справах дітей Тростянецької селищнорї ради з метою обстеження умов проживання ОСОБА_2 здійснили виїзд за адресою АДРЕСА_2 та встановили, що остання за зазначеною адресою не проживає, працює дояркою на СТОВ С.Ровишина та проживає в с. Четвертинівка у гуртожитку. З червня 2023 року йде у декретну відпустку та буде проживати у АДРЕСА_2 (а.с. 87).

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 складеного спеціалістами служби у справах дітей Тростянецької селищної ради 08.05.2023 (а.с. 88), ОСОБА_2 тимчасово проживає у гуртожитку, який надав директор МТФ "Колос" . Остання працює дояркою у с. Четвертинівка. У червні 2023 йде у декретну відпустку та буде проживати у АДРЕСА_2 (а.с.88-89).

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивач не бажає зберегти сім`ю, що суперечило б його та відповідачки інтересам, оскільки вони спільно не проживають, не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім`я розпалася, шлюб існує формально.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Крім цього, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 визначені позовні вимоги про визначення місця проживання спільних дітей за кожним з них.

При вирішенні питання про визначення місця проживання доньки сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно з ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Враховуючи, що неповнолітньму сину сторін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилося 15 років, а отже він самостійно може обирати з ким із батьків хоче проживати.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 СК України неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Таким чином після досягнення особою повноліття вона втрачає статус неповнолітньої дитини, а тому на правовідносини щодо таких осіб не поширюються положення ст. 160-161 СК України.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Станом на день розгляду справи 14.09.2023 дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття.

Таким чином з 07.05.2023 року ОСОБА_3 , яка має повну цивільну дієздатність, має право на вільний вибір місця проживання, а тому позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за кожним з них задоволенню не підлягають.

Щодо визначення місця проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що діти на сьогодні проживають разом з батьком ОСОБА_1 , саме він як батько займається їх вихованням, утримує їх матеріально, піклується про них. Мати на протязі дев`яти місяців з дітьми не проживає, не відвідує дітей, не спілкується з ними, та фактично не бере участі у їхньому житті та утриманні.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Стаття 160 СК України, передбачає, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно із статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Вигодської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області від 09.05.2023 року, затвердженого рішенням від 30.05.2023 року №371, з метою захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей сторін, комісія вважає доцільним визначити місце проживання неповнолітніх дітей разом батьком ОСОБА_1 , враховуючи думки старших дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (на момент засідання комісії досягла повноліття) яка подала заяву про те, що хоче щоб її місцем проживання було визначено з батьком, а також думки неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які на засіданні комісії Служби у справах дітей зазначили, що хочуть проживати разом з батьком. Комісія служби у справах дітей дійшла зазначеного висновку на підставі відомостей, одержаних за результатами обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , який зареєстрований та проживає у будинку разом з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За результатами обстеження дітям створені всі необхідні умови для проживання, виховання та розвитку. В будинку також зареєстрована ОСОБА_2 - дружина ОСОБА_1 , проте з грудня 2022 року за вказаною адресою не проживає. ОСОБА_1 не працевлаштований, проте матеріально утримує дітей за рахунок пенсії по інвалідності та ведення домашнього господарства. Також при обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 в с. Четвертинівка Гайсинського району Вінницької області, було встановлено, що остання проживає у гуртожитку, працює дояркою на СТОВ С.Ровишина, з червня 2023 року йде у декретну відпустку та буде проживати в орендованому житлі в АДРЕСА_2 .

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У ході судового розгляду та наданих доказів у справі, суд встановив, що діти емоційно прив`язані до батька, матір тривалий час не бачиться і не спілкується з дітьми. Також судом враховується, що діти мають постійне місце проживання, в якому комфортно та безпечно себе почувають, відвідують школу.

Таким чином, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, з огляду на наведені норми права, з урахуванням встановлених обставин, вважає, що проживання дітей з батьком відповідає принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому, як правильно вважала колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Судом встановлено, що діти мають тісний емоційний зв`язок з батьком та мають бажання проживати разом з батьком. Отже, визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 з батьком не позбавляє ОСОБА_2 як матір піклуватися про своїх синів та дочку, брати участь у їх вихованні.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄCПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Вирішуючи даний спір, судом враховуються вказані норми матеріального права, у повному обсязі, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 з батьком.

Визначаючи місце проживання дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , суд бере до уваги, що батьком створено належні умови для їх виховання та розвитку, він багато часу приділяє дітям, повністю їх забезпечує, суд виходить із найкращих інтересів дітей, оскільки встановлено, що спільні діти подружжя від народження проживають разом із батьком, мають не тільки прив`язаність до батька, але і до свого місця проживання та навчання.

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, суд вважає правильним на сьогодні визначити місце проживання малолітніх дітей сторін у цій справі з батьком, так як буде відповідати якнайкращим інтересам дітей та сприятиме повноцінному їх вихованню та розвитку.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, провадження № 61-327цс18 відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, тобто в частині визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 разом з батьком, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 поніс документально підтверджені судові витрати у виді судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 1073,60 грн. та витрати за надання правової допомоги у розмірі 1500 гривень, що підлягають стягненню з відповідачки на його користь.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити частково.

Шлюб, зареєстрований 14.08.2004 року у с. Ілемня Рожнятівського району Івано-Франківської області за актовим записом №3 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Копію рішення направити в Рожнятівський районний відділ ДРАЦС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - залишити на проживанні з батьком ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073 грн. 60 коп. сплаченого судового збору та 1500 грн. витрат за надання правової допомоги, а всього разом 2573 грн. 60 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей Вигодської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 21.09.2023 року.

Суддя А.М. Бейко