Рішення № 113642347, 14.09.2023, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/250/23

Провадження № 2/938/117/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судових засідань Мартищук Н.І..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: ОСОБА_2 ,

третя особа №1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ,

третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Верховинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

провизнання батьківства,

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи №1: не з`явився;

від третьої особи №2: не з`явився;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , в якому просить визнати його батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та припинити батьківство ОСОБА_2 відносно дитини.

Ухвалою судувід 01.05.2023відкрито провадженняу данійсправі тапризначено розглядсправи заправилами загальногопозовного провадженнязі стадіїпідготовчого засідання на 17.05.2023.

В підготовче судове засідання 17.05.2023 учасники справи не з`явились.

Від представника позивача - адвоката Дикуна І.В. на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його участю в іншому судовому засідання у Івано-Франківському апеляційному суді, та неможливістю явки в дане судове засідання.

Відповідач ОСОБА_2 причин неявки не повідомив, відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, станом на 17.05.2023 на адресу суду не повернулись.

Третя особа - ОСОБА_3 , в підготовче засідання не з`явилась, подала письмові пояснення щодо позову, просила проводити розгляд справи без її участі.

Ухвалою суду від 17.05.2023 підготовче засідання було відкладено на 13.06.2023, явку позивача та відповідача в підготовче засідання визнано обов`язковою.

В підготовче засідання 13.06.2023 з`явився позивач та його представник. Відповідач в підготовче засідання повторно не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Повістку про виклик до суду та копію ухвали суду від 17.05.2023, відповідач отримав 27.05.2023.

В підготовчому засіданні 13.06.2023 судом було розглянуто та задоволено клопотання позивача щодо витребування із архіву Верховинського районного суду матеріалів справи №340/5/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, для огляду таких в судовому засіданні.

За клопотанням позивача та його представника, з метою з`ясування позиції відповідача щодо заявленого позову, підготовче засідання було відкладено на 29.06.2023.

В підготовче засідання 29.06.2023 учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дикун І.В. на електронну адресу суду подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, а справу розглянути без його участі та без участі його довірителя.

Відповідач, через канцелярію суду, подав заяву про визнання позову та проведення розгляду справи без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 16.05.2023 через канцелярію суду подала пояснення по суті позовних вимог. Також, у поданих поясненнях просила справу розглянути без її участі.

Ухвалою від 29.06.2023, суд залучив до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- Верховинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Також суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №938/250/23 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 18.07.2023.

В підготовче засідання 18.07.2023 з`явився позивач та його представник.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Через канцелярію суду, подав заяву, в якій визнав позовні вимоги та просив розглядати справу без його участі.

Третя особа №1 в підготовче засідання не з`явилась, через канцелярію суду подала пояснення по суті позовних вимог, просила справу розглянути без її участі.

Третя особа №2 не забезпечила явки представника в підготовче засідання, причин неявки не повідомила, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, була повідомлена належним чином.

В підготовчому засіданні судом поставлено на обговорення клопотання представника позивача, яке надійшло 05.07.2023 на електронну адресу суду, щодо уточнення позовних вимог та згідно якого представник позивача доповнив позовні вимоги та просив внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_4 здійснений відділом Державної реєстрації актів цивільного стану м.Познань (Польща), а саме батьком дитини зазначити ОСОБА_1 , виключивши попередні відомості про батька, внаслідок чого зазначити по батькові дитину « ОСОБА_5 », а прізвище, ім`я, дату та місце народження залишити без змін.

Представником позивача в підготовчому засіданні подано заяву, яка підтримана позивачем, згідно якої вони просили суд залишити клопотання від 05.07.2023 про доповнення позовних вимог без розгляду, оскільки заявлені у позовній заяві вимоги в повній мірі виражають волю позивача.

Відтак клопотання представника позивача, яке надійшло 05.07.2023 на електронну адресу суду, щодо уточнення позовних вимог, було залишено судом без розгляду.

На виконання вимог ст.197 ЦПК України, судом було роз`яснено стороні позивача, які обставини входять до предмета доказування у даному спорі, та якими доказами вони доводяться, зокрема роз`яснено право клопотати про призначення судово-генетичної експертизи.

Позивачем та його представником було заявлено, що ними подано всі докази на які вони посилаються, як на підставу заявлених вимог, підстав для призначення експертизи вони не вбачають, вважають що долучені ними докази є достатніми для ухвалення рішення по суті спору.

Ухвалою від 18.07.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 18.08.2023, та зобов`язав учасників справи забезпечити явку представників в судове засідання.

В судове засідання призначене на 18.08.2023 учасники справи не з`явились.

Представник позивача адвокат Дикун І.В. подав клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача, та підтримав вимоги позовної заяви в повному обсязі.

Відповідач причин неявки не повідомив, докази отримання ним судової повістки про виклик до суду на 18.08.2023, станом на дату розгляду справи (18.08.2023), на адресу суду не повернулись, хоча судова повістка направлялась відповідачу на поштову адресу місця його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .

20.07.2023 на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2 про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Третя особа №1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилась, 20.07.2023 на адресу суду надійшла її заява в якій вона погодилась із позовом в повному обсязі та просить суд розглядати справу без її участі.

Третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Верховинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не забезпечила явки представника в судове засідання, причин неявки не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про отримання судової повістки.

Враховуючи неявку учасників справи в судове засідання, завдання цивільного судочинства, особливості предмета спору, значення розгляду справи для сторін та дитини, щодо якої позивач просить визнати батьківство, суд відклав розгляд справи на 14.09.2023 та повторно викликав в судове засідання позивача ОСОБА_1 , який просить визнати його батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_2 та третю особу №1- ОСОБА_3 , які згідно свідоцтва про народження, записані батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 .

В судове засідання 14.09.2023 учасники справи не з`явились. Представник позивача адвокат Дикун І.В. подав клопотання в якому зазначив, що немає змоги прийняти участь в судовому засіданні 14.09.2023.

Відповідач та треті особи причин неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку електронного листа.

Вирішуючи питання щодо можливості завершення розгляду справи без участі учасників справи, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а відповідно до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якщо він або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, однак не з`явились в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи наведені обставини, оскільки учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час та розгляду справи в судове засідання повторно не з`явились, позивач, відповідач та третя особа №1 подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе проводити розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Правова позиція позивача викладена в позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовнівимоги,позивач посилаєтьсяна те,що із2017року вінфактично проживавіз ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 вреспубліці Польща, м.Познань - Ю.Семчук народила сина - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 24.10.2018 року відділом Державної реєстрації актів цивільного стану м. Познань, актовий запис №3064011/00/AU/2018/854168. Згідно вказаного свідоцтва батьками ОСОБА_6 вказано: мати - ОСОБА_7 , батько - ОСОБА_8 , оскільки на момент його народження ОСОБА_7 перебувала в зареєстрованому шлюбі з останнім. Відповідно до довідки від 30.11.2018 року №6137/КВ/19-787/Н, що видана посольством України в республіці Польща, ОСОБА_9 зареєстрований громадянином України.

Згідно рішення Верховинського районного суду від 16.11.2018 у справі №340/517/18, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.

Позивач посилається на те, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано до досягнення дитиною одного року, оскільки він, ОСОБА_1 визнав своє батьківство щодо ОСОБА_6 , та зазначає, що він ще із 2018 року був впевнений в тому, що є батьком ОСОБА_6 , і вказана обставина знайшла своє відображення в вищезгаданому рішенні суду та не підлягає доказуванню.

Також позивач посилається на те, що з 2020 року він не проживав разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та йому не було відомо їх місцезнаходження. Однак у лютому 2023 року він дізнався, що ОСОБА_12 разом із сином повернулась в Україну, та під час зустрічі із ними, побачивши ОСОБА_13 , він переконався, що той є його сином, оскільки схожий на нього та поводився із ним, як із своїм батьком.

З метою запису його батьком ОСОБА_13 , він та ОСОБА_14 21.03.2023 року поїхали до Верховинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано - Франківської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), однак отримали усну відмову, яка була мотивована тим, що потрібно, щоб суд визнав батьківство ОСОБА_15 щодо ОСОБА_16 , внаслідок чого припинив батьківство ОСОБА_17 відносно дитини.

За таких обставин він змушений був звернутись до суду із вказаним позовом.

Правова позиція відповідача викладена у письмових заявах від 13.06.2023 та від 19.07.2023.

Відповідач ОСОБА_2 подав письмові заяви в яких зазначив, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а включення відомостей про нього до актового запису, як про батька, було вчинено із формальних підстав, оскільки на час народження дитини, його шлюб із матір`ю дитини ОСОБА_3 не був розірваний, хоча фактично був припинений. Вказав, що не заперечує проти визнання ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_13 , та припинення його батьківства щодо дитини.

Правова позиція третьої особи №1 викладена у письмових поясненнях від 16.05.2023.

ОСОБА_3 надала письмові пояснення по суті спору. в яких зазначила, що починаючи з 2017року вона із ОСОБА_1 почали проживати разом однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, оскільки на той час шлюб між нею та ОСОБА_2 ще не був розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_2 у Республіці Польща у неї із ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_13 . Оскільки на момент народження дитини вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, останнього записали батьком дитини. Через місяць після народження сина, рішенням Верховинського районного суду від 16.11.2018 року шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано на підставі ч.4 статті 110 СК України. Позивач відразу визнав своє батьківство, та вони продовжували проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу до 2020 року. Після 2020 року відносини між нею та позивачем погіршились і вони роз`їхались. Наступна їх зустріч відбулась у лютому 2023 року, та позивач висловив позицію, що хоче бути офіційно записаний батьком дитини, оскільки після того як він побачив сина, повністю переконався у тому, що це його дитина.

Також ОСОБА_3 вказала, що із позивачем разом не проживає та немає наміру будувати із ним спільну сім`ю, однак син - ОСОБА_13 має право на те, щоб його рідний батько був вказаний у офіційних документах. Зазначила, що вона та позивач подали заяву до Верховинського відділу ДРАЦС із проханням вказати позивача батьком дитини, однак отримали відмову, у зв`язку із необхідністю звернутися до суду.

Звернула увагу на те, що у позивача з дитиною хороші, теплі відносини, син довірливо ставиться до нього, вважає його своїм батьком, та вона підтримує вимоги позивача і не заперечує проти задоволення позову.

Правова позиція третьої особи №2.

Верховинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не скористався своїм процесуальним правом, письмових пояснень по суті спору не подав.

Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який було зареєстровано 24 жовтня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верховинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №68.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Познань, Республіка Польща у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_13 , що підтверджується копією повного витягу свідоцтва про народження від 24.10.2018 року (на польській мові із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову) виданого відділом Державної реєстрації актів цивільного стану м.Познань, актовий запис №3064011/00/AU/2018/854168. Згідно вказаного свідоцтва батьками ОСОБА_6 вказано: мати - ОСОБА_7 , батько - ОСОБА_8 (а.с. 15-17)

Відповідно до копії довідки від 30.11.2018 року №6137/КВ/19-787/Н, що видана посольством України в республіці Польща, ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований громадянином України.

В ході розгляду справи №938/250/23, судом за клопотанням позивача було витребувано із архіву Верховинського районного суду матеріалів справи №340/5/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, та такі були оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Верховинського районного суду від 16.11.2018 у справі №340/517/18, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 24 жовтня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верховинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №68, було розірвано.

Згідно вказаного рішення, судом було встановлено, що сторони тривалий час подружні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть. Позивач категорично заперечив можливість відновлення подружніх відносин та збереження сім`ї, переконаний, що примирення між ними неможливе внаслідок глибокого конфлікту, що виник між ними, а відповідач позов визнала.

Також в матеріалах справи №340/517/18 наявна нотаріально засвідчена 15.08.2018 заява ОСОБА_1 , адресована Верховинському районному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Верховинського головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (або всім кого це стосується) про те, що він визнає себе батьком зачатої дитини у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та просить внести до актового запису про народження дитини зміни, вказавши по батькові дитини за його власним іменем ОСОБА_5 (ївна), та присвоїти дитині прізвище ОСОБА_18 .

Оцінка суду.

Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання батьківства позивача щодо дитини народженої жінкою, яка на момент зачаття дитини та її народження перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком.

Відповідніправовідносини врегульованіположеннями Глави12Розділу 3Сімейного кодексуУкраїни (даліСК України).

Так, відповідно до ст.122 СК України,дитина,яка зачатаі (або)народжена ушлюбі,походить відподружжя. Походженнядитини відподружжя визначаєтьсяна підставіСвідоцтва прошлюб тадокумента закладуохорони здоров`япро народженнядружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Згідно із положеннями ст.129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Відповідно до ч.2 ст.128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що при вирішенні спору про визнання батьківства слід приділяти особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Так відповідно до положень п. 7, 8 ст. 7 СК України, законодавець визначив, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України,Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної ради № 789-XII від 27.02.91 , в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно дост.7Конвенції проправа дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Згідно ст.2ЦПК Українизавданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно дост.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

За змістом положень ЦПК України:

-кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожнасторона несеризик настаннянаслідків,пов`язаних ізвчиненням чиневчиненням неюпроцесуальних дій(ч.ч.3і 4ст.12ЦПК України);

-суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України);

-доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновкамиекспертів; 3) показаннями свідків (ч. ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України);

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України);

-належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Судне бередо розглядудокази,що нестосуються предметадоказування.Предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення (ст. 77 ЦПК України).

- обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.Суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом (ст. 78 ЦПК України).

-достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Однак, в ході судового розгляду позивачем належними та допустимими доказами не доведено перед судом обставин на які він посилається.

Так, судом в судовому засіданні безспірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та третя особа №1 ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який було зареєстровано 24.10.2015 та припинено 18.12.2018 у зв`язку із його розірванням судом, та в період перебування у шлюбі, в них народився син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивач звертаючись з позовом до суду вказує, що біологічним батьком ОСОБА_4 є саме він, а не відповідач ОСОБА_19 , однак належних та допустимих доказів цього, суду не надає.

Так, аналіз наведених вище положень законодавства свідчить, що предметом доказування у справах про визнання батьківства є встановлення походження дитини від певної особи, їх кровної спорідненості. При цьому закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Позивач впідтвердження того,що вінє біологічнимбатьком ОСОБА_4 ,покликається нате,що вінпроживав разоміз матір`ю дитини, ОСОБА_10 починаючи із2017року безреєстрації шлюбу,та ІНФОРМАЦІЯ_2 в республіці Польща, м.Познань - ОСОБА_12 народила сина - ОСОБА_6 .

Третя особа ОСОБА_14 , в письмових поясненнях наданих суду також зазначила, що починаючи з 2017року вона із ОСОБА_1 почали проживати разом однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, оскільки на той час шлюб між нею та ОСОБА_2 ще не був розірваний, та ІНФОРМАЦІЯ_2 у Республіці Польща у неї із ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_13 .

Однак такі пояснення не підтверджені жодними доказами.

Суд звертає увагу на те, що засобами доказування у цивільному процесі є письмові речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Розгляд справи по суті відбувається в судовому засіданні під час якого суд повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Під часз`ясування обставин справита дослідження доказів,суд заслуховуєвступне словоучасників справи, вякому вонив уснійформі викладаютьзміст тапідстави своїхвимог ізаперечень щодопредмета позову,надають необхідніпояснення щодоних, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує докази, якими вони обґрунтовуються.

При цьому, відповідно до положень ст. 234 ЦПК України, сторони у справі за їх згодою можуть бути допитані як свідки згідно ізстаттями 230-232цього Кодексу, якщо вони заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто.

Незважаючи на неодноразові виклики судом позивача ОСОБА_1 та третю особу ОСОБА_3 в судове засідання для дачі ними особистих пояснень, такі в судове засідання не з`явились. Також від них не надходило клопотань щодо їх допиту в якості свідків.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 18 лютого 2021 року по справі № 569/13821/18, для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання.

Однак, до матеріалів справи не долучено будь яких доказів, які б підтверджували факт спільного проживання позивача та ОСОБА_20 , як на території України так і на території Республіки Польща.

Позивач стверджує, що проживав разом із ОСОБА_10 на момент народження ОСОБА_21 , та припинив спільне проживання із ними у 2020 році.

Згідно долученого до справи свідоцтва про народження, ОСОБА_22 народився у місті Познань Республіка Польща. Однак жодних доказів перебування позивача на території Республіка Польща в період народження дитини, його перебування у пологовому будинку, заповнення ним різноманітної медичної документації, здачі аналізів, крові на донорство- чи інші процеси, які відбуваються весь період та після народження дитини, суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві зазначає, що він остаточно переконався в тому, що ОСОБА_13 є його сином, тільки у лютому 2023 року, коли ОСОБА_12 разом із сином повернулась в Україну, що свідчить про наявність певних сумнівів у позивача щодо його батьківства після народження дитини.

Як уже зазначалося судом, одним із засобів доказування у цивільному процесі є висновок експертизи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновоксудової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства, хоча й підлягає оцінці з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу.

В ході розгляду справи, судом було роз`яснено стороні позивача, які обставини входять до предмета доказування у даному спорі, та якими доказами вони доводяться, зокрема роз`яснено право клопотати про призначення судово-генетичної експертизи, однак, як самим позивачем так і його представником було зазначено, що підстав для призначення експертизи вони не вбачають.

Суд також критично оцінює покликання позивача на те, що факт визнання ним батьківства щодо ОСОБА_4 , знайшов своє відображення у рішенні Верховинського райолнного суду від 16.11.2018 у справі №340/517/18, про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Немає преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦСВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).

Як вбачається із рішення Верховинського районного суду від 16.11.2018 у справі №340/517/18, судом не досліджувались обставини щодо наявності у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільної дитини ОСОБА_4 , та жодних даних щодо визнання ОСОБА_1 батьківства відносно ОСОБА_4 , рішення суду не містить.

Не може вважатись належним доказом підтвердження позовних вимог, наявна у матеріалах справи №340/517/18 нотаріально засвідчена 15.08.2018 року заява ОСОБА_1 , про те, що він визнає себе батьком зачатої дитини у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки така не підтверджує факту походження ОСОБА_21 від позивача та їх кровної спорідненості, а тільки містить позицію позивача щодо визнання батьківства дитини, яку він повинен довести під час вирішення даного спору.

Щодо визнання позову відповідачем, то суд не приймає таке, з огляду на наступне :

Згідно із ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов: 1) визнання їх усіма учасниками справи та 2) відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Втім, визнання позову слід відрізняти від визнання відповідачем певних обставин.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які підлягають встановленню.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17, провадження № 61-39156св18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/1142/20, від 30 червня 2021 року

Цивільний процесуальний закон передбачає застосування принципу добросовісності, який полягає у необхідності сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Так, згідно поданої відповідачем письмової заяви, він вказує на те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а включення відомостей про нього до актового запису, як про батька, було вчинено із формальних підстав, оскільки на час народження дитини, його шлюб із матір`ю дитини ОСОБА_3 не був розірваний, та не заперечує проти визнання ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_13 та припинення його батьківства щодо дитини.

Однак подані відповідачем заяви зводяться до формального визнання позову без будь яких належних обгрунтувань.

Відповідач не наводить жодних обставин, які б свідчили про те, що він дійсно не може бути біологічним батьком ОСОБА_4 . Позивач та третя особа №1 стверджували, що вони проживали разом із 2017 по 2020 рік. Однак відповідач вказнані обставини не підтверджує. Відповідач жодним чином не обґрунтовує, з яких підстав він вважає, що батьком ОСОБА_4 може бути ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу на те, що відповідач незважаючи на визнання його явки в судове засідання обвязковою, для дачі особистих пояснень, до суду не з`явився, заяви про допит його в якості свідка не подавав.

Суд також звертає увагу на те, що заперечення батьківства однією особою, не може однозначно свідчити про те, що батьком дитини є інша особа, оскільки відповідне походження дитини від певної особи повинно бути підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, не доведено належними та допустимими доказами факту походження від нього дитини ОСОБА_4 , та факту їх кровної спорідненості. Не здобуто таких доказів і в судовому засіданні.

А тому, в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.

Судові витрати.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, а тому судові витрати у справі у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 10-13, 49, 76-81,89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи №1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , третьої особи №2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Верховинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, провизнання батьківства щодо малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та припинити батьківство ОСОБА_2 відносно дитини відмовити.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_2 ;

третя особа,що незаявляє самостійнихвимог напредмет спору№1: ОСОБА_3 , місце проживання: с.Красник Верховинського району Івано-Франківської області; реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_3 ;

третя особа,що незаявляє самостійнихвимог напредмет спору№2: Верховинський районнийвідділ державноїреєстрації актівцивільного стануу Верховинськомурайоні Івано-Франківськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїУкраїни, юридична адреса: юридична адреса: селище Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, вул. І. Франка, 32; ЄДРПОУ 20556892.

Повне рішення складено 22.09.2023.

Суддя Роман ДЖУС